Court ruling № 104130521, 27.04.2022, Kyiv District Administrative Court

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

27 квітня 2022 року справа № 320/3821/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Кушнова А.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, держави України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення матеріальної шкоди,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач-1), держави України в особі органів державної влади, які уповноважені представляти державу - відповідача 1 (далі - відповідач-2), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 361716,11 грн., завданої частиною третьою статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №76-VІІІ, визнаної неконституційною, що складається з розмірів недоплаченої суми пенсії, не виплаченої ОСОБА_1 у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком за вирахуванням фактично виплачених сум за період з 01.01.2015 по 30.06.2021;

- стягнути з Держави України за рахунок коштів Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (вул. Терьохіна, 8-а, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 22933548) шляхом безспірного списання на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) матеріальну шкоду у вигляді недоотриманої суми пенсії за період з 01.01.2015 по 30.06.2021 у розмірі 361716,11 грн., заподіяної прийняттям неконституційного положення правового акту.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Наданий адміністративний позов не відповідає вимогам ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Пунктом 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Так, у позовній заяві позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 361716,11 грн., завданої частиною третьою статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №76-VІІІ, визнаної неконституційною, що складається з розмірів недоплаченої суми пенсії, не виплаченої ОСОБА_1 у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком за вирахуванням фактично виплачених сум за період з 01.01.2015 по 30.06.2021; стягнути з Держави України за рахунок коштів Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (вул. Терьохіна, 8-а, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 22933548) шляхом безспірного списання на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) матеріальну шкоду у вигляді недоотриманої суми пенсії за період з 01.01.2015 по 30.06.2021 у розмірі 361716,11 грн., заподіяної прийняттям неконституційного положення правового акту.

В якості відповідачів позивачем у позовній заяві зазначено:

відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, вул. Терьохіна, 8-а, м. Київ, 04080, Код ЄДРПОУ 22933548, тел.: 044-453-75-35, електронна пошта: gu@ko.pfu.gov.ua;

відповідач 2: Держава Україна в особі органів державної влади, які уповноважені представляти державу, - Відповідача 1 (Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області), вул. Терьохіна, 8-а, м. Київ, 04080, Код ЄДРПОУ 22933548, тел.: 044-453-75-35, електронна пошта: gu@ko.pfu.gov.ua.

У той же час, суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 13.02.2019 у справі №757/38064/16-ц, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18) зазначили, що при вирішенні спору про відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Недоотриманні суми пенсії позивач визначає як завдану шкоду у вигляді недоотриманих доходів, спричинену прийняттям неконституційного закону.

Вирішуючи питання, чи є належним відповідачем держава Україна за позовною вимогою про стягнення матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої суми пенсії, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Пленум Верховного Суду України у пункті 16 постанови від 01.11.1996 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» зауважив, що суди мають суворо додержувати передбаченого ст. 56 Конституції права особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

При цьому, на переконання суду, вищевказані норми підлягають застосуванню і до правовідносин, пов`язаних з наслідками визнання закону неконституційним, оскільки відповідно до преамбули Конституції України вона є Основним Законом України.

Відповідно до статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Отже, з огляду на положення статті 152 Конституції України, можливо дійти висновку про те, що Основний Закон передбачає як можливість виправлення помилок, допущених при ухваленні законів, у спосіб визнання таких законів неконституційними повністю чи в окремій частині, так і передбачає право особи на компенсацію матеріальної чи моральної шкоди, яка заподіяна фізичній чи юридичній особі актом, який визнаний неконституційним.

При цьому, суд враховує, що на теперішній час відсутній закон, який би визначав порядок відшкодування державою шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, проте зазначає, що відсутність такого порядку не може бути підставою для відмови у реалізації особою її конституційного права.

Так, відповідно до положень статті 8 Основного Закону України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Крім того, положення аналогічного змісту закріплені у статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincovd and Pine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок щодо прийняття закону, який би запроваджував порядок відшкодування державою шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до положень статті 1173 Цивільного кодексу України така шкода підлягає відшкодуванню незалежно від вини органу державної влади (Верховної Ради України).

Відповідно до пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання.

Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 22 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Національне антикорупційне бюро України, Конституційний Суд України, Верховний Суд, вищі спеціалізовані суди, Вища рада правосуддя та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Державна судова адміністрація України, Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників.

При цьому, суд звертає увагу на те, що головним розпорядником коштів державного бюджету за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України за КПКВК 2506080 «Фінансування виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначений за пенсійними програмами та дефіциту коштів Пенсійного фонду» є Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України - відповідальний виконавець та розпорядник коштів вищого рівня.

Отже, належним відповідачем у справі про відшкодування шкоди, завданої прийняттям Верховною Радою України неконституційного закону є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Такими органами у цій справі є: 1) Верховна Рада України, дії якої призвели до заподіяння позивачеві шкоди, 2) Державна казначейська служба України (орган, який здійснює списання коштів з єдиного казначейського рахунку), 3) Пенсійний фонд України, - як головний розпорядник коштів державного бюджету.

У зв`язку з цим, позивачу в порядку усунення недоліків позовної заяви надати уточнену позовну заяву, в якій необхідно зазначити належних відповідачів за позовною вимогою про стягнення матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої суми пенсії.

Згідно із частинами першою та другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Позовну заяву залишити без руху.

2. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачам необхідно усунути недоліки позовної заяви, а саме:

- надати уточнену позовну заяву (відповідно до кількості учасників справи та для суду), в якій зазначити належних відповідачів за позовною вимогою про стягнення матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої суми пенсії.

3. Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) позивачу, зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Кушнова А.О.