№ 10299535, 05.07.2010, Dnipropetrovsk Commercial Court of Appeal

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2010 року Справа № 33/64-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Павловського П.П.,

суддів: Швець В.В. (доповідач), Чус О.В.

при секретарі судового засідання: Литвин А.П.

за участю представників:

від позивача: Стольберг Р.Ф. представник, довіреність №б/н від 21.12.09;

від відповідача: Білоус А.В. представник, довіреність №б/н від 15.12.05;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу, Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Апогей-Дніпро”, місто Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2010 року у справі №33/64-10;

за позовом, Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Апогей-Дніпро”, місто Дніпропетровськ;

до відповідача, Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк”, місто Дніпропетровськ;

про усунення перешкод у користуванні приміщенням.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ТОВ “Апогей-Дніпро” звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд усунути перешкоди, чиненні відповідачем ПАТКБ “ПриватБанк” у користуванні приміщенням 1-го поверху №III-1 - ІІІ-16, загальною площею 559,5 м2 розташованого по вулиці Набережна Перемоги, будинок №50 у місті Дніпропетровську.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні приміщення належать позивачу ТОВ “Апогей-Дніпро” на праві власності, які без будь-яких правових підстав використовує відповідач, ПАТКБ “ПриватБанк”.

Рішенням господарського суду у справі №33/64-10 від 29 квітня 2010 року (суддя Рудовська І.А.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Приймаючи спірне рішення господарський суд виходив з того, що позивачем не надано належних доказів по суті позовних вимог, а саме доказів того, що саме відповідач займає вказані спірні приміщення, а відповідно не доведений і той факт, що відповідач перешкоджає позивачу в можливості користуватися спірними приміщеннями.

Позивач не погодившись з рішенням господарського суду подав апеляційну скаргу.

Вважає, що воно винесено з порушенням закону.

Господарський суд при винесенні рішення не в повному обсязі з’ясував, обставини які мають для справи важливе значення;

у своєму рішення суд визнав встановленими обставини, які не були доведені у суді;

висновки яких дійшов суд, у своєму рішенні не відповідають обставинам справи, а тому неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Позивач просить спірне рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги посилаючись на те, що ТОВ Фірмі «Апогей-Дніпро»на праві власності належать спірні приміщення.

Ці приміщення були зареєстровані за Скаржником в Комунальному підприємстві “Дніпропетровське МБТІ” на підставі розпорядження Дніпропетровської обласної Ради народних депутатів №93-р від 28 грудня 1994 року та акту приймання від 4 січня 1995 року, про що було видано реєстраційне посвідчення від 9 лютого 1995 року.

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджено наданими Скаржником доказами, 28 жовтня 1998 року на керівника скаржника було зроблено замах та вкрадено правовстановлюючі документи, у тому числі і на спірну нерухомість.

На даний час, інвентаризаційна справа на приміщення, які відносяться до власності скаржника не відновлена.

Оскільки позивач не здійснював відчуження спірних приміщень відповідачу, не надавав йому їх у користування, а останній також не вчиняв жодних дій щодо цих приміщень і не набував у встановленому законодавством України порядку права власності чи користування спірними приміщеннями, то відповідно відсутні будь-які підстави для зайняття ним цим приміщень.

На апеляційну скаргу відповідач відзив не надав.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, вважає необхідним в задоволені апеляційної скарги відмовити, рішення місцевого господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Відмовляючи в задоволені апеляційної скарги судова колегія виходила з наступного:

Господарським судом у судовому засіданні було встановлено, що відповідно до реєстраційного посвідчення від 9 лютого 1995 року, виданого Дніпропетровським МБТІ на підставі розпорядження Дніпропетровської обласної Ради народних депутатів №93-р, від 28 грудня 1994 року нежитлові приміщення площею 559,5 м2 по вулиці Набережна Перемоги, 50 зареєстровано за позивачем (том 1, аркуш справи 15).

Крім того, відповідачем на вимогу суду наданий Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно (№ 22516017 від 17 квітня 2009 pоку), виданого комунальним підприємством “Дніпропетровське МБТІ” Дніпропетровської обласної ради на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації “Захисники правопорядку”, відповідно до якого ЗАТ КБ “ПриватБанк” є власником нежитлових приміщень, будівлі та споруди за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, будинок 50, прим. 214, XVII (том 1, аркуш справи 64).

Судова колегія погоджується з висновком господарського суду про відмову в задоволені позовних вимог про усунення перешкод у користуванні спірним приміщенням.

Оскільки у даній справі №33/64-10 розглядаються позовні вимоги про звільнення з приміщень відповідача без доказів інвентаризаційного стану цих приміщень на момент розгляду справи.

Позивачем не надано до суду жодного документу, який би підтверджував наявність вказаних приміщень, їх стан на час розгляду справи і відповідність даним технічної документації.

Відповідно до пункту 10 та пункту 11 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року №127 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року за №582/5773, з метою дотримання відповідності даних інвентаризаційно-технічної бази дійсному стану житлового та нежитлового фонду в містах, селищах та сільській місцевості через кожні 5 років проводиться обстеження та переоцінка всіх будинків, допоміжних будівель та споруд, розташованих в містах, селищах та сільській місцевості.

У разі виявлення змін щодо складу, технічного стану будинків БТІ вносять до інвентаризаційних документів відповідні виправлення та доповнення.

При наявності змін технічний паспорт замінюється на новий з позначкою про це в старому технічному паспорті.

Господарським судом неодноразово було витребувано від позивача документи на доказ підтвердження позовних вимог на момент їх подачі до суду. Але, позивачем не було надано належні докази, що вказує на необгрунтованість позовних вимог.

Судова колегія вважає, що у зв’язку з відсутністю документів про стан приміщень, які, виходячи з вищевказаних норм законодавства, складає БТІ, неможливо встановити станом на момент розгляду справи, чи дійсно є в наявності вказані приміщення, в якому стані ці приміщення знаходяться, ким та в яких цілях приміщення використовуються.

Судова колегія вважає, що відсутність у справі доказів займання саме відповідачем на момент розгляду справи вказаних приміщень та відсутність доказів дійсної наявності та технічного стану цих приміщень вказують на безпідставність позовних вимог

Відповідно до статей 48, 50 Закону України “Про власність”, держава Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності.

Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.

Положення щодо захисту права власності поширюються також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, довічного успадковуваного володіння або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором.

Позивач доказів щодо неправомірності користування відповідачем спірним майном суду не надав.

Причинами неможливості самостійного отримання доказу особою, яка бере участь у справі, може бути відмова особи, в якої знаходиться доказ, надати цей доказ, законодавчо встановлена заборона передання певної інформації тощо. Особа, яка звертається з клопотанням про витребування доказу, повинна надати підтвердження того, що їй відмовлено в отриманні доказу, або відсутності відповіді на запит про отримання доказу.

Таким чином судова колегія вважає, що позивачем не наведено і не надано суду доказів, що на його звернення до КП “Комунальне підприємство “Дніпропетровське МБТІ” відносно інформаційної довідки на спірні нежитлові приміщення йому було письмово відмовлено, а також відсутні причини, що перешкоджають отриманню цих документів.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З врахуванням вищевикладеного судова колегія вважає апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення залишити без змін.

На підставі наведеного та керуючись статтями 99, 101-103, 105 ГПК України суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу, Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Апогей-Дніпро", місто Дніпропетровськ, залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2010 року у справі №33/64-10, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Господарського суду України.

Головуючий                                                            П.П. Павловський

          Судді                                                                                В.В. Швець

                              О.В. Чус

З оригіналом згідно

Помічник судді О.В. Чабаненко