Decision № 102797374, 20.01.2022, Commercial Court of Sumy Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.01.2022м. СумиСправа № 920/970/21

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., при секретарі судового засідання Виходцевій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду матеріали справи №920/970/21

за позовом керівника Конотопської окружної прокуратури Сумської області (41601, Сумська область, м. Конотоп, вул. Успенсько-Троїцька, 136)

в інтересах держави в особі позивача

Міністерства молоді та спорту України (01601, м. Київ, вул. Еспланадна, 42; код за ЄДРПОУ 38649881),

до відповідача Конотопської районної ради (41607, Сумська область, м. Конотоп, вул. Соборна 23; код за ЄДРПОУ 23825594),

про визнання незаконним та скасування рішення

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув,

від відповідача: не прибув,

прокурор: Луцик О.О. (службове посвідчення від 25.01.2021 №059464),

справа розглядається у порядку загального позовного провадження

встановив:

06.09.2021 прокурор звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить: 1)визнати незаконним та скасувати рішення Конотопської районної ради від 04.12.2020 “Про припинення Конотопської районної дитячо-юнацької спортивної школи Конотопської районної ради Сумської області шляхом ліквідації”; 2)стягнути з відповідача на користь Сумської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

Ухвалою від 13.09.2021 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі №920/970/21 в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання на 28.10.2021; встановлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи.

05.10.2021 відповідач подав відзив на позовну заяву від 04.10.2021 №01-13/262 (вх № 8520/21), в якому зазначає, що прийняття рішення про припинення діяльності ДЮСШ не позбавило вихованців права на здобуття позашкільної освіти спортивного профілю, оскільки на території Конотопського району продовжують діяти спортивні школи і обмежень щодо навчання в них для дітей немає. Крім того слід зазначити, що реформування в рамках децентралізації, в тому числі і Конотопського району, зумовило передачу повноважень по організації навчання і дозвілля дітей до територіальних громад. Вказане реформування зумовило значне зростання фінансування і реалізації проектів по розширенню доступу дітей і підлітків до спортивної інфраструктури і здорового дозвілля молоді. Таким чином дії з децентралізації, які зумовили рішення Конотопської районної ради ніяким чином не порушили інтереси держави, оскільки позашкільна освіта в тому числі спортивного спрямування отримала увагу територіальних громад, фінансовий ресурс, інфраструктурі можливості реалізації доступу до послуг безпосередньо в територіальних громадах, фахівців з організації надання таких послуг, які працевлаштовані в цих громадах. Відповідно до закону 907-ІХ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» районні бюджети виключені із системи горизонтального вирівнювання. Також, згідно даного закону, видатки на утримання закладів освіти, зокрема заклади спеціалізованої освіти: мистецькі, спортивні, військові (військово-морські, військово-спортивні), наукові ліцеї, ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою здійснюються з бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад, що унеможливлює утримання установи Конотопською районною радою. Інформація Конотопської районної ради 8 скликання про громадські слухання стосувалася періоду повноважень Конотопської районної ради з 8 грудня 2020 по серпень 2021 року. Інформації щодо консультацій у Конотопській районній раді попереднього скликання наразі відповідач не має.

12.10.2021 прокурор подав відповідь на відзив від 08.10.2021 №50-4840вих-21 (вх №8661/21) в додаткове обґрунтування заявленого позову, твердження відповідача про відсутність інформації щодо проведених громадських слухань, а також щодо відсутності фінансування на утримання Конотопської районної дитячо-юнацької спортивної школи Конотопської районної ради, вважає необґрунтованим, зазначаючи, що питання щодо фінансування повинно було бути вирішено під час узгодження відповідного рішення (проекту рішення) з Міністерством молоді та спорту України в порядку, передбаченому ч.12 ст. 48 Закону України «Про фізичну культуру і спорт», а не після прийняття відповідного рішення, що зараз оскаржується в судовому порядку.

26.10.2021 позивачем надіслані пояснення від 21.10.2021 №9102/8.3 (вх №8984/21), в яких позивач зазначив, що дитячо-юнацькі спортивні школи створюються та діють відповідно до положення про дитячо-юнацьку спортивну школу, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 14 Положення про дитячо-юнацьку спортивну школу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2008 № 993, утворення, реорганізація та ліквідація дитячо-юнацької спортивної школи здійснюється в установленому порядку. Згідно з ч. 1 ст. 143 Конституції України та ст.ст.26, 29, 32 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", управління комунальними закладами фізичної культури і спорту належить до компетенції органів місцевого самоврядування. Конотопською районною радою прийнято рішення від 04.12.2020, яким припинено діяльність юридичної особи - Конотопської районної дитячо-юнацької спортивної школи Конотопської районної ради Сумської області шляхом ліквідації. Згідно з ч. 12 ст. 48 Закону України «Про фізичну культуру і спорт», існуюча мережа комунальних закладів фізичної культури і спорту не може бути скорочена без згоди центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері фізичної культури та спорту, яким у даному випадку є Міністерство молоді та спорту України (далі - Мінмолодьспорт.) Таким чином, заборонено скорочувати мережу комунальних закладів фізичної культури і спорту без згоди Міністерства молоді та спорту України. Крім того, позивач у свої поясненнях наголосив, що Мінмолодьспорт не надавало згоди щодо ліквідації Конотопської районної дитячо-юнацької спортивної школи Конотопської районної ради Сумської області. З огляду на те, що згоди Мінмолодьспорту на припинення діяльності юридичної особи - Конотопської районної дитячо-юнацької спортивної школи Конотопської районної ради Сумської області шляхом ліквідації не було, позивач вважає, що спірне рішення Конотопської районної ради від 04.12.2020 було прийнято з грубими порушеннями Закону України «Про фізичну культуру і спорт». Враховуючи зазначене позивач позовні вимоги прокурора підтримав та просить позов задовольнити, а також здійснити розгляд справи за відсутності представника Міністерства молоді та спорту України з врахуванням даних пояснень.

Ухвалою від 28.10.2021 у справі №920/970/21 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті в судове засідання на 02.12.2021.

У судовому засіданні 02.12.2021 розпочато розгляд справи по суті та в прядку ч.5 ст. 233 ГПК України постановлено протокольну ухвалу, відповідно до якої оголошено перерву розгляду справи по суті в судове засідання на 22.01.2022.

Ухвалою суду від 02.12.2021 у справі №920/970/21 у порядку ст. 120-121 ГПК України повідомлено позивача та відповідача: Міністерство молоді та спорту України і Конотопську районну раду про оголошену судом перерву в судовому засідання до 22.01.2022.

Ухвалою від 11.01.2022 у справі №920/970/21 виправлено описку в протоколі судового засідання від 02.12.2021 та в пункті 1 резолютивної частини ухвали від 02.12.2021 у справі №920/970/21, зазначивши вірну дату наступного судового засідання у даній справі, а саме: “ 20.01.2022, 10:30”.

У судовому засіданні 20.01.2022 судом встановлено:

Позивач у судове засідання не прибув, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, у пояснення від 21.10.2021 №9102/8.3 (вх №8984/21 від 26.10.2021) просив суд здійснювати розгляд справи без участі його представника.

Відповідач у судове засідання не прибув, про причини неявки не повідомив, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Прокурор у судове засідання прибув.

Відповідно до ст. 202 ГПК України неявка позивача та відповідача у судове засідання з розгляду справи по суті, які належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду даної справи по суті.

Прокурор позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Судовий процес на виконання ч. 1 ст. 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 20.01.2022 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

Прокурор звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить визнати незаконним та скасувати рішення Конотопської районної ради від 04.12.2020 “Про припинення Конотопської районної дитячо-юнацької спортивної школи Конотопської районної ради Сумської області шляхом ліквідації”.

Частиною 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст. 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Аналогічна норма кореспондує ст. 53 ГПК України.

Конституційний суд України в рішенні від 8 квітня 1999 року № З-рп/99 визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У матеріалах Консультативної Ради Європейських прокурорів відзначено, що не існує загальних міжнародних правових норм та правил стосовно завдань, функцій та організації прокурорської служби за межами сфери кримінального права. Діяльність прокурорських служб викликана потребою суспільства у належному захисті прав людини та державних інтересів. Держава має суверенне право визначати свої інституційні та правові процедури реалізації її функцій із захисту прав людини та державних інтересів, дотримання принципу верховенства права та її міжнародних зобов`язань.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Водночас ЄСПЛ звертав також увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу.

Зокрема, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» ЄСПЛ зазначив, що сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

Законом України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» встановлено, що внутрішня політика ґрунтується на принципах верховенства права, забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, поваги до гідності кожної особи, забезпечення особливого піклування про дитину та реалізації її прав.

Конвенцією про права дитини від 20.11.1989, ратифікованою постановою Верховної Ради Української РЄР від 27.02.1991 № 789-ХІІ, визначено, що в усіх діях щодо дітей незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема в галузі безпеки й охорони здоров`я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Крім того, Законом України «Про охорону дитинства» визначено охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності.

У Преамбулі Конвенції про права дитини зазначено, що дитина внаслідок її фізичної і розумової незрілості потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

Конституцією України кожному гарантовано право на освіту. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам (ст. 53).

У спірних правовідносинах встановлено порушення гарантованих Конституцією та законами України прав на освіту, на збереження мережі комунальних закладів фізичної культури і спорту.

Дитячо-юнацькі спортивні школи є закладами спеціалізованої позашкільної освіти спортивного профілю, які створюють необхідні умови для гармонійного виховання, фізичного розвитку, повноцінного оздоровлення, змістовного відпочину і дозвілля дітей та молоді, самореалізації, набуття навичок здорового способу життя, підготовки спортсменів для резервного спорту.

У Конотопській районній ДЮСШ на момент прийняття рішення про ліквідацію працювало 4 відділення (легкої атлетики, волейболу, лижних гонок та футболу), позашкільною спортивною освітою було охоплено 206 дітей.

За таких обставин, зважаючи на те, що освіта, в тому числі позашкільна, є основою інтелектуального, духовного, фізичного і культурного розвитку особистості, її успішної соціалізації, економічного добробуту, запорукою розвитку суспільства, об`єднаного спільними цінностями і культурою, та держави, порушення гарантованого ст. 53 Конституції України права на освіту беззаперечно свідчить про порушення інтересів держави.

Крім того, основою будь-якої держави є нормативно-правові акти, які є обов`язковими до виконання. Без права і законодавства держава не спроможна ефективно управляти суспільством, забезпечувати здійснення прийнятих нею рішень, охороняти і захищати права своїх громадян. При цьому, створюючи систему органів державної влади та визначаючи свободу кожного у реалізації права на власність, держава жодним чином не мала на меті, щоб будь-який суб`єкт правовідносин міг обійти установлений законом порядок набуття або розпорядження певними правами. Саме тому, врегульовуючи правові, економічні та організаційні основи управління майном, що є у комунальній власності законодавець унормував їх шляхом установлення відповідних процедур.

Держава зацікавлена у дотриманні вимог законодавства при управлінні майном комунальної власності, його реорганізації або ліквідації, тощо. Додержання вимог закону не може не являти суспільного інтересу, оскільки є проявом управлінської функції держави та спрямоване на забезпечення єдиного підходу до врегулювання тих чи інших правовідносин, впровадження системності та прозорості у набутті і реалізації прав громадянами і юридичними особами, принципу конституційної рівності суб`єктів цивільних правовідносин.

У той же час, незаконне, всупереч визначеному законодавством порядку ліквідація закладу позашкільної освіти такому суспільному інтересу не відповідає та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє верховенство права. Держава виступає гарантом реалізації та впровадження на території країни прийнятих законів та інших нормативно-правових актів, тобто, будь-які суспільно-правові відносини, які виникають, мають реалізовуватися виключно в правовому полі, в межах визначених чинним законодавством.

Зі змісту статті 19 Конституції України, частини 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вбачається, що органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та керуються у своїй у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, кабінету Міністрів України.

Статтею 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що районні ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» основою державної політики у сфері фізичної культури і спорту є гарантування рівних прав та можливостей громадян у сфері фізичної культури і спорту, сприяння безперервності та послідовності занять фізичною культурою і спортом громадян різних вікових груп. Держава підтримує розвиток фізичної культури та спорту, сприяє безперервності та послідовності занять фізичною культурою і спортом громадян різних вікових груп, забезпечує різноманітність, високу якість та доступність фізкультурно-спортивних послуг для громадян, забезпечує умови для підтримки напрямів фізичної культури і спорту.

Відповідно, скорочення мережі закладів фізичної культури та спорту без погодження Мінмолодьспорту призводить до порушення взятих на себе державою гарантій щодо реалізації права громадян на вільний вибір видів спорту та фізкультурно-спортивних послуг.

Крім того, відповідно до ст. 5 Закону України «Про охорону дитинства» на органи місцевого самоврядування покладені функції із забезпечення розвитку мережі навчальних закладів, закладів охорони дитинства, соціального захисту, а також позашкільних навчальних закладів, діяльність яких спрямована на організацію дозвілля, відпочинку і оздоровлення, зміцнення їх матеріально-технічної бази.

Таким чином, правовідносини, пов`язані з незаконною ліквідацією позашкільного закладу освіти, із порушенням установленого законом порядку становлять «суспільний», «публічний» інтерес.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний» інтерес».

Відтак, обов`язок органів державної влади та місцевого самоврядування полягає у створенні, у межах визначених законом повноважень, умов для комфортного та безпечного життя дитини, отримання освіти, соціального захисту, всебічного розвитку тощо.

Заклад сприяв реалізації державної політики в галузі фізичної культури і спорту, забезпечення розвитку здібностей вихованців в обраному виді спорту, визнаному в Україні, створював необхідні умови для гармонійного виховання, фізичного розвитку, повноцінного оздоровлення, змістовного відпочинку і дозвілля дітей та молоді, самореалізації, набуття навичок здорового способу життя, підготовки спортсменів для резервного спорту.

Враховуючи викладене, незаконне припинення діяльності дитячо-юнацької спортивної школи порушує загальну політику держави у сфері реалізації прав дітей та молоді на вільний вибір видів спорту та фізкультурно- спортивних послуг, доступності та безпечності занять фізичною культурою і спортом.

Стаття 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» передбачено, що Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 4 Положення про Міністерство молоді та спорту України Міністерство координує заходи з питань соціального становлення та розвитку молоді, а також розвитку дитячого, дитячо-юнацького спорту, резервного спорту, масового спорту, спорту вищих досягнень, службово- прикладного та військово-прикладного спорту, спорту осіб з інвалідністю, спорту ветеранів та вживає разом із заінтересованими органами виконавчої влади заходів для розвитку мережі дитячо-юнацьких спортивних шкіл, шкіл вищої спортивної майстерності, центрів олімпійської підготовки, закладів спеціалізованої освіти спортивного профілю із специфічними умовами навчання, здійснює організаційно-методичне забезпечення їх діяльності.

Згідно листа № 5596/4.5 від 29.06.2021, Мінмолодьспорт до звернення прокурора з відповідним запитом не володіло інформацією про прийняття Відповідачем оскаржуваного рішення, можливості для вжиття заходів щодо оскарження вказаного рішення органу місцевого самоврядування відсутні, що є підставою для звернення прокурора до суду з позовною заявою в даному випадку.

У правовідносинах, що виникли підставою звернення прокурора з позовною заявою став саме факт нездійснення уповноваженим державним органом покладеного на нього законом обов`язку із захисту державних інтересів.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 відображено висновок, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

При цьому відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, суд, вирішуючи питання про наявність підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи.

Відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурором 17.08.2021 направлено Мінмолодьспорту лист щодо вжиття заходів представницького характеру в частині оскарження незаконного рішення органу місцевого самоврядування. При цьому, уповноваженому органу було роз`яснено, що у разі невжиття ним заходів реагування, прокурором буде самостійно пред`явлено позов.

Міністерством молоді та спорту України 29.06.2021 направлено на адресу прокуратури відповідь про те, що орган з позовом не звертався та з об`єктивних причин (відсутність фінансування на сплату судового збору для цієї категорії справ) позбавлений реальної можливості звернутися з відповідним позовом до суду.

Крім цього, Міністерством молоді та спорту України 26.08.2021 за №7296/4.5 направлено на адресу окружної прокуратури відповідь про те, що пунктом 3 Рішення Комітету Верховної Ради України з питань молоді та спорту (протокол №22 від 17 лютого 2021 року) рекомендовано Генеральній прокуратурі України забезпечити представництво в суді органами прокуратури законних інтересів держави щодо виконання визначеного статтею 49 Конституції України обов`язку забезпечення розвитку фізичної культури та спорту, у справах щодо скасування рішень органів місцевого самоврядування стосовно ліквідації комунальних закладів фізичної культури і спорту без згоди центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері фізичної культури і спорту. Враховуючи зазначене, з метою захисту державних інтересів у сфері охорони дитинства Міністерство молоді та спорту України вважає за доцільне звернутися прокуратурі до суду з позовною заявою про визнання протиправним та скасування рішення Конотопської районної ради від 04.12.2020 «Про припинення Конотопської районної дитячо-юнацької спортивної школи Конотопської районної ради Сумської області шляхом ліквідації».

Таким чином, прокурором у даному випадку дотримано процедуру, передбачену ст.23 Закону України «Про прокуратуру».

Нездійснення уповноваженим органом захисту порушених інтересів держави, порушення вимог законодавства при вирішенні питання діяльності закладу позашкільної освіти і є, власне, тим виключним випадком, який відповідно до вимог ст. 1311 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» покладає на органи прокуратури обов`язок взяти на себе субсидіарну роль у здійсненні представництва інтересів держави в суді шляхом подачі вказаної позовної заяви.

Щодо порушення інтересів держави слід зазначити, що Конституція України та Закон України «Про прокуратуру» надають прокурору повноваження з представництва не тільки загальнодержавних інтересів, але й локальних інтересів держави.

Прийняття рішення про припинення діяльності закладу порушує право дітей, які мешкають на території Конотопського району, на отримання відповідного фізичного розвитку, повноцінного оздоровлення, змістовного відпочинку та дозвілля.

Отже, наявні підстави, що визначені ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі Міністерства молоді та спорту України у даній справі та прокурором виконано вимоги частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України.

Поданий позов прокурор обґрунтовує неправомірністю прийнятого Конотопською районною радою 04.12.2020 рішення «Про припинення Конотопської районної дитячо-юнацької спортивної школи Конотопської районної ради Сумської області шляхом ліквідації».

Так, 04.12.2020 Конотопською районною радою прийнято рішення «Про припинення Конотопської районної дитячо-юнацької спортивної школи Конотопської районної ради Сумської області шляхом ліквідації», відповідно до якого: припинено Конотопську районну дитячо-юнацьку спортивну школу Конотопської районної ради Сумської області, із місцезнаходженням: 41627, Сумська область, Конотопський район, село Полівка, вулиця Братів Ковтун, будинок 3 (ідентифікаційний код юридичної особи 24004020) (п. 1 ); утворено комісію з припинення Конотопської районної дитячо-юнацької спортивної школи Конотопської районної ради Сумської області (далі - ліквідаційна комісія) у складі: голова комісії: Блажко Олег Петрович - директор Конотопської районної дитячо-юнацької спортивної ніколи Конотопської районної ради Сумської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ; член комісії: Боярчук Тетяна Вікторівна - бухгалтер відділу освіти Конотопської районної державної адміністрації, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Водночас, згідно з Статутом Конотопської районної дитячо-юнацької спортивної школи (далі - ДЮСШ), затвердженого рішенням Конотопської районної ради п`ятого скликання від 27.11.2009, вказана спортивна школа заснована 01.09.1998, знаходиться у спільній комунальній власності територіальних громад Конотопського району, управління якою здійснює Конотопська районна рада та знаходиться у функціональному віданні відділу освіти Конотопської районної державної адміністрації. ДЮСШ є юридичною особою, неприбутковою організацією.

ДЮСШ є позашкільним закладом спортивного профілю - закладом фізичної культури і спорту.

Засновником закладу є Конотопська районна рада (ідентифікаційний код - 23825594, адреса: вул. Соборна, 23, м. Конотоп Сумської області, 41607). ДЮСШ очолює директор, який призначається на посаду та звільняється з посади районною радою за поданням райдержадміністрації.

Метою діяльності ДЮСШ є виховання громадянина України, формування в учнів свідомого і відповідального ставлення до здорового способу життя та власного здоров`я, виховання гармонійного розвинутого молодого покоління, зміцнення здоров`я дітей та підлітків засобами фізичної культури і спорту, забезпечення спортивної підготовки дітей, підлітків та молоді з відповідних видів спорту, підготовка спортивного резерву до збірних команд району, області та України (п. 2.1 Статуту).

Предметом діяльності спортивної школи є проведення спортивно-масової роботи з учнями закладу, проведення методичної роботи з тренерами-викладачами закладу, розробка положень про проведення районних спортивно-масових змагань, забезпечення комплектування та підготовки збірних команд району до обласних, Всеукраїнських та міжнародних змагань ( п. 2.2 Статуту).

У Конотопській районній ДЮСШ на момент прийняття рішення про ліквідацію працювало 4 відділення (легкої атлетики, волейболу, лижних гонок та футболу), позашкільною спортивною освітою було охоплено 206 дітей.

Відповідно до п.п. 9.1 Статуту припинення діяльності ДЮСШ відбувається у разі його ліквідації або реорганізації (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), які проводяться за рішенням Власника або господарського суду згідно з чинним законодавством.

Згідно із ст. 10 Закону України «Про освіту», невід`ємним складником системи освіти є позашкільна освіта.

Статтею 4 Закону України «Про позашкільну освіту» визначено, що позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, Законом України «Про освіту», цим Законом, і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.

Структуру позашкільної освіти відповідно до ст. 5 Закону України «Про позашкільну освіту» становлять культурно-освітні, фізкультурно-оздоровчі, спортивні та інші заклади освіти, установи.

Позашкільна освіта здобувається громадянами у закладах позашкільної освіти та інших закладах освіти як центрах позашкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, в тому числі в школах соціальної реабілітації, міжшкільних навчально-виробничих комбінатах, закладах професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої (ч. 2 ст. 6 Закону України «Про позашкільну освіту»).

Частиною 6 статті 25 Закону України «Про освіту» установлено, що у разі реорганізації чи ліквідації закладу освіти засновник зобов`язаний забезпечити здобувачам освіти можливість продовжити навчання на відповідному рівні освіти.

Відповідно до ч. 2 ст. 66 Закону України «Про освіту» органи місцевого самоврядування засновують заклади освіти, а також реорганізовують, перепрофільовують (змінюють тип) та ліквідовують їх з урахуванням спеціальних законів.

Таким спеціальним законом, у даному випадку, є Закон України «Про фізичну культуру і спорт».

Відповідно до статті 4 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» державна політика у сфері фізичної культури і спорту ґрунтується на засадах визнання фізичної культури як важливого чинника всебічного розвитку особистості та формування здорового способу життя, визнання спорту як важливого чинника досягнення фізичної та духовної досконалості людини, формування патріотичних почуттів у громадян та позитивного міжнародного іміджу держави, сприяння безперервності та послідовності занять фізичною культурою і спортом громадян різних вікових груп.

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» визначено, що дитячо-юнацькі спортивні школи є закладами спеціалізованої позашкільної освіти спортивного профілю - закладами фізичної культури і спорту, які забезпечують розвиток здібностей вихованців в обраному виді спорту, визнаному в Україні, створюють необхідні умови для гармонійного виховання, фізичного розвитку, повноцінного оздоровлення, змістовного відпочинку і дозвілля дітей та молоді, самореалізації, набуття навичок здорового способу життя, підготовки спортсменів для резервного спорту.

Відповідно до частини 2 статті 33 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» органи державної влади та органи місцевого самоврядування створюють організаційно-правові та інші умови для розвитку дитячого спорту та забезпечення початкового навчання дітей видам спорту шляхом об`єднання зусиль сім`ї, опікунів, піклувальників, дитячо-юнацьких спортивних шкіл та закладів загальної середньої і спеціалізованої освіти з метою розвитку масового спорту та спорту вищих досягнень.

Існуюча мережа державних і комунальних закладів фізичної культури і спорту не може бути скорочена без згоди центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері фізичної культури та спорту (ч. 12 ст. 48 Закону України «Про фізичну культуру і спорт»).

Таким чином, доцільність реорганізації та ліквідації закладів фізичної культури та спорту, що є у державній та комунальній власності, визначається відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері фізичної культури та спорту.

Згідно із Законом України «Про фізичну культуру і спор» та Положенням про Міністерство молоді та спорту України (Мінмолодьспорт), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 220, таким органом є Міністерство молоді та спорту України.

Зокрема, відповідно до п. 1 Положення про Міністерство молоді та спорту України (Мінмолодьспорт), є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінмолодьспорт є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у молодіжній сфері, сферах фізичної культури і спорту, національно-патріотичного виховання, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у молодіжній сфері, сферах фізичної культури і спорту, національно- патріотичного виховання, участь у формуванні та реалізації в межах повноважень, передбачених законом, державної політики у сфері волонтерської діяльності.

Відповідно Мінмолодьспорту є органом державної влади до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Як вбачається з інформації від 29.06.2021 №5596/4.5 Мінмолодьспорт не погоджував ліквідацію Конотопської районної дитячо-юнацької спортивної школи Конотопської районної ради Сумської області.

Також, Мінмолодьспорту не було відомо про факт прийняття Конотопською районною радою рішення про ліквідацію Конотопської районної дитячо-юнацької спортивної школи Конотопської районної ради Сумської області до звернення прокурора з відповідним запитом.

Окрім цього, Конотопською районною радою не організовано та не проведено консультацій з громадськістю щодо проекту рішення «Про припинення Конотопської районної дитячо-юнацької спортивної школи Конотопської районної ради Сумської області шляхом ліквідації» у формі публічного громадського обговорення та/або електронних консультацій (громадські слухання).

Відповідно до інформації Конотопської районної ради від 19.08.2021 №01-13/234 громадські слухання з приводу припинення Конотопської районної дитячо-юнацької спортивної школи Конотопської районної ради Сумської області шляхом ліквідації не проводилися.

Водночас, згідно зі ст. 13 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальна громада має право проводити громадські слухання - зустрічатися з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування. Громадські слухання проводяться не рідше одного разу на рік. Пропозиції, які вносяться за результатами громадських слухань, підлягають обов`язковому розгляду органами місцевого самоврядування.

Статтею 68 Закону України «Про освіту» встановлено, що органи управління у сфері освіти забезпечують обов`язкове громадське обговорення проектів нормативно-правових актів, що стосуються системи освіти, та участь представників громадськості у підготовці та прийнятті цих документів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.1 1.2010 № 996 затверджено Порядок проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики (далі - Порядок).

Пунктом 5 вказаної постанови Кабінету Міністрів України органам місцевого самоврядування рекомендовано під час проведення консультацій з громадськістю керуватися затвердженими цією постановою Порядком та Типовим положенням.

Консультації з громадськістю проводяться з метою залучення громадян до участі в управлінні державними справами, надання можливості для їх вільного доступу до інформації про діяльність органів влади, а також забезпечення гласності, відкритості та прозорості діяльності зазначених органів. Проведення консультацій з громадськістю має сприяти налагодженню системного діалогу органів влади з громадськістю, підвищенню якості підготовки рішень з важливих питань державного та суспільного життя з урахуванням громадської думки, створенню умов для участі громадян у розробленні проектів таких рішень (п. 2 Порядку).

Відповідно до п. 3 Порядку консультації з громадськістю проводяться з питань, що стосуються суспільно-економічного розвитку держави, реалізації та захисту прав і свобод громадян, задоволення їх політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів тощо.

Отже, зі змісту наведеної правової норми вбачається, що консультації з громадськістю проводяться в обов`язковому порядку, зокрема, з приводу розроблення та реалізації програм економічного, соціального і культурного розвитку.

Оскаржуване рішення впливає на таке важливе конституційне право, як право на освіту, що є безумовною підставою для врахування думки територіальної громади при прийнятті такого рішення про ліквідацію спортивної школи.

При цьому, прийняття рішення про припинення діяльності закладу позбавило вихованців дитячого та юнацького віку права на здобуття позашкільної освіти спортивного профілю.

Таким чином Конотопською районною радою рішення від 04.12.2020 «Про припинення Конотопської районної дитячо-юнацької спортивної школи Конотопської районної ради Сумської області шляхом ліквідації» прийнято з порушенням вимог Законів України «Про освіту», «Про місцеве самоврядування», «Про фізичну культуру і спорт», що є підставою для визнання його незаконним та скасування.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі “Проніна проти України”, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах “Трофимчук проти України”, “Серявін та інші проти України” обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування у даній справі.

Отже, на підставі досліджених матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України з відповідача на користь прокуратури підлягає відшкодуванню 2270,00 грн судового збору, сплаченого при зверненні до суду.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2 Визнати незаконним та скасувати рішення Конотопської районної ради від 04.12.2020 “Про припинення Конотопської районної Дитячо-юнацької спортивної школи Конотопської районної ради Сумської області шляхом ліквідації”.

3. Стягнути з Конотопської районної ради (41607, Сумська область, м. Конотоп, вул. Соборна 23; код за ЄДРПОУ 23825594) на користь Сумської обласної прокуратури (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 33, код ЄДРПОУ 03527891) 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят грн 00 коп.) судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано 27.01.2022.

Суддя В.Л. Котельницька