Decision № 101728593, 07.12.2021, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2021 року м. Київ № 640/11145/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Бокатової Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києвапровизнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) (далі - позивачка або ОСОБА_1 ) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код - 42098368) (надалі - відповідач або ГУ ПФУ в м. Києві), у якому позивачка просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не формування та неподання до Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 10 363,61 грн., сплаченого відповідно до квитанцій № 91 від 06 вересня 2019 року та № 44242207 від 09 вересня 2019 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі- продажу нерухомого майна у розмірі 10 363,61 грн. (десять тисяч триста шістдесят три гривні 61 копійка), сплаченого відповідно до квитанцій № 91 від 06 вересня 2019 року та № 44242207 від 09 вересня 2019 року.

Обґрунтовуючи позов позивачка зазначає, що оскільки квартира придбавалась ОСОБА_1 вперше, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна у розмірі 10 363,61 грн. був сплачений останньою перед нотаріальним посвідченням договору купівлі-продажу квартири помилково.

Тому позивачка листом від 30.04.2020 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з проханням повернути їй суму збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що помилково сплачена до бюджету відповідно до квитанцій № 91 від 06 вересня 2019 року та № 44242207 від 09 вересня 2019 року.

Проте відповідач листом від 13.05.2020 № 2600-0502-8/58632 фактично відмовив у поверненні помилково сплаченого збору, вказавши, що для встановлення правових підстав щодо повернення коштів збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 10 363,61 грн. необхідно звернутися до суду.

Справу відповідно до протоколу автоматизованого розподілу було передано судді Пащенку К.С.

27.05.2020 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/11145/20 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання, залучено Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва (адреса: 04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, буд. 28 А, ідентифікаційний код - 37995466) до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

01.07.2020 до Окружного адміністративного суду міста Києва від Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва надійшло пояснення, в якому зазначено, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. У свою чергу, процедура повернення коштів помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (далі - Порядок № 787). Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Таким органом є Пенсійний фонд України, а отже саме на нього покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

06.07.2020 до Окружного адміністративного суду м. Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує проти позовних вимог, посилаючись на той факт, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання позивачем нерухомості вперше, у діях відповідача відсутні ознаки протиправності; покладення на Управління обов`язку доведення факту щодо придбання житла громадянином не вперше є по своїй суті абстрактним та неможливим, оскільки останній не є суб`єктом владних повноважень, що здійснює саме реєстрацію договорів купівлі-продажу та реєстрацію права власності; із Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднані управління, затвердженого постановою Правління ПФУ України 22.12.2014 № 28-2, вбачається, що до функцій і повноважень управління Фонду не віднесено збір та перевірка інформації про факт придбання житла вперше; Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, застосовується у тому випадку, коли пенсійний фонд не заперечує факт придбання особою житла вперше та помилково сплачені кошти повертаються в добровільному порядку; до того ж використання коштів Пенсійного фонду України на цілі, не передбачені законодавством, забороняється.

08.08.2020 до Окружного адміністративного суду м. Києва від позивачки надійшла відповідь на відзив, у якій остання зазначила, що позивачка була змушений сплатити 1% збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна як умови для вчинення нотаріальної дії, що виключає можливість встановлення нотаріусом факту придбання житла вперше, разом з тим, відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити факт придбання житла вперше не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами. Також позивачка відмічає, що численною судовою практикою підтверджується, що позовні вимоги позивача є мотивованими, а збір, у свою чергу, підлягає поверненню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

09.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Крістал Ессет Менеджмент» (адреса: 03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, буд. 28-Б, ідентифікаційний код 33943393) та ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений нотаріусом Сохнич К.М. та зареєстрований у реєстрі за № 33138240 від 09.09.2019, відповідно до якого ОСОБА_1 вперше придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Під час вчинення нотаріальних дій ОСОБА_1 було сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1 % від вартості об`єкта купівлі-продажу, що становить 10 363,61 грн., що підтверджується квитанціями № 91 від 06.09.2019 та № 44242207 від 09.09.2019.

У зв`язку з тим, що позивачка вперше здійснювала операцію купівлі-продажу нерухомого майна, вона звернулась із листом від 30.04.2020 (вх. № 15868/8 від 05.05.2020) до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві із вимогою повернути безпідставно сплачені кошти.

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило ОСОБА_1 листом № 2600-0502-8/58632, що для встановлення правових підстав щодо повернення коштів збору з операції купівлі-продажу нерухомого майна слід звернутися до суду.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (номер інформаційної довідки 207874978 від 29.04.2020) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є відомості про реєстрацію права власності за позивачкою квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яке виникло на підставі договору купівлі-продажу від 09.09.2019, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сохнич К.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 1506.

Відтак, відомості щодо придбання позивачем іншого нерухомого майна у матеріалах справи відсутні. В свою чергу, відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору.

Суд також враховує, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта позивач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою виникнення права власності на вказану квартиру зазначено договір дарування № 1284 від 16.09.2015 року, видане Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пальорою Ганною Юріївною.

З цього приводу, суд зазначає, що в законодавстві України відсутнє визначення терміну «придбавання майна», проте системний аналіз використання цього терміну у законодавстві України дозволяє зробити висновок, що цей термін на відміну від більш широкого поняття «набуття майна», означає не будь-який спосіб набуття майна, а конкретний - купівля-продаж, в той же час як набуття майна внаслідок приватизації, спадкування, дарування тощо поняттям «придбавання майна» не охоплюється.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачка 09.09.2019 вперше придбала нерухоме майно (квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ) за договором купівлі-продажу, і при його нотаріальному посвідченні безпідставно сплатив збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості в сумі 10 363,61 грн.

Вказані обставини стали підставами для подання позивачем на розгляд судом відповідного позову.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України від 26.06.1997 № 400/97-ВР «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 400/97-ВР), Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740 (надалі - Порядок № 1740), Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 (в подальшому - Порядок № 787), Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215 (по тексту - Положення № 215), та іншими нормативно-правовими актами (тут і по тексту відповідні нормативно-правові акти наведено в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 9 статті 1 Закону № 400/97-ВР, платниками збору на обов`язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 8 частини першої статті 2 Закону № 400/97-ВР передбачено, що об`єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком № 1740.

Згідно з абзацом першим пункту 15-1 Порядку № 1740, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Відповідно до пункту 15-3 вказаного Порядку, нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком № 787.

Пунктом 5 Порядку № 787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення № 215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що із загального правила про обов`язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на Управління ПФУ покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміна «придбавають житло вперше», що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону № 400/97-ВР, визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України від 23 березня 2000 року № 29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше, саме держава в особі Пенсійного фонду України, як уповноваженого суб`єкта владних повноважень, зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Відповідно до статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно з яким державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

За вказаних обставин, посилання відповідача на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, є необґрунтованими.

У зв`язку із цим, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу квартири у розмірі 10 363,61 грн.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року (справа № 819/1249/17), від 19 червня 2018 року (справа № 819/1554/16), від 23 квітня 2019 року (справа № 802/1566/17-а).

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, як то відповідача у справі.

Керуючись ч. 3 ст. 7, ст.ст. 9, 139, 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в м. Києві (ідентифікаційний код - 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) підготувати та надати Управлінню Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва подання про проведення ОСОБА_1 з державного бюджету України помилково сплаченого збору з операції купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу квартири від 09.09.2019, серія та номер: 1506, у розмірі 10 363,61 грн., сплаченого згідно з квитанціями № 91 від 06.09.2019 та № 44242207 від 09.09.2019.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код - 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень) 80 коп.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Суддя К.С. Пащенко