Decision № 103685113, 16.03.2022, Odesa District Administrative Court

Справа № 420/26520/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправною відмову Головного управління ДПС в Одеській області від 04.11.2021 року № 28901/6/15-32-24-03-10 в частині списання ОСОБА_1 заборгованості з єдиного внеску за IV квартал 2020 року у сумі 3300 грн.; зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області списати ОСОБА_1 заборгованість з єдиного внеску за IV квартал 2020 року у сумі 3300 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що йому було безпідставно та необґрунтовано відмовлено у списанні недоїмки з єдиного соціального внеску за IV квартал 2020 року у сумі 3300 грн., так як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається само зайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску не залежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Відповідачем - Головним управлінням ДПС в Одеській області надано до суду відзив на позовну заяву, та наголошено на безпідставність позовних вимог, з огляду на те, що списання заборгованості зі сплати єдиного внеску здійснюється щодо недоїмки з сплати єдиного внеску, несплаченої станом на 01.12.2020, за період з 01.01.2017 до 01.12.2020, а також щодо штрафів та пені нарахованої на ці суми недоїмки - за період з 01.01.2017 включно до дати подання заяви про списання недоїмки. За результатами перевірки складено висновок, на підстав якого винесено рішення, згідно якого заборгованість у сумі 3300,00 грн. нарахована після 01.12.2020 року, в саме 19.01.2021 року, та згідно вимог пункту 9-15 Закону №2464, не підлягає списанню, у зв`язку з чим, нам адресу позивача був надісланий Лист-відмова від 04.11.2021 року № 28901/6/15-32-24-03-10.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 420/26520/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України в Одеській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся із заявою про списання суми недоїмки від 07.10.2021 року, у якій вказав, що особа, яка проводить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове держане соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску не залежно від фактичного отриманого доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. У зв`язку з чим, останній керуючись Законом України від 4 грудня 2020 року №1072-IX внесено зміно до пункту 9 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» просив прийняти рішення щодо списання з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суми недоїмки з єдиного внеску у сумі 3300,00 грн., а також штрафів та пені, нарахованих на суму недоїмки за 2020 рік.

Листом від 04.11.2021 року № 28901/6/15-32-24-03-10 Головним управлінням ДПС в Одеській області на відповідну заяву ОСОБА_1 від 20.10.2021 б/н щодо списання суми недоїмки, повідомлено наступне.

На підставі пункту 76.1 статті 76 та пункту 86.2 ст. 86 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI iз змінами та доповненнями, у зв`язку із надходженням заяви від 16.01.2021 №2863/6 ОСОБА_1 , проведено камеральну перевірку звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб, суми нарахованого єдиного внеску та податкових декларацій про майновий стан та доходи, за період з 01.01.2017 по 01.12.2020, з питання дотримання умов, передбачених пунктом 9-15 Закону України від 08 липня 2010 року №2464 VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі - Закон № 2464), для списання сум недоїмки, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми недоїмки. У ході перевірки встановлено, що ОСОБА_1 дотримано умови передбачені пунктом 9-15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, яка передбачає списання за заявою платника несплаченої станом на 01.12.2020 року суми недоїмки, нарахованої платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 року до 01.12.2020 року, а також штрафів і пені, нарахованих на ці суми недоїмки, у зв`язку з чим підлягає списанню заборгованість у сумі 23 177,14 гривень. За результатами перевірки складено висновок, на підставі якого винесено рішення, яким заборгованість з єдиного внеску у розмірі 23 177,14 грн., яка рахувалась у інтегрованій картці платника з технологічним кодом НОМЕР_2 за період з 01.01.2017 року по 01.12.2020 року, списано.

Станом на 01.11.2021 у інтегрованій картці платника з технологічним кодом НОМЕР_2 iснує заборгованість у сумі 3 300,00 грн., яка згiдно вимог пункту 9-15 Закону №2464 не підлягає списанню, у зв`язку із тим, що це нарахування сум єдиного внеску за IV квартал 2020 року, яке здійснено по строку 19.01.2021.

Вищеозначена позиція суб`єкта владних повноважень послугувала підставою для звернення ОСОБА_1 до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.

Так, на думку суду позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України в Одеській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа це платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Статтею 13 Закону №5076-VI визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України " Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з абзацом 2 п.1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI передбачено, що до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 01.01.2017) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пункті (крім абзацу 7), частини першої статті 4 цього Закону - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом №2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можливо дійти висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Верховним Судом у постанові від 5 грудня 2019 року у справі №260/358/19 зазначено, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Зокрема, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 21.10.2015 року ОСОБА_1 на підставі рішення Ради адвокатів Одеської області № 39 отримав право на заняття адвокатською діяльністю, що підтверджується Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серія ОД № 002747 та посвідченням адвоката України № 002747.

Починаючи з 06.04.2016 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу до Одеської загальноосвітньої школи-інтернату № 5 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області на посаду юрисконсульта з встановленням 9 тарифного розряду, відповідно до наказу від 30.03.2016 року.

На підставі рішення Одеської міської ради від 18.07.2018 року за № 3507-VII Одеську загальноосвітню школу-інтернат № 5 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області перейменовано на Одеський ліцей "ОЛІМПІЄЦЬ" спортивного напрямку Одеської міської ради Одеської області.

За 2021 рік роботодавцем сплачено за позивача єдиний внесок, що підтверджується довідкою за формою ОК-5.

Крім того, відповідною роздруківкою з Електронного кабінету платника податків ОСОБА_1 підтверджується, що у 2021 році позивачем не отримано дохід від адвокатської діяльності як особи, яка проводить незалежну професійну діяльність.

До того ж, відсутність доходу від адвокатської діяльності, у тому числі, підтверджується наявною у матеріалах справи копією податкової декларації про майновий стан і доходи ОСОБА_1 за 2021 рік.

Водночас, станом на 01.12.2021 року в інтегрованій картці платника рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 3300 грн.

Законом України від 4 грудня 2020 року №1072-IX внесено зміно до пункту 9-15 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI, відповідно до якого підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на 1 грудня 2020 року з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки включно до дати подання заяви про списання недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання до 1 березня 2021 року:

а) особами, які станом на дату подання заяви про списання недоїмки є платниками, або у період з 1 січня 2017 року до дати подання заяви вважалися платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року. Такі документи подаються платником (особою) виключно у випадку, якщо вони не були подані раніше;

б) особами, які станом на дату подання заяви про списання недоїмки є платниками, або у період з 1 січня 2017 року до дати подання заяви вважалися платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року. Такі документи подаються платником (особою) виключно у випадку, якщо вони не були подані раніше.

Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску (особою) зазначених документів (якщо відповідні документи не були подані раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.

Таким чином, списання заборгованості зі сплати єдиного внеску здійснюється щодо недоїмки зі сплати єдиного внеску, несплаченої станом на 01.12.2020, - за період з 01.01.2017 до 01.12.2021, а також штрафів та пені нарахованої станом на ці суми недоїмки - за період з 01.01.2017, включно, до дати подання заяви про списання недоїмки.

Оскільки, станом на 01.12.2021 року в інтегрованій картці платника рахувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 3300 грн., відповідач повинен був списати ОСОБА_1 вказану заборгованість з єдиного внеску за IV квартал 2020 року, за відповідною заявою.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, є правомірними, отже підлягають задоволенню, з вищеокреслених підстав.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, ст.ст.241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України в Одеській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

2. Визнати протиправною відмову Головного управління ДПС в Одеській області від 04.11.2021 року № 28901/6/15-32-24-03-10 в частині списання ОСОБА_1 заборгованості з єдиного внеску за IV квартал 2020 року у сумі 3300 грн..

3. Зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області списати ОСОБА_1 заборгованість з єдиного внеску за IV квартал 2020 року у сумі 3300 грн.

4. Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м.Одеса, вул. Семінарська, буд.5, код ЄДРПОУ 44069166) на користь позивача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 908 грн. 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення складено 16.03.2022 р., у зв`язку зі збройною агресією РФ 24.02.2022 р., небезпекою для державної незалежності України, її територіальної цілісності, та запровадженням на всій території України режиму воєнного стану.

Суддя Харченко Ю.В.