Decision № 103679929, 03.02.2022, Commercial Court of Zhytomyr Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______

_____________

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2022 р. Справа № 640/10434/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

секретар судового засідання: Смоляк Л.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Драгіцина Т.М. - адвокат, ордер серії АМ № 1018579 від 02.12.2021

від відповідача: Івашкевич О.Г. - адвокат, ордер серії ЖТ № 095379 від 28.12.2021, Мошківська О.М., витяг з ЄДР

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області

про стягнення 315179,66 грн. збитків.

У травні 2020 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця (далі - позивач, АТ "Українська залізниця") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Чоповицького селищного голови Філоненка Михайла Миколайовича (далі - відповідач 1), Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області (далі - відповідач 2), у якому просили:

- визнати протиправною бездіяльність відповідачів в частині не передбачення коштів на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян при розробці районного бюджету на 2019 рік та невиконання вимог пункту 6 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року № 256, а саме, нереєстрації за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року додаткових зобов`язань за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею окремим категоріям громадян у приміському сполученні зі станцій та зупиночних пунктів, що розташовані в межах Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області (Чоповицької об`єднаної територіальної громади);

- стягнути з Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області на користь позивача 315 179,66 грн шкоди, заподіяної протиправною бездіяльністю відповідачів у сумі витрат, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що в порушення вимог чинного законодавства України щодо пільг, компенсацій та гарантій, відповідачами було протиправно не здійснено заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року № 256, а саме: не передбачено кошти на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян при розробці районного бюджету на 2019 рік та при його перегляді; не зареєстровано за спірний період додаткових зобов`язань за фактично надані позивачем послуги з перевезення окремих категорій громадян по зупиночним пунктам, що розташовані в межах Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області; не сплачено позивачу витрати за надані послуги з перевезення пільгових категорій громадян за спірний період у сумі 315 179,66 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року, позовні вимоги АТ "Українська залізниця" задоволено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року касаційну скаргу Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року у справі № 640/10434/20 скасовано, а провадження у справі закрито на підставі ст.238 ч.1п.1 КАС України.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року, за відповідною заявою позивача, справу № 640/10434/20 передано за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Житомирської області.

Ухвалою від 15.11.2021 позовну заяву залишено без руху, у зв`язку з недоліками у її оформленні щодо суб`єктного складу сторін.

На виконання ухвали суду від 15.11.2021 позивач подав заяву про усунення недоліків позовної заяви (а.с.12) шляхом подачі позовної заяви у новій редакції від 02.12.2021, в якій в якості відповідача зазначено Чоповицьку селищну раду та заявлено єдину вимогу про стягнення з Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" 315179,66 грн збитків, у сумі витрат, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року.

Ухвалою від 06.12.2021 Господарським судом Житомирської області прийнято позовну заяву до розгляду в редакції від 02.12.2021 що надійшла до суду 03.12.2021, відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

У відзиві на позовну заяву №418 від 09.06.20 (а.с.113, том 1) відповідач позов не визнав з тих підстав, що Законом України "Про державний бюджет на 2019 рік" взагалі не передбачені державні субвенції місцевим бюджетам щодо відшкодування перевізникам витрат за перевезення пільгових категорій громадян; станом на 09 червня 2020 року жодного такого рішення Чоповицька селищна рада не приймала і конкретні пільгові категорії громадян, проїзд яких у залізничному транспорті мав би компенсуватися, не визначалися; доводи позивача про допущення протиправної бездіяльності відповідачів щодо не здійснення виплати компенсації суперечать вимогам ст. 48 Бюджетного кодексу України.

У відповіді на відзив від 19.06.20 (а.с.130, том 1) позивач зазначив, що стаття 91 Бюджетного кодексу України носить обов`язковий характер та передбачає можливості включення таких видатків до бюджетів всіх рівнів, тому селищна рада мала можливість самостійно визначити обсяг пільгових перевезень, видатки та контроль за ефективним і цільовим використанням коштів на цю мету.

23.12.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву у новій редакції (а.с.46, том 3), в якому відповідач позов не визнав та зазначив, що Порядок №256, на який посилається позивач, станом на час дії спірних правовідносин, не містить видатків для здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян; здійснення таких видатків згідно Бюджетного кодексу має відбуватися за рахунок коштів державного бюджету або місцевого обласного бюджету; доводи позивача про передачу Чоповицькій селищній раді зобов`язань з виплати йому відшкодування збитків є необгрунованими та недоведеними; відсутність укладеного сторонами договору про відшкодування Укрзалізниці збитків від пільгового перевезення пасажирів виключає можливість стягнення таких коштів на користь позивача, оскільки зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Також позивачем надані письмові пояснення (а.с.88, том 3). В убгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ст.91 Бюджетного кодексу України носить зобов`язальний характер та передбачає включення таких видатків до бюджетів всіх рівнів; Пунктом 1 Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2009 року № 1359, передбачено, що цей Порядок визначає механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі.

Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнали з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

АТ «Українська залізниця» в особі виробничого підрозділу Коростенська дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» впродовж 2019 року надавалися послуги по пільговому перевезенню окремих категорій громадян у приміському сполученні зі станцій та зупиночним пунктам, що розташовані в межах Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області, на підтвердження чого долучено до матеріалів справи розрахунки на відшкодування недоотриманих коштів за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян та облікові форми про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевого бюджетів за відповідний період з січня по грудень 2019 року.

Згідно наявних у справі розрахунків заборгованості, позивачем за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року надано послуг по пільговому перевезенню окремих категорій громадян зі станції та зупиночних пунктах розташованих на території Чоповицької селищної ради на суму 315179,66 грн.

10 жовтня 2018 року №ДН-4-01-4/1679 позивач звернувся до Чоповицької територіальної громади із листом щодо передбачення у місцевому бюджеті суми компенсацій за пільгові перевезення на 2019 рік коштів на прогнозному рівні 460,0 тис. грн., також листом від 19 грудня 2018 року №ДН-4-01-4/2192 позивач звертався до відповідача з проханням підписати договір про порядок відшкодування витрат від перевезень окремих категорій громадян, що мають відповідні пільги, залізничним транспортом в приміському сполученні за рахунок коштів місцевого бюджету, так як це здійснювалось у попередні роки, оскільки позивач продовжує здійснювати пільгове перевезення залізничним транспортом відповідно до державних соціальних програм у 2019 році.

Надалі, листами від 13 лютого 2019 року №ДН-4-01-4/228, від 27 грудня 2019 року №ДН-4-01-4/2199 позивач звертався до відповідача з проханням щодо підписання договорів та відшкодування збитків залізниці за пільгові перевезення пасажирів пільгової категорії приміським залізничним транспортом, від 06 травня 2019 року №ДН-4-01-4/717, від 20 травня 2019 року №ДН-4-01-4/787, від 07 червня 2019 року №ДН-4-01-4/980, від 12 червня 2019 року №ДН-4-01-4/1024 - щодо направлення рахунків та облікових форм про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян; від 18 вересня 2019 року №ДН-4-01-4/1565 - щодо прийняття до уваги пропозиції щодо обсягу виділення коштів на компенсацію витрат за перевезення окремих категорій громадян залізничним транспортом у 2020 році; від 09 грудня 2019 року №ДН-4-01-4/2061 про вжиття заходів щодо погашення заборгованості за пільгові перевезення пасажирів у приміському сполученні.

Отже, упродовж 2019 року позивачем здійснювалися дії щодо виконання державної програми з надання послуг по перевезенню пільгових категорій громадян та обліку цих пасажирів. При цьому відповідно до наданих позивачем розрахунків заборгованості, позивачем за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року надано послуг по пільговому перевезенню окремих категорій громадян зі станції та зупиночних пунктах розташованих на території Чоповицької селищної ради на суму 315179,66 грн., про що відповідно до пункту 9 Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2009 року №1359, позивачем надсилалися відповідні розрахункові та облікові документи.

Оскільки відповідач не вирішив питання відшкодування збитків від перевезення пільгових категорій громадян залізниці, у зв`язку чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши зібрані по справі докази, проаналізувавши норми чинного законодавства , які регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори: наявність реальних збитків; вина заподіювача збитків; причинний зв`язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України, визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Таким чином, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Частиною 1 статті 89 Бюджетного кодексу України України встановлено, що до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканською АР Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад належать видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Відповідно до ст. 91 Бюджетного кодексу України закріплюються видатки на власні повноваження органів місцевого самоврядування, які реалізуються в тому числі й через місцеві програми.

До видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватись з усіх місцевих бюджетів, належать, зокрема, пільги з безкоштовного перевезення залізничним транспортом, інші передбачені законодавством пільги, що надаються особам, визначеним п. 20-4 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 ч. 1 ст. 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону України "Про залізничний транспорт" для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Судом встановлено, що станом на 09 червня 2020 року жодного рішення щодо введення пільг з безкоштовного перевезення залізничним транспортом Чоповицька селищна рада не приймала і конкретні пільгові категорії громадян, проїзд яких у залізничному транспорті мав би компенсуватися, не визначалися.

Законом України "Про державний бюджет на 2019 рік" не передбачені державні субвенції місцевим бюджетам щодо відшкодування перевізникам витрат за перевезення пільгових категорій громадян.

Оскільки державним бюджетом на 2019 рік не передбачені державні субвенції місцевим бюджетам на відшкодування перевізникам витрат за перевезення пільгових категорій громадян, Чоповицька селищна рада не мала зобов`язань приймати рішення щодо введення пільг з безкоштовного перевезення громадян залізничним транспортом, тому вимога позивача про відшкодування збитків, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року є безпідставною.

Позивачем не доведено, судом не встановлено обов`язок відповідача відшкодовувати позивачу витрати на пільгове перевезення чи приймати рішення щодо такого відшкодування. .

Відповідно до ст. ст. 13,73,74,77 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України покладається судом на позивача.

Представники відповідача у судовому засіданні заявили про відшкодування витрат на правову допомогу та зазначили, що докази понесених витрат будуть подані після ухвалення рішення суду.

Керуючись статтями 129, 236,237, 238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 16.03.22

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2- позивачу (03150, м.Київ, вул.Єжи Гедройця,5) (рек. з повідом.) та на ел. адресу: www.uz.gov.ua

3 - відповідачу (11620, Житомирська обл., Коростенський р-н, смт.Чоповичі, вул.Вайсера,1а) (рек. з повідом.) та на ел. адресу: httr://chopovycka-gromada.gov.ua/