Court ruling № 102715921, 24.01.2022, Shevchenkivskyi District Court of Kharkiv City (until 25.04.2025 - Dzerzhynskyi District Court of Kharkiv City)

Справа № 638/8228/21

Провадження № 2-з/638/21/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2022 року м. Харків

Суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Поволяєва О.В., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Шамраєва Максима Євгеновича про забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Деп Фінанс» про визнання кредитного договору припиненим,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 – адвокат Шамраєва Максим Євгенович звернувся до суду з заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Деп Фінанс» (далі – ТОВ «ФК «Деп Фінанс») про визнання кредитного договору припиненим, в якій просив суд:

- заборонити ТОВ «ФК «Деп Фінанс» та його правонаступникам вчиняти дії щодо звернення стягнення на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 (далі - квартира), нежитлові приміщення 1 поверху № 62-67, загальною площею 193,2 кв.м. в літ. «А-5», що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (далі – нежитлові приміщення), зокрема реєструвати право власності на вказане нерухоме майно в рахунок виконання основного зобов`язання;

- заборонити ТОВ «ФК «Деп Фінанс» та його правонаступникам вчиняти дії щодо звернення стягнення на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 , нежитлові приміщення 1 поверху № 62-67, загальною площею 193,2 кв.м. в літ. «А-5», що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , щодо звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 6/5/2011/840-З/9 (далі – іпотечний договір), від свого імені продавати вказане нерухоме майно будь-яким особам на підставі договору купівлі-продажу в порядку, передбаченому ст. 38 ЗУ «Про іпотеку», а також заборони ТОВ «ФК «Деп Фінанс» уповноважувати будь-яких інших осіб на вчинення зазначених дій стосовно вказаного нерухомого майна;

- заборонити будь-які реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_3 , нежитлових приміщень 1 поверху № 62-67, загальною площею 193,2 кв.м. в літ. «А-5», що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , які є предметом іпотеки за іпотечним договором.

Заяву мотивовано тим, що 01 червня 2021 року ОСОБА_1 пред`явлено до суду позов до ТОВ «ФК «Деп Фінанс» про визнання кредитного договору припиненим. Відчуження ТОВ «ФК «Деп Фінанс» як іпотекодержателем належних іпотекодавцям квартири та нежитлових приміщень, до закінчення розгляду справи по суті, може порушити права позивача та іпотекодавців. Невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може утруднити або унеможливити виконання рішення суду, що призведе до необхідності вжиття позивачем та іпотекодавцями заходів для поновлення своїх прав у разі задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, викладені в заяві доводи та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову з огляду на наступне.

З Відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та з Відомостей про об`єкт нерухомого майна, сформованих станом на 17.01.2022 року вбачається, що квартири АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_2 , а нежитлові приміщення 1 поверху № 62-67, загальною площею 193,2 кв.м. в літ. «А-5», що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , належать на праві власності ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п.1, 2, 4 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов може бути забезпечений, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з врахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20 (провадження № 61-17180св20) Верховний Суд дійшов висновку, що:

«При задоволенні заяви позивача про накладення арешту на нерухоме майно та заборони його відчуження, суди не звернули уваги, що позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві. Тому є помилковим накладення арешту на майно особи, яка не є відповідачем у справі. Предметом позову у цій справі є позовні вимоги немайнового характеру про визнання недійсними договорів. В разі задоволення позову рішення суду не підлягатимуть примусовому виконанню, а тому суди помилково вважали, що незабезпечення позову в обраний спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду. Отже, такий захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права, та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі.

З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що судові рішення в частині задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту, заборони відчуження та вчинення реєстраційних дій підлягають скасуванню, оскільки при задоволенні заяви позивача про накладення арешту на нерухоме майно та заборони їх відчуження, суди не звернули уваги, що позов забезпечується накладенням арешту на майно, яке не належить відповідачеві та предметом позову є позовні вимоги немайнового характеру про визнання недійсними договору. В разі задоволення позову рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню, а тому суди помилково вважали, що незабезпечення позову в обраний спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду. Отже, такі заходи забезпечення позову не відповідають змісту порушеного, на думку позивача, права, та не є співмірними із заявленими вимогами в цій справі. За таких обставин рішення судів в оскарженій частині підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні вимог заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту, заборони відчуження та вчинення реєстраційних дій».

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «ФК «Деп Фінанс» про визнання кредитного договору припиненим, тобто з немайновими вимогами. ТОВ «ФК «Деп Фінанс» не належить на праві власності зазначене з заяві про забезпечення позову майно. Власники майна (іпотекодавці) не є позивачами або відповідачами у справі.

Зважаючи на те, що представник позивача просить забезпечити позов немайнового характеру, відповідач не є власником квартири та нежитлових приміщень, суд дійшов висновку про те, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії щодо предмета іпотеки (заборона вчинення реєстраційних дій, відчуження тощо) не ускладнить чи неунеможливить виконання рішення суду у цій справі, зважаючи на що відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Вимоги про визнання правочину припиненим полягають у констатації цього факту, і таке судове рішення не підлягає примусовому виконанню у подальшому та не залежить від наявності у позивача права власності на вказане вище майно. За вказаних обставин вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій та відчуження предмета іпотеки не ускладнить чи неунеможливить виконання рішення суду у справі.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20 (провадження № 61-17180св20), від 12 травня 2021 року у справі № 369/7695/20 (провадження № 61-17885св20), від 09 червня 2021 року у справі № 649/5878/20 (провадження № 61- 2564св21) та від 01 листопада 2021 року у справі № 766/22071/18 (провадження 61-7591св19).

Керуючись ст. 149-153 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 – адвоката Шамраєва Максима Євгеновича про забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Деп Фінанс» про визнання кредитного договору припиненим – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя О.В. Поволяєва