Decision № 103979949, 13.04.2022, Ivanivka District Court of Odesa Oblast

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/959/21

Провадження № 2-о/499/2/22

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13 квітня 2022 року смт. Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого Тимчука Р.М., за участю секретаря судового засідання Дібрової О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Іванівка Березівського району Одеської області в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Іванівський районний сектор Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області, Головне управління державної міграційної служби України в Одеській області про встановлення факту проживання на території України

ВСТАНОВИВ:

Заявниця звернулася до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання на території України, мотивуючи свою заяву тим, що вона, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Калінінград, Російська Федерація, на той час СРСР, де проживала до травня 1990 року, там же познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком ОСОБА_2 , який проживав в Україні, а в м. Калінінград проходив військову службу. У травні 1990 року вони переїхали до України, а саме в с. Богунове Іванівського району Одеської області, де ІНФОРМАЦІЯ_2 вона народила сина ОСОБА_3 , в подальшому 23.08.1990 року вона з ОСОБА_2 уклали шлюб у відділі реєстрації актів громадянського стану Іванівського району Одеської області, а потім ІНФОРМАЦІЯ_3 вона в с. Богунове народила доньку ОСОБА_4 . Тобто, з травня 1990 року та по теперішній час проживає в с. Богунове Березівського (бувшого Іванівського) району Одеської області, Україна. Разом з тим, зареєструвати у встановленому законом порядку місце свого проживання заявник змогла лише у 1993 році. З метою отримання громадянства України заявник звернулася до Іванівського РС ГУДМС України в Одеській області, однак 13.02.2019 року вона отримала відповідь, що у видачі паспорту громадянина України їй відмовлено, у зв`язку з не встановленням належності її до громадянства та в усній формі рекомендовано звернутися до суду для встановлення факту проживання на території України.

На підставі вищевказаного, заявниця просила суд встановити факт її постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року та на момент набрання чинності ЗУ «Про громадянство України», а саме 13.11.1991 року.

У судовому засіданні заявниця на задоволенні заяви наполягала, з підстав зазначених у ній, надала пояснення відповідно до яких зазначила, що з 30.04.1990 року постійно проживає в с. Богунове Іванівського (нині Березівського) району Одеської області, народила в даному селі п`ятьох дітей, однак у зв`язку з тим, що зареєструвалася в даному селі лише в 1993 році вона не має змоги в позасудовому порядку отримати паспорт громадянина України. Також пояснила, що до 1993 року була зареєстрована в м. Калінінград у квартирі бабусі, оскільки та мала намір залишити їй дану квартиру у спадок. При цьому також зазначила, що отримала паспорт зі зміненим прізвищем після укладення шлюбу 04.10.1991 року у м. Калінінград, оскільки була зареєстрована в м. Калінінград, вона разом з чоловіком літали туди літаком на декілька днів.

Представник Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області, який є також представником Іванівського районного сектору Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області у судовому засіданні проти задоволення заяви заперечував, підтримав відзив на заяву ГУ ДМС України в Одеській області, відзначивши, що для встановлення факту постійного проживання заявниці на території України надано недостатньо доказів.

Відповідно до надісланого суду відзиву, представник заінтересованої особи просив залишити дану заяву без розгляду, оскільки по перше, згідно п.1 розділу І Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, виходу з громадянства України, особа подає заяву, а також інші документи передбачені розділом ІІ цього Порядку, разом з тим заявник не звертався до територіальних підрозділів ГУ ДМС України в Одеській області з заявою встановленого зразка про набуття чи встановлення належності до громадянства України, не надав до ГУ ДМС України в Одеській області жодних документів, зазначених в Порядку, отже заявник не використав всі можливості для отримання статусу громадянина України та звернення до суду із заявою про встановлення факту є передчасним. Крім того, відповідно до листа Верховного Суду України від 01.01.2012 року «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», також не можуть бути встановлені в судовому порядку факти щодо, зокрема належності до певної національності, набуття громадянства України громадянином іншої держави. При цьому, оскільки заінтересована особа заперечує проти задоволення заяви, отже вбачається спір про право в даному випадку, а тому дану заяву необхідно залишити без розгляду.

У наданих до суду заявницею пояснень на відзив, остання зазначила, що не погоджується з твердженням представника зацікавленої особи, оскільки по перше, вона зверталася до Іванівського РС ГУ ДМС України в Одеській області з заявою щодо отримання статусу громадянина України, однак їй було відмовлено, що підтверджується долученою до заяви про встановлення факту відповіддю, по друге заявник не просить встановити факт належності її до певного громадянства, а лише встановити факт проживання, тому спір про право відсутній.

Суд дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків та встановивши зазначені факти та обставини, які дають підстави для задоволення заявлених вимог, вважає, що заява підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до письмових матеріалів справи, встановлено, що відповідно до копії паспорту громадянина СРСР, виданого 04.10.1991 року, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Калінінград, де була зареєстрована до 1993 року.

Відповідно до відмітки у даному паспорті, з 23.11.1993 році заявник була зареєстрована в с. Богунове.

Судом також було досліджено свідоцтво про одруження, відповідно до якого 23.08.1990 року заявник уклала шлюб з ОСОБА_2 у відділі реєстрації актів громадянського стану Іванівського району Одеської області за актовим записом №19.

Згідно копій свідоцтв про народження, ОСОБА_1 в с. Богунове Іванівського району Одеської області ІНФОРМАЦІЯ_2 народила сина ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 народила доньку ОСОБА_4 , місце реєстрації народження: виконавчий комітет Коноплянської сільської ради іванівського району Одеської області.

Згідно довідки, наданої Коноплянською сільською радою, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрована в с. Богунове Березівського (бувшого Іванівського) району з 23.11.1993 року, однак фактично проживає в даному селі з 1990 року, що також підтверджується копією домової книги.

Відповідно до листа Іванівського РС ГУ ДМС України в Одеській області від 13.02.2019 року №5131/118, адресованого ОСОБА_1 , їй відмовлено у видачі паспорту громадянина України через не встановлення належності до громадянства України.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві свідчення, показав суду, що проживає по сусідству з ОСОБА_1 , знає її дуже багато років, пам`ятає, що вона приїхала жити в село Богунове з міста Калінінград до свого чоловіка, працювала на фермі, при цьому відзначив, що точно не пам`ятає, але приблизно це був 1990 рік. На запитання головуючого, чому саме він пам`ятає що ОСОБА_1 приїхала до села в 1990 році, відповів, що так всі говорили, тому і він так вважає, але точну дату не пам`ятає.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві свідчення, показав суду, що ОСОБА_1 була одружена з двоюрідним братом його жінки, він точно пам`ятає, що ОСОБА_1 проживала з с. Богунове з 1990 року, оскільки він часто приїжджав до батьків в дане село, знав її особисто, вони тоді з чоловіком проживали в будинку його батьків. Після того, як він, ОСОБА_6 у 1991 році переїхав остаточно жити до с. Богунове, та ОСОБА_1 вже проживала в даному селі, вони часто зустрічалися, ходили один до одного в гості.

Так, порядок розгляду в окремому провадженні справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визначений главою 1 та 6 розділу IV ЦПК України.

У ч.1 ст. 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч.2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

При зверненні до суду із заявою про встановлення юридичного факту важливе значення має мета його встановлення, оскільки саме вона дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки.

Предметом розгляду у цій справі є встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 на території України за станом на 24 серпня 1991 року та станом на 13.11.1991 року.

Метою встановлення даного факту заявниця зазначила - встановлення належності до громадянства України та подальшого отримання паспорту громадянина України.

Згідно з пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: - усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; - особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Особи, зазначені у пункті 1 ч.1 цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року (частина друга статті 3 Закону України «Про громадянство України»).

Встановлення факту постійного проживання на території України є підставою для оформлення належності до громадянства України.

Юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України особи, дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або набрання чинності Законом України від 08 жовтня 1991 року № 1636-ХІІ «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року).

Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень статті 293 ЦПК України та статті 3 Закону України «Про громадянство України» і залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року.

Відповідно до ч. 1 ст.8 Закону України «Про громадянство України» особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.

Оскільки ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України для встановлення належності до громадянства України, то суд приходить до висновку, що вказаний факт підлягає встановленню на підставі ст. 293 ЦПК України та ст.3 Закону України «Про громадянство України».

Згідно вимог підпункту «а» пункту 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215/2001, встановлення належності до громадянства України стосується: громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні станом на 13 листопада 1991 року.

За змістом пункту 8 наведеного Порядку для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 України «Про громадянство України» особа, яка станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального органу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт); в) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року.

У пункті 44 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента від 27 березня 2001 року № 215, встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що факт постійного проживання ОСОБА_1 на території України підтверджується фактом народження ОСОБА_1 двох дітей в с. Богунове Іванівського району Одеської області у 1990 та 1991 року, фактом укладання шлюбу в Іванівському районі Одеської області у 1990 році. Крім того дана обставина підтверджується показами свідка ОСОБА_6 та довідкою сільської ради. При цьому суд відзначає, що покази свідка ОСОБА_5 до уваги не бере, оскільки це свідчення з чужих слів.

Суд вважає, що вказані докази є належними, достатніми та підтверджують факт постійного проживання заявниці на законних підставах на території України станом на 24 серпня 1991 року.

При цьому суд не вбачає правових підстав для встановлення факту проживання заявниці на території України станом на 13.11.1991 року, оскільки згідно з пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: - усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; - особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» проживали в Україні і не були громадянами інших держав, особи, зазначені у пункті 1 ч.1 цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року (частина друга статті 3 Закону України «Про громадянство України»). Оскільки заявниця станом на 24.08.1991 року була громадянкою СРСР, то для виникнення прав та обов`язків у зв`язку з встановленням факту, що має юридичне значення, достатнім буде встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року.

Згідно положень ч.3 ст.12 та ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.80 ЦПК).

Доводи представника заінтересованої особи про недотримання заявницею порядку досудового врегулювання спору (звернення з відповідною заявою до органів ДМС України) не заслуговують на увагу, оскільки пунктом 3 Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року № 15-рп/20002 встановлено, що обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Тобто, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, при цьому дана обставина також спростовується листом Іванівського РС ГУ ДМС України в Одеській області від 13.02.2019 року №5131/118.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05 квітня 2021 року в справі № 523/14707/19 (провадження № 61-16116св20).

Отже, враховуючи вищенаведене, суд вбачає за необхідне заяву задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 259, 265, 315-317, 319 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрована с. Богунове Березівського району Одеської області), заінтересована особа Іванівський районний сектор Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області (місцезнаходження вул. Центральна 81, смт. Іванівка Березівського району Одеської області), Головне управління державної міграційної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811384, місцезнаходження - вул. Преображенська 44, м. Одеса) про встановлення факту проживання на території України - задовольнити частково.

Встановити факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено 18.04.2022 року.

СуддяР. М. Тимчук