Court ruling № 101978715, 16.12.2021, Mykolaiv District Administrative Court

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

16 грудня 2021 р. № 400/12835/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельника О.М., розглянув в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:Березнегуватської селищної ради, пл. Соборно - Миколаївська, 10, Березнегувате, Березнегуватський район, Миколаївська область, 56203,

про:визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

15 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Березнегуватської селищної ради про визнання протиправною бездіяльність щодо неприйняття рішення відносно затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення в межах території Березнегуватської селищної ради Баштанського району Миколаївської області площею 20,00 га, кадастровий номер № 4821155100:02:000:0047; зобов`язання повторно розглянути заяву (клопотання) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в межах території Березнегуватської селищної ради Баштанського району Миколаївської області площею 20,00 га, кадастровий номер № 4821155100:02:000:0047, та прийняти рішення в порядку та строки, визначені ст. 118 Земельного кодексу України.

Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про забезпечення позову шляхом заборони приймати рішення та вчиняти дії щодо затвердження проекту землеустрою та передачі у власність будь-яким особам земельної ділянки, призначеної для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення в межах території Березнегуватської селищної ради Баштанського району Миколаївської області площею 2,00 га, кадастровий номер 4821155100:02:000:0047, до вирішення даної справи та набрання законної сили рішення у ній; заборони державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, проводити реєстраційні дії відносно земельної ділянки площею 2,00 га, що призначена для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Березнегуватської селищної ради Баштанського району Миколаївської області, кадастровий номер 4821155100:02:000:0047, до вирішення даної справи та набрання законної сили рішення у ній.

В обґрунтування заяви позивач зазначив, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 20 лютого 2020 року № 3432/0/14-20 позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в межах території Березнегуватської селищної ради Березнегуватського району Миколаївської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га пасовищ, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства

В подальшому за замовленням позивача Державним підприємством «Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» було розроблено відповідний проект землеустрою, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 4821155100:02:000:0047 та внесено відповідні відомості до Державного земельного кадастру.

Однак рішення Березнегуватської селищної ради щодо затвердження розробленого проекту землеустрою відносно відведення у її власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення не було прийнято.

Дослідивши доводи та підстави, викладені в заяві про забезпечення позову, суд прийшов до висновку, що заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову не належить задоволенню, виходячи з такого.

Статтею 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно з частиною другою статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен ураховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Суд наголошує на тому, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити, чи є хоча б одна з названих обставин і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами. Суд також повинен ураховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до частини шостої статті 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.

Отже, ухвала про забезпечення позову повинна бути судом умотивована із зазначенням: 1) висновків про існування: обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі; 2) у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд повинен з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх доводів, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог і бути співмірними з позовними вимогами.

Суд наголошує, що інститут забезпечення адміністративного позову дійсно є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. Однак, застосовуючи такий інститут, необхідно перш за все враховувати його мету та запобігати вирішенню спору у справі шляхом задоволення заяви про забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 30.04.2021 по справі № 120/4469/20-а.

Суд зазначає, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи користування.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 по справі № 815/6309/16.

Надання чи відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не тягне за собою юридичних наслідків для позивача, а є лише певним етапом у процесі передачі земельної ділянки у користування, реалізація якого може бути здійснена лише після затвердження розробленої документації із землеустрою.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2020 по справі № 806/352/16.

Надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а так само й розробка такого проекту, не покладає на орган місцевого самоврядування обов`язку (не є підставою для виникнення зобов`язання перед особою, яка розробила проект землеустрою) щодо надання цієї земельної ділянки у власність чи користування.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.04.2020 по справі № 569/14686/16-а

Позивачем не доведено та документально не підтверджено обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, що унеможливило б захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі. Крім того, до заяви не додано жодних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись статтями 150, 152, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвалу про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення в порядку, визначеному ст. 295-297 КАС України.

Суддя О.М. Мельник