Decision № 104297398, 12.05.2022, Zaporizhzhia District Administrative Court

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 травня 2022 року Справа № 280/11994/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді АртоузО.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ), представник позивача адвокат Васильченко Алеся Євгенівна (71304, Запорізька область, Василівський район, м.Кам`янка-Дніпровська, проспект 9 Травня, будинок 17. офіс 5) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач), відповідно до якого позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 04.11.2021 № 0800-0216-8/4323 про відмову в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи в колгоспі «Дружба» Нижегорського Кримської області з лютого 1986 року по березень 1988 року, яке оформлене у формі повідомлення Управління обслуговування громадян Відділу обслуговування громадян №13 (сервісний центр) Головне управління пенсійного фонду України в Запорізькій області та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області включити (зарахувати) до загального страхового стажу період роботи ОСОБА_1 в колгоспі «Дружба» Нижегорського Кримської області (трудова книжка колгоспника № НОМЕР_2 ) з 21 лютого 1986 року по 15 березня 1988 року, який зазначений у записах трудової книжки, починаючи з моменту звернення - 11.10.2021.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що пенсійним органом протиправно не враховано стаж роботи з лютого 1986 року по березень 1988 року в колгоспі «Дружба» Нижегорського Кримської області. Вказує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою. Як слідує з трудової книжки позивача в ній містяться повні та без виправлень записи про період роботи в у колгоспі «Дружба» Нижегорського Кримської області з 21.02.1986 по 15.03.1988, зазначено підстава - Наказ №3 від 25.03.1986, порядкові номери записів, також згідно до першої сторінки трудової книжки ОСОБА_1 наявні усі необхідні дані при її заведенні, таким чином, наявні усі дані щодо його страхового стажу. Відтак, відмова відповідача щодо незарахування до стажу роботи періоду з 21.02.1986 по 15.03.1988 є неправомірною, оскільки обов`язок щодо заповнення трудових книжок покладено саме на роботодавця, а відповідно до трудової книжки не вбачається, що її дані містять неправдиві або недоствірні відомості, а тому зазначені відповідачем підстави відмови не можуть бути самостійною підставою для відмови відповідача у зарахуванні зазначеного періоду роботи та призначення мені пенсії. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Додаткові пояснення щодо предмету позову надано у відповіді на відзив (вх. №4617 від 20.01.2022).

Ухвалою суду від 13 грудня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі № 280/11994/21. Призначено судове засідання без виклику сторін.

11.01.2022 від відповідача до суду надійшов відзив на адміністративний позов (вх. №1720), в якому останній зазначає, що позивачем не надано номери та дати документів, які були підставою для внесення записів щодо фактичного відпрацьованого часу у колгоспі (річного). Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-VI періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.За приписами статті 56 Закону1788-ХІІ до стажу роботи зараховужєгься робота, виконувана, зокрема, на підставі членства в колгоспах та Інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. В трудовій книжці позивача № НОМЕР_2 за вказаний період відсутнє повне посилання на підставі чого зроблені записи. За відсутності відповідних записів в трудовій книжці, трудовий стаж в колгоспі встановлюється на підставі наявних документів, виданих підприємствами, а також архівними установами. У довідці зазначається з якого часу колгоспник перебуває членом колгоспу, кількість нарахованих трудоднів відпрацьованих людиною та підстави для видачі довідки. Відтак, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 243 КАС України, у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з частиною 4 статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 11.10.2021 звернувся до Головного управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про здійснення перерахунку пенсії у зв`язку зі звільненням та додаванням стажу, набутого до призначення пенсії, зокрема періоду роботи в колгоспі «Дружба» Нижегорського Кримської області з лютого 1986 року по березень 1988 року. До заяви додано трудову книжку колгоспника серії НОМЕР_3 від 15.03.1986.

Листом від 04.11.2021 за вих..№ 0800-0216-8/74323 Управліипя обслуговування громадян Відділу обслуговування громадян №13 (сервісний центр) Головне управління Пенсійного фонду Україниповідомило позивача, що до його трудового стажу не враховані періоди роботи в колгоспі «Дружба» Нижегорського Кримської області (трудова книжка колгоспника №0621676) з лютого 1986 року по березень 1988 року, з огляду те, що відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховуються робота в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру і тривалості роботи і перерв. Під час обчислення стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин установленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. За відсутності відповідних записів в трудовий книжці, трудовий стаж в колгоспі встановлюється на підставі наявних документів, виданих підприємствами, а також архівними установами. У довідці зазначається з якого часу колгоспник перебувавчлеиом колгоспу, кількість нарахованих трудоднів або відпрацьованих людино днів та підстави для видання довідки.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначається Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон).

Згідно частини першої статті 44 Закону заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно зі статтею 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, а відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), при прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів.

Згідно п. 3 ч. 2.1 Порядку № 22-1 для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення).

За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Відповідно до п. 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Відомості про дохід особи підтверджуються на підставі відповідних довідок, виданих на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.

Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

Як слідує з матеріалів справи, відповідно до записів Трудової книжки колгоспника, серія НОМЕР_3 , дата заповнення 15.03.1986, згідно даних якої ОСОБА_1 працював у колгоспі «Дружба» Нижнегорського Кримської області, та був прийнятнії до членів колгоспу, з 21 лютого 1986 року по 15 березня 1988 року:

в Розділі "Членство в колгоспі" зазначено: запис №1 - відомості про прийом в члени колгоспу «Дружба» Нижнегорського Кримської області 21.02.1986 року (наказ №3 від І5.03.1986); запне №2 припинення членства в колгоспі 15.03.1988 року на підставі поданої заяви (власне бажання)(наказ №3 від 11.03.1988);

в Розділі "Відомості про роботу" містяться відомості про прийом па роботу переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис, а саме: запис №1 - 21.03.1986 тракторист (наказ 33 від 25.03.1986); запис №2 - 01.06.1987 - бригадир тракторпет-полевод бригади (рішення правління); запис №3 -15.03.1988 звільнений з членів колгоспу, згідно поданої заяви (власне бажання) (наказ №3 від 11.03.1988);

в Розділі "Трудова участь у громадському господарстві" - містить встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис, а саме: запис №1 - 1986 рік. встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві 250, виконання річного мінімуму трудової участі 252; запис №2 - 1987 рік встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві 280, виконання річного мінімуму трудової участі 282; запис №3 - 1988 рік, встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві 56, виконання річного мінімуму трудової участі 56; запис па підставі особистого рахунку.

На підтвердження трудового стажу позивачем здійснено запит, відповідно до якого отримано архівну довідку №172 від 03.12.2021 щодо трудоднів, архівну довідку №173 від 03.12.2021 на підставі розрахунково-платіжних відомостей, особистих особових рахунків, книг обліку та розрахунку з членами радгоспа з 1980-1988 роки, історична довідка щодо КСП «Радгоспа «Дружба», що не прийняті пенсійним органом з огляду на їх видачу на окупованій території.

Суд щодо спірного питання зазначає, Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII (далі - Закон № 1207-VII) визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 Закону № 1207-VII на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

На підставі частини першої статті 17 Закону № 1207-VII передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Згідно із статтею 18 Закону № 1207-VII громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, визначено, зокрема, Законом № 1207-VII.

Згідно із частинами першою - третьою статті 9 Закону № 1207-VII передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Разом з цим, суд вважає необхідним зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

При цьому, на думку суду, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

При цьому, суд також вважає можливим застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.

Архівні довідки не були прийняті до уваги у зв`язку з тим, що як зазначено в листі, відповідно до ст.3. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свободи громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя визначена тимчасово окупованою територією та на ній встановлено особливий правовий режим. Будь які органи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними. Документи (акти, довідки, рішення тощо), які видані такими органами є недійсними і не створюють правових наслідків.

Суд зазначає, що спірні періоди роботи підтверджені та зафіксовані в трудовій книжці колгоспника. Записи у трудовій книжці позивача виконані чітко, зрозуміло та в повному обсязі, містять інформацію про періоди перебування в колгоспі, реквізити відповідних протоколів, на підставі яких вони внесені, тому надання позивачем додатковий доказів не має бути обов`язковою умовою для такого підтвердження.

Позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність і їх було утворено відповідно до законодавства УСРР.

Порядок ведення трудових книжок, за частину спірного періоду трудового стажу позивача, був врегульований Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 за №162, положення якої діяли і врегульовували відповідні відносини до 29.07.1993.

Так, згідно вимог частини 1, 2 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Наведені положення свідчать про те, що єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.

Так, відповідно до статей 3, 48 Примірного статуту колгоспників, прийнятого ІІІ Всесоюзним з`їздом колгоспників 27.11.1969, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 28.11.1969, громадяни СРСР приймались в члени колгоспу на підставі заяви, яка розглядалася спочатку правлінням колгоспу, після чого прийом у члени колгоспу проводиться загальними зборами колгоспників за поданням правління. Допускається залучення на роботу за трудовими договорами фахівців та інших працівників з боку лише в тих випадках, коли в колгоспі немає відповідних фахівців або коли сільськогосподарські та інші роботи не можуть бути виконані в необхідні терміни силами колгоспників (стаття 24 Примірного статуту 1969 року).

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310, та чинних на час розгляду справи (надалі по тексту також - Основні Положення).

Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).

Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Також слід відмітити про встановлений взірець трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення , відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.

Отож, виходячи з наведеного можна дійти висновку про те, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого взірця, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (надалі по тексту також - Порядок №637).

Згідно із пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Таким чином, у зв`язку з наявністю відповідних записів у трудовій книжці колгоспника позивача, та наданням додаткових документів з архівних установ, відповідач мав змогу встановити період страхового (трудового ) стажу.

Що стосується доводів відповідача про те, що довідка, видана на тимчасово окупованій території не може бути взята до уваги, то на думку суду такі посилання є безпідставними, оскільки, документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян, оскільки вказана обставина не може слугувати підставою порушення прав громадян України на пенсійне забезпечення, що відповідає правозастосовній практиці в частині застосування так званих «намібійських винятків» Міжнародного суду ООН.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Тобто, в контексті обставин цієї справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28.08.2018 (справа №175/4336/16-а), від 25.09.2018 (справа №242/65/17), від 11.07.2019 (справа №423/1156/17).

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у перерахунку пенсії з урахуванням наданих довідок, з огляду на що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають повному задоволенню.

Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплачено судовй збір у розмірі 908 грн., що підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ), представник позивача адвокат Васильченко Алеся Євгенівна (71304, Запорізька область, Василівський район, м.Кам`янка-Дніпровська, проспект 9 Травня, будинок 17. офіс 5) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, що викладене у формі листа від 04.11.2021 № 0800-0216-8/4323, про відмову ОСОБА_1 в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи в колгоспі «Дружба» Нижегорського Кримської області з лютого 1986 року по березень 1988 року,

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області включити (зарахувати) до загального страхового стажу період роботи ОСОБА_1 в колгоспі «Дружба» Нижегорського Кримської області на підставі записів трудової книжки колгоспника № НОМЕР_2 , з 21 лютого 1986 року по 15 березня 1988 року, починаючи з моменту звернення - 11.10.2021.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 980 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Рішення у повному обсязі складено та підписано 12.05. 2021 року.

Суддя О.О. Артоуз