Decision № 104297392, 12.05.2022, Zaporizhzhia District Administrative Court

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 травня 2022 року Справа № 280/12400/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), представник позивача: адвокат Алфер`єва Ольга Олександрівна ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Великобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області (71400, Запорізька обл., Василівський р-н, с. Велика Білозерка, вул. Центральна, 125, ЄДРПОУ 25217686) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Великобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області (далі відповідач), відповідно до якого позивач просить суд: визнати протиправною бездіяльність Великобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області щодо неприйняття рішення за клопотанням ОСОБА_1 від 18.03.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, в межах ділянки з кадастровим номером 2321180100:13:001:0020, що розташована на території с. Велика Білозерка Василівського р-ну Запорізької області та зобов`язати Великобілозерську сільську раду Василівського району Запорізької області розглянути на наступній сесії клопотання ОСОБА_1 від 18.03.2021 та надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, в межах ділянки з кадастровим номером 2321180100:13:001:0020, що розташована на території с. Велика Білозерка Василівського р-ну Запорізької області.

Обґрунтовуючи заявлений позов, позивач вказує, що 18.03.2021 до Великобілозерської сільської ради Великобілозерського району Запорізької області позивачем була подано клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 2321180100:13:001:0020, площею 2,00га для ведення особистого селянського господарства. До заяви додано копії паспорта та ідентифікаційного номера, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Вважає, що радою вчинено протиправну бездіяльність, оскільки порушено ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідачем надано до суду відзив (вх.. №2221 від 12.01.2022), відповідно до якого адміністративний позов не визнає, просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що земельна ділянка, кадастровий номер 2321180100:13:001:0020, площею 10,3669 га, розташована на території Великобілозерської ОТГ сформована та передана до земель колективної власності (багаторічні насадження (тутовник)), не належить до земель для ведення особистого селянського господарства, а відповідно до Закону України №2498-VIII від 10.07.2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питань колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» забороняється розпорядження даними землями до 01.01.2025. Вказані обставини свідчать про відсутність протиправної бездіяльності відповідача з розгляду клопотання позивача.

31.01.2022 позивачем надано відповідь на відзив (вх.. №7379), відповідно до якої зазначає, що згідно матеріалів передачі земель колективної власності КСП Ім. Ватутіна вказана земельна ділянка була сформована та передана до земель колективної власності у 1995 році, а у 2018 році проінвентаризована та передана до земель запасу Великобілозерської сільської ради. Закон України № 2498-VІІІ від 10.07.2018 набув чинності 01.01.2019, ним встановлено, що «з дня набрання чинності вказаним законом землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності». Враховуючи те, що вказана земельна ділянка була передана до земель запасу Великобілозерської сільської ради ще у 2018 році, а не на підставі Закону України №2498-VIII від 10.07.2018, який набув чинності 01.01.2019, то положення вказаного закону щодо заборони розпорядження такою земельною ділянкою до 01.01.2025 не можуть поширюватись на неї. Крім цього, у вказаному листі Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області зазначає, що вказана земельна ділянка є землями сільськогосподарського призначення, з цільовим призначенням - 16.00 землі запасу та не належить до земель для ведення особистого селянського господарства. Просить позов задовольнити.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 17.12.2021 відкрито спрощене позовне провадження, без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

18.03.2021 до Великобілозерської сільської ради ОСОБА_1 було подано клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 2321180100:13:001:0020, площею 2Га для ведення особистого селянського господарства. До клопотання додано копії паспорта та ідентифікаційного номера, копію посвідчення учасника бойових дій, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Вказане клопотання не було розглянуто, рішення за результатами його розгляду відсутнє.

29.09.2021 адвокатом в межах надання професійної правничої допомоги направлено Запит до Великобілозерської сільської ради щодо надання інформації про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Листом від 12.10.2021 №05 відповідачем надано відповідь на запит, відповідно до якого зазначено, що відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України питання про розгляд клопотання ОСОБА_1 від 18.03.2021 №1885/06-04-1/Л про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства буде винесено на розгляд сільської ради на найближчий черговій сесії, яка відбудеться у листопаді 2021 року.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду його клопотання та з вимогою зобов`язати відповідача вчинити певні дії, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи вищенаведену норму слід зробити висновок, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом ч. 1 ст. 3 ЗК України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до приписів ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.

Згідно з ч.1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до частин першої-третьої ст.116 ЗК України громадяни … набувають права власності … земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина третя статті 116 ЗК України).

Частиною шостою та сьомою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

При цьому частиною сьомою статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відсутність рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу і надає особі право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу відповідно до абзацу 3 частини сьомої статті 118 ЗК України.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а та від 23.03.2020 у справі №806/773/17, від 16.12.2021 у справі № 803/1022/17.

Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, за наслідками розгляду якої суб`єкт владних повноважень в межах місячного строку мав би прийняти відповідне управлінське рішення, однак таке рішення відповідачем прийняте не було. Тобто, відповідачем вчинено протиправну бездіяльність щодо розгляду клопотання позивача від 18.03.2021.

При цьому суд зазначає, що лист Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 05.07.2021 не є вирішенням заяви позивача.

Таким чином, враховуючи, що відповідач належним чином клопотання позивача щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою не розглянув, жодного з передбачених статтею 118 ЗК України рішень не прийняв, тому суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом зобов`язання відповідача належним чином розглянути заяву позивача.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Великобілозерську сільську раду Василівського району Запорізької області надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, в межах ділянки з кадастровим номером 2321180100:13:001:0020, що розташована на території с. Велика Білозерка Василівського р-ну Запорізької області, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Необхідно звернути увагу на те, що частиною 10 статті 118 ЗК України визначено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачіземельної ділянкиу власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, ненадання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування дозволу нарозробленняпроектуземлеустрою щодо відведення земельної ділянкиабо вмотивованої відмови у його наданні у встановлений строк не перешкоджає розробці проектуземлеустрою щодо відведення земельної ділянки,оскільки особа має право замовити розробку такого проекту самостійно. Таким чином,дозвілна розробку проектуземлеустрою щодо відведення земельної ділянкине є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отриманняземельної ділянкиу власність.

Зазначений правовий висновок Верховний Суд висловлював у постанові від 31 січня 2018 року у справі №814/741/16, постанові від 14 березня 2018 року у справі №804/3703/16.

Закон не забороняє діяти так само і у разі прийняття відповідним органом у належній формі рішення про відмову у наданні дозволу з підстав, які особа вважає незаконними.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 22 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV "Про землеустрій" землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядуваннящодопроведення робітіз землеустрою;б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробникамидокументації із землеустрою;в) судових рішень.

Суд відзначає, що надання дозволу не гарантує особі прийняття відповідним органом рішення про наданняземельної ділянкиу користування.Дозвілі проектземлеустрою, розробленийна його підставі, є лише стадіями єдиного процесу наданняземельної ділянкиу користування.

З метою ефективного захисту прав людини у сфері земельних правовідносин та усунення необґрунтованих перешкод, суд вважає, що зазначений підхід повинен застосовуватися і у випадку ухвалення протиправного рішення у вигляді незаконної відмови у наданні дозволу на розробку проектуземлеустрою щодо відведення земельної ділянкиу користування.

При цьому суд зазначає, що дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними. У цьому контексті закон, яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції. Не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади. Отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої такої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій.

Суд зазначає, що встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Таким чином, у даній частині позовних вимог слід відмовити.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про сукупність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій, розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), представник позивача: адвокат Алфер`єва Ольга Олександрівна ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Великобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області (71400, Запорізька обл., Василівський р-н, с. Велика Білозерка, вул. Центральна, 125, ЄДРПОУ 25217686) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Великобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 від 18.03.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Зобов`язати Великобілозерську сільську раду Василівського району Запорізької області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 18.03.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у порядку ч. 7 ст. 118 ЗК України, з прийняттям відповідного рішення.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 12.05.2022

Суддя О.О. Артоуз