Court ruling № 10433564, 25.06.2009, Zaporizhzhia Regional Court of Appeal

Справа № 22-2833/2009 р.

Головуючий у 1-й інстанції: Нікітенко Н.П.

Суддя-доповідач: Крилова О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2009 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Бєлки В.Ю.

суддів: Оніщенко Е.А., Крилової О.В.

при секретарі Волчановій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами заступника прокурора Запорізької області, ГУМВС України в Запорізькій області та Державного казначейства України на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 квітня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Державного казначейства України, треті особи - прокуратура Запорізької області, ГУМВС України в Запорізькій області, про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Державного казначейства України, треті особи - прокуратура Запорізької області, ГУМВС України в Запорізькій області, про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду.

В позові зазначав, що 12.10.2004 року він був затриманий працівниками УМВС України в Запорізькій області та йому був підкинутий револьвер та сім набоїв до нього. Того ж дня він був затриманий слідчим СВ Жовтневого РВ за незаконне носіння вогнепальної зброї.

15.10.2004 року строк затримання було продовжено до 10 діб, після закінчення яких його було заарештовано постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя.

В подальшому строк тримання під вартою продовжувався до трьох, чотирьох та пяти місяців, спочатку Орджонікідзевським районним судом, а в подальшому апеляційним судом Запорізької області, при цьому скарги адвоката на постанови районного суду залишалися без задоволення.

Звільнений з-під варти він був постановою апеляційного суду Запорізької області від 29.03.2005 року.

Під час перебування під вартою йому двічі предявлялося обвинувачення у скоєнні злочинів, в тому числі особливо тяжкого, за яке передбачене покарання у вигляді довічного увязнення, двічі проводилися обшуки за місцем мешкання, накладався арешт на майно.

Після його звільнення із слідчого ізолятора запобіжний захід був змінений на заставу. Предметом застави була квартира, яка належала родичу позивача. Квартира перебувала під арештом з 29.03.2005 року по 26.12.2006 року.

Кримінальну справу відносно ОСОБА_2 неодноразово закривали за відсутністю складу злочину. Остання постанова про закриття кримінальної справи була винесена 11.06.2008 року.

Затримання ОСОБА_2 проводили працівники міліції, слідчі дії проводили працівники міліції та прокуратури.

Моральну шкоду, завдану незаконним затриманням, триманням під вартою впродовж 5,5 місяців, перебуванням під слідством 27 місяців, позивач оцінив у 342810 грн., оскільки зазначені обставини ускладнили його сімейне життя, ділову активність, спричинили душевні страждання.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 квітня 2009 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного Бюджету України через Управління по обслуговуванню кошторисів бюджетних установ Державного казначейства України з єдиного казначейського рахунку №35257018003271, ОПЕРУ ДКУ, код 20055032 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 100000 грн..

Заступник прокурора Запорізької області, ГУМВС України в Запорізькій області та Державне казначейство України звернулися до суду із апеляційними скаргами на зазначене рішення суду, в якій посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з таких підстав.

Частково задовольняючи позов про стягнення моральної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що законом передбачено відшкодування моральної шкоди у разі незаконних дій правоохоронних органів за рахунок держави.

Ст. 1176 ЦК передбачено що незаконне притягнення до кримінальної відповідальності, незаконне тримання під вартою є підставою для відшкодування моральної шкоди незалежно від вини посадових осіб.

З матеріалів справи вбачається, що позивач тримався під вартою з 12 жовтня 2004 року по 29 березня 2005 року, тобто понад 5 місяців. Факт заподіяння моральної шкоди внаслідок незаконного тримання під вартою не викликає сумнівів і не потребує надання будь-яких довідок щодо погіршення здоровя відповідача або доказів про те, що його спілкування з оточуючими було обмежено та тримання під вартою спричинило порушення нормального укладу життя.

Розмір відшкодування моральної шкоди було визначено з урахуванням конкретних обставин справи (тривалість знаходження позивача під вартою, звинувачення у тяжкому злочині, за який передбачено довічне увязнення тощо).

З огляду на викладене судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 308,314,315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги заступника прокурора Запорізької області, ГУМВС України в Запорізькій області та Державного казначейства України відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 квітня 2009 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.