Decision № 10243246, 06.07.2010, Commercial Court of Lviv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.10                                                                                           Справа№ 13/87

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л., при секретарі Щигельській О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: ТзОВ підприємства "АВІС", м.Вінниця

до відповідача: ТзОВ "Логістика Дистрибуція Сервіс", м.Львів

про стягнення 51734,04грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Волошенюк О.В. –ю/к

Від відповідача: не з”явився

Порушено провадження у справі за позовом ТзОВ підприємства "АВІС", м.Вінниця до відповідача: ТзОВ "Логістика Дистрибуція Сервіс", м.Львів про стягнення 51734,04грн.

Представником позивача в судовому засіданні позов підтримано.

Відповідачем явки представника в судовому засіданні не забезпечено, а направлена йому кореспонденція за адресою, вказаною у позовній заяві, а саме: м.Львів, вул.Миколайчука,36, корп.А, кв.25 повернута органом зв”язку з поміткою „за закінченням терміну зберігання”, у зв”язку з чим позивачем подано довідку серії АД №429679 з Єдиного держвного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, якою підтверджено місцезнаходження відповідача за вказаною адресою. За таких обставин, відповідач вважається повідомленим належним чином про час і місце проведення судового засідання.

Суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами яких, на думку суду, достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.

З’ясовано:

02 січня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Логістика Дистрибуція Сервіс" (надалі - відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю - підприємство „АВІС" (надалі - позивач) укладено договір дистрибуції в регіоні № ВН/62.

Відповідно до пункту 1.1. договору, позивач зобов”язувався поставляти на умовах, передбачених цим договором, відповідачу продукти харчування (товар) у відповідності із накладними в асортименті та цінами, що є невід'ємною частиною вказаного договору. Відповідач зобов'язувався отримувати товар, сплачувати його вартість позивачу та забезпечувати реалізацію товару третім особам від свого імені за свій рахунок на умовах даного договору.

Згідно із видатковою накладною від 09 листопада 2009 року за №АУ-0036162, позивачем поставлено відповідачу товар на суму 85 026,28грн.

Відповідно до п. 7.2.1. договору, відповідач несе повну відповідальність за відповідальне збереження товару і своєчасну його оплату, а пункт 2. 2. договору передбачає обов'язок відповідача провести повний розрахунок за отриману партію товару відповідно до накладної протягом 14 календарних днів з дати отримання товару.

Кінцевий термін сплати за товар, отриманий за накладною від 09 листопада 2009 року за №АУ-0036162 на суму 85 026,28грн. - 23.11.2009р.

На момент пред'явлення позову, за накладною на повернення від 10.11.09р. за № 00000051, відповідачем повернуто товар на суму 89,50 грн., а також проведено часткову оплату за отриманий товар у сумі 43 700,00грн., що підтверджується банківськими виписками.

Таким чином, сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 41 236,78грн.

За прострочку оплати, позивачем, згідно п.2.6 договору, нараховано 5941,00грн. пені.

Згідно ст. 625 ЦК України, позивачем, крім основного боргу та пені, вимагається стягнення 3686,25грн. індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних в розмірі 870,01грн.

При винесенні рішення у даній справі, суд керувався наступним:

відповідно до ст.526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.           Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України, передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням, встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки невиконанням договірних зобов”язань відповідачем допущено порушення ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України за що, згідно ст.ст.224, 230, п.п.4.6 ст.231, п.4 ст.232 ГК України, ст.611,625 ЦК України, наступає відповідальність у виді стягнення боргу, пені, індексу інфляції та річних, то суд приходить до висновку про задоволення позову.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з ТзОВ „Логістика Дистрибуція Сервіс” (м.Львів, вул.Миколайчука, буд.36, корп.А, кв.25, код ЄДРПОУ 35383133) на користь ТзОВ підприємства „АВІС” (м.Вінниця, вул.Пирогова,150, код ЄДРПОУ 13304871) 41236,78грн. основного боргу, 5941,00грн. пені, 3686,25грн. індексу інфляції, 870,01грн. 3% річних, 517,34грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.Дане рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду. Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження визначені ст.ст.85,91,93 ГПК України.

Суддя