Decision № 104018043, 20.04.2022, Sviatoshynskyi District Court of Kyiv City

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/112/22

пр. № 2/759/2310/22

20 квітня 2022 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Бабич Н.Д., розглянувши без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

04.01.2022 р. до Святошинського районного суд м. Києва надійшов зазначений позов, в якому позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення до 01.05.2018 року в розмірі 5595,83 грн., заборгованість за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води до 01.05.2018 в сумі 0,00 грн., заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 43044,56 грн., заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги централізованого постачання гарячої води в сумі 10004,37 грн, витрати пов`язані з отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в сумі 33,00 грн. та 2270,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позову, позивач вказує, що 11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» укладено договір про відступлення права вимоги №601-18, відповідно до якого ПАТ «Київенерго» відступило, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до фізичних осіб щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитої до 01 травня 2018 року теплової енергії. Відповідачка проживає у квартирі АДРЕСА_1 , однак своєчасно не сплачує за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, в результаті чого утворилась вказана заборгованість, що і змусила позивача звернутися до суд за захистом порушеного права. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 06.01.2022 відкрито по справі спрощене позовне провадження та витребувано докази по справі - з Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» відомості, що підтверджують право власності/користування об`єктом нерухомості а саме: квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявлена позивачем до стягнення сума за своїм розміром не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначених граничним за вимогами ч. 5 ст. 274 ЦПК України. Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідач заяву із запереченнями про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позовну заяву до суду не направив.

07.02.2022 р. до суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому остання проти вимог позивача заперечувала, зазначивши при цьому, що у неї з 09.11.2018 р. наявний квартирний лічильник ЦО, проте заборгованість з централізованого опалення розрахована не по лічильнику, а, як зазначила відповідач, на власний розсуд. Також відповідач стверджує, що у неї з 03.08.2020 р. наявний лічильник гарячої води, він взятий на облік, проте заборгованість з централізованого постачання гарячої води нараховується позивачем не по лічильнику, а також на свій розсуд. Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості до 01.05.2018 р. просила суду застосувати строки позовної давності (а.с.74-94).

Відповіді на відзив від позивача до суду не надходило.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про можливість ухвалення по справі рішення у відповідності до вимог п. 5 ст. 279 ЦПК України та відсутності підстав для задоволення позовних вимог з наступних підстав. Судом встановлено, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 грудня 2017 №1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м.Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року №591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам. Отже, з 01 травня 2018 року надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго». З 01 травня 2019 року введено в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189. Відповідно до ч.1 ст.12 цього Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Відповідно до п.3 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» цього з закону передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього закону (тобто до 01.05.2019), зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Договір за правилами такого Закону між позивачем та відповідачем не укладався, а тому на теперішній час договір укладений до 01 травня 2019 року. Відповідно до абзацу 10 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 №1875-ІV комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведення, газопостачання, опалення, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Правовідносини з постачання фізичними особами центрального опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630 (далі Правила). Відповідно до п.8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі договору про надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води. Відповідно до ч.7 статті 26 Закону «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-ІV договір про надання послуг з центрального опалення, послуг з центрального постачання холодної води, послуг з центрального постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем -фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання. На виконання вимог Закону «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 №1875-ІV КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року №34 (5085). Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами. Такі договори є договорами приєднання, а може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови. Відповідно до норм Цивільного Кодексу України встановлено, якщо особа вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, то договір вважається укладеним. Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої воли свідчить про надання послуг позивача. Відповідач від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся (не відключався). Отже, виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату послуг, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків. Відповідно до ст.20 Закону «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 №1875-ІV, п.п.18, 20, 30 Правил, споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. 11 жовтня 2018 року ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» уклали договір про відступлення права вимоги №601-18, відповідно до якого ПАТ «Київенерго» відступило, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до фізичних осіб щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитої до 01 травня 2018 року теплової енергії.

Обгрунтовуючи позов, позивач посилався на те, що відповідачка проживає за адресою: АДРЕСА_1 та за вказаною адресою у відповідача утворилась заборгованість по сплаті житлово-комунальних послуг.

Згідно витребуваних судом доказів встановлено, що відповідачка є власником кв. АДРЕСА_1 , та є зареєстрованою в ній та відповідно є споживачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, постачання яких здійснює позивач.

Відповідно до п. п. 1, 6, 9 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року №1875-IV, п. п. 1, 5, 8 ч. 2 ст. 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року №2189-VIII виконавець зобов`язаний: забезпечувати своєчасність, безперевність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; вести облік вимог (претензій) споживачів у зв`язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їх споживчих властивостей та перевищенням термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт.

Водночас факт не надання послуги або зниження якості наданої послуги (що є порушенням умов договору у розумінні ст. ст. 526, 530 ЦК України) повинен бути зафіксований належним чином (на це звертає увагу Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2019 року у справі №640/18143/16-ц).

У своїй постанові від 07 лютого 2018 року у справі №521/6969/15-ц Верховний Суд зазначив, що належним доказом ненадання житлово-комунальної послуги або зниження якості наданої послуги є звернення споживача до надавача послуг та складання сторонами акта-претензії.

Оскільки КП виконавчого органу Київради (КМДА) "Київтеплоенерго" надавались послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , які отримував у тому числі відповідач і користувався ними, у відповідача (споживачів послуг) виник обов`язок оплатити ці послуги.

Зі свого боку сторона відповідача не надали суду належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів на підтвердження того, що послуги не були надані відповідачу КП виконавчого органу Київради (КМДА) "Київтеплоенерго" чи надані неналежним чином (звернення з претензіями, скаргами).

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1.1 Договору виконавець зобов`язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води згідно з діючими нормативами, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Згідно з п. 14 цього Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. За цим договором застосовується щомісячна система оплати послуг. Платежі вносяться споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Повертаючись до матеріалів справи, яка розглядається, суд зазначає, що позивач належним чином виконав умови договору, адже у строки та в порядку надав споживачеві погоджені між ними послуги за зазначеною вище адресою споживання. Доказів зворотнього стороною відповідача суду не надано.

Згідно матеріалів справи, у зв`язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором та простроченням виконанням грошового зобов`язання у відповідача виникла заборгованість: за спожиті послуги з централізованого опалення до 01.05.2018 року в розмірі в розмірі 5595,83 грн., заборгованість за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води до 01.05.2018 в сумі 0,00 грн., заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 43044,56 грн., заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги централізованого постачання гарячої води в сумі 10004,37 грн.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення заборгованості з відповідача за період до 01 травня 2018 року, суд прийшов до наступного.

Відповідачем подано до суду заяву про застосування строків позовної давності.

Позивач є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії), укладеного між останнім та позивачем 11 жовтня 2018 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта ст. 256 ЦК України).

Відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в судовому порядку.

04.01.2022 року позов звернувся до суду за захистом свого порушеного права за період до 01 травня 2018 року, що підтверджено штампом Святошинського районного суду м. Києва.

Позивачу стало відомо про вказану заборгованість 11.10.2018 р. - після підписання Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018р. №602-18 .

Відтак, слід застосувати позовну давність до вимог про стягнення заборгованості за послуги з опалення та послуги централізованого постачання гарячої води до 01.05.2018, а тому суд прийшов до висновку про те, що у цій частині позову необхідно відмовити.

Що стосується вимог про стягнення заборгованості з 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 43044,56 грн., заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги централізованого постачання гарячої води в сумі 10004,37 грн, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами (п. 1 ч. 2 ст. 76 ЦПК України). Частинами 1-3 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначено, що оснащення окремих приміщень у будівлях вузлам розподільного обліку здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та не потребує розроблення проектної документації, видачі технічних умов та інших вимог встановлення вузла розподільного обліку, погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, оператором зовнішніх інженерних мер виконавцем відповідної послуги.

У відповідності до ч. 7 ст. 4 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» вузли розподільного обліку теплової енергії у випадках, коли це технічно неможливо, не встановлюються.

Порядок визначення технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії та економічної доцільності встановлення приладів - розподілювачів теплової енергії затверджується Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2018 №829 затвердженоПорядок визначення технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії та економічної доцільності встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії.

Відповідно до п. 6 Порядку технічна можливість встановлення вузлів розподільного обліку наявна за відповідності внутрішньобудинкової системи опалення всім таким критеріям: 1) окреме відгалуження системи опалення для окремого приміщення, наявність якого встановлено під час візуального огляду та яке передбачене принциповою схемою внутрішньобудинкової системи опалення будівлі (за наявності); 2) принциповою схемою внутрішньобудинкової системи опалення передбачено технічну можливість встановлення автоматичних регуляторів температури в приміщеннях для регулювання споживання теплової енергії в окремих приміщеннях будівлі, що не призведе до порушень гідравлічного режиму внутрішньобудинкової системи опалення будівлі; 3) під час встановлення вузла розподільного обліку буде забезпечено дотримання вимог застосування засобу вимірювальної техніки та умов його належної експлуатації, що зазначені у технічній (супровідній) документації на цей засіб; 4) можливість забезпечення вільного доступу для зняття показань приладу обліку, його обслуговування, заміни під час подальшої експлуатації.

З викладеного убачається, що визначення технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії передбачено критерії до внутрішньобудинкової системи опалення та що технічна можливість встановлення вузлів розподільного обліку наявна лише за одночасного дотримання усіх чотирьох критеріїв.

При цьому технічна можливість встановлення вузлів розподільного обліку визначається під час обстеження внутрішньобудинкової системи опалення суб`єктом господарювання, що має ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, з обов`язковим переліком робіт з монтажу внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання шляхом встановлення відповідності кожному з критеріїв у форматі так/ні, визначених у пункті 6 цього Порядку, про що складається акт обстеження у довільній формі (п. 4 Порядку).

У пункті 3 Порядку визначено, що розподільний облік споживання комунальної послуги з постачання теплової енергії в окремих приміщеннях будівлі, що приєднана до зовнішніх інженерних мереж і оснащена вузлами комерційного обліку теплової енергії, забезпечується шляхом встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії на вводі трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення в окреме приміщення, будівлю.

Частина 2 статті 11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначає, що споживач щомісяця передає показання вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії виконавцю відповідних комунальних послуг або визначеній власником (співвласниками) іншій особі, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, у спосіб, передбачений договором.

Пункт 9 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630 визначає, що у квартирі (будинку садибного типу) роботи з установлення засобів обліку води і теплової енергії (далі - квартирні засоби обліку) проводяться спеціалізованою організацією, виконавцем, виробником чи постачальником за рахунок коштів споживача.

Квартирні засоби обліку беруться виконавцем на абонентський облік.

Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку проводяться за рахунок виконавця.

Згідно з пунктом 10 зазначених Правил, оплата послуг за показаннями засобів обліку води, встановлених у квартирі (будинку садибного типу), проводиться лише у разі здійснення обліку в усіх точках розбору холодної та гарячої води у квартирі (будинку садибного типу) незалежно від наявності засобів обліку на вводах у багатоквартирний будинок.

Справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п`ятим пункту 15 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.

В той же час, пункт 11 Порядку визначає, що у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі (або всі) квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю та які не мають квартирних засобів обліку (у разі обладнання всіх квартир квартирними засобами обліку - споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю), оплачують послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями всіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, та споживачами, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку води виконавцю, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.

Плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку води, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання у таких випадках:у разі відсутності засобів обліку води, встановлених у квартирі (будинку садибного типу);у разі несправності квартирних засобів обліку, що не підлягає усуненню, з моменту її виявлення;у разі відсутності у виконавця показань квартирних засобів обліку за розрахунковий період з подальшим перерахунком відповідно до пункту 18 цих Правил.

Крім того, згідно з п.14 Порядку, показання будинкових засобів обліку знімаються представником виконавця один раз на місяць у присутності постачальника та представника споживачів.

Показання квартирних засобів обліку знімаються споживачем щомісяця.

Пункт 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою кабінету міністрів України від 21.07.2005 року №630 визначає, що опалювана площа (об`єм) квартири (будинку садибного типу) - загальна площа (об`єм) квартири, а також будинку садибного типу без урахування площі лоджій, балконів, терас.

Пунктом 12 Правил визначено, що у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку.

У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку.

У разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії у багатоквартирному будинку, де окремі або всі квартири обладнані квартирними засобами обліку теплової енергії, споживачі, які не мають таких засобів обліку та які не передали виконавцю показання квартирних засобів обліку теплової енергії, оплачують таку послугу за показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири, не враховуючи витрати теплової енергії виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат тепла за показаннями усіх квартирних засобів обліку.

Плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання у таких випадках:у разі відсутності засобів обліку теплової енергії, встановлених у квартирі (будинку садибного типу);у разі несправності квартирних засобів обліку, що не підлягає усуненню, з моменту її виявлення;у разі відсутності у виконавця показань квартирних засобів обліку теплової енергії за розрахунковий період з подальшим перерахунком відповідно до пункту 18 цих Правил.

Питання надання послуг з ЦО та ЦПГВ регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (Правила), Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та іншими нормативно- правовими актами у сфері житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п. 11 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 року споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю та які не мають квартирних засобів обліку (у разі обладнання всіх квартир квартирними засобами обліку - споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю), оплачують послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями всіх квартирних засобів обліку.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», Експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології (далі - законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки), здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби. Отже, на законодавчому рівні Відповідачу заборонено приймати до уваги показники лічильника, який не пройшов повірку в строк, передбачений в технічному паспорті.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», періодична повірка засобів вимірювальної техніки вузлів розподільного обліку здійснюється згідно з міжповірочннм інтервалом, зазначеним у технічному паспорті на цей засіб, але не менш як один раз на шість років для засобів механічного типу та не менш як один раз на дев`ять років для засобів інших типів.

Відповідач надала до суду документи, а саме: - паспорт на теплолічильник, - акт прийняття на абонентський облік квартирного засобу обліку теплової енергії, - акт зняття/встановлення пломб КП "Київобленерго" вузла обліку тепловоїенергії для потреб опалення окремого приміщення, - свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, - акт прийняття на комерційний облік вузла обліку теплової енергії, - акт зняття/встановлення пломб вузла обліку теплової енергії для потреб опалення окремого приміщення, - акт зняття пломб/опломбування вузла розподільчого обліку теплової енергії для потреб опалення окремого приміщення,- сертифікат перевірки лічильників холодної та гарячої води, - акт монтажу, - акт приймання на абоненський облік засобів обліку води.

Таким чином відповідач довела що у квартирі АДРЕСА_1 наявні квартирні засоби обліку централізованого опалення та засоби обліку гарячої води. Проте позивачем нарахована заборгованість згідно показників вузлів розподільного обліку на будинку.

За змістом ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких провожиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів наведений у ст. 16 ЦК України.

При цьому, власник порушеного права може скористатися не любим, а конкретним способом захисту свого права, який, як правило, прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Оскільки оспорювання правильності нарахування розміру плати за певні види житлово- комунальних послуг, що є різновидом претензії чинним законодавством як спосіб захисту не передбачений, споживач у випадку пред`явлення до нього вимог про стягнення таких нарахувань вправі заперечувати стосовно них з наданням відповідних доказів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 462/5889/16-ц.

Враховуючи викладене, розглянувши справу в межах заявлених позивачем вимог, а також враховуючи те, що пред`явленні позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Питання судових витрат у вигляду судового збору вирішити у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 526, 530, 611, 625 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 280, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - відмовити. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду безпосередньо, або через суд першої інстанції, який розглянув справу.

Зазначити дані сторін:

Позивач: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», місцезнаходження: м. Київ, площа І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421;

Відповідач: ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.Д. Бабич