Decision № 103533370, 21.02.2022, Odesa District Administrative Court

Справа № 420/25853/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О.О., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» (вул. Центральна, 1, село Бурлача Балка, м. Чорноморськ, Одеська область, 68094) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078), про визнання протиправними та скасування рішення та карти відмови,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» (далі - ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ») звернулось до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці, в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500110/2021/000019/2 від 11.09.2021 року;

визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500110/2021/20034 від 11.09.2021 року.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму судових витрат.

Позивач зазначив, що 11.09.2021 року TOB «ОТОМАН», діючи в його інтересах на підставі Договору №11/06-20 від 11.06.2020 року, звернулось до Відповідача у зв`язку із імпортуванням та ввезенням на територію України товару - виноград свіжий, країна виробництва - Туреччина з МД №UA500110/2021/206163 від 11.09.2021 року.

11.09.2021 року було отримано від відповідача Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2021/000019/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500110/2021/20034.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару зазначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням та витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язаних із їх транспортуванням до порту ввезення на митну території України. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даних складових митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Також в інвойсі IHR2021000000025 від 06.09.2021 зазначена інша дата контракту №17/21 від 07.08.2021, що свідчить про ознаки підробки даного інвойсу. Відповідачем була поставлена умова про надання додаткових документів.

Декларантом надіслано лист №11/09-21/1 від 11.09.2021 року та додаткові документи, проте митне оформлення товару за ціною договірною не відбулось.

Позивач не згодний з рішенням про коригування митної вартості товарів № UA500110/2021/000019/2 від 11.09.2021 року, вважає його протиправним.

Позивач зазначає, що згідно зовнішньоекономічного договору ціна імпортованого позивачем товару вже включає в себе вартість упаковки та маркування, також на постачальника покладається обов`язок по оплаті витрат, які пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення.

Також позивач зазначає, що в інвойсі IHR2021000000025 від 06.09.2021 допущена технічна помилка при зазначенні іншої дати контракту №17/21.

Відповідачу були надані всі документи, які підтверджували митну вартість товару за договором, а також був наданий висновок про вартісні характеристики товарів, а саме висновок, який був поданий декларантом після отримання від відповідача повідомлення про необхідність надати на підтвердження заявленої митної вартості додаткові документи.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на висновок Верховного Суду у справі №2а-18673/09/0570, якій висловив правову позицію, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Ухвалою суду від 21.12.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження по справі, вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідачем відзив на позов не надано.

Судом встановлено, що в ході здійснення зовнішньоекономічної діяльності 07.08.2021 року позивачем ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» (покупець) укладений з «KARAKOC HAYVANCILIK SEBZE MEYVE KOMISYONCULUGU GIDA TURIZM TARIM ORUNLERI INSAAT NAKLIYE ITHALAT IHRACAT TICARET LIMITED SIRKETI ALASEHIR HAL SUBESL» (Туреччина) контракт на поставку №17/21, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар зазначений в Замовленнях та у виставлених на його підставі Інвойсах, що є частиною контракту. Умови поставки товару вказуються в Інвойсах. Пунктом 7.1. та 7.2. Контракту визначено, що товар поставляється покупцю в тарі постачальника, яка включається у вартість товару та поверненню, компенсації не підлягає. Обов`язок упаковки і маркування Товару покладений на постачальника. Витрати з пакування та маркування товару покладаються на постачальника. Ці витрати закладаються постачальником у вартість товару самостійно і додатковому відшкодуванню з боку покупця не підлягають.

Пункт 4.2. контракту №17/21 від 07.08.2021 року передбачено, що також на постачальника покладається зобов`язання по оплаті витрат, які пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення.

Декларант позивача здійснив декларування поставленого в Україну товару за митною декларацією №UA500110/2021/206163, в якій митну вартість товару було визначено за першим методом - за ціною договору. Для підтвердження вказаних у декларації відомостей до митного органу був поданий відповідний пакет документів згідно з МКУ (контракт на поставку №17/21 від 07.08.2021 року, Інвойс, Висновок експерта від 11.09.2021 №20-42/09-2021, Прайс лист та інші).

Проте відповідачем прийняте оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA500110/2021/000019/2 від 11.09.2021 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, в митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів від 11.09.2021 року зазначено, що подані позивачем документи містять розбіжності: відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів.

Відповідно до п.6 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплати за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Та в інвойсі IHR2021000000025 від 06.09.2021 зазначена інша дата контракту №17/21 від 06.09.2021, ніж суб`єкт подав до митного оформлення в графу 44 митної декларації контракт №17/21 від 07.08.2021, що свідчить про ознаки підробки даного інвойсу.

В рішенні зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткових документів, а саме: виписку з бухгалтерської документації; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, каталоги, специфікації, спейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Крім того, у рішенні зазначено, що декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ тa не спростовані наявні розбіжності у документах.

Між тим декларантом подані додаткові документи, у тому числі висновок про вартісні характеристики товарів, а саме висновок експерта №20-42/09-2021 від 11.09.2021.

Одеська митниця приймаючи Рішення про коригування митної вартості товарів визначила їх митну вартість методом за ціною договору щодо ідентичних товарів, на підставі баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України у ввезення товарів, заявлених до митного оформлення, яка є більшим ніж заявлено декларантом.

Позивачу, як декларанту, роз`яснено, що у разі незгоди з вказаним рішенням права на його оскарження до органу вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або суду, а також права викладені у ч. 3 ст. 52 цього МКУ.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів та зборів.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п.23,24 ст.4 МК України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 2 ст.53 МК України визначений перелік документів, які декларант подає митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення. Такими документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.

Таким чином, митний орган має право вимагати від декларанта додаткових документів лише при наявності визначених законом підстав, чітко зазначених в ч.3 ст.53 МКУ (- розбіжності у документах, - ознаки підробки документів, - або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари).

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів № UA500110/2021/000019/2 від 11.09.2021 року зазначено, що подані позивачем документи містять розбіжності, ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Проте жодного належного та допустимого доказу, що надані позивачем документи містять розбіжності не надано. Розбіжність це відсутність однаковості в документах щодо митної вартості товару. В той же час в договорі, декларації, Інвойсі, які є основними документами, жодних розбіжностей не міститься.

Згідно з оскаржуваним рішенням № UA500110/2021/000019/2 від 11.09.2021 року недоліком, який на думку митного орану свідчить про розбіжність у вартості товару та не дає йому упевненості у правильності визначення митної вартості товару є наступне: відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Відповідно до п.6 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплати за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. В інвойсі IHR2021000000025 від 06.09.2021 зазначена інша дата контракту №17/21 від 07.08.2021, що свідчить про ознаки підробки даного інвойсу.

Суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача, що зазначені в оскаржуваному рішенні № UA500110/2021/000016/2 від 24.08.2021 року підстави для його прийняття, як розбіжності в документах, які не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, є неспроможними, з огляду на наступне.

Суд вважає, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Ціна товару була визначена позивачем згідно з умовами контракту. В той же час обставини, якими мотивоване рішення митного органу про необхідність витребування додаткових документів є необґрунтованими, оскільки надані документи у сукупності підтверджують визначену митну вартість товару позивачем (декларантом) за першим методом визначення митної вартості.

Водночас приписи МКУ зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено наявність підстав для витребування додаткових документів у позивача.

Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Не може вважатися обґрунтованим сумнівом відсутність відомості щодо даної складової митної вартості товару така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов язаних із пакуванням за документами поданими позивачем до митного органу з огляду на наступне.

Поставка товарів здійснювалася на підставі Контракту, який наданий митному органу, відповідно до п.7.1,7.2 якого пакування товару входить до вартості товару. Таким чином, є безпідставним послання відповідача на те, що неможливість відокремлення вартості упаковки від вартості товару впливає на митну вартість ввезеного товару.

При цьому суд враховує правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 18.12.2019 року по справі №160/8775/18 щодо аналогічних спірних правовідносин, в яких Верховний суд зазначив, що відповідно до пп «в» п. 1 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Тобто у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару. Отже, за умовами зовнішньоекономічного контракту ціна товару включає в себе вартість пакування, у зв`язку з чим згідно з положеннями пп «в» п. 1 ч.10 ст.58 МКУ ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості.

Також відповідач в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару вказує, що підставою для коригування стала відсутність документів про витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України.

Щодо таких аргументів митниці, суд зазначає, що відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту враховуючи факт перевезення оцінюваного товару на умовах FOB морським транспортом, ціна витрат на навантаження товару до названого порту відвантаження, а також витрати, пов`язані з митним очищенням товару для цілей експорту, були понесені продавцем та включені до контрактної вартості, відтак не підлягають доказуванню позивачем для цілей визначення митної вартості товару.

Верховний Суд в постановах від 02.03.18 по справі № 804/2997/17 від 12.03.2019 по справі №817/604/17 вказав, що термін FOB Інкотермс 2010 передбачає оплату продавцем витрат на завантаження вантажу на борт судна, а тому доводи позивача щодо відсутності як підстав, так і доказів сплати ним зазначених витрат є обґрунтованими.

За правилами Інкотермс 2010 термін «вартість і фрахт» означає, що постачальник оплачує всі витрати, які необхідні для доставки товару до порту призначення, в тому числі витрати по навантаженню товару на борт судна та будь-які збори в зв`язку з вивантаженням товару у порту призначення, які за умовами договору покладаються на продавця.

Тобто, витрати на транспортування по країні продавця та завантаження на борт судна не потребують додаткового підтвердження для цілей визначення митної вартості товару, поставленого відповідно до умов договору поставки та за інвойсом. Зазначені митницею витрати на навантаження товару на борт судна не потребують додаткового підтвердження в даних випадках.

Між тим, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Щодо зазначення в інвойсі IHR2021000000025 від 06.09.2021 дати контракту №17/21 06.09.2021, хоча контракт датовий 07.08.2021, суд з урахуванням поданих позивачем контролюючому органу документів у їх сукупності, розцінює даний факт, як технічну помилку, допущену контрагентом позивача.

Однак, відповідачем не вказано будь-якого іншого обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні.

Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах (постанови ВС від 27.04.2020 року по справі №140/804/19, від 11.06.2020 року по справі №815/5464/16, від 30.04.2020 року по справі №820/231/16, від 31.03.2020 року, від 19.03.2020 року по справі №808/4127/15).

МК України встановлено, що при відсутності застережень щодо застосування основного методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу та наявності документів, перелік яких зазначений в ч.2 ст.53 МК України застосовується саме основний метод визначення митної вартості товарів.

Згідно ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними методами: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частинами 3,6 цієї статті визначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Частиною 8 статті 57 МКУ встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, проте такі функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди з задекларованою митною вартістю, до яких відносить, зокрема, проведення консультацій та обов`язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.

Відповідно до п.2,4 ст.55 МКУ прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 ч.2 ст.55 МКУ.

Оцінюючи вказане рішення відповідача суд вважає за необхідне врахувати також правові висновки щодо застосування норм права до спірних правовідносин, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд наголошував у своїх правових висновках, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Верховний Суд вважав за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанова від 25 лютого 2020 року справа №260/718/19; 27 квітня 2020 року справа №140/804/19).

У постанові від 30.04.2020 року по справі №820/231/16 Верховний Суд вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування(якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.

Такі докази не містяться і в матеріалах даної справи №420/25853/21.

Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не надав відзив на позов. Суд в силу приписів ч.4 ст.159 КАС України неподання відповідачем відзиву на позов без поважних причин кваліфікує як визнання позову.

Відповідно до ст. 72, 73, 75, 76 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням встановлених фактів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, що Верховним Судом у постанові від 18.02.2020 року по справі №320/3053/19 сформований правовий висновок, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, лише в сукупності позбавляють позивача права оформити товар за основним методом визначення митної вартості та породжують обов`язок позивача задекларувати товар за визначеною відповідачем митною вартістю товару. Відповідно, скасування зазначених актів митного органу є способом захисту позивачем лише одного права - права оформити Товар за заявленою ним митною вартістю, що вказує на те, що це є однією позовною вимогою.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у сумі 4540,00грн за дві вимоги.

Суд вважає, що по даній справі з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у сумі 2270,00грн.

Що стосується судового збору у розмірі 2270,00 грн він підлягає поверненню позивачу у порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2,3,6,7,9,12,13,139,241-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» (вул. Центральна, 1, село Бурлача Балка, м. Чорноморськ, Одеська область, 68094, код ЄДРПОУ 40017905) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631), про визнання протиправними та скасування рішення та карти відмови - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500110/2021/000019/2 від 11.09.2021 року, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500110/2021/20034 від 11.09.2021 року.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя О.О. Хурса