Court ruling № 102395963, 31.12.2021, Kalmiuskyi District Court of Mariupol City (until 25.04.2025 - Illichivskyi District Court of Mariupol City)

264/3057/14-ц

6/264/5/2021

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 грудня 2021 року суддя Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області Мирошниченко Ю.М., ознайомившись із клопотанням директора дитячого будинку «Центр опіки» про направлення до управління міністерства юстиції Російської Федерації клопотання про визнання і виконання рішення суду України про стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області перебувала цивільна справа № 264/3057/14-ц за позовом Органу опіки та піклування Іллічівської райадміністрації Маріупольської міської ради, що діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей.

Рішенням суду від 11.06.2014 року позов задоволено, відібрано неповнолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у батьків ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , без позбавлення їх батьківських прав. Передано неповнолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на опікування органу Опіки та піклування Іллічівської районної адміністрації Маріупольської міської Ради. Стягнуто зі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки м. Маріуполя Донецької області, ІПН № НОМЕР_1 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 , на особовий рахунок неповнолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахунок № НОМЕР_2 , ТВБВ № 10004/466 філії - ДОУ АТ «Ощадбанк», МФО 335106, ЄДРПОУ 09334702, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рахунок № НОМЕР_3 , ТВБВ № 10004/466 філії - ДОУ АТ «Ощадбанк», аліменти на їх утримання в розмірі 1/3 частини з усіх видів її заробітку щомісячно, але не менш, ніж 30 % прожиткового мінімуму на дитини відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття, починаючи утримання з 28 березня 2014 року.

26.06.2014 року судом виданий виконавчий лист.

Ухвалою суду від 05.06.2015 року ОСОБА_4 оголошено у розшук.

Ухвалою суду від 08.02.2016 року заяву КЗ «Маріупольський дитячий будинок змішаного типу «Ценр опіки» про заміну сторони у виконавчому провадженні повернуто заявнику.

Директор дитячого будинку «Центр опіки» звернувся до Іллічівського районного суду м. Маріуполя, просила клопотати в управління міністерства юстиції Російської Федерації про визнання і виконання рішення суду України про стягнення аліментів на території іншої держави із ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 . Вказувала, що із листа державного виконавця дізналась про те, що ОСОБА_4 фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

Розглянувши клопотання, та долучені до нього документи суд вважає, що воно не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відносини щодо виконання за кордоном рішення суду України, зокрема у Республіці Казахстан, регулюються Конвенцією про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, вчинену в м. Мінську 22 січня 1993 року, Протоколом до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, підписаним 28 березня 1997 року (далі - Конвенція), а також Інструкцією про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженою спільним наказом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 року № 1092/5/54 (далі - Інструкція).

Зазначена Конвенція діє на території всього СНД, зокрема в Азербайджані, Білорусі, Вірменії, Грузії, Казахстані, Киргизстані, Молдові, Росії, Таджикистані, Туркменистані, Узбекистані та Україні. Відтак - на території СНД застосовуються однакові правила щодо визнання і виконання рішень, винесених судами однієї з цих держав на території решти.

Питання визнання та виконання вищезазначених категорій судових рішень регулює Розділ ІІІ зазначеної Конвенції, встановлюючи порядок визнання таких, що набрали законної сили, судових рішень, залежно від того чи потребують вони примусового виконання, чи ні.

Рішення, яке не потребує примусового виконання, відповідно до умов статті 52 Конвенції визнається на території будь-якої країни - учасниці Конвенції без спеціального провадження. Однак, це правило не діє, якщо існує рішення суду цієї країни, винесене раніше у такому самому спорі між тими самими сторонами, і воно набрало законної сили, або ж відповідна справа згідно умов, визначених Конвенцією, або згідно внутрішнього законодавства цієї країни відноситься до виключної компетенції її судів.

Коли ж судове рішення потребує примусового виконання (наприклад, про стягнення боргу, стягнення аліментів тощо), згідно вимог статті 54 вказаної Конвенції, воно може виконуватися на території країни - учасниці Конвенції лише після проходження у її компетентному суді спеціальної процедури його визнання та допуску до виконання.

Зацікавленій особі з метою вирішення питання про визнання та допуску до примусового виконання українського судового рішення на території іншої країни - учасниці зазначеної Конвенції необхідно звернутися до суду, який виніс рішення, з заявою про надання сприяння в оформленні пакету документів, передбаченого статтею 53 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах.

Зокрема, з метою підготовки належного пакету матеріалів суд, що ухвалював рішення, за заявою особи, що зацікавлена у виконання рішення суду України на території іншої держави, надає наступні документи: рішення суду або його засвідчену копію, довідку про те, що рішення суду вже набрало законної сили та підлягає примусовому виконанню, довідку про те, що сторона (або її представник у випадку процесуальної недієздатності сторони), яка програла справу, була належним чином та своєчасно повідомлена про дату та місце судового розгляду, довідку про те, чи здійснювалося вже часткове виконання рішення на момент складання клопотання про визнання та виконання рішення суду за кордоном, якщо так - зазначається частина рішення, яка вже була виконана, або повідомляється, що на території України виконання рішення не здійснювалося, документ, який підтверджує угоду сторін, якщо рішення у справі винесено згідно з договірною підсудністю.

Відповідно до вимог статті 13 Конвенції усі наведені документи мають бути належним чином засвідчені судом (підписом суді та гербовою печаткою суду).

Крім цього, зацікавлена особа має додати до зазначених документів своє клопотання про визнання та виконання рішення українського суду, яке складається у довільній формі, на ім`я «компетентного суду» держави, де необхідно виконати судове рішення.

У клопотанні необхідно надати наступну інформацію:

повне прізвище, ім`я та по батькові стягувача, його домашня адреса та, в разі необхідності - рахунок, на який слід перераховувати стягнуті з боржника кошти,

повне прізвище, ім`я та по батькові боржника, його домашня адреса та, якщо це відомо стягувачеві, місце роботи боржника,

повна назва суду, який постановив рішення, дата ухвалення рішення та його резолютивна частина.

Необхідно також звернути увагу, що відповідно до умов статті 17 вищезазначеної Конвенції усі документи, що надсилаються з метою її виконання, мають бути складені російською мовою або містити засвідчений переклад на російську мову.

Відповідно до п. 1.3 Інструкції клопотання - звернення заінтересованої (фізичної або юридичної) особи про визнання та виконання рішення іноземного суду чи іншого компетентного органу на території України (іноземне клопотання) або рішення суду України на території іноземної держави (клопотання заінтересованої особи).

Згідно з п. 1.12.4 Інструкції суди України видають документи, необхідні для складання клопотання заінтересованої особи, відповідно до міжнародного договору України або цієї Інструкції, а також надсилають у порядку, установленому міжнародним договором України, клопотання разом з пакетом документів для розгляду іноземними судами.

Відповідно до п. 4.2 Інструкції клопотання подається заінтересованою особою безпосередньо до іноземного суду за місцем виконання рішення.

Згідно з п. 4.7 Інструкції з метою звернення з клопотанням про визнання та виконання рішення суду України до компетентного органу запитуваної держави заінтересована особа звертається до суду України, який ухвалив рішення, для отримання документів, передбачених міжнародним договором України. Якщо міжнародний договір України не визначає переліку документів, що додаються до клопотання, судом України надаються: засвідчена належним чином копія судового рішення (або у відповідному випадку - вироку); довідка про те, що рішення (вирок) набрало законної сили, якщо це не випливає безпосередньо з тексту рішення чи вироку, за формою згідно з додатком 7. Довідка друкується на чистих аркушах паперу, без штампів суду; довідка стосовно виконання частини рішення (вироку) або невиконання рішення (вироку) на території України за формою згідно з додатком 8. Довідка друкується на чистих аркушах паперу, без штампів суду; якщо відповідач не брав участі в судовому засіданні - довідка про те, що відповідач був належним чином повідомлений про день та час судового розгляду (за формою згідно з додатком 9), та копії документів справи, що підтверджують повідомлення відповідача належним чином про час та місце судового розгляду справи. Довідка друкується на чистих аркушах паперу, без штампів суду. Документи, що надає суд України, засвідчуються підписом судді і скріплюються гербовою печаткою суду України. Якщо справа, у якій винесено рішення, розглядалася судом України у порядку договірної підсудності, заінтересована особа додає до клопотання також оригінал чи засвідчену копію угоди про вибір суду. У разі необхідності визнання та виконання рішення третейського суду заінтересована особа додає також оригінал або належним чином засвідчену копію арбітражної угоди. Якщо з часу винесення рішення до моменту звернення до суду України з клопотанням стягувач (стягувачка) змінив прізвище, слід додати належним чином засвідчену копію документа, що підтверджує факт зміни прізвища.

Пунктом 4.8 Інструкції передбачено, що якщо заінтересована особа подає клопотання до суду України, який постановив рішення, відповідний суд додає до клопотання документи, передбачені відповідним міжнародним договором України або пунктом 4.7 цієї Інструкції.

При цьому суд наголошує, що у нього відсутні повноваження та обов`язок здійснювати переклад документів на мову, яку необхідно застосовувати при вчиненні дій щодо надання міжнародно-правової допомоги, що може мати наслідком повернення клопотання з усіма документами без виконання.

Отже, направити клопотання разом з документами, передбаченими Конвенцією, зацікавлена особа може напряму до компетентного суду держави, де необхідно виконати рішення (тобто за місцем майбутнього виконання), якщо адреса суду їй відома, або за допомогою Міністерства юстиції України, яке виконує функції центрального органу України щодо виконання цієї Конвенції. В останньому випадку клопотання подається через суд, який виніс рішення у першій інстанції, з метою передачі за допомогою територіального головного управління юстиції до Мін`юсту.

Тобто, у разі бажання заінтересованої особи подати клопотання про виконання рішення українського суду за кордоном, для його подальшого направлення до Мін`юсту, до суду, який виніс рішення, необхідно подати повний пакет належно оформлених документів у порядку, передбаченому міжнародним правом, в тому числі з перекладом на необхідну мову.

Центральний орган обов`язково перевіряє клопотання та додані до нього документи на відповідність умовам Конвенції перш, ніж направити його за належністю.

Міністерство юстиції України надсилає одержані документи до Міністерства юстиції іншої Договірної Сторони Конвенції, яке вживає заходів щодо передачі клопотання для розгляду питання про визнання і виконання судового рішення компетентному суду своєї держави.

Процедура розгляду клопотання та порядок примусового виконання визначається внутрішнім законодавством Договірної Сторони.

Як визначено частиною 2 статті 54 згаданої Конвенції, суд, на розгляді якого знаходиться клопотання про визнання та виконання рішення іноземного суду, не розглядає суть рішення, а обмежується перевіркою того, чи дотримано при його винесенні всіх вимог, визначених Конвенцією для визнання і виконання іноземного рішення.

Необхідно зазначити, що Конвенція містить чіткий перелік умов, коли може бути відмовлено у визнанні іноземного судового рішення, зокрема це такі випадки:

згідно з законодавством Договірної Сторони, де винесено рішення, воно не набрало законної сили або не підлягає виконанню, крім тих рішень що підлягають виконанню до набрання законної сили,

відповідач не брав участі у судовому засіданні через те, що йому або його представнику не було своєчасно та належним чином вручено виклик до суду,

у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет та на тих самих підставах на території Договірної Сторони, де необхідно визнати та виконати рішення, вже було винесено рішення, яке набрало законної сили, або вже визнано рішення іншої держави, або судом цієї Договірної Сторони вже було раніше порушено провадження по даній справі і її розгляд триває,

справу віднесено до виключної компетенції Договірної Сторони, де необхідно визнати та виконати рішення, відповідно до положень цієї Конвенції або законодавства цієї держави,

не надано документ, що підтверджує угоду сторін, у справах договірної підсудності,

пропущений строк давності представлення рішення до примусового виконання, визначений законодавством Договірної Сторони, суд якої розглядає клопотання про визнання та виконання іноземного судового рішення.

У випадку, коли всіх вимог дотримано і відсутні підстави для відмови у визнанні рішення, суд виносить ухвалу про допущення рішення іноземного суду до примусового виконання та видає свій виконавчий документ.

У випадку незгоди з рішенням суду про відмову у визнанні та виконанні іноземного судового рішення зацікавлена особа має право оскаржити його до суду вищої інстанції згідно з внутрішнім законодавством держави, на території якої розглядалося клопотання.

Відповідно до практики, середній строк від направлення клопотання на розгляд до прийняття компетентним судом рішення по суті складає шість місяців.

Таким чином, оскільки надана директором дитячого будинку «Центр опіки» клопотання про направлення до управління міністерства юстиції Російської Федерації клопотання про визнання і виконання рішення суду України про стягнення аліментів не відповідає Конвенції, Інструкції, ЦПК України, вона задоволенню не підлягає.

Законом встановлені загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання з процесуальних питань.

Відповідно до ст. 183 ЦПК України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: 1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); 2) найменування суду, до якого вона подається; 3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; 4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; 5) підстави заяви (клопотання, заперечення); 6) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (клопотання, заперечення); 7) інші відомості, що вимагаються цим Кодексом. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Частиною 4 ст. 183 ЦПК України визначено, що суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Таким чином, встановивши відсутність усіх вищеперелічених складових для розгляду заяви-клопотання директора дитячого будинку «Центр опіки», суд дійшов висновку, що заява містить зазначені вище недоліки, тому підлягає поверненню заявнику без розгляду.

Керуючись статтями 183, 498 ЦПК України, Конвенцією, Інструкцією суд -

У Х В А Л И В :

Клопотання директора дитячого будинку «Центр опіки» про направлення до управління міністерства юстиції Російської Федерації клопотання про визнання і виконання рішення суду України про стягнення аліментів залишити без розгляду.

На ухвалу може бути подана апеляція до Донецького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Ю. М. Мирошниченко