Court ruling № 104028310, 16.04.2022, Krasnohvardiiskyi District Court of Dnipropetrovsk City

Справа № 182/1559/22

Провадження №1-кп/204/348/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2022 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого: судді Некрасова О.О.,

суддів: Приваліхіної А.І., Самсонової В.В.,

секретаря судового засідання: Хорхордіної О.С.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі судового засідання Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42020040000000537 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31 липня 2020 року за обвинуваченням: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 255-1, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 255-2 КК України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 255-1 КК України, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-1 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 255-1, ч. 2 ст. 289 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 255-1 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 255-1 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255-1, ч. 1 ст. 255-2 КК України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-1 КК України, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255-3, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-3 КК України, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-3 КК України, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-3 КК України, ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-3 КК України,

за участю: прокурора Мазниці А.О., захисників: Лаврищева В.В., Поставця О.О., Зелінської О.С., Дятлова А.М., Захарчук Н.В., Бартоша-Стрєльнікова А.В., Гончаренка О.О., Гуляєвої С.Л., Михайлюка К.А., Дорошкевич О.Л., Кудріна Д.А., Пасічника С.О., обвинувачених: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 ,

В С Т А Н О В И Л А:

В судовому засіданні прокурор Мазниця А.О. заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-1 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 255-1, ч. 2 ст. 289 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 255-1 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 255-1 КК України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-1 КК України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 255-1, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 255-2 КК України, строком на 60 діб. В обґрунтування клопотання вказав, що на даний час наявні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачені можуть переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду. Оскільки матеріали кримінального провадження містять вагомі докази про вчинення обвинуваченими тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачені покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років та на строк від 10 до 15 років з конфіскацією майна, вік та стан здоров`я останніх не перешкоджають триманню під вартою, також, обвинувачені розуміють, що їм повідомлено про підозру у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, а також тяжкість покарання, що загрожує їм у разі визнання винуватими у інкримінованих їм діяннях, мають соціальні зв`язки з іншими особами на території Дніпропетровської області та території України, тому можуть переховуватися від органів досудового розслідування або суду. Невідворотність покарання за злочини вже саме по собі є підставою та мотивом для обвинувачених переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Обвинувачені можуть незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки після відкриття матеріалів досудового розслідування останні ознайомлені із їх показаннями, місцями мешкання, засобами зв`язку, місцем роботи тощо. Тобто з метою спотворення чи зміни ними своїх свідчень, відмови від давання свідчень, надання завідомо неправдивих свідчень обвинувачені через інших осіб можуть незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, яких під час судового розгляду ще не допитано. Крім того, обвинувачені могли накопичити фінансові ресурси та інші цінності, з використанням яких вони можуть чинити протиправний вплив на свідків та учасників провадження, а також безперешкодно виїхати за межі України. Вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються, оскільки обвинувачені схильні до їх вчинення, що підтверджується тривалим періодом вчинення злочину, у якому вони обвинувачуються, що підтверджується репутацією самих обвинувачених. Застосування відносно обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, у тому числі, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та узгоджується з вимогами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і практикою ЄСПЛ, зокрема, правовими позиціями, викладеними в рішеннях ЄСПЛ у справах «Лєтельє проти Франції», «Лабіта проти Італії». Просив суд звернути увагу, що встановлені досудовим розслідуванням обставини є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти настанню вказаних ризиків. Також, з моменту обрання запобіжного заходу відносно обвинувачених, до теперішнього часу, не встановлено будь-яких доказів або підстав, які свідчать про зменшення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Суду пояснив, що за статтями, за якими його обвинувачують, немає потерпілих. Він не зробив нічого поганого. Лише передавав продукти харчування особам з інвалідністю, про які ризики може йти мова. Потерпілого він не знає, він до нього взагалі ніяким чином не відноситься.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Захарчук Н.В., суду пояснила, що вона, як захисник обвинуваченого, не отримувала дане клопотання. Суть вказаного клопотання їй не зрозуміла, оскільки прокурором воно було зачитано не в повному обсязі. Вважає, що її підзахисний тримається під вартою незаконно. Прокурором названі ризики дуже абстрактно, абсурдна позиція щодо впливу на свідків. Щодо фізичного впливу на свідків, то цей ризик нічим не доведений. Потерпілого жодного разу не бачила ні вона ні її підзахисний, фізично впливати на потерпілого є недоведеним ризиком. ОСОБА_1 є особою, яка раніше жодного разу не був засудженим. Доведеності його вини, а саме того, що саме він вчинив кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується, немає, а прокурор висловлюється, що він вже вчинив злочин і стверджує, що, будучи на свободі, продовжить вчиняти кримінальні правопорушення. Практика ЄСПЛ говорить про посилання на тяжкість та невідворотність покарання та не є єдиною підставою для тримання особи під вартою. ОСОБА_1 вже є особою похилого віку, йому немає сенсу переховуватись, в нього є постійне місце мешкання, дружина, двоє неповнолітніх дітей, сім`я, окрім цього в нього є проблеми зі здоров`ям. Просила відмовити в задоволенні вказаного клопотання.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Дорошкевич О.Л., просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора та змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_6 просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора. Суду пояснив, що ті ризики, які вказує прокурор відповідно до ухвали судді Токар Н.В. відсутні.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_18 - адвокат Гуляєва С.Л., суду пояснила, що прокурор ігнорує вимоги п. 5 ст. 184 КПК України. Ризики, які зазначив прокурор, лише ті, що були зазначені раніше. Прокурор нічим не обґрунтовує обвинувачення у відношенні її підзахисного. У її підзахисного є дружина, малолітня дитина, він має матір пенсіонерку, також має постійне місце проживання та роботи. Окрім цього, ОСОБА_18 веде боксерську секцію, в нього є авторитет лише перед дітьми, тому ствердження прокурора про авторитет його в кримінальному колі є безпідставним. Говорити про ризик переховування її підзахисного від слідства це надумана фраза, яка нічим не підтверджується. Щодо незаконного впливу на свідків, потерпілих, то вказала на те, що у її підзахисного немає навіть потерпілих. Вона не розуміє, який склад правопорушення по даному кримінальному провадженні, оскільки його немає. Її підзахисний не скоював жодного кримінального правопорушення. Воєнний стан, який на даний час є в Україні, говорить про те, що вони нікуди не виїдуть.

Обвинувачений ОСОБА_4 просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора. Суду пояснив, що він в 2002 році закінчив Дніпропетровський інституту фізкультури і спорту. З того часу він працює старшим тренером по плаванню, заступником директора з тренувальної частини. В нього є документи та диплом. Окрім цього в нього є син, який є інвалідом. Ним та іншими особами був організований Благодійний фонд «Віддамо серця дітям». В нього є подяка від дитячого центру про те, що вони їм допомагають. Окрім цього в нього є всі документи, які підтверджують вказані ним факти. Просив розглянути клопотання прокурора об`єктивно, а також зазначив, що не має складу правопорушення.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат Кудрін Д.А., просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора та змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт. Його підзахисний несудимий, на даний час є необґрунтована підозра у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. ОСОБА_4 має міцні соціальні зв`язки, постійне місце проживання, вважати, що особа намагається уникнути відповідальності - підстав немає, прокурор зазначив про це формально. Поширювати злочинний вплив раніше несудимою особою - звучить нелогічно.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат Гончарук О.О., пояснив, що його підзахисний прийшов до суду, щоб довести свою невинуватість. ОСОБА_4 користується пошаною серед дітей та батьків. Він не вбачає ніяких підстав говорити про те, що клопотання прокурора є обгрунтованим та має бути задоволено судом. Потерпілого ніхто не бачив в очі, він сидить у в`язниці з 2021 року. Жодна посадова особа не була в ДУВП, не допитували потерпілого, не відбирали від нього ніяких заяв. Яким чином ОСОБА_4 може впливати на експертів та свідків йому не відомо. Навіщо йому на когось впливати. ОСОБА_4 виявляє бажання стати на захист Батьківщини. Підтримав позицію захисника Кудріна Д.А.

Обвинувачений ОСОБА_3 просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора. Суду пояснив, що він ніколи не був кримінальним авторитетом. Його не везли в кайданках, він сів до автомобіля разом з захисником та сам з`явився. З 2011 року він був помічником народного депутата партії «Батьківщина». Його знають як порядну людину в місті. Просив змінити запобіжний захід та застосувати електронний засіб контролю.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат Зелінська О.С., просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора. Суду пояснила, що у вчиненому кримінальному правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_3 , немає потерпілих по справі. Він має будівельне підприємство, яке будує АТБ-маркети. Її підзахисний жодного разу не був засудженим. Має дружину адвоката, неповнолітню дитину. Ризику здійснювати тиск на свідків у нього немає. Вона зверталась з адвокатськими запитами до УСР та долучила відповідні відповіді, які вказують, що відносно її підзахисного не було навіть адміністративних матеріалів, не те, щоб говорити про кримінальні провадження. Ризик стосовно переховування її підзахисного теж є недоведеним, оскільки на даний час в країні діє воєнний стан. Просила змінити запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов`язання із застосуванням електронного засобу контролю.

Обвинувачений ОСОБА_5 просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора. Суду пояснив, що в нього три роки тому був інфаркт міокарда. Півтора роки тому в нього був інсульт, просив врахувати стан здоров`я та вік та змінити йому запобіжний захід.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат Бартош-Стрельников А.В., просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора та заявив клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. У колегії суддів на даний час немає матеріалів кримінального провадження, але у тому епізоді, який інкримінується його підзахисному, потерпілого взагалі немає. У його підзахисного був інфаркт міокарда, його стан здоров`я постійно погіршується та не можливо провести спеціалізоване лікування в умовах ДУВП. ОСОБА_5 ні з ким та ні про що не домовлявся. Щодо свідків, то у своїх свідченнях вони не розкривають будь-яку участь його підзахисного у вказаних подіях. Вважає, що наразі не підлягає задоволенню клопотання прокурора, просив відмовити.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат Михайлюк К.А., просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора. Суду пояснив, що в 2021 році його підзахисному вперше було обрано запобіжний захід, і під час розгляду клопотання у його підзахисного трапився інфаркт, його було направлено до лікарні. Препарати, які надають в ДУВП, не діють. Ризики, на які посилається прокурор, не підтверджені та відсутні. Просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат Дорошкевич О.Л., просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора. Її підзахисний має постійне місце проживання, має матір похилого віку, ризики зменшилися та утратили сенс у зв`язку з тим, що підзахисний багато часу перебуває під вартою. Її підзахисний має певний ряд захворювань, потребує догляду та медичного огляду в установах та потребує певного лікування. Просила змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав думку своїх захисників.

Інші учасники судового процесу посили відмовити в задоволенні клопотання прокурора.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим, а також клопотання захисників та обвинувачених про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, суд вважає можливим задовольнити клопотання прокурора, у зв`язку з чим в задоволенні клопотання захисників та обвинувачених слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ухвалами Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2022 року продовжено обвинуваченим запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 17 квітня 2022 року без визначення розміру застави.

Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 186 КК України клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу розглядається слідчим суддею, судом невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого або з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі, чи з моменту подання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду відповідного клопотання.

Главою 18 КПК України врегульовано питання про запобіжні заходи та затримання особи, зокрема згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу, передбачені ст. 178 КПК України, відповідно до якої, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

За змістом положень ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, прокурором у своїх клопотаннях, а також у судовому засіданні зазначено, що у обвинувачених існують ризики, передбачені п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

-обвинувачений ОСОБА_3 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; може чинити протиправний вплив на свідків, інших підозрюваних та учасників провадження; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення;

-обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; може незаконно впливати на свідків ті інших обвинувачених у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється;

-обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; може незаконно впливати на свідків ті інших обвинувачених у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється;

-обвинувачений ОСОБА_8 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; може незаконно впливати на свідків ті інших обвинувачених у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється;

-обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; може незаконно впливати на свідків ті інших обвинувачених у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється;

-обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; може незаконно впливати на свідків ті інших обвинувачених у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Колегією суддів було встановлено, що ухвалами слідчих суддів Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2022 року було продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених. У вказаних ухвалах слідчими суддями була надана об`єктивна оцінка ризикам, які були неодноразово зазначені прокурором в своїх клопотаннях під час досудового розслідування.

Згідно з обвинувальним актом обвинувачений ОСОБА_1 , обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 255-1, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 255-2 КК України, обвинувачені ОСОБА_4 - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 255-1, ч. 2 ст. 289 КК України, обвинувачений ОСОБА_5 - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 255-1 КК України, ОСОБА_6 - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 255-1 КК України.

У відповідності до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті..

Суд не вправі на стадії підготовчого судового засідання вирішувати питання щодо винуватості особи, належності та допустимості доказів на підтвердження такої винуватості.

Між тим, колегія суддів виходить з вірогідності причетності обвинувачених до вчинення кримінального правопорушення, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення.

Оцінюючи доводи прокурора про можливість незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні з боку обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 колегія суддів виходить із суті пред`явленого обвинувачення останнім, об`єктивної сторони кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 255-1, 255-2 КК України, ролі кожного з них у вчиненні кримінальних правопорушень.

Відповідно до примітки до ст. 255 КК України під злочинним впливом у цій статті та статтях 255-1, 255-3 цього Кодексу слід розуміти будь-які дії особи, яка завдяки авторитету, іншим особистим якостям чи можливостям сприяє, спонукає, координує або здійснює інший вплив на злочинну діяльність, організовує або безпосередньо здійснює розподіл коштів, майна чи інших активів (доходів від них), спрямованих на забезпечення такої діяльності. Під особою, яка перебуває у статусі суб`єкта підвищеного злочинного впливу, у тому числі у статусі "вора в законі", у цій статті та статтях 2551, 2553 цього Кодексу слід розуміти особу, яка завдяки авторитету, іншим особистим якостям чи можливостям здійснює злочинний вплив і координує злочинну діяльність інших осіб, які здійснюють злочинний вплив.

У сукупності зазначені обставини свідчать про наявність такого ризику, як можливість незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні з урахуванням обізнаності обвинувачених щодо місця мешкання свідків.

Що ж стосується обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , то колегія суддів, з урахуванням осіб обвинувачених, обсягу обвинувачення, його суті, вважає, що ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурором доведено не було.

Також колегія суддів вважає, що прокурором не доведено наявність обставин, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 177 КПУ України.

Більш того, слід звернути увагу, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 290 КПК України, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Таким чином, надання суду обвинувального акту свідчить про те, що прокурором зібрані усі необхідні докази та вони є достатніми та перебувають у володінні сторони обвинувачення, а тому не можуть бути знищені, приховані або спотворені обвинуваченими.

Також, колегія суддів вважає, що такий ризик, як можливість вчинення іншого кримінального правопорушення обвинуваченими є лише припущенням прокурора та має вірогідний та непрогнозований характер.

При цьому, колегія суду враховує репутацію обвинувачених, а також факт відсутності інформації про причетність останніх до вчинення інших кримінальних правопорушень та притягнення до кримінальної відповідальності в минулому.

Однак, колегія суддів зазначає, що ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, залишається на даний час наявним та, враховуючи тяжкість та невідворотність покарання за вчиненні кримінальні правопорушення, в якому вони обвинувачуються, з метою уникнення відповідальності за скоєне правопорушення, обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_3 можуть переховуватись від суду.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мамедов проти Росії» від 01 червня 2006 року, зазначено, що «суди, перевіряючи законність та обґрунтованість запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявник переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з виняткового абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

Відповідно до конвенції та практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії» та «Ігнатов проти України», обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув`язнення.

Оцінюючи вищевказані обставини, колегія суддів також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинувачених, колегія суддів відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що обвинувачений може вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду, або ж створять загрозу суспільству.

Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинувачених, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій обвинувачених.

24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому строк дії воєнного стану в Україні було продовжено з 05 годин 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб відповідно до Указу Президента № 133/2022 від 14 березня 2022 року.

Суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні, як обставину, яка суттєво збільшує ризик переховування обвинувачених від суду, оскільки на частині території України ведуться бойові дії та частина території України тимчасово окупована.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

За таких обставин колегія суддів вважає, що оскільки на цей час обвинувачені продовжують обвинувачуватися у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, враховуючи те, що на цей час продовжують існувати ризики, передбачений п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які вказує прокурор, продовження застосування обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.

Обвинувачені є раніше не судимими особами, однак обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років та від десяти до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Розглядаючи клопотання захисників та обвинувачених щодо зміни запобіжних заходів з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт колегія суддів вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, не відпали, стан здоров`я обвинувачених не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув`язнення, при цьому у суду відсутні будь-які відомості щодо стану здоров`я обвинувачених такого ступеня тяжкості, який би перешкоджав застосуванню запобіжного заходу у виді тримання під вартою та неможливості надання належної допомоги в умовах пенітенціарної системи.

На думку колегії суддів інші альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинувачених, окрім цього воєнний стан в України може перешкоджати перебуванню обвинувачених за постійним місцем проживання, тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу із визначенням строку, а тому суд вважає, що запобіжний захід у виді домашнього арешту є таким, що нездатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених, а необхідним та достатнім для виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків та запобігання встановленим судом ризикам, є лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Крім того, колегія суддів враховує вимоги п. 4 ч. 4 ст. 183 КПК України та не визначає розмір застави у кримінальному провадженні.

При цьому, колегія суддів приходить до переконання, що строк тримання під вартою обвинуваченим належить продовжити, згідно зі ст. 197 КПК України, строком на 60 днів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 110,176-179, 183, 193, 194, 197, 331, 369, 371, 372, 376 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_8 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 14 червня 2022 включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 14 червня 2022 включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 14 червня 2022 включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 14 червня 2022 включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 14 червня 2022 включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 14 червня 2022 включно.

В задоволенні клопотання захисника Кудріна Д.А., який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.

В задоволенні клопотання захисника Зелінської О.С., яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 , про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов`язання із покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, із застосуванням електронного засобу контролю, або застави - відмовити.

В задоволенні клопотання захисника Бартоша-Стрельникова А.В., який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 , про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - відмовити.

В задоволенні клопотання захисників Михайлюка К.А. та Дорошкевич О.Л., які діють в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.

В задоволенні клопотання захисника Дорошкевич О.Л., яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 , про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - відмовити.

Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», для виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя О.О. Некрасов

Суддя А.І. Приваліхіна

Суддя В.В. Самсонова