Court ruling № 103220152, 28.01.2022, Shevchenkivskyi District Court of Kyiv City

Справа № 761/45224/21

Провадження № 1-кс/761/559/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2022 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мартинов Є.О. при секретарі Литвин О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання ОСОБА_1 про часткове скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10 квітня 2017 року у кримінальному провадженні № 32017100000000002, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 січня 2017 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 218-1 КК України, -

в с т а н о в и в:

15 грудня 2021 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання ОСОБА_1 клопотання про часткове скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10 квітня 2017 року у кримінальному провадженні № 32017100000000002, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 січня 2017 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 218-1 КК України, а саме на грошові кошти, які знаходяться на банківському рахунку № НОМЕР_1 , відкритого ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) у ПАТ «Дельта Банк» (код 34047020).

До початку судового розгляду ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою (вхід. №8364) про розгляд його клопотання про скасування арешту у його відсутність.

Слідчий за клопотанням якого було накладено арешт на майно та прокурор відділу Київської міської прокуратури, яким здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 32017100000000002 від 12 січня 2017 року, будучи належним чином повідомленими про день та час судового розгляду, в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не відомі. Враховуючи положення ст. 174 КПК України слідчий суддя, з урахуванням неодноразової неявки в судове засідання, вважає за можливе здійснювати судовий розгляд у їх відсутність.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Положенням ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Положенням ч. 2 ст. 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

У судовому засіданні встановлено, що СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 3201710000000002, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 січня 2017 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 218-1 КК України.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10 квітня 2017 року в рамках кримінального провадження № 3201710000000002 від 12 січня 2017 року накладено арешт на грошові кошті, які розміщені в тому числі на банківському рахунку № НОМЕР_1 , відкритого ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) у ПАТ «Дельта Банк» (код 34047020), із забороною розпорядження та використання грошових коштів.

Як вбачається зі змісту вказаної ухвали, метою накладення арешту на майно, є збереження доказів у кримінальному провадженні, оскільки вони мають ознаки доказів, та відповідають критеріям, встановлених ст. 98 КПК України.

В той же час, арешт може бути накладено за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом кримінального правопорушення, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте кримінально протиправним шляхом, є доходом від вчиненого кримінального правопорушення або отримане за рахунок доходів від вчиненого кримінального правопорушення.

Пунктом 13 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.04.2013р. № 223-559/0/4-13 «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» встановлено, що розгляд питання щодо скасування заходів забезпечення кримінального провадження здійснюється у порядку, передбаченому статтями 147,158,174 КПК.

Слідчий суддя скасовує ці заходи забезпечення лише у випадках: надходження від підозрюваного/обвинуваченого, його захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна клопотання про скасування повністю або частково арешту майна, якщо зазначені особи: 1) не були присутні при розгляді питання про арешт майна; 2) доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба; 3) доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до п. 2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року при накладенні арешту на майно слід перевіряти наявність - належних підстав для арешту майна; - доказів, що вказують на вчинення особою чи особами, на майно яких слідчий просить накласти арешт, кримінального правопорушення; - встановлення розміру шкоди та питання щодо наявності цивільного позову, та співрозмірність обмеження права власності; - відповідність клопотання слідчого вимогам ст. 171 КПК; - чи накладається арешт на майно особи, яка не є підозрюваним у кримінальному провадженні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

В той же час, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "Антріш проти Франції", та рішення у справі "Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції").

Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами (арешт майна, з забороною їх відчуження, розпорядження та користування до завершення досудового розслідування та судового розгляду у кримінальному провадженні), які застосовуються, та мету, яку прагнуть досягти, зокрема отримання фактичних даних обставин вчинення кримінального правопорушення та притягнення винних до відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 КПК України слідчий суддя під час кримінального провадження не може одночасно виконувати функції державного обвинувачення, захисту і судового розгляду.

Так, функції з доведення обґрунтованості поданого клопотання, наявності підстав для його задоволення, кримінально процесуальним законом покладено виключно на ініціатора такого клопотання, в даному випадку - ОСОБА_1 , разом з тим сторона обвинувачення у випадку не згоди з даним клопотанням зобов`язана належним чином її теж обґрунтувати.

Таким чином, слідчий суддя розглядає клопотання на підставі тих доказів, які слідчому судді представлені. Жоден учасник судового розгляду не був позбавлений можливості надати їх безпосередньо в судовому засіданні.

При цьому, ані слідчий ані прокурор в судове засідання не з`явився та не дав доказів того, що такий захід забезпечення як арешт майна, який був застосований 10 квітня 2017 року, зокрема на грошові кошти які знаходяться на банківському рахунку № НОМЕР_1 , відкритого ОСОБА_1 у ПАТ «Дельта Банк» із забороною розпорядження та використання грошових коштів, виправдовує подальше втручання держави у право на мирне володіння ОСОБА_1 належних йому грошових коштів.

Враховуючи вище наведене, слідчий суддя, не вбачає підстав для подальшого застосування заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, у зв`язку з чим, дійшов до переконання про необхідність задоволення клопотання ОСОБА_1 про часткове скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10 квітня 2017 року у кримінальному провадженні №32017100000000002 від 12 січня 2017 року, та скасування арешту грошових коштів, розміщених на банківському рахунку № НОМЕР_1 у ПАТ «Дельта Банк».

Керуючись ст.ст. 98, 131-132, 170, 173-174, 309, 376, 532 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в:

Клопотання ОСОБА_1 про часткове скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10 квітня 2017 року у кримінальному провадженні № 32017100000000002, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 січня 2017 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 218-1 КК України -задовольнити.

Скасувати арешт грошових коштів,які знаходяться на рахунку ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) № НОМЕР_1 , відкритий у ПАТ «Дельта Банк» (код 34047020), накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10 квітня 2017 року у кримінальному провадженні № 32017100000000002, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 січня 2017 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 218-1 КК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Мартинов Є.О.