Decision № 103772653, 28.03.2022, Vinnytsia District Administrative Court

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2022 р. Справа № 120/14799/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Вінницької митниці про визнання дій протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Вінницької митниці (далі також відповідач, митний орган), за вимогами якого просив суд:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ФОП ОСОБА_1 за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються;

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в застосуванні преференції по ввізному миту за кодом "410" до Товару №1 на підставі декларації - інвойс № VFK21-06708 від 20.10.2021;

скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2021/01902;

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару №UA401000/2021/000056/2 від 26.10.2021.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані протиправністю, на думку позивача, дій Вінницької митниці щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої позивачем за першим методом митної оцінки, - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, а також відмови у застосуванні преференцій по ввізному миту за кодом "410" до товару №1 на підставі декларації інвойс №VFK21-06708 від 20.10.2021.

Так, позивач зазначає, що на виконання умов договору № MCGRO-0101 від 15.05.2014, укладеного між ним та компанією «Kargro Banden VB» та відповідно до інвойсу №VFK21-06708 від 20.10.2021 було придбано товар - вантажні шини, що були у вжитку в кількості 231 штука, вартістю 7875,00 Євро. Для здійснення митного оформлення даного товару позивачем була подана до Вінницької митниці електронна митна декларація № UA401020/2021/054780 від 25.10.2021 з необхідним пакетом супровідних документів, в якій митна вартість товару була визначена за першим методом, тобто за ціною договору на рівні від 38,40 до 40,51 Євро / шт. в залежності від ваги (розміру) шини (або 0,59 Євро/ кг. нетто). Із загальної кількості товару, що заявлена до митного оформлення, 168 одиниць (Товар №1) є такими, що походять з території Європейського Союзу та заявлені із застосуванням преференції по ввізному миту за кодом "410".

Проте, відповідачем за результатами опрацювання поданої МД та документів прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2021/000056/2 від 26.10.2021, яким митну вартість товару визначено за резервним (6) методом на рівні від 70,44 до 72,75 Євро /шт. в залежності від ваги (розміру) шини (або 1,05 Євро/ кг. нетто) та винесена картка відмови у прийнятті митної декларації № UA401020/2021/01902, згідно якої відмовлено в застосуванні преференції по ввізному миту за кодом "410" до Товару № 1.

Наведене змусило позивача подати нову ЕМД UА401020/2021/055535 від 28.10.2021, за якою товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов`язання відповідно до розділу Х Митного кодексу України, а Товар № 1 був заявлений без застосування преференції за кодом "410".

На переконання позивача, такі дії відповідача є безпідставними, а прийняті ним рішення - неправомірними, оскільки до митного органу було надано всі необхідні та наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару за ціною договору та преференційного походження Товару 1.

Ухвалою від 09.11.2021 судом відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (у письмовому провадженні). Крім того, встановлені строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.

02.12.2021 відповідачем - Вінницькою митницею до суду поданий відзив на позовну заяву, за змістом якого останній проти позову заперечує в повному обсязі, вважаючи його безпідставним. Свої доводи мотивує тим, що за МД UA 401020/2021/054780 від 25.10.2021 позивачем до митного оформлення було заявлено товар: шини пневматичні гумові, що вже використовувалися, для вантажних автомобілів. При цьому, на підтвердження митної вартості товару були подані відповідні документи, серед яких зовнішньоекономічний договір № MCGRO-0101 від 15.05.2014. Враховуючи положення ч. 5 ст. 54 МК України митним органом здійснено контроль правильності визначення митної вартості товару та при аналізі попередньо здійснених ФОП ОСОБА_1 митних оформлень, а також документів, які надавались до таких митних оформлень було встановлено, що на виконання угоди №MCGRO-0101 від 15.05.2014 в Подільській та Вінницькій митницях вже було проведено 9 митних оформлень, а подана угода №MCGRO-0101 від 15.05.2014 наявна в декількох варіантах, які в преамбулі відрізняються назвою компанії продавця Kargro Bander VB (5 випадків) та Kargro Banden VB (3 випадки), хоча другий лист угоди, на якому наявні печатки та підписи, містить інформацію про компанію Kargro Banden B.V. Також, до поданої МД не надано доповнення № 10 від 01.01.2020, а його реквізити не зазначені в гр.44 ЕМД, разом з тим таке доповнення надавалось під час попередніх митних оформлень 7 разів, та наявне в митниці у 2-х варіантах в яких фігурують компанії Kargro Banden VB та Kargro Banden VB. Тобто відповідач вважає, що наявні інші договори та документи, що регулюють поставки (продаж) товарів між експортером Kargro Banden VB (Kargro Banden B.V., Kargro Bander VB.) та імпортером ФОП ОСОБА_1 .

За таких обставин, з позиції відповідача, подані до митного оформлення документи містили розбіжності та неточності, які на вимогу митного органу не були усунуті позивачем, що і стало наслідком прийняття рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом.

Що стосується причин не застосування преференції по ввізному миту за кодом « 410» до товару №1, інформація про яку зазначена в картці відмови UA401020/2021/01902, то відповідач вказує, що оскаржувана картка в частині преференції видана позивачу у зв`язку із проведенням перевірки преференційного походження товару. З цього приводу відповідач зазначає, що при поданні до митного оформлення ЕМД UА 401020/2021/054780 від 25.10.2021 позивачем в графі 36 зазначено код преференції по ввізному миту за кодом « 410», згідно декларації-інвойс VFК21-06708 від 20.10.2021. При цьому у випадках, визначених статтею 45 МК України, товар вважається таким, що походить з відповідної країни, з моменту отримання митними органами належним чином оформлених документів про походження товару або затребуваних ними додаткових відомостей. Отже, відповідач наголошує, що правилами походження передбачена можливість призупинення (без застосування преференцій під час митного оформлення) до отримання результатів перевірки із залученням митних органів країн експорту достовірності документів про преференційне походження товару. Тому рішення про можливість відновлення преференційного режиму до товару № 1 буде прийнято після отримання відповіді від митних органів країни експорту на запит Держмитслужби України щодо підтвердження походження даних товарів. За таких обставин відповідач вважає позовну вимогу щодо визнання протиправними дій митниці щодо відмови в застосуванні преференції по ввізному миту за кодом « 410» до товару № 1 передчасною. Враховуючи наведене відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

06.12.2021 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій останній вважає викладені вище доводи відповідача необґрунтованими та такими, що не спростовують суті його позовних вимог. Додатково акцентував увагу на тому, що виявлені митним органом розбіжності у поданих документах, зокрема у зовнішньоекономічному контракті, є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості, та в повному обсязі дозволяли відповідачу перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни. А рішення про зупинення дії тарифної преференції прийняте без обґрунтованих на те підстав.

Надалі, 10.12.2021 відповідачем подано письмові заперечення, у яких Вінницька митниця підтримує свої доводи, викладені у відзиві на позов, та просить суд відмовити у його задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

15.05.2014 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) та компанією «Kargro Banden BV» (Нідерланди) (Продавець) укладено зовнішньоекономічний договір № MCGRO-0101, відповідно до умов якого Продавець відвантажує, а Покупець приймає та оплачує товар - вантажні шини, що були у вжитку, придатні для подальшого використання, у кількості та по цінам, вказаним у Інвойсах, що є невід`ємною частиною договору. Ціна за товар визначена у Євро за одиницю товару та вказана у Інвойс, умови поставки визначаються на умовах FCA (Montfoort) Інкотермс 2010.

Так, відповідно до Інвойсу № VFK21-06708 від 20.10.2021, сторони домовились про поставку на адресу Покупця чергової партії товару в кількості 231 штук вантажних шин на загальну вартість 7875,00 Євро.

Для здійснення митного оформлення придбаного товару позивачем була подана до Вінницької митниця ЕМД № UA401020/2021/054780 від 25.10.2021 разом із пакетом супровідних документів, які включали в себе: пакувальний лист (Packing list) б/н від 20.10.2021; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № VFK21-06708 від 20.10.2021; автотранспортна накладна (Road consignment note) VFK21-06708 від 20.10.2021; декларація про походження товару VFK21-06708 від 20.10.2021; документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 25.10.2021; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів MCGRO-0101 від 15.05.2014; договір про надання послуг митного брокера ЛТШ-4993 від 25.01.2021; заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, що включені до Зеленого переліку відходів № 14/14-03/2262-21 від 06.08.2021; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими держав № 7717439 від 24.10.2021; перепустка № 19418 від 25.10.2021; прайс лист б/н від 20.10.2021; копія митної декларації країни відправлення № 21NlkuZD44APY5WD58 від 20.10.2021.

При цьому, у поданій ЕМД № UA401020/2021/054780 від 25.10.2021 митна вартість товару була визначена позивачем за першим методом - за ціною договору на рівні від 38,40 до 40,51 Євро / шт. в залежності від ваги (розміру) шини (або 0,59 Євро/ кг. нетто). Загальна кількість товару, що заявлена до митного оформлення згідно цієї декларації - 231 штук, з них 168 одиниць (Товар № 1 ), є таким що походить з території Європейського союзу (EU), та заявлені із застосуванням преференції по ввізному миту за кодом « 410». На підтвердження преференційного походження товару № 1 позивачем до митного оформлення була подана Декларація інвойс (декларація походження) № VFK21-06708 від 20.10.2021, складена уповноваженим експортером.

25.10.2021 під час перевірки такої декларації відповідачем та у результаті спрацювання Автоматизованої системи управління ризиками, митним органом направлено на адресу позивача повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, його класифікації та країни походження.

На виконання цієї вимоги митного органу, уповноваженою особою позивача листом від 25.10.2021 надані додаткові документи, а саме: лист пояснення б/н від 25.10.2021; декларації щодо митного оформлення подібних (аналогічних) Товарів № UA401020/2020/054757 від 10.11.2020, № UA401020/2020/062415 від 16.12.2020, № UA401020/2020/034748 від 24.11.2020.

Втім, за результатами опрацювання поданих документів, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA401020/2021/000056/2 від 26.10.2021, яким митну вартість товару визначено за резервним (6) методом на рівні від 70,44 до 72,75 Євро /шт. в залежності від ваги (розміру) шини (або 1,05 Євро/ кг. нетто) та відмовлено в застосуванні преференції по ввізному миту за кодом « 410» до Товару № 1. Також винесена картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2021/01902.

Зокрема, цією карткою відмови № UA401020/2021/01902 митним органом повідомлено декларанта про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з тих причин, що в процесі митного контролю та митного оформлення з`ясовано, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару у зв`язку з чим винесено рішення про коригування митної вартості товару UA401020/2021/000056/2 від 26.10.2021. Додатково вказано, що в процесі виконання митних формальностей, а саме під час перевірки митної декларації, встановлено застосування преференції по ввізному миту за кодом "410" до товару № 1 на підставі декларації - інвойсу, складеної уповноваженим (схваленим) експортером № VFK21-06708 від 20.10.2021. За результатами перевірки правомірності застосування преференції встановлено, що на направлений раніше митними органами України запит митними органами країни експортера не підтверджено походження товарів експортера «Kargro Banden B.V.» (товар «шини які були у використанні»). Оскільки митним органом прийнято рішення про направлення запиту з метою встановлення автентичності декларації-інвойс, складеної уповноваженим експортером № VFK21-06708 від 20.10.2021, статусу походження даного товару та виконання інших вимог Доповнення I Угоди, тому відповідач вважає, що питання про можливість застосування преференційного режиму до товару буде вирішено після отримання відповіді від митних органів країни експорту на запит Держмитслужби України.

У зв`язку з цим позивачу було роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, а саме: здійснення декларування товарів з урахуванням рішення про коригування митної вартості товару № UA401020/2021/000056/2 від 26.10.2021. Крім того, митне оформлення товару № 1 митної декларації необхідно провести без застосування преференційних ставок ввізного мита з країною походження товару - «ЕU».

Хоч і не погоджуючись із визначеною митним органом митною вартістю товарів, позивач з метою випуску товару у вільний обіг подав нову ЕМД UА401020/2021/055535 від 28.10.2021, та з урахуванням вказівок відповідача заявив Товар № 1 без застосування преференції за кодом « 410».

Однак, вважаючи відповідні дії митного органу щодо відмови у застосування митної вартості товару за першим методом митної оцінки та щодо відмови у застосуванні преференції по ввізному миту за кодом « 410» до товару № 1, а також прийняті у зв`язку цим рішення про коригування митної вартості та картку відмови - протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи суд враховує наступне.

Так, положеннями Митного кодексу України (далі - МК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) регулюються відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України. Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються МК України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до частини 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 МК України).

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами 1, 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Виходячи із положень статтей 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 МК України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (ч. 2-3 ст. 58 МК України).

Аналізуючи вищезазначені положення МК України, слід відмітити, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності взаємозв`язку між продавцем і покупцем і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Як встановлено судом та слідує зі змісту оскаржуваного рішення №UA401000/2021/000056/2 від 26.10.2021, підставами для коригування відповідачем митної вартості товару було те, що:

1) поданий до митного оформлення контракт складається з десяти пунктів останнім з яких є п.10 - юридичні адреси та реквізити сторін, разом з тим доповненням № 10 від 01.01.2020 вносились зміни до п.10.3 угоди №MCGRO-0101 від 15.05.2014 (тобто зміни вносились до неіснуючого пункту угоди) при чому в частині положень, які даним пунктом не регулюються, враховуючи що термін дії договору зазначено в п.9.1;

2) в п.9.4 угоди №MCGRO-0101 від 15.05.2014 зазначено, що нова редакція договору вступає в силу з 07.09.2020 року, разом з тим не надано жодного документу який би регламентував та відображував такі зміни;

3) подана угода №MCGRO-0101 від 15.05.2014 не має пунктів в які вносяться зміни доповненням № 10 від 01.01.2020, а саме: 1.2.2, який зокрема визначає документ який є підставою для оплати за товар (рахунок проформа), також відсутній пункт угоди 1.2.1;

4) в поданих документах реквізити продавця, а саме назва, зазначені як Kargro Banden VB, тоді як в товаросупровідних документах відображено надпис Kargro Banden B.V., також суб`єктом надавались документи де назву контрагента зазначено як Kargro Bander VB;

5) в поданій до митного оформлення разом із ЕМД митній декларації країни відправлення, адрес ФОП ОСОБА_1 вказано АДРЕСА_1 , проте в поданій до митного оформлення ЕМД вказано адресу АДРЕСА_2 .

Враховуючи вищевикладені суперечності та неточності, відповідач припускає про наявність інших договорів чи документів, що регулюють поставки (продаж) товарів між експортером Kargro Banden VB (Kargro Banden B.V., Kargro Bander VB) та імпортером ФОП ОСОБА_1 . Джерелом числового значення митної вартості, враховуючи те, що поставка здійснюється з Нідерландів на умовах поставки FCA, а обсяг партії максимально наближений до того, який поданий до митного оформлення, є МД від 06.09.2021 № UA110160/2021/011864, за якою випущений у вільний обіг товар - "Шини пневматичні гумові, що вже використовувались, для вантажних автомобілів, в асортименті".

Оцінюючи вищенаведені доводи відповідача, якими останній керувався коригуючи митну вартість товарів за шостим (резервним) методом, суд враховує наступне.

Так, в основній своїй частині оскаржуване рішення ґрунтується на наявних розбіжностях у поданих до митного оформлення документах, зокрема змісту укладеного контракту №MCGRO-0101 від 15.05.2014 та його додаткових угод, регламентуючих відповідні зміни угоди, що, на думку відповідача, не підтверджують усіх числових значень складових митної вартості товарів.

Як уже зазначалось судом вище, згідно умов контракту № MCGRO-0101 від 15.05.2014 продавець продає, а покупець (позивач) купує та оплачує вантажні шини, що були у вжитку, придатні для подальшого використання.

Дійсно, поданий до митного оформлення контракт складається із десяти пунктів, останнім яких є п. 10 - юридичні адреси та реквізити сторін. В той же час відповідач вважає, що доповненням № 10 від 01.01.2020 вносились зміни до п. 10.3 угоди MCGRO-0101 від 15.05.2014 (тобто до неіснуючого пункту угоди) при чому в частині положень, які даним пунктом не регулюються.

Втім, такі доводи відповідача суд вважає безпідставними. Суд вказує, що до митного оформлення позивачем не подавався додаток № 10 від 01.01.2020, про що свідчить як перелік документів, зазначених у гр. 18 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості так і перелік документів, що міститься в оскаржувані картці відмови у прийнятті митної декларації.

Тобто, вищевикладені доводи митного органу ґрунтуються на власних припущеннях, а не на тих доказах, які стосуються обставин справи та були предметом дослідження.

В цьому випадку відповідачем повністю проігноровано доводи позивача про те, що до митного оформлення надано чинну редакцію контракту, за яким товар було ввезено на митну територію України, а саме контракт № MCGRO-0101 від 15.05.2014 (в новій редакції), яка відповідно до п. 9.4 цього контракту вступає в силу 07.09.2020. При цьому у преамбулі цього ж контракту зазначено про те, що його нова редакція уже враховує умови додаткових угод № 1-10 від 01.01.2020. Отже, із цього слідує, що до поданого контракту необхідності подання будь-яких додаткових угод, на які безпідставно посилається митний орган, не має, так як останні в даному випадку не є діючими та поставки товару, про який ведеться мова, не стосуються.

Митне законодавство не зобов`язує декларанта подавати до контролюючого органу минулі редакції контрактів чи додаткових угод, які вже вичерпали свою дію, а тому посилання відповідача на відповідні «розбіжності» в документі, який до митного органу не подавався та не має подаватися не може слугувати належним підґрунтям для сумнівів повноти достовірності відомостей про заявлену позивачем митну вартість товарів.

Щодо відсутності документів, які б регламентували та відображали зміни в умови контракту № MCGRO-0101 від 15.05.2014 згідно його п. 9.4, де вказано, що нова редакція вступає в силу з 07.09.2020, то з цього приводу суд враховує принцип свободи договору, згідно якого зміна умов контракту здійснюється за взаємним волевиявленням сторін. В свою ж чергу до компетенції митного органу не належить здійснення контролю за виконанням цивільно-правових угод, укладених між позивачем та його контрагентом.

Суд вкотре зазначає, що на підтвердження митної вартості товару позивачем надано діючий контракт, за яким здійснювалась поставка товару, в якому власне і визначено умови поставки, а також інвойс та інші документи, які вказують вартість, номенклатуру товару, його походження тощо, що є необхідним і достатнім для визначення митної вартості задекларованого товару.

Більше того, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В той же час митним органом не наведено жодних відомостей про те, яким саме чином згода сторін викласти договір в новій редакції впливає на визначення митної вартості товару, адже сама вартість товару, його кількість та номенклатура погоджена сторонами у інвойсі №VFK21-06708 від 20.10.2021, зауважень щодо змісту якого митний орган не наводить.

Стосовно наявності розбіжностей в поданих документах в назві реквізитах контрагента (продавця), то тут суд вказує на те, що лише в преамбулі контракту вказано назву контрагенту "Kargro Banden VB", замість "Kargro Banden B.V.". Отже допущена технічна помилка при заповненні найменування контрагента в преамбулі контракту.

В той же час, як видно із печатки, яка міститься на самому контракті, такий засвідчено печаткою " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що вкотре підтверджує описку в назві. Крім того, інформацію щодо назви можливо встановити з інших документів, які подавалися до митного оформлення. До того ж сам відповідач не заперечує, що в усіх товаросупровідних документах зазначено правильну назву відправника - "Kargro Banden B.V."

При цьому документи за іншою назвою постачальника позивачем до митного оформлення в межах цієї операції не надавалися, що вкотре підтверджує виявлену помилку як помилку технічного характеру, що не впливає на жодні кількісні та вартісні показники задекларованого товару.

Таким чином суд доходить висновку, що сам лише факт наявності описки в назві контрагента в контракті не може бути підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у ньому міститься та не впливає на його юридичну дію.

Що стосується розбіжності адрес позивача в наданих до митного оформлення документах, а саме те, що в митній декларації країни відправлення адрес ФОП ОСОБА_1 вказано АДРЕСА_1 , а в поданій до митного оформлення ЕМД вказано адресу АДРЕСА_2 .

Дійсно, така розбіжність має місце, однак суд враховує, що адреса: АДРЕСА_2 - це юридична адреса ФОП ОСОБА_1 . В той же час АДРЕСА_1 - це місце доставки товару, яке в тому числі вказано в інвойсі № VFK21-06708 від 20.10.2021 та автотранспортній накладні VFK21-06708 від 20.10.2021.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.01.2020 у справі № 813/1350/14 покупець товару не відповідає за заповнення митної декларації країни відправлення, яка оформляється відповідно до законодавства країни відправлення та внесення до неї відповідної інформації.

Крім того, в розумінні ч. 2 ст. 53 МК України експортна декларація не є тим основним документом, що підтверджує митну вартість товару, а тому зазначення у такій декларації адреси доставки товару замість юридичної адреси покупця жодним чином не має впливати та визначення митної вартості товару.

У постановах від 10 жовтня 2019 року у справі N 809/1469/16, від 20 лютого 2020 року у справі N 826/25613/15 Верховний Суд вказав, що митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. При цьому, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. Натомість відповідачем не надано жодних доказів недостовірності заявленої вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 05.03.2019 по справі N 815/143/17, від 09.04.2019 по справі N 825/1575/17.

Як свідчать матеріали справи, на підтвердження митної вартості товарів за ЕМД UA 401020/2021/054780 від 25.10.2021 позивачем надано усі необхідні та достатні документи (зовнішньоекономічний контракт, рахунок - фактура (інвойс), пакувальний лист, автотранспортна накладні, декларація про походження товару, копія митної декларації країни відправлення тощо) які в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару за ціною контракту.

Більш того, матеріалами справи документально не підтверджено факту надання декларантом документів, що містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

При цьому, сам лише факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару, адже в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами.

Суд наголошує, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Частиною шостою статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA401000/2021/000056/2 від 26.10.2021 відповідач визначив митну вартість товарів із застосування другорядних методів, передбачених у п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України, а саме - за резервним методом.

Порядок застосування резервного методу визначення митної вартості визначений в статті 64 МК України.

Так, зазначеною статтею передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

В силу пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року N 598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 08.02.2019 у справі N 825/648/17 (N К/9901/16592/18).

Як слідує із матеріалів справи, відповідач при винесені оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів використав як джерело визначення митної вартості товарів митну декларацію іншої особи - від 06.09.2021 № UA110160/2021/011864.

Разом з тим, слід наголосити, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення третьої особи (подібного чи аналогічного товару) не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості. Позаяк в цьому випадку не були враховані усі фактори, що впливають на ціноутворення товару в кожному окремому випадку.

Так, як уже неодноразово наголошувалось судом вище, предметом поставки був товар - вантажні шини, що були у вжитку, придатні для подальшого використання. Тому беззаперечно імпортованому позивачем товару (шини бувші у використанні) властива наявність певних характеристик, які суттєво можуть вплинути на його вартість, адже у залежності від зносу шин чи/або дати їх виробництва, може зменшуватись і їх вартість.

З огляду на це, об`єктивно слід врахувати, що у випадку ввезення на митну територію України шин бувших у використані однакового розміру та від одного і того ж виробника, їх вартість може різнитись в залежності від зносу чи/або дати їх виробництва.

На переконання суду, в даному випадку різниця між вартістю товару, задекларованого позивачем та вартістю схожих товарів, що розмитнювались іншою особою у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем документів для визначення митної вартості задекларованих товарів, та, як наслідок, безпідставність визначення такої вартості із застосуванням другорядних методів. При цьому, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості саме за ціною договору.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними дій Вінницької митниці щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ФОП ОСОБА_1 за першим методом митної оцінки - за ціною договору, а також в частині оскарження рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2021/000056/2 від 26.10.2021 і картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2021/01902 (у відповідній частині, що стосується визначення митної вартості товарів) - обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо застосування тарифних преференцій зі сплати мита, суд вказує таке.

Законом України "Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони" №1678-VII від 16.09.2014 року, ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі Угода про асоціацію).

Відповідно до п.1 ст.16 Протоколу 1 "Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" до Угоди про асоціацію, товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання, зокрема, декларації походження.

Разом з цим, аналогічне положення закріплено ч.1 ст.15 Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження від 14.04.2017 року, до якої Україна приєдналася 08.11.2017 року (Закон України "Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження" від 08.11.2017 року № 2187-VIII), дата набрання чинності для України 01.02.2018 року (далі Регіональна конвенція).

Так, відповідно до вказаної статті Регіональної конвенції, товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження: (c) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься "декларацією походження" або "декларацією походження EUR-MED"), надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати. Текст декларації походження наведений у Додатку IV a і b.

Згідно із ч.1, 2, 6 ст.36 МК України, країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Статтею 43 МК передбачено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації (ч.2 ст.43 МК України).

Так, позивачем до митного оформлення була подана Декларація інвойс (декларація походження) № VFK21-06708 від 20.10.2021, складена відповідно до Статті 21(1), Угоди, текст декларації в повній мірі відповідав наведеному у Додатку IV Протоколу І до Угоди, тобто є документом, який підтверджує статус преференційного походження товару (товару №1).

При цьому жодних зауважень щодо форми та змісту декларації інвойс № VFK21-06708 від 20.10.2021 чи її достовірності в митного органу не виникало. А як слідує зі змісту відзиву відповідача на позовну заяву, необхідність зупинення у застосуванні преференцій по ввізному миту за кодом « 410» до товару № 1 була зумовлена лише необхідністю перевірки преференційного походження товару, позаяк такі товари були бувшими у тривалому користуванні, а їх виробник невідомий.

Разом з тим, суд критично ставиться до таких доводів.

За змістом ч. 1 ст. 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Частинами 1-3, 5 ст.32 Доповнення І до Регіональної конвенції, подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції.

Тобто, наявність у контролюючого органу сумнівів щодо наданих декларантом документів на підтвердження заявленої ним країни походження товару є обставиною для перевірки таких документів та не може бути беззаперечною підставою для відмови у застосуванні преференційної ставки мита. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 23 квітня 2019 року у справі № 817/4660/13-а.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

На думку суду, у відповідача були відсутні правові підстави для призупинення застосування тарифних преференцій зі сплати мита, оскільки обґрунтованих сумнівів щодо достовірності декларації інвойс № VFK21-06708 від 20.10.2021, а відтак і щодо походження товару, - відповідачем не наведено.

Щодо посилання останнього на наявність інформації про не підтвердження митними органами Нідерландів декларації про походження складені експортером "Kargro Banden B.V." який експортував подібні товари в Україну, то такі також не є обґрунтованими. Відповідачем не надано суду жодних доказів наявності такої інформація як і відомостей про те, що придбаний позивачем товар є ідентичним чи подібним до інших товарів, які поставлялися вказаним експортером іншим особам. Та обставина, що експортер товару не є виробником товару, а товар був у використанні не може бути достатньою та переконливою підставою для призупинення дії преференції під час митного оформлення товару.

За наведених вище обставин суд доходить висновку, що дії Вінницької митниці щодо відмови в застосуванні преференції по ввізному миту за кодом "410" до Товару №1 на підставі декларації - інвойс № VFK21-06708 від 20.10.2021 є протиправними, та, як наслідок, є протиправною і картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2021/01902 (у частині преференцій).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Як зазначено у частині першій статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані стороною позивача, суд приходить до переконання про задоволення позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 139 КАС України понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 7763,09 грн. (три вимоги немайнового характеру (2270 грн. х 3) та одна вимога майнового характеру 953,09 грн.) підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 72, 77, 90, 94, 139, 195, 241, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Вінницької митниці щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Визнати протиправними дії Вінницької митниці щодо відмови в застосуванні преференції по ввізному миту за кодом "410" до Товару №1 на підставі декларації - інвойс № VFK21-06708 від 20.10.2021.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA401000/2021/000056/2 від 26.10.2021.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2021/01902, прийняту Вінницькою митницею.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 7763,09 грн. (сім тисяч сімсот шістдесят три гривні 09 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 28.03.2022.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , адреса для листування: АДРЕСА_3 );

Відповідач: Вінницька митниця (код ЄДРПОУ ВП 43997544, місцезнаходження: вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, 21034).

Суддя Слободонюк Михайло Васильович