Decision № 10207553, 30.06.2010, Commercial Court of Ternopil Oblast

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" червня 2010 р.Справа № 18/52-962

Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світяж" ЛТД вул. Лозовецька, 13, м. Тернопіль

до відповідача Приватного підприємства "Продекспорт" вул. Живова, 15а, м. Тернопіль

про стягнення заборгованості в розмірі 28 723,79 грн.

За участю представників сторін:

позивача: не з’явився.

відповідача: не з’явився.

Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Світяж" ЛТД звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача –приватного підприємства "Продекспорт" про стягнення заборгованості в розмірі 28 723,79 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов’язання по оплаті товару, внаслідок чого виникла заборгованість в заявленій до стягнення сумі. В підтвердження викладеного додає накладні, довіреності, акт зрівняння розрахунків станом на 01.12.2009 р., розрахунок заборгованості, інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Ухвалою господарського суду від 07.06.2010 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 17.06.2010 р., який відкладався до 30.06.2010 р., зокрема і в зв’язку з неявкою представників сторін та неподанням відповідачем витребуваних судом доказів, метою витребування у позивача необхідних доказів.

16.06.2010 р. товариством з обмеженою відповідальністю "Світяж" ЛТД подано витребувані судом докази, а також долучено до матеріалів справи квитанцію до прибуткового касового ордера № 917 від 17.06.2010 р. про оприбуткування Головним управлінням статистики у Тернопільській області готівки –25,94 грн., що надійшла від позивача за довідку про включення відповідача до ЄДР України, яка була витребувана ухвалою суду від 07.06.2010 р.

30.06.2010 р. товариством з обмеженою відповідальністю "Світяж" ЛТД подано витребувані судом докази, а саме часткової сплати відповідачем заборгованості.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, заперечень щодо заявлених позовних вимог суду не представив, його представник у судове засідання не прибув, хоча про час і місце слухання був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень за № 2870119, № 2847079, а тому суд розглядає справу згідно вимог ст. 75 ГПК України за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази в їх сукупності господарський суд встановив.

Згідно ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності.

У відповідності до статті 193 ГК України суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

В силу ст. 11 ЦК України цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

За змістом приписів статті 205 ЦК України вбачається, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як підтверджується матеріалами справи, між сторонами виникли правовідносин поставки без укладення договору, зокрема позивачем поставлено, а відповідачем отримано згідно видаткових накладних № 107 від 02.07.2009 р., № 108 від 03.07.2009 р., № 111 від 15.07.2009 р., № 139 від 31.08.2009 р., № 144 від 09.09.2009 р., № 147 від 23.09.2009 р. товар на суму 21 695,24 грн.

Заборгованість приватного підприємства "Продекспорт" перед товариством з обмеженою відповідальністю "Світяж" ЛТД згідно акту звірки станом на 01.07.2009 р. становила 45 208,55 грн.

Оплата за отриманий товар проведена частково в сумі 38 180 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку.

Відтак, непогашеною залишається заборгованість в сумі 28 723,79 грн., що також відображена у акті звірки станом на 28 723,79 грн.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько –господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З вимогою перерахувати несплачені кошти в розмірі 28 723,79 грн. відповідачу була надіслана претензія за №3 від 24.03.2010 р., яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Доказів погашення суми боргу відповідачем не подано, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 28 723,79 грн. підлягають до задоволення як такі, що підтвердженні матеріалами справи, ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не спростовані відповідачем.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Щодо віднесення позивачем здійсненої ним оплати в розмірі 25,94 грн. за довідку про включення відповідача до ЄДР України, яка була витребувана ухвалою суду від 07.06.2010 р., до судових витрат, суд зазначає, що відповідно до розділу VI ГПК України судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. До інших витрат у розумінні ст. 44 ГПК України відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (ст. 30 ГПК України).

У відповідності до вимог ст. ст. 44 –49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з приватного підприємства "Продекспорт" (м. Тернопіль, вул. Живова, 15а, ідентифікаційний номер 30047671) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Світяж" ЛТД (вул. Лозовецька, 13, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 22599523)

-          28 723 (двадцять вісім тисяч сімсот двадцять три) грн. 79 коп. боргу;

-          287 (двісті вісімдесят сім) грн. 24 коп. державного мита;

-          236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання "02" липня 2010 р., через місцевий господарський суд.

Суддя