Court ruling № 101675021, 06.12.2021, Solone District Court of Dnipropetrovsk Oblast

Справа № 192/1649/21

Провадження № 1-в/192/295/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2021 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Щербини Н.О.,

за участю секретаря судового засідання – Первішко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Солоне Солонянського району Дніпропетровської області в режимі відеоконференції клопотання засудженого про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Перещепине Новомосковського району Дніпропетровської області, на даний час відбуває покарання в Державній установі «Солонянська виправна колонія № 21», засудженого вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2020 року за ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років 2 місяців позбавлення волі,

за участю учасників провадження:

прокурора – Очеретяного Д. А.,

представника СВК №21 – Нікішенка М.В.,

засудженого (в режимі відеоконференції) – ОСОБА_1 ,

Початок строку: 04.01.2019 року

Кінець строку: 16.07.2023 року

В С Т А Н О В И В:

Засуджений ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про його умовно-дострокове звільнення на підставі того, що він працює та вважає, що довів своє виправлення.

Представник адміністрації Державної установи «Солонянська виправна колонія № 21» та прокурор в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечували, оскільки вважали, що засуджений не довів своє виправлення, а прокурор зазначив, що засуджений мав стягнення, не розкаявся у вчиненому та не став на шлях виправлення.

Суд, вислухавши засудженого, представника адміністрації Державної установи «Солонянська виправна колонія № 21», прокурора, дослідивши матеріали справи, вивчивши матеріали особової справи засудженого вважає, що клопотання не підлягає задоволенню у зв`язку з наступним.

Відповідно до ст. 81 КК України до осіб, які відбувають покарання, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, тобто умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому суд ретельно з`ясовує ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засудженого, а також його наміри щодо прилучення до суспільно-корисної праці.

Висновок про можливість застосування умовно-дострокового звільнення засудженого повинен ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь час відбуття покарання, в тому числі й даних, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому. При цьому основним, вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а виправлення засудженого.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є заохочувальною нормою кримінального та кримінально-виконавчого законодавства, оскільки має на меті стимулювання засуджених до чіткого виконання правил внутрішнього розпорядку, дотримання вимог режиму відбування покарання, прагнення до продуктивної праці, відшкодування матеріальних збитків, нанесених злочином, каяття у скоєному злочині.

Доцільність умовно-дострокового звільнення визначається тим, що засуджений за певний час перебування у місцях позбавлення волі виправився, змінив поведінку, з огляду на що відсутня необхідність повного відбування призначеного судом строку покарання.

Як встановлено в судовому засіданні, засуджений ОСОБА_1 в Державній установі «Солонянська виправна колонія № 21» знаходиться з 19 вересня 2019 року, на даний час відбув 2/3 частини строку покарання, працевлаштований до тепличного комбінату за власним бажанням, до праці ставиться задовільно.

Згідно характеристики засуджений ОСОБА_2 характеризується задовільно, проте не приділяє уваги необхідності дбайливого ставлення до майна установи, до виконання передбачених законом вимог персонал установи ставиться не завжди сумлінно через особисту неорганізованість, безвідповідально ставиться до виконання робіт із благоустрою установи, не вбачає суспільної необхідності у їх виконанні, не бере особисту участь в організації виховних заходів, які проводяться в установі, не бере участь у реалізації програм диференційованого виховного впливу, не бере участь у роботі самодіяльних організацій, не проявляє соціально корисну активність в організації їх роботи (а.с.8).

Згідно довідки про заохочення та стягнення на даний період часу ОСОБА_2 заохочень не має, та допустив одне порушення режиму утримання, стягнення за яке погашене у встановленому законом порядку (а.с.9).

Однак, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання засудженого таким, що належно ставиться до праці, оскільки останній хоча і працює, проте заохочень за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці не має.

Визначаючи ступінь поведінки засудженого за весь період відбування покарання, суд виходить з такого.

Сумлінна поведінка полягає у дотриманні правил внутрішнього розпорядку, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни. Це поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання.

Згідно наявних в особовій справі характеристик, засуджений за весь період відбування покарання характеризувався задовільно, проте не приділяє уваги необхідності дбайливого ставлення до майна установи, намагається виконувати вимоги представників адміністрації, безвідповідально ставиться до виконання робіт із благоустрою установи, не вбачає суспільної необхідності у їх виконанні, не бере особисту участь в організації виховних заходів, які проводяться в установі, не бере участь у реалізації програм диференційованого виховного впливу, не бере участь у роботі самодіяльних організацій, не проявляє соціально корисну активність в організації їх роботи.

Судом також було встановлено, що ОСОБА_1 відбуває покарання за вчинення тяжкого злочину.

Комісією Державної установи «Солонянська виправна колонія (№21)» 05 листопада 2021 року було відмовлено засудженому у поданні до суду клопотання про застосування умовно-дострокового звільнення особі, яка не довела свого виправлення, а також комісією установи засудженому було погоджено оцінку ступеню виправлення як такий, що не довів свого виправлення.

Суд вважає, що з моменту висновку адміністрації установи виконання покарань про те, що ОСОБА_1 не став на шлях виправлення поведінка засудженого не змінилася таким чином, щоб стати підставою для умовно-дострокового звільнення, а тому на даний час застосування умовно - дострокового звільнення є недоцільним.

З урахуванням зазначених обставин, суд не може визнати поведінку засудженого як сумлінну, а відбуття засудженим певної частини покарання не надає безумовного права на застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

Враховуючи викладене суд, оцінивши в сукупності досліджені докази вважає, що засуджений на даний час не довів сумлінною поведінкою та ставленням до праці свого виправлення.

На підставі наведеного та керуючись ст. 81 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення його від відбування покарання умовно-достроково.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення через Солонянський районний суд Дніпропетровської області, а засудженим - з моменту вручення йому її копії.

Головуючий: суддя Н. О. Щербина