Court ruling № 103370996, 15.02.2022, Commercial Court of Kherson Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

У Х В А Л А

15 лютого 2022 року Справа № 923/1233/21

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П., за участю секретаря судового засідання Литвиненко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Керівника Херсонської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі

позивача: Херсонської міської ради, м. Херсон

до відповідача-1: Антонівської селищної ради, м. Херсон

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Річкова навігація-Херсон", смт Антонівка, м. Херсон

до відповідача-3: ОСОБА_1 , м. Херсон

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідачів:

- державний реєстратор Ювілейної сільської ради Олешківського району Херсонської області Лихенка Олександра Олександровича

- державний реєстратор Виконавчого комітету Антонівської селищної ради Херсонської області Копитіну Оксану Степанівну

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі

за участю представників сторін:

прокурора Волкової Н.М.

від позивача: Фокін А.А., повноваження у справі,

від відповідача-1: не прибув,

від відповідача-2: Хмілевська С.Г. - адвокат, повноваження у справі,

від відповідача-3: Хмілевська С.Г. - адвокат, повноваження у справі,

від третіх осіб: не прибули,

встановив:

Керівник Херсонської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі позивача Херсонської міської ради звернувся до господарського суду Херсонської області із позовною заявою до Антонівської селищної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Річкова навігація-Херсон", ОСОБА_1 , в якій просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення LIХ сесії Антонівської селищної ради м.Херсон Херсонської області від 20.03.2020 №487 «Про передачу земельних ділянок в оренду»;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 23.03.2020 б/н, укладений між Антонівською селищною радою м.Херсона Херсонської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Річкова навігація - Херсон», на підставі якого в користування передано земельну ділянку несільськогосподарського призначення - під розміщення та експлуатацію будівель та споруд річкового транспорту за кадастровим номером 6510165300:02:001:1732 площею 20,694 га, що розташована по вул. Лугова, 60 в смт.Антонівка м.Херсон на території, підпорядкованій Херсонській міській раді;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Річкова навігація - Херсон» (вул.Лугова, 14 Б, смт.Антонівка, м.Херсон, Херсонська область, 73000, код ЄДРПОУ 43484437) повернути територіальній громаді в особі Херсонської міської ради Херсонської області земельну ділянку несільськогосподарського призначення - під розміщення та експлуатацію будівель та споруд річкового транспорту за кадастровим номером 6510165300:02:001:1732 площею 20,694 га, що розташована по вул.Лугова, 60 в смт.Антонівка м.Херсон;

- скасувати рішення державного реєстратора Ювілейної сільської ради Олешківського району Херсонської області Лихенка О.О. номер запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно про інше речове право 51664052 від 17.03.2020 про державну реєстрацію речового права приватної власності на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 2043567765101), а саме перевалочну базу по вул. Лугова, 60 в смт. Антонівка м.Херсон за Товариством з обмеженою відповідальністю «Річкова навігація - Херсон» (вул.Лугова, 14 Б, смт.Антонівка, м.Херсон, Херсонська область, 73000, код ЄДРПОУ 43484437) та припинити право власності;

- скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Антонівської селищної ради Копитіної О.С. номер запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно про інше речове право 51770943 від 25.03.2020 про державну реєстрацію речового права оренди на об`єкт нерухомого майна комунальної власності (реєстраційний номер 2010678465101), а саме земельної ділянки за кадастровим номером 6510165300:02:001:1732 площею 20,694 га, що розташована по вул.Лугова, 60 в смт.Антонівка м.Херсон за Товариством з обмеженою відповідальністю «Річкова навігація - Херсон» (вул.Лугова, 14 Б, смт.Антонівка, м.Херсон, Херсонська область, 73000, код ЄДРПОУ 43484437) та припинити право власності;

- скасувати рішення державного реєстратора Ювілейної сільської ради Олешківського району Херсонської області Лихенка О.О. номер запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно про інше речове право 51399984 від 29.02.2020 про державну реєстрацію речового права приватної власності на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 2043567765101), а саме перевалочну базу по вул.Лугова, 60 в смт.Антонівка м.Херсон за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та припинити право власності.

Ухвалою суду від 29.09.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання по справі.

В судовому засіданні, яке відбулося 01.02.2022 судом оголошено перерву в підготовчому засіданні до 15.02.2022.

В призначеному судовому засіданні судом розглянуто клопотання відповідача-2 - ТОВ "Річкова навігація-Херсон" про залишення позову без розгляду, яке подано разом із відзивом на позовну заяву (вх. № 8060/21 від 26.10.2021).

Так, зазначене клопотання обґрунтоване тим, що правові підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі позивача Херсонської міської ради були відсутні. Відповідач-1 зазначає, що Херсонська окружна прокуратура не надала належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону для представництва Херсонської міської ради. Не надала докази невиконання або неналежне виконання Херсонською міською радою, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів держави.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з частиною 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

При цьому обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

Частинами 1, 3 статті 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 року № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

З огляду на викладене, враховуючи роль прокуратури у демократичному суспільстві та необхідність дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (частини 3, 4 статті 53 ГПК України, частина 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Сама по собі обставина не звернення позивача/позивачів з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом/органами своїх функцій із захисту інтересів держави.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 року № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві права» передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

При цьому, на сьогодні однозначною є практика ЄСПЛ, яка відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.

Отже, з урахуванням вище викладеного, у розумінні положень статей 73, 76, 77 ГПК України прокурор, звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини того, що суб`єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.

Суд звертає увагу на те, що саме лише посилання прокурора у позовній заяві на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження захисту державних інтересів, не достатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (відповідний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі № 911/1497/18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки: «Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Верховний Суд констатує, що обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах.

При цьому, з висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у підпунктах 76-81 постанови від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18, випливає, що для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Дотримання порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» надає можливість спростувати стверджуване порушення інтересів держави або самостійно звернутись до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 904/82/19, від 19.01.2021 у справі № 904/71/19, від 02.02.2021 у справі № 904/75/19 між тими ж сторонами у ідентичних спорах, і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від вказаних висновків у даній справі, оскільки рішення суду першої інстанції не містить обґрунтованих висновків щодо дотримання прокурором передбаченої ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» процедури.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Херсонської міської ради (код ЄДРПОУ 35120813) як органу місцевого самоврядування, що представляє інтереси, здійснює відповідно до закону, від імені та в інтересах відповідної територіальної громади правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, землями в межах громади.

Як вбачається із матеріалів справи, Херсонською окружною прокуратурою 24.06.2021 року листом за вих.№55-3731 до Херсонського міського голови Колихаєва І.В. було повідомлено про виявлені прокурором порушення при використанні земельних ділянок комунальної власності та зазначено щодо необхідності надання інформації про вжиття заходів щодо захисту інтересів держави в цьому питанні.

При цьому, в листі не конкретизовано до якої саме юридичної особи звертається Херсонська окружна прокуратура, керівником яких є міський голова Колихаєв І. В., а саме чи до Херсонської міської ради (код ЄДРПОУ 35120813), чи до Виконавчого комітету Херсонської міської ради (код ЄДРПОУ 04059958).

05.07.2021 року за вих. №8-6822-11/26 Виконавчий комітет Херсонської міської ради за підписом заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради О.Лук`яненко надав відповідь керівникові Херсонської окружної прокуратури.

22.07.2021 року за вих. №8-6822-11/26 Виконавчий комітет Херсонської міської ради за підписом в.о. заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради С. Циганок надав відповідь, в якій зазначено, що міська рада за відсутності договорів оренди, суборенди та іншої документації, пов`язаної з формуванням та оформленням права на спірні земельні ділянки, не має можливості визначитись із доцільністю вжиття заходів претензійно-позовного характеру.

Отже, як встановлено судом, матеріали справи не містять відповіді на лист Херсонської окружної прокуратури від 24.06.2021 року саме від Херсонської міської ради.

Лише листом від 08.09.2021 року за № 55-6388вих-21 Херсонська окружна прокуратура звернулась саме до Херсонської міської ради з повідомленням про спрямуванням до суду позовної заяви в інтересах держави в особі Херсонської міської ради.

Враховуючи вищевикладені обставини, прокурор вважає, що ним в повному обсязі дотримано вимоги ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» та правову позицію з цього питання Верховоного Суду.

Разом з тим, недотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду викладених у підпунктах 76-81 постанови від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 не підтверджує наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Так, суд критично оцінює такі твердження прокурора, враховуючи, що матеріали справи не містять як належних доказів звернення прокурора до керівника саме Херсонської міської ради, так і належної відповіді від Херсонської міської ради (код ЄДРПОУ 35120813), яка б свідчила про невиконання або неналежне виконання Херсонською міською радою своїх функцій щодо захисту майнових інтересів держави, і яка б свідчила про наявність підстав передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" для представництва Херсонською окружною прокуратурою у цій справ інтересів держави.

Як вже було зазначено вище, наявність у прокурора права на звернення до суду в інтересах держави кореспондується з наявністю підтверджених належним чином підстав, передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, а саме підстав, підтверджених належними, допустимими та достовірними доказами. При цьому, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Суд зазначає, що якщо після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів встановлено відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої ст. 226 ГПК України (висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у п. 83 постанови від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18).

З урахуванням вищенаведеного господарський суд дійшов до висновку про відсутність у даному випадку законних підстав для представництва прокурором інтересів держави, що свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності та є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 1 частини 1 статті 226 ГПК України.

Згідно з приписами п.4 ч.5 ст.174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави . Відповідно до вимог п.1. ч.1 ст. 226 ГПК України: суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою , яка не має процесуальної дієздатності . Згідно до ч.2-4 цієї статті: про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету. Ухвалу про залишення позову без розгляду може бути оскаржено. Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача-2 про залишення позову без розгляду та відповідно залишити позов прокурора без розгляду.

Суд звертає увагу, що відповідно до приписів ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі: залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

На підставі вищезазначеного, керуючись вимогами ст.ст. 226, 234, 235 ГПК України, господарський суд

постановив:

1. Задовольнити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Річкова навігація-Херсон" про залишення позову без розгляду.

2. Залишити без розгляду позовну заяву керівника Херсонської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Херсонської міської ради до Антонівської селищної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «РІЧКОВА НАВІГАЦІЯ - ХЕРСОН», ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі, зобов`язання повернути земельну ділянку та скасування державної реєстрації речових прав.

Ухвала відповідно до ч.1 ст.235 ГПК України набирає законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена протягом десяти днів в порядку ст. 257 ГПК України.

Повний текст ухвали складено та підписано 17.02.2022.

Суддя В.П.Ярошенко