Decision № 10319170, 09.02.2010, Commercial Court of the Autonomous Republic of Crimea

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 318

РІШЕННЯ

Іменем України

09.02.2010Справа №2-12/111-2010 За позовом – ТОВ "Марко ЛТД", (65014, м. Одеса, вул. Канатна, 42, кв.501)

До відповідача – ДАТ "Чорноморнафтогаз", (95000, м. Сімферополь, пр.Кірова/пров. Совнаркомовський, 52/1)

про стягнення 451 653,00 грн.

          Суддя Іллічов М. М.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Шевченко В. М., представник, довіреність б/н від 16.06.2009 р.

Від відповідача – не з’явився

Суть спору: ТОВ "Марко ЛТД" звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – ДАТ "Чорноморнафтогаз", про стягнення заборгованості у розмірі 397 080,00 грн., 3 відсотків річних у сумі 6923,92 грн. та пені у сумі 42868,29 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 23.12.2008 р. сторони уклали Договір поставки №1042, умови якого з боки позивача виконані в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи. Однак, у порушення договірних зобов’язань та норм діючого законодавства, відповідач не виконав своїх зобов’язань по договору, оплату за поставлений товар не здійснив, у зв’язку з чим, виникла заборгованість у сумі 397080 грн. Позивачем також нараховані штрафні санкції за неналежне виконання умов договору.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, направивши на адресу суду клопотання про відкладення розгляду спору у зв’язку з відрядженням представника.

Розглянувши заявлене клопотання, заслухавши позивача, враховуючі надані в обгрунтування позовних вимог документи, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача та відкладання розгляду справи.

Справа розглядається відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

23 грудня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Марко ЛТД» (Поставник) та Державним акціонерним товариством «Чорноморнафтогаз» (Покупець) був укладений Договір поставки №1042 (надалі Договір), пунктом 1.1. якого передбачено, що Поставник зобов’язується передати (поставити) у встановлений термін у власність Покупця товар у відповідності зі Специфікацією №1 (Додаток №1), а Покупець зобов’язується прийняти цей товар та сплатити його на умовах, встановлених Договором.

Відповідно до п. 4.1. Договору, сума Договору складає 397080,00 грн., в т.ч. ПДВ – 66180,00 грн. оплата за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Поставника протягом 15 календарних днів після отримання товару та підписання акту прийом-передачі.

Матеріалами справи підтверджується факт виконання позивачем зобов’язань за Договором, а саме, відповідно видатковій накладній №РН-0000108 від 31.03.2009 р. здійснена поставка товару на адресу відповідача на суму 394680,00 грн., відповідно видатковий накладній №РН-0000142 від 14.04.2009 р. поставлений товар на суму 2400,00 грн.

У свою чергу, 24.04.2009 р. сторонами були підписані Акти прийому-передачі товару відповідно до умов Договору поставки №1042 від 23.12.2008 р.

Однак, відповідач свої зобов’язання за Договором не виконав, вартість отриманого від позивача товару не оплатив, у зв’язку чим, ТОВ «Марко ЛТД» звернулось до господарського суду АР Крим із відповідним позовом.

Згідно до приписів ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття ст.526 ЦК України передбачає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до наданого розрахунку суми позову, вартість поставленого на адресу відповідача товару складає 397080,00 грн.

У свою чергу, в пункті 7.3. Договору зазначено, що у випадку несвоєчасного проведення кінцевого розрахунку за поставлену партію товару, Покупець сплачує поставнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на період, за який начисляється пеня, за кожен день прострочення платежу від простроченої суми.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 ЦК України передбачає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивачем, з урахуванням вищенаведених норм цивільного права, а також умов укладеного договору, на суму заборгованості були нараховані пеня у сумі 42868,29 грн., 3% річних у сумі 6923,92 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд доходить висновку про обгрунтованість позовних вимог та вважає, що останні підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача у порядку ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» (95000 м. Сімферополь, пр.Кірова/пров. Совнаркомовський, 52/1, р/р 26000000 в АКБ «ЧБРР» МФО 384577 код ЄДРПОУ 00153117 ІПН 001531101091) на користь ТОВ «Марко ЛТД» (65125 м. Одеса, вул. Канатна, 42 к.501, п/р 26004311805 в АБ «Південний», м. Одеса, МФО 328209, код ЄДРПОУ 30284125, ПДВ 23191665 ІПН 302841215535) суму заборгованості у розмірі 397 080,00 грн., 3 % річних у сумі 6923,92 грн., пеню у сумі 42868,29 грн., судові витрати по сплаті держмита – 4469,00 грн., за інформаційно-технічне забезпечення – 312,50 грн.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іллічов М.М.