Sentence № 104048945, 18.04.2022, Halytskyi District Court of Lviv City

461/1021/21

1-кп/461/161/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.04.2022 року Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Волоско І.Р.

секретар судового засідання Береза П.Р.

з участю: прокурора Пастушенка В.П.,

обвинувачених ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

захисників Бориславського А.Л.,

Калюжної Б.В.,

потерпілого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12020140050002326 від 07.12.2020 про обвинувачення

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Євпаторія АР Крим, громадянина України, українця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.186, ч.2 ст.296 КК України, -

в с т а н о в и в:

обвинувачений ОСОБА_2 , 07.12.2020 приблизно о 04 год. 20 хв., перебуваючи на проїзній частині біля будинку на вул.Стефаника, 6 у м.Львові, в групі з ОСОБА_4 , порушуючи режим тиші у нічний час, під надуманим приводом, з мотивів явної неповаги до встановлених у суспільстві норм поведінки, у відповідь на висловлене ОСОБА_3 зауваження щодо дбайливого ставлення до автомобіля, яким він здійснював перевезення пасажирів, грубо порушуючи громадський порядок, діючи з особливою зухвалістю, розпочали конфлікт з потерпілим, під час якого нанесли останньому удари руками по голові, заподіявши ОСОБА_3 згідно висновку судово-медичної експертизи легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я, та заподіяли технічні ушкодження автомобілю марки «Skoda», моделі «Roomster», д.н.з. НОМЕР_1 , який перебував у користуванні потерпілого, спричинивши ушкодження авто на суму 12841 грн. 32 коп.

Окрім цього, обвинувачений ОСОБА_2 органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.186 КК України, а саме в тому, що 07.12.2020 приблизно о 04 год. 20 хв., перебуваючи на проїзній частині біля будинку на вул.Стефаника, 6 у м.Львові, у ході раптово виниклого умислу, під час вчинення хуліганських дій, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, відкрито викрав його грошові кошти у сумі 4225 гривень, які він зберігав під сонцезахисним козирком у автомобілі марки «Skoda», моделі «Roomster», д.н.з. НОМЕР_1 , яким користувався потерпілий.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину у вчиненні хуліганських дій визнав повністю та пояснив, що 07.12.2020 року вони з друзями відпочивали у клубі «Малевич». Близько 04.00 год. викликали таксі, на якому приїхав водій ОСОБА_5 . В автомобілі їхали четверо пасажирів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Під час руху водій перевищував швидкість, то різко гальмував то « газував», з чого вони запідозрилим, що він перебуває в неадекватному стані, можливо під дією наркотичнпих засобів. Вони робили потерпілому зауваження, однак він не реагував, а продовжував рух. Було страшно їхати, вони переживали за своє життя та здорорв`я. На вул. Стефаника на їхню вимоги автомобіль зупинився. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вийшли з авто, підійшли до водійської дверки, щоб з`ясувати причини неадекватної поведінки ОСОБА_8 ; тоді останній відкривши двері, запшикав їм в обличчя газовим балоном. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , закриваючи обличчя, яке пекло, почали відмахуватись до водія, і в цей момент нанесли йому кілька хаотичних ударів в область голови, зі злості хтось із них вдарив кулаком по дзеркалу автомоблія та кілька раз копнули автомобіль. Завдана ним під час означених хуліганських дій матеріальна і моральна шкода потерпілому повністю відшкодована.

При цьому, ОСОБА_2 категорично заперечив свою причетність до викрадення грошей з автомобіля потерпілого, вказавши, що жодних коштів у потерпілого він не викрадав. Після конфлікту між ними , потерпілий залишився біля машини, а вони пішли по вул.Стефаника. При затриманні працівниками поліції у нього неибуло виявлено жодних грошових коштів. А кошти виявлені у ОСОБА_1 належали останньому.

З врахуванням норм ст.ст. 368, 370 КПК України, що регулюють застосування норм матеріального та процесуального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених кримінальним процесуальним законом, суд, ухвалюючи вирок в даній справі, безпосередньо дослідивши під час судового розгляду та оцінивши з точки зору належності, допустимості і достовірності доказів, прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України, та невинуватість за ч.1 ст.186 КК України, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно донорм ст.56КПК України потерпілий є одним з основних учасників кримінального провадження, від процесуальної активності якого залежить з`ясування обставин вчинення кримінального правопорушення; пояснення потерпілого можуть бути складовою та різновидом доказів, а також використовуватись при здійсненні інших процесуальних прав, як під час досудового розслідування, так і в судовому розгляді для обґрунтування позиції чи думки з питань, які виникають у провадженні.

Під час підготовчого судового засідання потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що 07.12.2020 приблизно о 04 год. 20 хв., здійснював перевезення пасажирів - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Під час руху ОСОБА_3 зробив зауваження пасажирам щодо дбайливого ставлення до автомобіля. Потім водій зупинив автомобіль на проїзній частині біля будинку на АДРЕСА_3 , після цього ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_1 вийшли з авто та почали наносити водію удари руками, а також наносили удари по корпусу та склу його автомобіля.

Крім того пояснив, що примирився з обвинуваченими, просив закрити відносно них кримінальне провадження. Від ОСОБА_2 отримав грошові кошти у сумі 8500 грн в якості відшкодування моральної та матеріальної шкоди, яка була завдана його здоров`ю під час події 07.12.2020. Жодних претензій до обвинуваченого ОСОБА_2 як морального, так і матеріального характеру, потерпілий не має. Про викрадення грошових коштів ОСОБА_3 не зазначав.

В подальшому в судові засідання потерпілий ОСОБА_3 ,будучи повідомленим про час і місцем розгляду справи, не прибував без поважних причин.

Як вбачається із рапорту ОУП Львівського РУП №1 ГУ НП У Львівській області від 10.12.2021 ОСОБА_3 виїхав за кордон 30.10.2021 у пункті пропуску Чоп ( Страж) в напрямку Угорщини.

Як ствердила сторона захисту, відносно ОСОБА_3 на розгляді в суді є кримінальне провадження, відтак, останній можливо переховується від суду.

Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України, стверджується наступними дослідженими та перевіреними під час судового слідства доказами та показаннями свідків.

Так,в судовомузасіданні свідок ОСОБА_9 (працівник поліції) пояснив, що 07.12.2020 року здійснював патрулювання, під час якого отримав повідомлення на службовий планшет від водія таксі ОСОБА_3 , який пояснив, що підвозив компанію молодих людей, які на вул. Стефаника зупинили автомобіль та побили його авто. Після цього патрульний екіпаж приїхав до заявника на вул. Стефаника, взяв у водія оперативну інформацію про вказаних осіб, запросили його до службового авто та почали пошуки цих осіб. Коли проїжджали по вулиці, то побачили хлопців, на яких чітко вказав заявник. З цих осіб потерпілий конкретно вказав на двох осіб як на таких, що побили його автомобіль. Поліцейські їх зупинили, опитали і викликали слідчо-оперативну групу, оскільки вбачались ознаки кримінального правопорушення.

В судовомузасіданні свідок ОСОБА_10 (працівник поліції) пояснив, що 07.12.2020 року здійснював патрулювання. На службовий планшет надійшло повідомлення від заявника водія таксі ОСОБА_3 , який пояснив, що підвозив компанію молодих людей, на вул. Стефаника вони зупинилися, побили його авто. Після цього патрульний екіпаж приїхав до заявника на вул. Стефаника, взяли у водія інформацію про вказаних осіб, запросили його до службового авто та почали пошуки цих осіб. Коли проїжджали біля вулиці Мартвича, то побачили чотирьох осіб, на яких чітко вказав заявник. Після того зупинилися і з цих чотирьох осіб потерпілий конкретно вказав на двох осіб як на таких, що побили його автомобіль.

Допитаний всудовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що 07.12.2020 року близько 04.00 год викликав таксі до клубу «Малевич». В таксі їхали четверо пасажирів ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Після того, як вони їхали, у пасажирів виник конфлікт з водієм через те, що останній перевищував швидкість, вів себе неадекватно. Пасажири робили водієві зауваження, на які той не реагував. На вул.Стефаника пасажири вирішили вийти з автомобіля. Коли автомобіль зупинився, то стався конфлікт - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вийшли з авто, відкрили двері біля водія і хотіли з ним поговорити, однак водій запшикав їх балончиком в обличчя. Після цього, свідок покинув автомобіль і не був в подальшому очевидцем події.

Допитаний всудовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що 07.12.2020 року відпочивав з друзями у клубі «Малевич». Близько 04.00 год ОСОБА_7 викликав таксі. Приїхав водій ОСОБА_5 . В автомобілі їхали четверо пасажирів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Під час руху водій, то різко гальмував, то пришвидшував рух. Вони робили водієві зауваження, було страшно їхати з таким шофером, однак він не реагував. На вул. Стефаника автомобіль все таки зупинився. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вийшли з авто, підійшли до водійської дверки, водій відкрив двері, запшикав їх в обличчя газовим балончиком, після чого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 почали відмахуватись до водія, розмахували руками. Безпосередньо хто наносив удари потерпілому не бачив, бо все тривало дуже швидко. Після цього ОСОБА_6 вдарив по дзеркалу автомоблія, а ОСОБА_1 вдарив по корпусу автомобіля. Коли їх затримали, на вимогу працівників поліції хлопці дістали з кишень всі речі, які мали при собі, і у ОСОБА_1 було виявлено 5 тисяч гривень, які були його власними коштами.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.296КК України, також стверджується наступними дослідженими та перевіреними під час судового слідства доказами.

Даними протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 07.12.2020 року, згідно якої потерпілий ОСОБА_3 повідомив, що невідомі особи 07.12.2020, близько 04:20 год., по вул. Стефаника, 6 у м. Львові поблизу магазину «Рукавичка» нанесли йому тілесні ушкодження , а також пошкодили його автомобіль .

Даними протоколузатримання ОСОБА_2 від 07.12.2020 року, з якого вбачається, що у останнього нічого не вилучено.

Даними протоколу огляду місця події від 07.12.2020, з якого видно, що по вул. Чайковського, 31 у м.Львові знаходиться автомобіль «Skoda Roomster» д.н.з. НОМЕР_2 чорного кольору. При зовнішньому огляді автомобіля виявлено його пошкодження, а саме: арка лівого заднього колеса має вм`ятини, лакофарбове покриття ділянки пошкоджене. Крім того задні світлові прибори також пошкоджені, пластмасові частини знаходяться біля автомобіля. Також праве бокове дзеркало автомобіля має сліди пошкодження.

Даними висновку експерта КЗ ЛОР ЛОБСМЕ №1736 від 18.12.2020 року, згідно якого у ОСОБА_3 при обстеженні у КНП 8-а МКЛ м. Львова 07 грудня 2020 р. було встановлено діагноз: «Множинні забої м`яких тканин лицевої частини черепа. Закритий перелом кісток носа. Припинивша носова кровотеча». На час проведення судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень не виявлено. У зв`язку із болями в ділянці обличчя, які пред`являв потерпілий, було рекомендовано з`явитись для додаткового огляду через 1-2 дня для визначення наявності ушкоджень на шкірі обличчя, але станом на 18 грудня 2020р. гр-н ОСОБА_3 в бюро не з`явився. При вивчені рентгенограми кісток носа лікарем рентгенологом консультантом бюро ОСОБА_11 підтверджено наявність перелому. «Перелом кісток носа» утворився внаслідок контакту вказаної ділянки із тупим предметом, міг виникнути 07 грудня 2020 р. і відноситься до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я. Судово-медичних даних про утворення тілесного ушкодження у потерпілого внаслідок падіння на площину з висоти власного росту та спричинення його власноручно немає.

Даними протоколу огляду від 24.06.2021 року та фототаблицями до нього, а саме відеозапису, який міститься на цифровому носії DVD-R, на якому знаходиться один файл - запис із камери відеоспостереження, що розташована на фасаді магазину «Рукавичка», що за адресою: м. Львів, вул. Чайковського, 31, на якому зафіксовано, як 07.12.2020, о 05:03 год., по вул. Стефаника, 6 у м.Львові проїжджає та, в подальшому, зупиняється автомобіль марки «Skoda», моделі «Roomster», д.н.з. НОМЕР_2 , водієм якого являється ОСОБА_3 , який на постійній основі підпрацьовує у службі таксі «Bolt», що підтверджується протоколом допиту останнього, після чого, із вказаного автомобіля виходить чоловік, встановлений як ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , одягнутий у спортивні штани, кофту із капюшоном, безрукавку та чоловік, встановлений як ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одягнутий у спортивні штани та куртку. В подальшому, вказаний автомобіль продовжує рух, після чого знову зупиняється та із автомобіля виходить чоловік, встановлений як ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , після чого, до вказаного чоловіка підходять ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та, в подальшому, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підходять до водійських дверей вказаного автомобіля, відкривають двері та намагаються витягнути водія, після чого, ОСОБА_2 лівою рукою наносить удар ОСОБА_3 , який сидів за кермом вказаного автомобіля, після чого, ОСОБА_3 вибігає із автомобіля та біжить у сторону вул. Мартовича у м. Львові, в цей час, із переднього пасажирського сидіння вказаного автомобіля, на проїжджу частину виходить чоловік, попередньо встановлений як ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та іде у сторону вулиці Мартовича у м. Львові. В подальшому, ОСОБА_1 починає наносити руками та ногами удари по задній частині вказаного автомобіля. Після чого, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 ідуть у протилежну сторону від автомобіля, у сторону вулиці Чайковського у м. Львові.

В судовому засіданні суд безпосередньо дослідив вказаний відеозапис із камери відеоспостереження, що розташована на фасаді магазину «Рукавичка», що за адресою: м. Львів, вул. Чайковського, 31, пересвідчився у відповідності відтворених на відеозапису обставин події вчиненого кримінального правопорушення встановленим обставинам справи.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердив, що на вказаному відеозаписі знаходяться саме він і обставин відображених на відеозаписі не оспорює.

Надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов`язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію злочину, винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України, у та інші обставини зазначені уст. 91 КПК України, та вони зібрані у порядку, встановленомуст. 93 КПК України; обставин, передбаченихст. 87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв`язку з чим підстави для визнання доказів недопустимими відсутні.

Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.

Розглядаючи кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 , суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом в межах пред`явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, суд вважає, що дослідженими в судовому засіданні доказами винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України, повністю доведена.

Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_2 є вірною за ч.2 ст.296 КК України, оскільки вінвчинив хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб.

Разом з цим, щодо обвинувачення ОСОБА_2 за ч.1 ст.186 КК України, то таке не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.

ОСОБА_2 заперечує вчинення ним крадіжки грошових коштів у потерпілого, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.186 КК України.

Потерпілий ОСОБА_3 очевидцем викрадення коштів не був, хто саме заволодів грошима не бачив.

Як на доказ, вчинення ОСОБА_2 відкритого заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_3 , орган досудового розслідування покликається лише на запис із камери відеоспостереження, що розташована на фасаді магазину «Рукавичка» по вул. Чайковського, 31 в м.Львовів, яку суд досліджував безпосередньо в судовому засіданні. Із вказаного відеозапису вбачаються обставини вчинення хуліганських дій обвинуваченим, що захистом не оспорюється. Однак, на зазначеному відеозаписі жодним чином не зафіксовано факт викрадення ОСОБА_2 , коштів у потерпілого ОСОБА_3 , які знаходились в автомобілі.

Грошових коштів у ОСОБА_2 при затриманні не виявлено; походження коштів вилучених у ОСОБА_1 не встановлено; останній стверджує, що це його власні гроші, з яких він розраховувався на вечірці.

За таких обставин суд позбавлений можливості зробити однозначний висновок про те, що ОСОБА_2 відкрито викрав грошові кошти у сумі 4225 гривень у потерпілого ОСОБА_3 , які він зберігав під сонцезахисним козирком у автомобілі марки «Skoda», моделі «Roomster», д.н.з. НОМЕР_1 , а вилучені у ОСОБА_1 гроші мають відношення до викрадення.

Інших доказів на підтвердження винуватості обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 186 КК України,стороною обвинувачення не надано.

Згідно частин 1, 2 статті 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

На підставі ст.22КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні, посеред іншого, підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення) та винуватість обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.92КПК України обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному проваджені, передбачених ст. 91 КПК України покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Згідно ч.6ст.22КПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

У відповідності до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків передбачених цією статтею.

Відповідно достатті 62 Конституції України,статті 373 Кримінального процесуального кодексу Україниобвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Тоді як всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. А виправдувальний вирок ухвалюється, зокрема, у тому разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Як вказує п.2 ст. 6 ЄвропейськоїКонвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» від 04 листопада 1950 року, ратифікованою Україною 17 липня 1997 року, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Крім того, у п.25 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Капо проти Бельгії» (Capeau v Belgium), 42914/98, 13 січня 2005 року значиться, що в кримінальних справах питання прийняття доказів належить досліджувати загалом в світлі пункту 2 статті 6, і вимагає воно, окрім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення.

Дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Зазначене свідчить, що в даному випадку має місце невиконання стороною обвинувачення свого обов`язку по доказуванню винності особи, передбаченого не тільки Конституцієюта Законами України, але й Міжнародною Конвенцією «Про захист прав людини і основоположних свобод», згода на обов`язковість виконання якої дана Україною.

Наведені положення Конвенції та практики Європейського Суду відповідно дост. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини"застосовуються при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до вимог п.2 ч.1ст.373 КПК Українивиправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

За таких обставин, оцінивши надані стороною обвинувачення докази, суд приходить до переконання про недоведеність наявності в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.186 КК України.

Відтак, ОСОБА_2 належить визнатиневинуватими тавиправдати у пред`явленому йому обвинуваченні за ч.1 ст.186 КК України.

Відповідно до ст.65 КК Українисуд, при призначенні покарання, враховує тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, та призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини КримінальногоКодексу, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цьогоКодексу. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, особу винного.

Обставин,що пом`якшуютьпокарання ОСОБА_2 визнаннч винуватості і щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_2 , судом не встановлено.

Характеризуючи особу ОСОБА_2 встановлено, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягався; на обліку у психоневрологічному та наркологічному диспансері не перебуває.

З врахуваннямнаведеного,суд приходитьдо висновку,що обвинуваченому слід призначити покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень в межах санкцій статей особливої частини Кримінального кодексу України. Суд враховує особу обвинуваченого, ставлення винного до вчиненого та наслідків кримінальних правопрорушень.

Разом з тим, суд враховує, що ОСОБА_2 є особою молодого віку, працює; характеризується позитивно;є внутрішньо переміщеною особою ( довіджка від 10.06.2019р. №1330-5000140641); примирився з потерпілим, якому добровільно повністю відшкодував завдані збитки і останній не настоює на суворості покарання.

Відтак, суд вважає, що виправлення ОСОБА_2 можливе без відбування покарання та встановлення іспитового строку та покладенням процесуальних обов`язків, передбачених чт.76 КК України.

Цивільні позови не заявлялись.

Витрати за проведення експертиз відсутні.

Питання речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

Відповідно до ст.75КК України засудженого ОСОБА_2 звільнити від відбуття призначеного покарання із випробуванням та визначити іспитовий строк термівном на 1 (один) рік.

Згідно ст.76КК України покласти на засудженого ОСОБА_2 обов`язокперіодично з`являтисядля реєстраціїдо уповноваженогооргану зпитань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

ОСОБА_2 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.186КК України та виправдати за ч.1 ст.186 КК України у зв`язку з відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту вступу вироку в законну силу та з часу фактичного звернення вироку до виконання.

Речовий доказ: DVD-R з відеозаписом з камер відеоспостереження магазину «Рукавичка», що за адресою: м.Львів, вул. Чайковського, 31 - залишити при матеріалах справи.

На вирок може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Суддя Волоско І.Р.