Court ruling № 10326183, 16.03.2010, Lviv Administrative Court of Appeal

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2010 року № 2285/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

судді-доповідача Довгополова О.М.,

суддів: Пліша М.А., Стародуба О.П.,

при секретарі судового засідання Золотому Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області на постанову господарського суду Львівської області від 12 листопада 2008 року у справі за позовом Приватного підприємства «Альпіна Груп» до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень , -

ВСТАНОВИЛА

У квітні 2008 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнення та доповнення до нього, просив скасувати наступні податкові повідомлення-рішення: від 01.11.2007 року № 628/23-01/16224/34518444 та від № 04.04.2008 року № 628/23-0/-2-/6809/34518444 у частині донарахування податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 33200,00 грн. та нарахування на цю суму штрафних (фінансових) санкцій, а також у частині донарахування податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 4166,75 грн. та нарахування на цю суму штрафних (фінансових) санкцій; від 01.11.2007 року № 629/23-01/16224/34518444 та від 04.04.2008 року № 629/23-0/-2-/6809/34518444 у частині донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 5000,10 грн. (3333,40 грн. основного платежу та 1666,70 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Постановою господарського суду Львівської області від 12 листопада 2008 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач просить постанову скасувати, відмовивши у задоволенні позову. Вимоги обґрунтовані неправильним застосуванням пп. 5.2.1, п. 5.2 5, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

У письмовому запереченні позивач просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про її безпідставність, враховуючи наступне.

За результатами проведеної відповідачем планової виїзної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності позивача за період з 18.08.2006 по 30.06.2007 років встановлено порушення пп. 7.4.4 п. 7.4 пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на підставі чого складено акт перевірки від 24.10.2007 року № 1127/23-0/34518444.

На підставі цього акта відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.11.2007 року: № 629/23-01/16224/34518444, яким позивачеві донараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 10050,00 грн. (6700,00тгрн. основного платежу та 3350,00 грн. штрафних санкцій); № 628/23-01/16224/34518444, яким позивачеві донараховано податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 84385,53 грн. (59763,50 грн. основного платежу та 24622,03 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Внаслідок оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку у частині донарахування податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 33200,00 грн. та нарахування на цю суму штрафних (фінансових) санкцій, у частині донарахування податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 4166,75 грн. та нарахування на цю суму штрафних (фінансових) санкцій, а також у частині донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 5000,10 грн. (3333,40 грн. основного платежу та 1666,70 грн. штрафних (фінансових) санкцій) скарги позивача залишено без задоволення та прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.04.2008 року: № 629/23-0/-2-/6809/34518444 та № 628/23-0/-2-/6809/34518444 на такі самі суми податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно.

Щодо висновку відповідача про порушення позивачем п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» через невключення залишку товарних запасів підприємства на кінець року на суму 132800,00 грн. до валових доходів, колегією суддів враховано наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що на кінець звітного періоду 2006 року у позивача на балансі був залишок товарних запасів на суму 132800,00 грн., який не був відображений у декларації з податку на прибуток за 2006 рік (додаток К-1, розрахунок убутку-приросту товарних запасів на кінець звітного періоду) та не був відображений у складі валових доходів за даний звітний період. У наступному звітному періоді зазначені товарні запаси на суму 132800,00 грн. були реалізовані, у звязку з чим у позивача за цією операцією виник убуток таких товарних запасів на кінець звітного періоду І квартал 2007 року (додаток К-1, розрахунок убутку-приросту товарних запасів на кінець звітного періоду), що не був відображений у складі валових витрат позивача. При цьому позивачем самостійно нараховано та відображено у податковій декларації за І квартал 2007 року штрафну санкцію у розмірі 5%.

Відповідно до абзаців 1, 4 п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

За приписами пп. «б» п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Враховуючи положення наведених правових норм, реалізацію позивачем у І кварталі 2007 року товарних запасів на суму 132800,00 грн. та віднесенню цієї суми до складу валових витрат, що підлягали включенню до складу валових доходів у ІV кварталі 2006 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у позивача не виникало обовязку зі сплати податку на прибуток підприємства із суми 132800,00 грн., оскільки така підлягала віднесенню як до валових доходів, так і до валових витрат.

Отже, сплата лише 5% штрафної (фінансової) санкції від суми 132800,00 грн. є правомірною.

Згідно із п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Датою збільшення валових витрат відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З матеріалів справи вбачається, що 01.09.2006 року між позивачем (орендарем) та ТзОВ «Профліга» (орендодавцем) було укладено договір оренди складських приміщень № 01/09-01С для зберігання, підготовки до продажу (пакетування) та наступного відвантаження позивачем покупцям товарів продовольчої групи.

Факт виконання зазначеного договору підтверджується актом здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 29.09.2006 року № 09-03 та податковою накладною від 29.09.2006 року № 9290000055, на підставі якої позивачем було віднесено до складу податкового кредиту сплачених 3333,40 грн. податку на додану вартість.

Доводи відповідача щодо невикористання складських приміщень у господарській діяльності позивача не заслуговують на увагу, оскільки такі спростовуються договорами, на підставі яких позивачем відчужувався цукор, та товарно-транспортними накладними, у яких адресою поставки зазначено адресу складу, орендованого позивачем у ТзОВ «Профліга».

Отже, віднесення позивачем до складу валових витрат суми орендної плати за оренду приміщення згідно з договором від 01.09.2006 року та, відповідно, формування податкового кредиту зі сплаченої суми податку на додану вартість, включеної в орендну плату, є правомірними.

Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обгрунтованою, доводи скарги не знайшли свого підтвердження, а тому така не задовольняється.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області залишити без задоволення, постанову господарського суду Львівської області від 12 листопада 2008 року № 19/111А без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: О.М. Довгополов

Судді: М.А. Пліш

О.П. Стародуб

Повний текст рішення виготовлено 19.03.2010 року.