Decision № 103209575, 17.01.2022, Odesa District Administrative Court

Справа № 420/21328/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді Бойко О.Я.,

за участі:

секретаря судового засідання Белінського Г.В.,

представника відповідача Яровенка Д.О,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДТРЕСТ ВВ” до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів за № UA 500130/2021/000045/2 від 28.10.2021, № UA500130/2021/000046/2 від 01.11.2021 та карток відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.10.2021 за № UA500130/2021/20135, від 01.11.2021 № UA500130/2021/20146 вирішив адміністративний позов задовольнити.

І. Суть спору

До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “БУДТРЕСТ ВВ”, до відповідача, Одеської митниці, в якому просив:

-визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів за № UA 500130/2021/000045/2 від 28.10.2021, № UA500130/2021/000046/2 від 01.11.2021;

-визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці від 28.10.2021 за № UA500130/2021/20135, від 01.11.2021 № UA500130/2021/20146.

ІІ. Аргументи сторін.

(а) Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

22.04.2021 р. позивач уклав з HENGSHUI LINHAI FIBERGLASS CO., LTD (Китай) контракт купівлі –продажу № HLF/BB – 220417 товарів народного споживання.

На підставі якого Продавець продає, а Покупець купує товари народного споживання у відповідності з документами на відвантаження, узгодженими і підписаними сторонам, на кожну поставку окремо, і на умовах, зазначених у даному Контракті та в інвойсах і доповненнях до нього (п 1.1 Контракту).

У жовтні-листопаді 2021 року для визначення митної вартості за електронними митними деклараціями позивач надіслав відповідачу наступні документи: пакувальні лист, рахунок-фактуру (Інвойс), коносаменти, навантажувальні документи, декларацію про походження товару, прейскурант (прайс-лист) виробника товару, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі - продажу товарів, стороною якого є виробник товару, що декларуються, подання якого для митного оформлення не супроводжується HLF/BB – 220417 від 22.04.2021 р., інші некласифіковані документи, сертифікати якості та результати зважування, комерційна пропозиція.

Рішеннями від 28.10.2021 р. № UA 500130/2021/20135, від 01.11.2021 за № /2021/00051, від 12.05.2021 р. за № UA500110/2021/00055, № UA500130/2021/20146, відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою позивачем митною вартістю та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів за № UA 500130/2021/000045/2 від 28.10.2021 р., № UA500130/2021/000046/2 від 01.11.2021.

Позивач вважає, що документи подалі декларантом для митного оформлення товару за цілою Контракту відповідають вимогам ст. 53 Митного кодексу України, є належними та допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей, а тому визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за другорядним методом, а саме за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів здійснено з порушенням вимог митного законодавства з цих підстав позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригувания митної вартості та картку відмови в прийнятті митної декларації.

Так, у митного органу відсутня інформація щодо вартості операції з ідентичними товарами, тому неможливо застосувати метод за ціною договору щодо ідентичних товарів, тому за результатами проведених консультацій між органами доходів і зборів та декларантом обрано другорядний метод, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. При коригуванні за основу взято митну вартість для наступник товарів: сітка зі скловолокна полотняного переплетення в рулонах – 2,382609 доларів США за кг (ніж заявленою декларантом 0,960677 доларів США/кг).

(б) Позиція відповідача

16.12.2021 р. від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначав, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, відповідач вважає, що митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову позивача.

ІІІ. Процедура та рух справи

17.11.2021 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження за правилами загального позовного провадження.

28.12.2021 р. суд, ухвалою занесеною до протоколу судового засідання, закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті.

ІV. Обставини справи, встановлені судом, та докази на їх підтвердження

22.04.2021 р. позивач уклав з HENGSHUI LINHAI FIBERGLASS CO., LTD (Китай) контракт купівлі –продажу № HLF/BB – 220417 товарів народного споживання.

На підставі якого Продавець продає, а Покупець купує товари народного споживання у відповідності з документами на відвантаження, узгодженими і підписаними сторонам, на кожну поставку окремо, і на умовах, зазначених у даному Контракті та в інвойсах і доповненнях до нього (п 1.1 Контракту).

У жовтні-листопаді 2021 року для визначення митної вартості за електронними митними деклараціями позивач надіслав відповідачу наступні документи: пакувальні лист, рахунок-фактуру (Інвойс), коносаменти, навантажувальні документи, декларацію про походження товару, прейскурант (прайс-лист) виробника товару, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі - продажу товарів, стороною якого є виробник товару, що декларуються, подання якого для митного оформлення не супроводжується HLF/BB – 220417 від 22.04.2021 р., інші некласифіковані документи, сертифікати якості та результати зважування, комерційна пропозиція.

Відповідач витребував у позивача додатково наступні документи: договір із третіми особами, пов`язаний із договором про поставку товару; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь подавця; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних виконанням даного договору, виписки з бухгалтерської документації, прайс-листи, каталоги, переклад декларації країни-виробника.

28.10.2021 позивач повідомив відповідача, що подати інші додаткові документи в нього немає можливості.

Відповідач оцінив митну вартість товару за резервним методом шляхом аналізу бази даних ЄАІС Держмитслужби та встановив, що рівень митної вартості товарів у максимально наближений до митних оформлення час є більшим.

Рішеннями від 28.10.2021 р. № UA 500130/2021/20135, від 01.11.2021 за № /2021/00051, від 12.05.2021 р. за № UA500110/2021/00055, № UA500130/2021/20146, відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою позивачем митною вартістю та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів за № UA 500130/2021/000045/2 від 28.10.2021 р., № UA500130/2021/000046/2 від 01.11.2021.

В спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів в п.26 опис товару : сітка зі скловолокна полотняного переплетення в рулонах, з поверхневою щільністю менш як 250 г/м2, з ниток лінійної щільності не більш як 136 тексів на одиничну нитку: склосітка щільністю 160г/м2, розмір вічка 5*5мм, 1*50м рулон- 14094 рулонів. Поздовжня щільність:66 ТЕХ*2, поперечна щільність:136 ТЕХ. Застосовується для армування поверхонь під час штукатурних робіт на будівництві. Торговельна марка: Х-Treme Professional.Виробник HENGSHUI LINHAI FIBERGLASS CO., LTD (Китай).

В п.33 спірних рішень відповідач зазначає, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, ознаки підробки та не подані всі документи, які підтверджують митну вартість товарів. Зокрема, відповідно до п.1 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, разом з цим відповідно до п.6.3 Контракту зазначено, що вартість тари та упаковки включена у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутня інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів.

Відповідно до наданих митних декларацій країни-відправника зазначені умови поставки СРТ. Проте не зазначений географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування. На копії декларацій країни відправлення інформація щодо поставки товару внесена шрифтом, що допускає ймовірність того, що ці дані були внесені пізніше. Відповідно до наданого інвойсу поставка товару здійснюється на умовах СРТ Південний, тобто вартість страхування не включена у вартість товару. У наданих до митного оформлення документах відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення внаслідок неможливо перевірити правильність митної вартості самого товару.

Надані до митного оформлення прайс-листи не містять термін дії, вказана ціна товару 6,0192 дол. США, відрізняється від заявленої у декларації 6,84 дол. США/шт.

V. Джерела права та висновки суду

Відповідно до ст. 1 Митного кодексу України (надалі - МК України), законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів і зборів.

До митної справи, відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Відповідно до п. 23, 24 ст. 4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно з положеннями Митного кодексу України, орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст. 49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до п. 2 ч. 2 зазначеної статті Кодексу, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 цієї статті Кодексу передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи.

Таким чином, митний орган має право вимагати від декларанта додаткові документи при наявності визначених законом підстав, визначених ч. 3 ст. 53 МК України.

Згідно з положень п.п. 4, 5 ст. 54 МК України, митний орган зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 МК України, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

В частині 10 статті 58 Митного кодексу України наведені витрати (складові митної вартості), які додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, до яких зокрема, віднесені витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Пунктами 2, 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що до документів, які підтверджують митну вартість товарів, відносяться зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до частини 5 статті 55 Митного кодексу України, декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

Також, згідно з ч.4 статті 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Частиною першою статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів: в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); г) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод – за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною першою статті 337 МК України визначено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 337 МК України визначено, що контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Підставою відмови у митному оформленні став той факт, що декларантом надані і документи, що містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 МК України. Вважаємо такі 1 висновки необґрунтованими з огляду на наступне»

Відповідно до п.4 ч. 2 ст. 53 МК України, зазначено, що документами, які підтверджують і мигну вартість товарів є: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Відповідно до п. 3.1 Контракту зазначено, що ціни за даним Контрактом є предметом усної чи письмової домовленості між сторонами та вказуються в інвойсах. Пунктом 3.2 передбачено, що оплата за товар здійснюється з відстрочкою на 90 днів з моменту перегину митного кордону України. Враховуючи наведене, під час подання документів для митного оформлення, позивачем не сплачено вартість поставлених товарів продавцю, на умовах контракту, що стало підставою ненадання платіжних документів у підтвердження що ґрунтується на засадах Митного кодексу України.

Відповідач не надає жодного обґрунтування наявності невідповідності між ціною визначеною в інвойсах, або взагалі наявності підстав вважати, що надані позивачем документи містять розбіжності, або наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення. А твердження про те, що згідно прайс-листа ціни товарів не відповідають цінам інвойсу не може підтверджувати ознаки підробки, адже п.4.1 Контракту передбачено, що умови поставки за цим контрактом визначаються і вказуються окремо у кожному наступному інвойсі. Пункт 4.2 зазначає, що окремими додатковими угодами між сторонами можуть бути визначені ціна товару та загальна вартість партії товару.

Крім того, прайс-лист є пропозицією виробника, а рахунок- фактура (інвойс) — це вартість товару, погоджена між сторонами яка підлягає сплаті на умовах Контракту у кожному окремому випадку.

Крім цього, п. 6.3 зазначеного Контракту зазначено, що вартість палет, тари та упаковки включена в вартість товару.

В пакувальних листах зазначена вага брутто та вага нетто, таким чином, інформація щодо вартості товару зазначена в інвойсах та інформація щодо ваги товару наявна в пакувальних листах, тому відповідач мав змогу самостійно визначити вартість упаковки яка включена у вартість товару.

Відповідач не надає жодного обґрунтування наявності невідповідності між ціною визначеною в інвойсах, або взагалі наявності підстав вважати, що надані позивачем документи містять розбіжності, або наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення.

Таким чином, суд зазначає, що документи не містять будь- яких розбіжностей та відповідають заявленим числовим даним.

Крім того , відповідач впродовж судового розгляду справи не надав доказів, що надані документи містять ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення.

Будь-яких інших підстав для прийняття рішень про коригування митної вартості товарів відповідач не зазначив.

Відповідно до ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом — за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Таким чином, МК України встановлено, що при відсутності застережень щодо застосування основного методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу та наявності документів, перелік яких зазначений в ч. 2 ст. 53 МК України застосовується саме основний метод визначення митної вартості товарів.

Згідно з ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним — за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними методами: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частинами 3,6 цієї статті визначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу

Відповідно до норм цього Кодексу частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, проте такі функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди з задекларованою митною вартістю, до яких відносить, зокрема, проведення консультацій та обов`язок послідовного вибору методів визначений митної вартості товарів.

Відповідачем не встановлено наявності жодного застереження, визначеного у ч.2 ст.58 МК України, що виключають можливість застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

Сама по собі наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що товар, який задекларовано позивачем, іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, та не надають безумовного права митниці застосовувати рівень митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких здійснено. Торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

У рішеннях про коригування митної вартості товарів міститься лише посилання на митну декларацію без визначення товару, якісних характеристик, умов поставки та інших обставин, які суттєво впливають на рівень митної вартості товару.

Враховуючи, що автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.

Отже, таку позицію відповідача щодо коригування митної вартості неможливо вважати правомірною, оскільки формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не е перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Суд зазначає, що відповідач будь-яких інших переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору та обставин, які б суттєво впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, відповідачем в оскаржуваних рішеннях та картках відмови не встановив та не навів.

Отже, суд зазначає, що позивач надав усі документи за переліком частин другій - четвертій статті 53 МК України та оскаржувані рішення відповідача не містять претензій чи/або зауважень саме до числових значень складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни таких товарів.

Таким чином, суд робить висновок, що наведені вище підстави, які були використані відповідачем для коригування митної вартості є необґрунтованими та протиправними.

Приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним резервним методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом визначено таку вартість товару, що є порушенням ст.55 Митного кодексу України.

Крім того, наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору.

Отже, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду них товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митої вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.02.2018 року у справі №809/1884/16.

Отже відповідач не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Таким чином, суд робить висновок, що рішення про коригування митної вартості товарів за та картки відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та належать до скасування, а позовні вимоги до задоволення.

VI. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач до суду надав платіжні доручення №193 від 04.11.2021 р., про сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 27240,00 грн.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,77,139, 244-246 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДТРЕСТ - ВВ” до Одеської митниці задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів за №UA500130/2021/000045/2 від 28.10.2021, № UA500130/2021/000046/2 від 01.11.2021;

3.Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці від 28.10.2021 за № UA500130/2021/20135, від 01.11.2021 № UA500130/2021/20146.

4.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської митниці (ЄДРПОУ 44005631; 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-а) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДТРЕСТ - ВВ” (ЄДРПОУ 39427729; 65045, м.Одеса, вул. Єврейська,13, кв.25) судовий збір в розмірі 27240 (двадцять сім тисяч двісті сорок),00 грн.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 17.01.2022.

Суддя Оксана БОЙКО