Sentence № 101585083, 02.12.2021, Kalmiuskyi District Court of Mariupol City (until 25.04.2025 - Illichivskyi District Court of Mariupol City)

264/6269/18

1-кп/264/81/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.12.2021 р. колегія суддів Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області у складі головуючої судді Іванченко А.М., суддів Пустовойт Т.В., Литвиненко Н.В., за участю секретарів судового засідання Солонської Т.В., Скудар С.В., Дереклєєвої А.О., Єрьоміної А.В., прокурорів Лукаш О.М., Ігнатолі Д.В., Новацького В.Б., Стриги М.М., Лимарєва Є.О., представника потерпілого Треньова І.О., Жданової О.М., Литвина Б.Я., Бабка С.А., захисника – Лукаш О.М., Степаненка В.В., обвинуваченого ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Маріуполі кримінальне провадження внесене 04 жовтня 2018 року до ЄРДР за № 42018050000000601 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Миргород Полтавської області, українця, громадянина України, який має вищу освіту, одруженого, раніше не судимого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А:

1. Формулювання пред`явленого обвинувачення.

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що він будучи службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в інтересах третіх осіб, незаконно, за попередньою змовою з невстановленими особами, розтратив майно ДП «Завод ім. В.О. Малишева», в особливо великих розмірах на суму 2766600,8 гривень, що в шістсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, тобто скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 191 КК України.

Досудовим слідством ОСОБА_1 обвинувачується в наступному.

Обвинувачений ОСОБА_1 , призначений наказом генерального директора № 482-К від 22.08.2014 року на посаду виконуючого обов`язки, а в подальшому згідно наказу № 644-к від 07.10.2014 року на посаду директора комерційного Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева», що є державним підприємством, підзвітним та підконтрольним Державному концерну «Укроборонпром», який в своїй діяльності керується діючим законодавством, нормативно-правовими актами, постановами влади, методичними матеріалами вищестоящих органів, що стосуються діяльності заводу і питань збуту і постачання, наказами і розпорядженнями по ДП «Завод імені В.О. Малишева», інструкціями і стандартами підприємств правилами внутрішнього трудового розпорядку, правилами охорони труда і техніки безпеки, його посадовою інструкцією, з якою він був ознайомлений під час перебування на посаді, а також повинен знати: законодавчі і нормативно-правові акти органів державної влади, що регулюють порядок діяльності підприємства; положення про порядок укладення та виконання господарських договорів ДП «Завод ім. В.О. Малишева»; організацію вантажно-відвантажувальних робіт.

Відповідно до посадової інструкції директора комерційного ДП «Завод імені В.О. Малишева» до повноважень ОСОБА_1 віднесено:

2.1.визначати, планувати і координувати роботи з господарсько-фінансової діяльності підприємства в сферах матеріально-технічного забезпечення, придбання і зберігання сировини, збуту продукції за договорами постачання, транспортного і адміністративно-господарського обслуговування і забезпечувати ефективне використання матеріальних і фінансових ресурсів, зниження їх витрат, прискорення обігу оборотних коштів;

2.2.організовувати роботу підлеглих йому служб і структурних підрозділів з розробки перспективних і річних планів виробництва і реалізації продукції, матеріально-технічного забезпечення, а також нормативних документів з матеріально-технічного забезпечення якості продукції, організації зберігання і транспортування сировини, збуту готової продукції;

2.9.організовувати роботу складського господарства, створювати умови для належного зберігання матеріальних ресурсів і готової продукції;

2.10.забезпечувати раціональне використання усіх видів транспорту, вдосконалення вантажно-розвантажувальних робіт, вживати заходів з максимального оснащення цієї служби необхідними механізмами і пристроями;

2.11.забезпечувати своєчасне складення кошторисно-фінансових та інших розрахунків, встановленого обліку про виконання планів матеріально-технічного оснащення, роботи транспорту, збуту готової продукції;

2.16.організовувати роботи зі своєчасного розгляду претензій споживачів і підготовки відповідей за претензіями, підготовки претензій до споживачів за порушення умов договору по поставку;

2.22. координувати роботу підлеглих йому служб і підрозділів;

2.24. підготовлювати проекти наказів і розпоряджень по підприємству з питань, що входять в його компетенцію.

Крім того, згідно довіреності генерального директора ДП «Завод ім. З О. Малишева» ОСОБА_2 № 3826/16 від 25.12.2014 року, ОСОБА_1 , уповноважений від імені підприємства укладати договори (контракти) з юридичними та фізичними особами, у тому числі у сфері зовнішньоекономічної діяльності, кредитування, іпотеки та застави майнових прав; підписувати накази (розпорядження) з питань діяльності Підприємства, в тому числі про прийом або поновлення на роботі про переведення на іншу роботу, або переміщення на інше робоче місце керівників, робітників, службовців, допоміжного персоналу, про призначення на посади, про звільнення з роботи, про застосування дисциплінарних стягнень, акти виконаних робіт, акти наданих послуг, листи, запити, звернення та заявки від імені підприємства, акти звіряння взаєморахунків, гарантійні листи, рахунки та платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

За таких обставин, ОСОБА_1 при виконанні своїх посадових обов`язків на момент скоєння правопорушення, був особою, що обіймала постійно в державному підприємстві посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконувала такі функції за спеціальним уповноваженням, яким особа наділялася повноважним органом чи повноважною особою підприємства, тобто згідно примітки 1 до ст. 364 КК України, був службовою особою.

Так, 18.03.2015 року між ПАТ «Азовзагальмаш» в особі генерального директора ОСОБА_3 та ДП «Завод імені В.О. Малишева» в особі генерального директора ОСОБА_2 укладено договір № ЗРСБ-02737/1369 дп від 18.03.2015 року щодо виготовлення та відвантаження броньових деталей для БМ «Оплот-Т» згідно специфікацій до договору в кількості 28 позицій.

На виконання умов п. 1.2 договору до ПАТ «Азовзагальмаш» поставлено давальницьку сировину від її виробника ПрАТ «Азовсталь», в тому числі броньовану сталь марки 92 товщиною 70 мм та 45 мм., яка належала ДП «Завод імені В.О. Малишева» на підставі Договору поставки сталі №14/10-989-1054 дп від 31.10.2014 року.

За невстановлених слідством обставин та час, у ОСОБА_1 виник умисел на розтрату чужого майна за попередньою змовою групою осіб, а саме вищевказаної спеціальної сталі марки 92, що належала на праві власності ДП «Завод ім. В.О Малишева».

ОСОБА_1 , будучи службовою особою вказаного державного підприємства, вступив у злочинну змову з невстановленими розслідуванням особами, в тому числі службовими особами ДП «Завод ім. В.О. Малишева», ПАТ «Азовзагальмаш» щодо розтрати вищевказаного майна ДП «Завод ім. В.О. Малишева», в ході чого між учасниками були розподілені ролі та функції щодо вчинення злочину.

У квітні 2015 року (точну дату та час встановити не виявилось можливим), знаходячись на своєму робочому місці, а саме в службовому приміщенні ДП «Завод ім. В.О. Малишева» за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, ОСОБА_1 будучи службовою особою, як директор комерційний ДП «Завод ім. В.О. Малишева», під час здійснення організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, усвідомлюючи, що вказане підприємство є державним комерційним підприємством, заснованим на державній власності, та передане в управління Державному концерну «Укроборонпром», та яке у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Концерну, нормативно-правовими актами які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, а також Статутом підприємства, та він як директор комерційний несе відповідальність за невиконання завдань та обов`язків встановлених його посадовою інструкцією, діючи умисно та усвідомлюючи наслідки своїх дій, маючи на меті вчинити розтрату в інтересах третіх осіб, використовуючи своє службове становище, в тому числі права передбачені п. 3.7 посадової інструкції в частині дозволяти відпускання з оплатою в установленому порядку організаціям сировини, напівфабрикатів і готових виробів, необхідність в яких виникає в процесі виконання дослідно-конструкторських і науково-дослідницьких робіт, розуміючи, що укладення даного договору не є доцільним для підприємства та не має економічного обґрунтування, дав вказівку підлеглим йому працівникам, підготувати документи в тому числі договір, щодо передачі в користування спеціальної сталі марки 92 військовій частині № 3057, ввівши підлеглих в оману про необхідність нагального укладення такого правочину, у зв`язку зі складною обстановкою та веденням бойових дій на території проведення АТО.

17.04.2015 року знаходячись на своєму робочому місці, а саме в службовому приміщенні ДП «Завод ім. В.О. Малишева» за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, ОСОБА_1 будучи службовою особою, як директор комерційний ДП «Завод ім. В.О. Малишева», діючи умисно та усвідомлюючи наслідки своїх дій, маючи умисел вчинити розтрату в інтересах третіх осіб, за попередньою змовою з невстановленими розслідуванням особами, використовуючи своє службове становище, імітуючи вчинення цивільного правочину, підписав начебто для військових цілей, а саме ремонту військовою частиною бойової техніки, нікчемний договір позички № 1428 дп та додаток № 1 до договору - перелік майна, щодо передачі в користування військовій частині 3057 Національної гвардії України броньованої сталі марки М92, а саме: прокату товстолистового (лист) товщиною 45 мм, вагою 24,21 т. на суму ПДВ - 2 015 845,65 гривень та прокату товстолистового (лист) товщиною 70 мм, вагою 35,19 на суму ПДВ - 3 764 063,16 гривень, на сукупну заставну вартість 5 779 908,81 гривень та загальною вагою 59,4 т., згідно якого передбачено плату в сумі 120 гривень за кожен місяць користування даною сталлю (п.2.1); транспортування майна здійснюється силами та за рахунок користувача (п.3.5): приймання-передача майна здійснюється за адресою: вул. Плеханіська, 126, м. Харків (п.3.6).

При цьому, згідно ч. 1 ст. 827 Цивільного Кодексу України вказано, що за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Відповідно до ч. 3 вказаного нормативно-правового акту, до договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу. При цьому глава 58 Цивільного кодексу України регулює відносини найму (оренди) майна.

Згідно Статуту ДП «Завод імені В.О. Малишева» затвердженого Наказом генерального директора Державного концерну «Укроборонпром» ОСОБА_4 від 24.09.2012 року № 151, Концерн погоджує договори про спільну діяльність, договори комісій, доручення та управління майном, зміни до них та контролює виконання умов цих договорів; виявляє державне майно, яке тимчасово не використовується, та вносить пропозицій щодо умов його подальшого використання, надає згоду на відчуження, оренду, передачу та списання майна Підприємства, здійснює уточнення складу виробничих потужностей мобілізаційного призначення та обсягів запасів мобілізаційного резерву Підприємства з урахуванням доцільності його подальшого збереження.

Таким чином, ОСОБА_1 діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи злочинний намір на розтрату чужого майна, під час підписання вказаного договору позички не виконав обов`язку передбаченого розділом 8 Статуту ДП «Завод імені В.О. Малишева» та не отримав згоду від Державного концерну «Укроборонпром» на відчуження, оренду, передачу та списання майна Підприємства.

Крім того, відповідно до умов ч. 2 ст. 833 Цивільного кодексу України вказано, що користувач (за позичкою) зобов`язаний: 1) користуватися річчю за її призначенням або відповідно до мети, визначеної у договорі; 2) користуватися річчю особисто, якщо інше не встановлено договором; 3) повернути річ після закінчення строку договору в такому самому стані, в якому вона була на момент її передання.

При цьому, згідно ст. 1046 ЦК України (договір позики) вказано, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

З огляду на привід та умови договору позички № 1428 ДП, то він за формальними ознаками має ознаки договору позики.

А згідно ст. 235 ЦК України обумовлено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили (ч.2).

При цьому ОСОБА_1 , імітуючи укладення договору позички №1428 ДП від 17.04.2015 року у протизаконних цілях, розуміючи про неможливість повернення військовою частиною сталі марки 92 підприємству, насправді не мав наміру надати військовій частині спеціальну сталь марки 92 у тимчасове користування та по закінченню строків дії договору повернути спеціальну сталь марки 92 у той же кількості та стані.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦК України вказано, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися правочином.

Таким чином договір позички № 1428 ДП є нікчемним, оскільки має формальні ознаки удаваного правочину, але за своєю суттю є фіктивним.

Крім того, ОСОБА_1 , у зв`язку з виконанням своїх службових обов`язків, будучи обізнаним, що стосовно ДП «Завод ім. В.О. Малишева» відкрита процедура банкротства та рішенням суду призначений розпорядник майна ОСОБА_5 , але в порушення вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (Постанова ВРУ від 14.05.1992 року N 2344-ХІІ) де в п. 13. ст 13. (Розпорядник майна боржника) вказано, що керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо: одержання та видачі позик (кредитів), поручительства і видачі гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника; розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника, уклав вищевказаний нікчемний договір позички без погодження з розпорядником майна ДП «Завод ім. В.О. Малишева» ОСОБА_5 .

При цьому ОСОБА_1 розумів, що даний договір є нікчемним, так як для ремонту військової техніки з використанням спеціальної сталі марки 92 станом на 17.04.2015 року необхідні спеціальні дозвільні документи, ліцензія, передбачені Постановою КМУ від 17.05.2006 року № 682 та переліком документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності, затверджений Постановою КМУ від 04.07.2011 року № 756 (п.39), а саме: розроблення, виготовлення, реалізація, ремонт, модернізація та утилізація озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї. Крім того, необхідне спеціальне обладнання для роботи зі сталлю марки М 92 товщинами 45 мм. та 70 мм., а вказане обладнання наявне лише в ДП «Завод ім. В.О. Малишева» та ПАТ «Азовзагальмаш».

Після цього,17.04.2015 року директор комерційний ДП «Завод ім..В.О. Малишева» ОСОБА_1 , усвідомлюючи що його дії можуть привести до розтрати майна, достовірно знаючи, що в ПАТ «Азовзагальмаш» знаходиться сталь марки М 92 на виконання договору № ЗРСБ-02737/1369 дп від 18.03.2015 року, який в свою чергу укладено, у зв`язку з виконанням замовлення ДП «Укрекспорт», реалізуючи єдиний умисел направлений на розтрату чужого мaйнa за попередньою змовою групою осіб, в порушення умов договору позички № 1428 дп від 17.04.2015 року, підписав лист (зареєстрований в журналі вихідної кореспонденції ДП «Завод ім. В.О. Малишева» під вихідним № 1500/3 від 17.04.2015 року), від імені ДП «Завод ім. В.О. Малишева» до ПАТ «Азовзагальмаш» про відвантаження листового прокату ДП «Завод імені В.О. Малишева», який знаходився на відповідальному зберіганні в кількості: лист 45 мм. ст. М92 - 3 шт., лист 70 мм. ст. М92 - 4 шт., на адресу В/Ч 3057 м. Маріуполь, згідно договору № 1428 ДП від 17.04.2015 року між даним державним підприємством та військовою частиною. При цьому точна вага броньованої сталі, яку необхідно відвантажити на адресу військової частини, вказана не була, а тільки її кількість та родові ознаки.

Далі ОСОБА_1 , маючи умисел на розтрату чужого майна використовуючи своє службове становище, згідно відведеної йому ролі, при невстановлених в ході розслідування обставинах, передав вказаний лист від 17.04.2015 року № 1500/3 невстановленим слідством особам для введення в оману інших службових осіб та приховування факту незаконного заволодіння, розтрати чужого майна.

В подальшому, реалізуючи єдиний умисел направлений на розтрату чужого майна, невстановлені розслідуванням особи забезпечили надходження до ПАТ «Азовзагальмаш» лист від ДП «Завод імені В.О. Малишева» вихідний №1500/3 від 17.04.2015 року, за підписом ОСОБА_1 , про відвантаження листового прокату ДП «Завод імені В.О. Малишева», який знаходиться на відповідальному зберіганні в кількості: лист 45 мм. ст.М92 - 3 шт., лист 70 мм. ст. М92 - 4 шт., на адресу в/ч 3057 м. Маріуполь, згідно договору 1428 ДП від 17.04.2015 року між даним державним підприємством та військовою частиною, який зареєстрований 20.04.2015 року за вхідним № 177 до журналу реєстрації вхідної кореспонденції ПАТ «Азовзагальмаш», що створило формальний привід для видачі сталі з відповідального зберігання під виглядом виконання правочинів.

Цього ж дня, 20.04.2015 року невстановлені досудовим розслідуванням службові особи ПАТ «Азовзагальмаш», перебуваючи у попередній змові з ОСОБА_1 та іншими невстановленими особами, згідно відведених їм ролей, забезпечили відвантаження спеціальної сталі марки 92, загальною вагою 59,4 т. та перевезення вказаної сталі до м. Київ до заводу «Атек», в порушення умов вищевказаного імітованого договору позички від 17.04.2015 року, яким передбачено передання сталі в м. Харків та її транспортування за рахунок військової частини № 3057.

Так, 20.04.2015 року до ПАТ «Азовзагальмаш», прибули невстановлені особи у військовій формі з нашивками добровольчого батальйону спеціального призначення «Азов», та реалізуючи єдиний злочинний умисел, діючі в змові з ОСОБА_1 та службовими особами ПАТ «Азовзагальмаш», без наявності належним чином оформленої довіреності від в/ч 3057 або ДП «Завод мені ОСОБА_6 » чи інших документів на отримання ТМЦ, на підставі вищевказаного листа № 1500/3 від 17.04.2015 року за підписом директора комерційного ДП «Завод імені В.О. Малишева» ОСОБА_1 , отримали листовий прокат спеціальної броньованої сталі у кількості: лист товщиною 45 мм сталь М92 - 3 шт., лист товщиною 70 мм сталь М92 - 4 шт. на загальну суму 2 761 004,13 грн.

При цьому, 20.04.2015 року заступник генерального директора ПАТ «Азовзагальмаш» ОСОБА_7 під час розгляду вищевказаного листа ДП «Завод імені В.О. Малишева» № 1500/3 від 17.04.2015 року, розписав його для виконання на директора комерційного центру ПАТ «Азовзагальмаш» ОСОБА_8 , який в свою чергу розписав виконання документа на працівників ПАТ «Азовзагальмаш» ОСОБА_9 , ОСОБА_10 з вказівкою оформити повернення зі зберігання в установленому порядку.

При цьому, документів щодо прийому-передачі сталі між ПАТ «Азовзагальмаш» та військової частиною складено не було, фактично військова частина № 3057 вказану сталь не отримала, а безпідставне транспортування до підприємства «Атек», розташованого за адресою: м. Київ пр. Перемоги, 83, незаконно переданої сталі відбувалося автотранспортом ПАТ «Азовзагальмаш» за вказівкою невстановлених службових осіб ПАТ Азовзагальмаш», що діяли відповідно до відведеної їм ролі, реалізуючи спільний злочинний умисел направлений на заволодіння майном ДП «Завод ім. В.О. Малишева».

Продовжуючи свої злочинні дії направлені на реалізацію єдиного злочинного умислу щодо розтрати майна підприємства, ОСОБА_1 , з метою приховування своєї причетності до вчинення злочину, використовуючи своє службове становище, ввів в оману підлеглих йому працівників, а також головного інженера ОСОБА_11 , та умовив його підписати акт передачі сталі військовій частині № 3057 мотивуючи, що вказане майно передано на виконання умов договору позички № 1428 ДП від 17.04.2015 року, необхідне тільки оформлення відповідних документів.

Крім того, не зважаючи на те, що у листі ДП «Завод імені В.О. Малишева» № 1500/3 від 17.04.2015 року не вказано вагу сталі, яку необхідно відвантажити на адресу військової частини, згідно листа № 506-215 від 21.04.2015 року за підписом ОСОБА_12 , вага відвантаженої сталі також склала 59,4 т., що свідчить про наявність змови ОСОБА_1 із не встановленими розслідуванням службовими особами ПАТ «Азовзагальмаш», які під час розтрати, заволодіння сталлю узгоджували свої злочинні дії.

У подальшому, розуміючи, що вказаний договір є нікчемним ОСОБА_1 , діючи в порушення Статуту ДП «Завод ім. В.О. Малишева» та посадової інструкції, не вжив заходів щодо забезпечення виконання вказаного договору підпорядкованим йому комерційним відділом та не забезпечив своєчасне складення кошторисно-фінансових чи інших розрахунків з в/ч 3057 на підставі яких повинна була здійснюватися оплата, а також не організував контроль щодо отримання плати за користування сталлю.

Після чого, не встановлені розслідуванням особи за попередньою змовою з ОСОБА_1 та не встановленими службовими особами ПАТ «Азовзагальмаш», розпорядилися при невстановлених розслідуванням обставинах, незаконно отриманою сталлю марки 92, що належала ДП «Завод ім. В.О. Малишева», спричинили своїми діями матеріальну шкоду (збитки) ДП « Завод ім. В.О. Малишева» на суму 2 766 600,8 грн., що в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину та є особливо великим розміром.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 органом досудового розслідування, кваліфіковані за ч.5 ст.191 КК України, а саме, що ОСОБА_1 будучи службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в інтересах третіх осіб, незаконно, за попередньою змовою з невстановленими особами, розтратив майно ДП «Завод ім. В.О. Малишева», в особливо великих розмірах на суму 2 766 600,8 гривень, що в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

Обвинувачення ОСОБА_1 за ознаками ч.5 ст.191 КК України обґрунтовано тим, що він не мав право згідно Статуту ДП «Завод ім. О.Б. Малишева» не отримавши згоду від Державного концерну « Укроборонпром» надавати згоду на передачу майна підприємства. Також, що він був обізнаний щодо відкритої проти заводу процедури банкротства та призначення розпорядника майна, однак у порушення вимог ст..13 Закону України « Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом від 14.05.1992 року не погодив з розпорядником вказану угоду. Та, що під час укладання вказаної угоди йому було відомо, що умови вказаної вище угоди не можуть бути виконані, що свідчить про його умисні дії направлені на розтрату майна.

2.Позиція сторони захисту.

Обвинувачений ОСОБА_1 по суті пред`явленого йому обвинувачення винним себе не визнав, пояснив, що перебуваючи на посаді директора комерційного Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева» виконував свої обов`язкі згідно посадової інструкції. Підписавши від імені ДП «Завод ім.. Малишева» з Військовою частиною 3057 договір позички, за яким товстолистий прокат марки М92 45 мм. та 70 мм. надавався останній у платне користування з обов`язковим поверненням, він діяв в рамках чинного законодавства. Після погодження з усіма підрозділами ДП «Завод ім. Малишева» і дотримання всіх необхідних процедур, проект відповідного договору було ним підписано і направлено поштою до міста дислокації військової частини м. Маріуполя відповідальним виконавцем ДП. За попередньою змовою з іншими особами розтрату майна ДП Заводу Малишева не яким чином не скоював, в інтересах третіх осіб своїм службовим становищем не зловживав. Мав мету допомогти армії в час війни.

Сторона захисту зазначила, що з 7 жовтня 2014 року по 29 липня 2015 року ОСОБА_1 працював на ДП Завод ім. Малишева комерційним директором, що підтверджують накази Генерального директора заводу Малишева ОСОБА_13 , щодо призначення та звільнення ОСОБА_14 з відповідної посади та на підставі довіреності за підписом генерального директора заводу ОСОБА_15 , ОСОБА_14 було уповноважено, зокрема укладати від імені ОСОБА_16 договори (контракти) з юридичними та фізичними особами.

Так ним в межах його повноважень було укладено договір позички № 1428 дп від 17.04.2015 року про надання військовій частині сталі маркі 92 у тимчасове користування, та по закінченню строків дії договору спеціальну сталь марки 92 повинно було повернено в тих же кількості та стані. Та вказаний договір позичкі не був погоджений з Укроборонпром.

Згідно листа Укроборонпром повідомив, що Концер надає згоду підприємствам-учасникам на списання, відчуження та передачу основних фондів. При цьому, сталь марки М92 не відноситься до основних фондів ДП ОСОБА_17 , а отже її передача не потребує відповідного погодження.

Щодо необхідності погодження договору позички з розпорядником майна ОСОБА_16 враховуючи, що вартість сталі наданої у користування ВЧ 3057 перевищувала 1% балансової вартості активів Заводу і на підставі Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції Закону України № 2320-VIII від 13.03.2018) відповідна угода підлягала погодженню. Зазначене не відповідає дійсності.

Балансова вартість активів підприємства станом на день підписання договору позички складала 12 163 811 000 грн., а 1% від даної балансової вартості - 12 163 800 грн.

Проте, заставна вартість сталі за договором позички становить 5 779 908, 81 грн. (пункт 1.2 договору), що в 2 рази менше ніж 1 % балансової вартості активів ДП ОСОБА_17 , а отже договір позички не підлягав погодженню з розпорядником майна ОСОБА_16 .

Відтак, усі необхідні погодження по передачі сталі ВЧ 3057 ОСОБА_14 були дотримані, а сам ОСОБА_14 як директор комерційний, підписуючи договір позички мав всі необхідні повноваження, тобто діяв законно.

Щодо безоплатного витрачання чужого майна та зменшення майнових Фондів ДП «Завод Малишева» як власника сталі, сторона захисту зазначила, що сталь обліковується за ДП «Завод Малишева». За користування сталлю, згідно укладеного договору позички, мала справлятися плата, отже безоплатність теж виключається. Що стосується майнових фондів ДП «Завод Малишева», то завдяки ОСОБА_1 вони не зменшилися, а збільшилися.

Згідно з висновком експертизи сукупна ринкова вартість переданого за договором позички майна становить 2 766 600,8 грн.. В результаті невиконанням ВЧ 3057 свого обов`язку з повернення сталі за договором позички, Господарським судом Донецької області було стягнуто з останньої на користь ДП 5 787 717,98 грн. . 2 липня 2021 року Військова частина 3057 добровільно виконала вказане рішення суду та перерахувала на рахунок ОСОБА_16 зазначені грошові кошти у сумі 5 787 717,98 грн. Відтак, внаслідок підписання ОСОБА_14 договору позички ОСОБА_18 ще й отримав прибуток на суму 3 021 117.18 грн.

Сталь, яка передавалась за договором позички військовій частині ніколи не перебувала у віданні ОСОБА_1 , а також не була йому ввірена. Цей факт підтверджується посадовою інструкцією директора комерційного та статутом ДП «Завод Малишева», які чітко визначають повноваження посадової особи. Жодного документа який би підтверджував протилежне не існує.

ОСОБА_14 підписав договір позички керуючись мотивом надання допомоги Військовій частині 3057 під час проведення бойових дій на заході країни про що повідомив суду. Ініціатором передачі сталі була саме військова частина, це підтверджується листами які були направлені на адресу ДП «Завод Малишева» за підписом тимчасово виконуючого обов`язки командира ВС 3057 Совінського з проханням надати цю сталь у користування.

Батальйон спецпризначення ОСОБА_19 і Військова частина 3057 це одне ціле, адже батальйон ОСОБА_19 входить до складу цієї частини. Ця інформація зазначена в загальнодоступних джерелах, на офіційному сайті батальйону Азов. Так, військовій частині 3057 для потреб у період війни знадобилась сталь марки м 92 40мм та 70 мм.

Представники цієї частини звернулись до керівництва підприємства «Азовзагальмаш», яке повідомило військовослужбовцям, що відповідна сталь знаходиться на підприємстві, але належить ДП «Завод ім. Малишеви» і можливість її передачі необхідно вирішувати саме з цим підприємством. Після цього, військова частина 3057 звернулась до ДП «Завод ім. Малишеви» з листом за підписом т.в.о. командира ВЧ Совінського з проханням надання відповідної сталі у користування.На підставі вказаного листа керівництво ДП «Заводу Малишева», на нараді Генерального директора заводу, дійшло висновку про можливість передачі відповідної сталі військовій частині.

Форму та спосіб передачі сталі було запропоновано юридичним відділом ДП «Завод Малишева», який і підготував договір позички.Після погодження з усіма підрозділами ДП «Завод Малишева» і дотримання всіх необхідних процедур, проект відповідного договору було підписано комерційним директором підприємства ОСОБА_1 і направлено поштою до міста дислокації військової частини (м. Маріуполь) відповідальним виконавцем ДП «Завод Малишева». Підписаний командиром військової частини 3057 Крячко договір було надіслано на адресу ДП «Завод Малишева». На підставі підписаного сторонами договору ДП «Завод Малишева» направило на адресу «Азовзагальмаш» лист з вимогою відвантаження передбаченої договором сталі військовій частині 3057. Ймовірно на підставі особистих домовленостей між ВЧ та «Азовзагальмаш» передбачена договором позички сталь автотранспортом останнього при участі військовослужбовців батальйону «Азов» була перевезена до заводу «Атек» м. Київ.

На підприємстві «Атек» в м. Київ передана за договором позички сталь була використана інженерною групою «Арей» для виготовлення бойової машини «Азовець», що підтверджується висновком металознавчої експертизи.

Захист також встановив, що залишки цієї сталі досі знаходяться на заводі «Атек» у місті Київ,що підтверджується листом інженерної групи «Арей», що міститься в матеріалах справи.

Умислу вчити злочин ОСОБА_1 не мав. А от мету допомогти армії в час війни навряд чи можна назвати злочинною.

3.Фактичні обставини справи.

31.10.2014 року між Товариством з обмежиною відповідальністю «Метінвест-України» (постачальник) та Державним підприємством «Завод імені Малишева» (покупець) укладено договір поставки №14\10-989-1054 дп, за умовами якого постачальник зобов`язується передати, а покупець –прийняти та оплатити металоконструкцію (товар) на умовах, передбачених цим договором.

На виконання умов названого договору сторонами підписано Специфікацію №1від 31.10.2014 р. (у редакції додаткової угоди №12 від 29.01.2015 року), згідно якої постачальник зобов`язався поставити покупцю, зокрема, прокат товстолистовий (лист)сталь 92.

Також сторонами визначено вантажоотримувача – Публічне акціонерне товариство «Азовзагальмаш», м. Маріуполь, пл. Машинобудівників,1.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест-України» здійснено поставку на користь Державного підприємства «Завод імені Малишева» прокату товстолистового (лист)\(плита) сталі 92.

Листом № 3713\3 від 18.12.2014 року Державне підприємство «Завод імені Малишева» звернулося до Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» прийняти на відповідальне зберігання листовий прокат у кількості 145,328 т.

Публічне акціонерне товариство «Азовзагальмаш» листом №506\81-161 від 08.01.2015 року надало відповідь про готовність прийняти на відповідальне зберігання листовий металопрокат марок 71 та 92.

За змістом акту прийому-передачі №1 від 26.03.2015 року Державним підприємством «Завод імені Малишева» передано, а Публічним акціонерним товариством «Азовзагальмаш» прийнято на підставі листів №3713\3 від 18.12.2014 року та №506\81-161 від 08.01.2015 року товстолистовий прокат (листи, плити) Марки «71» та «92». (а.с. 84-139 т.2)

Договором № 3РСБ-02737\1369 дп від 18.03.2015 року між ПАТ «Азовзагальмаш» в особі генерального директора ОСОБА_3 та ДП «Завод імені В.О. Малишева» в особі генерального директора ОСОБА_2 було укладено даний договір, щодо виготовлення та відвантаження броньових деталей для БМ «Оплот-Т» згідно специфікацій до договору в кількості 28 позицій. (а.с.67-83 т.2)

Наказом № 337 –к від 21.11.2014 року ОСОБА_2 призначено за контрактом на посаду Генерального директора Державного підприємства « Завод імені В.О. Малишева» з 22 листопада 2014 року .(а.с. 164 т.3)

Наказом № 489 –к від 22.08.2014 року ОСОБА_20 призначено на посаду головного інженера з правом першої розпорядчої підписи банковських документів. (а.с. 161 т.№3)

За наказом генерального директора «Заводу імені ОСОБА_6 » від 22.08.2014 року № 482-к ОСОБА_1 призначено на посаду виконуючого обов`язки комерційного директору с 22.08.2014 року (а.с.62 т.2)

За наказом генерального директора «Заводу імені В.О. Малишева» від 07.10.2014 року № 644-к ОСОБА_1 призначено на посаду комерційного директору с 07.10.2014 року (а.с.63 т.2)

Генеральним директором державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» в особі ОСОБА_21 який діяв на підставі Статуту 25.12.2014 року було видано довіреність ОСОБА_1 від імені підприємства, якою він уповноважувався відповідно до п.1 укладати договори (контракти) з юридичними та фізичними особами, у тому числі у сфері зовнішньоекономічної діяльності, кредитні договори, договори іпотеки та договори застави майнових прав; підписувати накази (розпорядження) з питань діяльності Підприємства, в тому числі про прийом або поновлення на роботі про переведення на іншу роботу, або переміщення на інше робоче місце керівників, робітників, службовців, допоміжного персоналу, про призначення на посади, про звільнення з роботи, про застосування дисциплінарних стягнень, акти виконаних робіт, акти наданих послуг, листи, запити, звернення та заявки від імені підприємства, акти звіряння взаєморахунків, гарантійні листи, рахунки та платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей. Довіреність видана строком до 31 грудня 2015 року. (а.с.50 т.2)

ДП «Завод імені В.О. Малишева» згідно розділу 1 п.1.1.статуту Державного підприємства «завод імені В.О. Малишева» є державним комерційним підприємством, заснованим на державній власності , та передане в управління Державного концерну «Укроборонпром».п.п. 4.1 Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. П.п. 7.5 Керівник Підприємства самостійно вірішує питання доцільності Підприємства, за винятком тих, що виднесені до компетенції Концерну. П.п. 7.7 Керівник Підприємства несе відповідальність за виконання покладених на нього завдань, що визначені Статутом, під час реалізації своїх прав і виконання ообов`язків повинен діяти в інтересах Підприємства, розпоряджується коштами та майном Підприємства відповідно до цього Статуту та законодавства, забезпечує ефективне використання та збереження майна, переданого Підприємству, укладає договори, видає довіреності, відкриває в установах банків поточний та інші рахунки, несе відповідальність за формування та виконання фінансових планів,додержання трудової, фінансової дисципліни і вимог законодавства. П.п.9.1. Оснивним показником фінансових результатів господарської діяльності Підприємства є прибуток. (а.с. 51-59 т.2)

Наказом № 741 від 19.09.2014 року затверджено в новій редакції та викладено «Положення про договірну роботу на ДП «Завод імені В.О. Малишева» (а.с.150-160 т.3)

За наказом в.о. генерального директора «Заводу імені В.О. Малишева» від 29.07.2015 року № 594-к ОСОБА_1 звільнено з посади комерційного директору с 29.07.2015 року за згодою сторін ст.36 п.1 КЗпП України.(а.с.63 т.2)

Відповідно до посадової інструкції комерційного директору , він очолює керівництво організації комерційної служби, маркетинга та сбуту готової продукції та в своїй діяльності керується діючим законодавством, нормативно - правовими актами, постановами уряду, методичними матеріалами вищих органів, які стосуються діяльності підприємства, інструкціямі та стандартами підприємства, координує роботу підпорядкованих йому служб та підрозділів, готує проекти наказів та розпоряджень по підприємству з питань, які входять до його компетенції. (а.с.60-61 т.2)

Службова записка від 08.12.2015 року начальника відділу «З» ОСОБА_22 , про те, що заказ та закупка спец листів марки 92 товшиною 45 мм. та 70 мм. для державних оборонних заказів не здійснювався. Оригінали договорів №14/10-989-1054дп від 31.10.2014 та № ЗРСБ-02737/1369 дп від 18.03.2015 знаходяться в юридичному відділі.

Копії данних договорів знаходяться в матеріалах справи.(а.с.66- 139 т.2)

Лист генерального директора ОСОБА_23 № 1422\3 від 10.04.2015 року до Державного Концерну «Укроборонпром», в якому генеральний директор ОСОБА_2 доповідає першому заступнику генерального директора ДК «Укроборонпром» ОСОБА_24 , про звернення до нього керівництва військової частини № 3057 з проханням надати спец листи, що знаходяться на ДП «Азовзагальмаш» на умовах повернення. Та вказує на те, що ними була прорахована можливість виділити вказаний лист загальною вагою близько 53 т. та така можливість є. Копія листа військової частини додавалася. (а.с.142 т.2)

Лист в. о. командира військової частини 3057 С. Є. Совінського на ім`я генерального директора ДП «Завод імені В.О. Малишева» № 362 від 08.04.2015 року , з проханням для виконання службово-бойових завдань окремого загону спеціального призначення «Азов» військової частини 3057 вирішити питання, щодо забезпечення їх листами бронесталі марки 92 у кількості100 м.кв. (70мм. -50 м.кв., 45 мм-50 м.кв.) . (а.с. 145 т.2)

Договір позички № 1428 дп від 17 квітня 2015 року між ДП «Завод імені В.О. Малишева» м. Харків, Україна в особі директора комерційного ОСОБА_1 , який діє на підставі довіреності № 3826\16 від 25.12.2014 року та Державна організація «Військова частина 3057 Національної гвардії України» м. Маріуполь в особі командира військової частини ОСОБА_25 , діючого на підставі Приказу Командувача Національної Гвардії України № 144 о/с від 10.12.2014 року, за умовами п.1.1. позичкодавець надає у користування, а користувач отримує у позичку майно,найменування, комплектність та кількість якого вказана в додатку № 1, що складає невід`ємну частину Договору.

Сукупна заставна вартість майна на момент його передачі користувачеві складає 5779908,81 грн. (п.1.2).

Відповідно до 2.1 договору плата за користування майном становить 120 (сто двадцять) гривень на місяць, у тому числі 20% ПДВ у сумі 20 гривень, та полягає сплаті на користь позичкодавця шляхом перерахування в безготівковій формі на протязі 10 робочих днів з дня отримання відповідного рахунку.

Відповідно до п. 3.1. протягом п`яти днів із дати підписання даного договору позичкодавець зобов`язується передати майно у позичку.

Згідно п. 3.2 майно вважається переданим позичкодавцем користувачу з моменту підписання Акта приймання –передачі майна представниками сторін.

За умовами п. 3.3 Строк, на який надається позичка – до 31.12.2015 року.

Майно вважається поверненим позичкодавцю користувачем з моменту підписання акта приймання –передачі майна представниками сторін (п.3.5).

Відповідно до п.3.6 приймання передача майна здійснюється за адресою вул. Плеханівська,126, м. Харків.

Пунктом 3.6.2.договору сторони погодили, що позичкодавець має право у разі неповернення майна у визначений строк вимагати від користувача відшкодування вартості майна по цінам станом на 31.12.2015 року, але у будь-якому разі не менше суми, визначеної п.1.2 договору, та стягнення неустойки.

4.1,4.2,4.3. У випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього Договору, Сторона несе відповідальність визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством, сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості, визначеної у п.1.2 Договору та додатково сплачує штраф у розмірі 20 відсотків від вартості, визначеної у п. 1.2.

5.1,5.2 Усі Спори , що виникають з Договору або пов`язані з ним, вирішуються між Сторонами або в судовому порядку.

6.1. Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін і діє до 30.06.2016 р.

7.5. Цей договір складений при повному розумінні Сторонами його умов та термінології.

Додаток №1 до Договору № 1428 дп від 17.04.2015 року, а саме перелік майна: прокат товстолистовий (лист) 45мм, марка 92, кількість 24,21 тн., сума з ПДВ 2015845, 65 грн., прокат товстолистовий (плита) 70мм, марки 92, кількість 35,19 тн., сума з ПДВ, грн., 3764063,16 грн., всього 5779908,81 грн. ( а.с. 146-149 т.2)

Актом Приймання-передавання Майна від 20 квітня 2015 року було передано майно, а саме: прокат товстолистовий (лист) 45мм, марка 92, кількість 24,21 тн., сума з ПДВ 2015845, 65 грн., прокат товстолистовий (плита) 70мм, марки 92, кількість 35,19 тн., сума з ПДВ, грн., 3764063,16 грн., всього 5779908,81 грн. Вказаний Акт підписано представником Позичкодавця ДП«Завод імені В.О. Малишева» ОСОБА_26 та Представником Користувача командиром військової частини ДО Військова частина 3057 Крячко О.І. (а.с. 150 т.2)

Лист директора ДП «УкрДержНДІ КМ «Прометей» від 22.02.2017 року повідомляє, що ДП «УкрДержНДІ КМ «Прометей» у листопаді 2014- січні 2015 року виконував роботу за договором № НДІ пром.-10-14-1066 дп від 07 листопада 2014 р. « Розробка технології та технологічне супроводження виробництва листового прокату із сталі марок 71 та 92 на ПАТ «МК «Азовсталь» та ПАТ «ММК ім. Ілліча» за замовленням ДП «Завод ім.. В.О. Малишева». Питання об`ємів та номенклатури замовлення, визначення кінцевого замовника, ціноутворення і графіка поставок регулювалися прямими договорами між ДП «Завод ім. В.О. Малишева» та ПАТ «МК Азовсталь» і ПАТ «Азовзагальмаш», учасником яких ДП «УкрДержНДІ КМ «Прометей» не був і зміст цих договорів їм невідомий. ( а.с. 155 т.2)

Договір № НДІ пром-10-14-1066 дп від 07 листопада 2014 р. з додатками «Розборка технології та технологічне супроводження виробництва листового прокату із сталі марок 71 та 92 на ПАТ «МК Азовсталь» та ПАТ «ММК ім. Ілліча» за замовленням ДП «Завод ім. В.О. Малишева». (а.с. 156-164 т.2)

Лист відповідь № 082\459 від 03.03.2017 року ПРАТ «МК «Азовсталь» на лист прокурора 115\54\17 вих 17 повідомлено, що реалізація прокату броньовоної сталі марка 92, товшиною 45 і 70 мм, грузоотримувачем якого є ПАТ «Азовзагальмаш», проводилась у 2015 році в рамках договору комісії № 0103131/04 к від 18.01.2013 року між ЧАО «МК «Азовсталь» та «Метінвест –Україна». До матеріалів справи долучені копія договіру, додатки, доручення, сертифікати , звіти, реєстри, акти прийому-передачі додані до листа .(а.с. 175 - 241т.2)

Информация з всесвітньої мережі інтернет, щодо розробки бронемашини «Азовець», яка почалася у квітні 2015 року інженерною групою полка НГУ «Азов», керівник групи- конструктор ОСОБА_27 , а також інженер –конструктор ОСОБА_28 , а також військові ВСУ, які працювали на заводі «АТЕК» (а.с.1-14 т.3)

Протокол огляду відомостей та відео викладених у всесвітній мережі інтернет, де опубліковано, що 28.11.2015 року «Аваков відвідав тренувальну базу полку Азов» де демонстрували танк «Азовець» на який було поставлено спеціальну броню. (а.с.12-19 т.3)

Лист №1500/3 від 17.04.2015 року комерційний директор ОСОБА_1 , який звернувся до Генерального директору ПАТ «Азовзагальмаш» ОСОБА_3 , щодо виконання договору №1428дп від 17.04.2015 року та повідомлення їх підприємство про номери листів, плавки та вантаж згідно сертифікатів, який було відгружено за вказаним договором. (а.с. 27 т.3)

Згідно товаро-транспортних накладних 0029,0030,0031,0032 ПАТ «Азовзагальмаш» як перевізник, відвантажив та перевіз листи сталі до м. Київа , завод «Атек» (а.с. 73-75 т.3)

Лист від 20 квітня 2015 року голови правління Благодійної організації «Благодійний фонд освітніх інновацій» С. Зварич на ім.»я командуючого НГ України генерал-полковника ОСОБА_29 в якому йдеться про ганебні дії командира військової частини 3057 ОСОБА_30 та відмови підписання ним договору позики із «Заводом ім.. В. Малишева» про передачу броньованої сталі. Та лист підтвердження головного управління НГ України, що дійсно зазначене звернення надходило. (а.с. 82-85 т.3)

Лист командира військової частини 3057 ОСОБА_31 від 06.04.2017 року № 40/57/34-1022, про те, що бойова машина підтримки танків «Азовець» на обліку військової частини 3057 НГ України не перебуває та не перебувала. У розпорядження чи користування військової частини 3057 НГ України зазначена важка техніка не надходила. (а.с.97 т.3)

Лист командира окремого загону спеціального призначення «Азов» військової частини 3057 НГ України ОСОБА_32 , про те, що у віданні окремого загону спеціального призначення «Азов» військової частини 3057 НГ України дійсно перебуває одиниця гусеничної техніки, яка до 23.10.2016 року обманним шляхом утримувалася ТОВ «Інженерна група» Азов» і зазнала певних змін за час такого утримання; такі зміни ТОВ «Інженерна група`Азов» видають за створення «важкої універсальної гусеничної платформи (ВУГП), або « бойової машини підтримки танків «Азовець» (БМПТ). ОЗСП «Азов» підтверджує можливість надання доступу до вищезазначеної одиниці техніки слідчому у кримінальному провадженні № 42015050000000501.(а.с. 98- 102 т.3)

Лист в.о. командира військової частини 3057 С.Є. Совінського від 28.04.2017 року № 40/57/34-1222, про те, що 21 жовтня 2015 року під час перевірки наявності прокату броньованої сталі на території місць тимчасової дислокації ОЗСП «Азов» було виявлено відсутність вказаних броне листів та з цього приводу було призначено проведення службового розслідування, яке було зупинено 26.10.2015 року до закінчення проведення досудового розслідування прокуратурою Донецької області. (а.с. 105 т.3)

Згідно розпорядження командиру військової частини 3057 О.І. Крячко №7 від 20.04.2015 року «Про порядок виконання умов договору позички» від 17.04.2015 року № 1428 дп, вбачається, що військова частина 3057 НГ України отримала для тимчасового користування від ДП «Завод ім. В.О. Малишева» майно у вигляді прокату товстолистового (лист) 45мм марки 92, (плита) 70мм марки 92 та було визначено матеріально-відповідальну особу заступника командира ОЗСП «Азов» майора ОСОБА_33 (а.с. 106 т.3)

Протокол огляду від 30.05.2017 року на базі військової частини в с. Урзуф, Донецької області оглянуто вироб під назвою «Азовець», вилучено зразки металу з виробу «Азовець» за допомогою сверління. (а.с.112-115 т.3)

Довідка заступника начальника Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 12.04.2017 № 1130/10/20/-38-15-01-19, що згідно Єдиного реєстру податкових накладних ДП «Завод імені В.О. Малишева» на адресу Військової частини 3057 Національної Гвардії України за період з 01.01.2015 року по 12.04.2017 року зареєстровано податкова накладна від 28.12.2016 року 3110 на загальну суму 87164,34 грн., у т.ч. ПДВ 14527,39 грн. (а.с. 121-122-125 т.3)

Висновок № 1407 за результатами проведення судової металознавчої експертизи від 19.08.2017 року, згідно якого вбачається, що згідно з ТУ У 27.1-14313056-001-2009, за змістом вуглецю основних легуючих елементів сплави проб №2 і №6 відповідають сталі марки 92, сплави проб №1,№3,№4,№5,№7 не відповідають сталі марки 92. (а.с.133-139 т.3)

18 січня 2017 року державним підприємством «Завод імені В.О. Малишева» було направлено до військової частини 3057 НГ України претензію № 288\16, у зв`язку із невиконанням останнім умов Договору, а саме у зв`язку із не поверненням державному підприємству «Завод імені В.О. Малишева» майна, переданого за Договором.

Постанова Східного апеляційного Господарського суду від 20.11.2019 року по справі № 905\988\18 та рішення Господарського суду Донецької області від 24.06.2019 року по справі № 905\988\19 . З яких вбачається, що представники ДП «Завод ім. Малишева» звернулися з позовною заявою до військової частини 3057 Національної Гвардії України в м. Маріуполь, про стягнення 5787717, 98 грн., з яких 5779908,81 грн., заставна вартість майна, переданого за договором позички № 1428 дпвід 17.04.2015 року, 1042, 72 грн. – плата за користування майном, 6766,45 грн. неустойка. Дані позовні вимоги задоволені повністю. Данні рішення набрали законну силу. (а.с. 161-175 т.1)

Представник потерпілого Бабка С.А. пояснив, що повністю підтримує обвинувальний акт. Також пояснив, що йому відомо ,що є рішення суду про стягнення з Військової частини вартість металу, які на теперішній час виконано Військовою частиною добровільно. Додав до матеріалів справі копії судових рішень з вказаного питання та документи на підтвердження добровільного виконання рішення.

Свідок ОСОБА_34 у судовому засіданні пояснила, що працювала у ПАТ «Азовзагальмаш» на посаді начальника бюро забезпечення металопрокату, контроль та облік та у 2015 році на адресу підприємства надійшов лист з ДП «Завод ім. В.О. Малишева», в якому просили здійснити відгрузку металу до військової частини. Пізніше на їхню адресу було адресовано листа з проханням заповнити метал назад. Через декілька місяців цей метал їм повернули у Бюро листового прокату. Пояснила, що у її посадові обов`язки входило розраховувати, планувати по заводу потребу у металопрокаті. Вона підпорядковувалася ОСОБА_35 , потім ОСОБА_36 , а потім ОСОБА_37 . У 2016 року вірус «Петя» знищив усю інформацію в комп`ютерах. Пояснила, що Плетньову підпорядковувався склад № 320, де розміщувалась броня, завідуючим якого була ОСОБА_38 , а в свою чергу її начальником був ОСОБА_39 . В листі ДП «Завод ім. В.О. Малишева» було прохання посприяти у передачі металу у Військову частину. Усі матеріали та листи йшли по факту, однак їх оригіналів вона не пам`ятає, а куди відправляти метал командували військові. Їм повернули листи у кількості 7 штук, товщиною 45 мм та 70 мм., про що були складені Акти передачі між ДП «Завод ім. В.О. Малишева» та ПАТ «Азовзагальмаш».

Свідок ОСОБА_40 у судовому засіданні пояснила, що була завідуючою складу № 320/1 – складу листового прокату, начальником цеху був ОСОБА_39 , а комерційним директором ОСОБА_41 та ОСОБА_42 . Пояснила, що їм давали завдання, а вони виконували, при цьому вони працювали не повний тиждень. Метал, який був сертифікований, було передано до Військової частини. Пояснила, що вона прийшла та побачила документи на відвантаження, та бачила товарно-транспортну накладну, а також лист з комерційного відділу. Відвантаженням займались ОСОБА_42 та ОСОБА_43 , хто ще займався цим їй не відомо, оскільки в цей день вона не працювала. Зазначила, що товарно-транспортна накладна була заповнена належним чином, ніяких документів вона особисто не складала. Листи металу на балансі ПАТ «Азовзагальмаш» не рахувались, вони знаходились на відповідальному зберіганні та належали ДП «Завод ім. В.О. Малишева». Пояснила, що звільнилась з ПАТ «Азовзагальмаш» у липні 2017 році, та про інформації щодо повернення вказаних листів металу вона не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_44 у судовому засіданні пояснила, що працювала розподільником роботи та обліковцем металу на робочому місці у складі № 320/1. Пояснила, що метал вона не відпускала, вона лише оброблювала квитанції, приход-розхід по складу. Підпорядковувалась вона ОСОБА_40 , яка була завідуючою складу та 20 квітня 2015 року вона знаходилась на складі, однак до неї ніхто не заходив. Крім того пояснила, що бронь відпускала ОСОБА_45 , а вона в свою чергу знаходилась завжди в цеху, та її не цікавило хто та на яких машинах приїздив. Підготовкою цього металу на видачу вона не займалась.

Свідок ОСОБА_46 у судовому засіданні пояснив, що у 2015 році працював заступником технічного директора ПАТ «Азовзагальмаш». Про те, що вивозили метал дізнався вже пізніше. Йому було відомо що був договір між ПАТ «Азовзагальмаш» та ДП «Завод ім. В.О. Малишева» на зберігання металу. У 2015 році метал отримали на пряму з ж/д вокзалу з Азовсталь, який був видгружений та зберігався на складі. Для виготовлення деталей використовують програму «Оплот». Пояснив, що була поставка з ДП «Завод ім. В.О. Малишева» металу (було не більше 100 тон) автомобільним транспортом, зазначивши що сертифікати якості на нього були. Було складено договір по «Оплоту» для виготовлення деталей. Після закінчення договору, вони провели Акти звірки з ДП «Завод ім. В.О. Малишева», недоліків та надлишків в них не було.

Свідок ОСОБА_47 у судовому засідання пояснив, що у період з 2015 року по 2016 року працював на посаді начальника цеху № 427 у ПАТ «Азовзагальмаш» та підпорядковувався ОСОБА_46 пояснив, що йому було відомо про наявність заказу між підприємством на виготовлення деталей, тобто готову продукцію. Метал приходив на склад, а він брав по заявці тільки на роботу за вимогою. Пояснив, що готував деталі для «Оплоту», договір було закрито, тому, що заказ було виконано повністю.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснив, що працював у 2015 році в ПАТ «Азовзагальмаш» на посаді начальника участка цеха №143 – це складське приміщення. Він займався видачею складського майна на основі документів, проте не був матеріально відповідальною особою.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засідання пояснив, що працював на посаді начальника комерційного центру ПАТ «Азовзагальмаш». Пояснив, що його запросив генеральний директор до себе у кабінет, де знаходились військові, які просили метал-броню. Він пояснив, що в них на ПАТ «Азовзагальмаш» відсутній такий метал, лише на зберіганні знаходиться метал ДП «Завод ім. В.О. Малишева». Проте, ДП «Завод ім. В.О. Малишева» написало заяву та вислало лист, що вони не заперечують передати вказаний метал військовій частині, однак через деякий час ДП «Завод ім. В.О. Малишева» повернув їм вказану броню, який було повернуто на ПАТ «Азовзагальмаш». Зазначив, що саме військовим було видано метал, які сказали його треба відвести до заводу «АТЕК» в м.Київ з позначенням номеру військової частини, оскільки їм потрібна була броня для ремонту військової техніки, при цьому це було погоджено з Укроборонпромом. Водії здали метал військовим у м.Києві. Вони прийняли метал, поставили печатку, підписали та поставили номер військової частини. З їх сторони всі документи було перевірено та підготовлено належним чином.

Свідок ОСОБА_48 пояснив, що працював на посаді генерального директора ПАТ «Азовзагальмаш», однак був у відряджені. Пояснив, що приходили військові та просили метал, однак він поясняв, що в нього є потрібний їм метал, який належить ДП «Завод ім. В.О. Малишева», та знаходиться в них на відповільному зберіганні. Військові пояснили, що цей метал їм потрібно для ремонту спецтехніки, однак він в це не вникав, оскільки цим займався ОСОБА_49 ..

У судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснив, що у 2015 році працював на посаді генерального директора по матеріальній частині ПАТ «Азовзагальмаш». Пояснив, що для отгрузки металу повинен бути указ тільки генерального директора, а у самій отргузці він участі не приймає. ПАТ «Азовзагальмаш» робив деталі для оборони, а також ДП «Завод ім. В.О. Малишева». Пояснив, що бачив лист, який було складено у відповідності до всіх вимог, та ПАТ «Азовзагальмаш» було зроблено все у відповідності до закону. Зазначив, що про змову працівників ПАТ «Азовзагальмаш» з іншими особами на розтрату чужого майна йому нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_50 у судовому засідання пояснила, що у 2015 році займала посаду головного бухгалтеру в ПАТ «Азовзагальмаш». Всім, що стосується металу по броні займався комерційний відділ. Пояснила, що броня це сировина, а не власність ПАТ «Азовзагальмаш», та метал зберігався на 320 складу. Про договір на виготовлення деталей від 18.03.2015 року їй нічого не відомо.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_51 пояснила, що у 2015 році була начальником фінансового забезпечення у Військовій частині № 3057, та укладала договір з ДП «Завод ім. В.О. Малишева» на поставку сталі, який отримував представник «Азову». Вказана сталь була поставлена на балансовий рахунок. Зі слів командира їй відомо, що договір було складено не коректно. Депутат ОСОБА_52 сказав, що вказаний договір готували юристи Верховної ради, які відмовились вносити зміни. Депутати ОСОБА_52 та ОСОБА_53 дзвонили командиру частини, однак довіреність на отримання цієї сталі не виписувалась. Зазначила, що сталь на територію військової частини не заходила. Пояснила, що ліцензії в них на ремонт такої броні не має. Бухгалтерський облік ведеться тільки в їхній військові частині № 3057. Вона пам`ятає, що за договором броню вони повинні перевозити, проте вони не перевозили. ОСОБА_54 , якого переведено до іншої частини у м.Одесу, принесли договір та акт прийому сталі. ОСОБА_54 був заступником командира «Азова» та було призначено відповідальну особу. «Азов» знаходився у Військовій частині № 3057, це було їх структурним підрозділом. По бухгалтерії, так як майно їм не належить, він його поставив на забалансований облік.

Свідок ОСОБА_49 в судовому засіданні пояснив, що у квітні 2015 року він виконував обов`язки генерального директора ПАТ «Азовзагальмаш», та до нього звернулися військові з питанням, чи є у них листовий прокат спеціальної броньованої сталі, на що він повідомив що у ПАТ «Азовзагальмаш» такої сталі немає на балансі, а є на збереженні спеціальна броньована сталь, яка належить ДП «Заводу імені В.О. Малишева». Після чого військові всі питання щодо спеціальної броньованої сталі вирішували з ДП «Заводу імені В.О. Малишева». В результаті чого він отримав від ДП «Заводу імені В.О. Малишева» необхідні документи, точно які зараз не пам`ятає, бо пройшло багато часу, на передання спеціальної броньованої сталі, яка знаходилась у них на зберіганні військовим. Після чого він дав завдання своїм підлеглим перевірити правильність та законність документів (листів)та після вказаної перевірки передав вказану сталь військовим, які попросили виділити автотранспорт та водіїв для перевезення металу у м. Київ, що було також відповідно до встановленого порядку на підприємстві задокументовано.

Свідок ОСОБА_55 у судовому засіданні пояснив, що у 2015 році він працював на посаді начальника АТП ПАТ «Азовзагальмаш» цеха № 469 та до нього надійшла команда ОСОБА_49 , який виконував обов`язки генерального директора, виділити автотранспорт для перевезення металу у м.Київ. Після чого він зв`язався із ОСОБА_36 (директором комерційного центра) та уточнив, що потрібно чотири машини, після чого він направив чотири водія. Водії пішли туди до ОСОБА_36 та отримали завдання, яке виконали. Пояснив, що до його обов`язків входить контроль за технічним станом автомобілів. Документами займається комерційний центр. Потім йому подзвонив ОСОБА_49 , який виконував обов`язки генерального директора, та пояснив, що автомобілі заправляли військові в с.Урзуф, які потім поїхали у м.Київ до заводу «АТЕК». Зазначив, що з його сторони всі дії були виконані у відповідності до посадових обов`язків.

Свідок ОСОБА_56 пояснив, що будучі директором ОО НППХ «Хишенергомаш» у 2015 році він займався відправкою договору позички між військової частиною та заводом ОСОБА_17 . У його обов`язки на посаді провідного спеціаліста по закупівлям входило оформлення матеріалів. На той момент він проходив стажування та допомагав економістам, адже тільки почав працювати, а його начальником був ОСОБА_57 , який підпорядковувався ОСОБА_14 . Пояснив, що з ОСОБА_14 знайомий з моменту роботи на ДП «Завод ім. В.О. Малишева». Зазначив, що у їхньому відділі броне сталлю займалась ОСОБА_58 , а доручення давав безпосередньо ОСОБА_14 . Зазначив, що його було направлено до начальника юридичного відділу ОСОБА_59 , який дав йому бланк та він пішов по всіх відділах, який всі підписали, узгоджували лист погодження за договором та підписували за процедурою він та ОСОБА_57 , начальник юридичного відділу Повелиця, ОСОБА_60 , ОСОБА_14 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , а за генерального ОСОБА_63 . Після чого відправили у військову частину, а де його підписали та повернули,зареєструвавши. Пояснив, що відправляли Новою Поштою, однак точно не пам`ятає куди відправляли та хто їм назад відправляв. Зазначив, що процедура була погоджена та дотримана повністю, порушень не було. З приводу розтрати майна ДП «Завод Малишева» у вигляді броньованої сталі йому нічого невідомо.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_59 пояснив, що працював на посаді начальника юридичного відділу на ДП «Завод ім. В.О. Малишева» з червня 2012 року по червень 2015 року, має вищу юридичну освіту. Займався перевіркою договорів, підпорядковувався генеральному директору ( ОСОБА_64 , Літман), у якого було три заступники. Зазначив, що йому підпорядковувалися працівники юридичного відділу, яких було близько 10 осіб. ОСОБА_14 йому відомий, як комерційний директор, який виконував роботу відповідно до посадової інструкції. Пояснив, що йшла процедура банкрутства, юристи представляли інтереси в суді, де він ходив. У 2012 році було призначено ОСОБА_65 – розпорядником майна під час процедури банкрутства, відсторонення було за бездіяльність десь у 2015 році. Пояснив, що складався договір позичка, узгоджувальний документ (картка узгодження). Відповідальні особи перевіряли свою частку підписавши, тобто погоджували, а якщо не були згодні то писали свої заперечення. З приводу договору по заводу ДП «Завод ім. В.О. Малишева» на позичку по броні, зазначив, що він його готував та перевіряв на відповідність закону та там стоїть його підпис. Зазначив, що за всі погодження відповідає виконавець, а на карті погодження маються всі підписи хто узгоджував. Пояснив, що не пам`ятає, щоб ОСОБА_14 з ним цього питання спілкувався. Він безпосередньо підпорядковувався генеральному директору, однак ніякі вказівки від нього йому не надходили. Крім того, є рішення Апеляційного суду про те, що договір виконано, а військова частина претензій до ДП «Завод ім. В.О. Малишева» не заявляла, претензій не надходило. Крім того, претензій до ОСОБА_14 по ДП «Завод ім. В.О. Малишева» за даним договором не було.

Свідок ОСОБА_66 пояснив, що працював на посаді заступника генерального директора з адміністративно-правових питань та безпеки ДП «Завод ім.Малишева» З 2014 року ОСОБА_14 займався збутом та постачанням. Пояснив, що юридичною службою проводився аналіз. Він підписував договори, вже після перевірки юридичним відділом та підпису начальника юридичного відділу. Пояснив, що ОСОБА_14 мав право на підписання договору позики броні, а процедура з Арбітражним керуючим була формальною. Зазначив, що в нього сумнівів ніяких не було, договір був звичайним робочим моментом та не пам`ятає про зауваження до нього.

Допитаний свідок ОСОБА_67 пояснив,що був ведучим економістом відділу постачання, начальником якого був ОСОБА_57 , а у нього начальник ОСОБА_68 та комерційний директор ОСОБА_14 . До його повноважень входила закупівля матеріалів чорного та нержавіючого металу. За даним договором він нічого не підписував, а лише набирав лист, як виконавець на ПАТ «Азовзагальмаш», який йому доручив ОСОБА_57 . Зазначив, що на той момент ОСОБА_69 була на лікарняному, а він на прохання ОСОБА_70 набрав текст його, узгоджував його та давав на перевірку. Про те, щоб йому хтось дзвонив та прискорював процедуру він не пам`ятає. З приводу розтрати майна йому нічого невідомо.

Свідок ОСОБА_71 у судовому засідання пояснив, що працював головним бухгалтером ДП «Завод ім. В.О. Малишева» у продовж пів року до червня 2015 року, перевівся начальником відділу внутрішнього аудиту, а до цього працював заступником головного бухгалтера 3 роки. Пояснив, що підпорядковувався лише генеральному директору та ОСОБА_72 знав,що він працює на посаді комерційного директора, однак йому не підпорядковувався. Зазначив, що було підписано 2 акти, на основі яких змінили місце зберігання сталі з ПАТ «Азовзагальмаш» на військову частину. Військова частина повинна була повернути цю сталь, а ще вони сплачували щомісячно за користування цією спеціальною сталю ( по 120 грн.). Однак сталь своєчасно повернена не була. У них кожний рік проводилась інвентаризація та копії надсилались до воїнської частини, однак вони не відповідали. Пояснив, що в них велась карта погодження договору, а обліком спеціальної сталі займалась бухгалтер ОСОБА_73 . Крім того зазначив, що спеціальна сталь знаходилась за рахунком 201 – який визначає рахунок запасу.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснив, що був головним інженером ДП «Завод ім. В.О. Малишева» та керував всіма інженерами заводу, всіма технічними службами, кількість осіб яких була приблизно 600 чоловік. ДП «Завод ім. В.О. Малишева» підпорядковувався Укроборонпром, а він з Укроборонпром погоджував, що стосувалось технічної політики на підприємстві. Зазначив, що Військова частина 3057 звернулась до ДП «Завод ім. В.О. Малишева» з проханням дати спеціальну сталь для виготовлення захисту броні на ковпаки,а ВЧ 3057 сказала, що потім ПАТ «Азовзагальмаш» підготовить для них спеціальну сталь. А оскільки це був військовий період та необхідний був захист нашій армії та військова частини могла сама виготовити. АТЕК теж могли працювати з цією сталлю, оскільки там більші конструктори колишні працівники ДП «Завод ім. В.О. Малишева» (батько та син ОСОБА_74 ). ОСОБА_14 прийняв рішення ремонтувати танки, а саме на заводі відремонтували 62 танки. Пояснив, що він на АТЕК, який раніше був заводом з випуску ескалаторів, не був. А вони з ОСОБА_75 співпрацювали, забезпечували їх зброєю та ремонтували. Пояснив, що він бачив Акт-передачі, що військова частина отримала цей спец лист-броню та там стояв підпис та печатка військової частини. Зазначив, що в цей час ОСОБА_14 був відсутній, а він виконував обов`язки за довіреністю. Йому було відомо, що є договори, які підписані та погоджені та тоді він підписав та поставив печатку. Вказаний договір з ОСОБА_76 узгоджувати не потрібно було. Спецсталь має спеціалізований склад та її використовувати ніде не можна.

Свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що до червня 2015 року він виконував обов`язки генерального директора ДП «Завод ім. В.О. Малишева». Щодо передачі броні на початку лютого-березня 2015 року пояснив, що до них звернулися волонтери, що їм потрібна броня,а він їх направив до Укроборонрому. Зазначив, що також він давав доручення ОСОБА_14 та іншим працівниками, надати інформацію щодо можливості надати броню з надлишку військовим. Надлишок в них був, оскільки в них був контракт з ОСОБА_77 пов`язаний з бронею. Пояснив, що ОСОБА_78 , який був директором Укроборонпрому усно повідомив, що це потрібно зробити, однак письмово вони згоду давати не будуть. Він ніяких вказівок нікому не давав та не погодився на такі дії. Зазначив, що йому не відомо чи був тиск на ОСОБА_14 . Пояснив, що АТЕК – це підприємство, де свою діяльність здійснювали ОСОБА_74 та ОСОБА_79 , які були колишніми працівниками ДП «Завод ім. В.О. Малишева» з танків Т-64 в сучасних умовах. Вони удосконалювали танк, техніку для військових для оборони. Зазначив, що ОСОБА_14 знає з 1997 року, а ближче з 2000 року почали разом працювати, та ніколи претензій до нього не було. Саме волонтери та військова частина звертались на ДП «Завод ім. В.О. Малишева» з проханням дати сталь.

Свідки ОСОБА_80 та ОСОБА_73 в судовому засіданні повідомили, що працюють по бухгалтерському обліку на ДП «Завод ім. В.О. Малишева». Їм відомо , що по договору позички сталь марки 92 було відправлено до військової частини. Раніше місцем збереження сталі марки 92 було ПАТ «Азовзагальмаш», потім відповідно до акту зняття з зберігання її передалі військовій частині. Сталь марки 92 на ДП «Завод ім. В.О. Малишева» обліковується на позабалансовому рахунку. Заборгованість числиться за військовою частиною. Зараз є рішення, яким стягнуто з військової частини збитки ДП «Завод ім. В.О. Малишева», у зв`язку з неповерненням сталі. Про розтрату сталі марки 92 їм нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_81 в судовому засіданні пояснив, що він з 06.08.2015 року призначений розпорядником майна. Під час інвентаризації він дізнався, що сталь марки 92 передана на зберігання з ПАТ «Азовзагальмаш» до військової частини, відповідно документів. Про розтрату сталі марки 92 йому нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_82 в судовому засіданні пояснив, що він є військовим, батальйон «Азов». У військовій частині 3057 він проходив військову службу з 07.02.2015 року на посаді заступника командира загону по матеріально-технічному стану, це був підрозділ «Азов», їх база знаходилась в с. Урзуф. На той період часу, йому було відомо, що військовим для ремонту військової техніки була потрібна сталь марки 92, яку знайшли. Він давав дозвіл на погрузну та перевезення сталі. Документів, щодо прийняття вказаної сталі він не підписував. Вказана сталь на території військової частини у с. Урзуф не находилася. Під час його переведення до іншої військової частини у жовтні 2015 року та проведення інвентаризації зауважень до нього не було. Про розтрату сталі марки 92 йому нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_83 в судовому засіданні пояснив, що він з 2016 року по 2018 рік працював на ДП «Завод ім. В.О. Малишева», юристом. Договір позички він не складав. Про розтрату сталі марки 92 йому нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_84 в судовому засіданні пояснив, що він військовий. Після поранення проходив реабілітацію, допомогала ОСОБА_85 . За її пропозицією у 2015 році він пішов працювати на завод «Атек» , оператором плазменого станка. Начальником у них був ОСОБА_74 . А всім завідувала ОСОБА_85 .. Під час його роботи привозили сталь, яка була товщина сталі він не пам`ятає. Домомогав її розвантажувати. До документів доступу він не мав, вказати звідки привезли сталь він не може.

Явка інших свідків стороною обвинувачення до суду забезпечена не була та прокурор у судовому засіданні відмовився від їх допиту.

4. Оцінка суду.

Відповідно до ст. 370 КПК України (далі КПК) судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Статтею 373 КПК встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень має суворо додержуватись принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 17 КПК ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, та яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення (ст. 86 КПК).

Згідно з вимогами ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_1 своєї вини не визнав, але не заперечував фактичні обставини укладення Договору- позички, складання акту-передачі, та передачі спеціальної сталі військовій частині 3057 НГ України, з місця її зберігання « Азовзагальмаш», тобто об`єктивної сторони інкримінованих подій. Водночас поза розумним сумнівом має бути доведений кожен з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, сторона обвинувачення зобов`язана пояснити суду, яким чином надані нею докази доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.

Правочин, що ставиться обвинуваченому за провину, з формально-юридичної точки зору не містить ознак протиправності як такий, що вчинений в межах його повноважень. Він є чинним, не має очевидних невідповідностей діючому законодавству та звичайній діловій практиці. За договором позички ДП «Завод імені В.О. Малишева» зобов`язаний був надати у користування Військової частини 3057 Національної Гвардії України прокат товстолистовий марки 92 у кількості згідно з додатком №1, передача прокату товстолистовий марки 92 (згідно з додатком №1) документально підтверджується у повному обсязі. (а.с. 150 т.2)

Сторона обвинувачення зосередилась на доказуванні факту відсутності згоди Державного концерну «Укроборонпром» під час підписання Договору позички № 1428 дп, вбачаючі в цьому незаконні дії ОСОБА_1 , залишаючи поза увагою те, що відповідно до Порядку списання об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 №1314, Положення відчуження об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 червня 2007 року №803, Положення про порядок передачі об`єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21вересня 1998 року № 1482 та Порядку розгляду питань щодо відчуження, списання, передачі в оренду об`єктів державної власності та передачі об`єктів права державної власності, затвердженого наказом Концерну від 26 листопада 2012 № 293 (зі змінами), Концерн надає згоду підприємствам-учасникам на списання, відчуження та передачу основних фондів (засобів). Рішення про надання згоди на списання майна оформляється у формі розпорядчого акта. Враховуючи, що спеціалізована сталь марки 92 не відноситься до основних фондів ДП «ЗІМ», Концерн у межах компетенції не погоджував договір позички № 1428 ДП від 17.04.2015 року.

Також сторона обвинувачення посилається на фіктивність правочину за ст.234 ч.1 ЦК України , вказуючи, що чиний договір позички №1428 ДП є нікчемним, оскільки має формальні ознаки удаваного правочину, але за своєю суттю є фіктивним.

Колегія суддів, з цього питання зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.234 ЦК фіктивним є правочин, котрий вчинено без намеру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Згідно з п.24 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Само по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Відповідно до ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

За змістом п.25 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.

У п.14 Аналізу ВССУ щодо застосування Постанови Пленуму ВСУ №9 щодо удаваних правочинів зазначається наступне.

Удавані правочини вчиняються з метою приховання іншого правочину, який сторони насправді мали на увазі. Отже, в цьому випадку завжди має місце укладання двох правочинів: 1) реального правочину, вчиненого з метою створити певні юридичні наслідки; 2) правочину, вчиненого для приховання реального правочину. Удаваний правочин завжди нікчемний і сам по собі жодних юридичних наслідків не породжує.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до статті 627 ГК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Укладений між сторонами правочин № 1428 дп від 17.04.2015 року за своїм змістом та правовою природою є договором позички, який підпадає під правове регулювання норм глав 58,60 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 827 ЦК України за договором позички одна сторона безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу (найм(оренда)).

Відповідно до ч.1 ст.763ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За приписами ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. При цьому , до договору позички застосовується положення глави 58 цього Кодексу ч.3 ст.827 ЦК України).

З аналізу приписів ч.1 ст.283, ч.№ ст. 285 Господарського кодексу України та ст.ст. 759, 762 ЦК України вбачається, що за користування майном на умовах оренди (наймач) має сплачувати орендну плату. При цьому, відповідно до ч.1 ст.286 ГК України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

Тобто, в контексті зазначених норм укладений Військовою частиною 3057 Національної гвардії України договір № 1428 дп від 17.04.2015 року є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобовязань, визначених його умовами.

Відповідно до ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму (оренди) наймач зобов`язаний повернути наймодавцю річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в догорі.

Стаття 836 Цивільного кодексу передбачає, якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування завданих збитків.

Отже, в контексті зазначених норм договір позички № 1428 дп від 17.04.2015 року є належною підставою для виникнення у військової частини 3057 Національної Гвардії України обов`язку із повернення майна у разі припинення його дії.

Тобто , закінчення строку дії договору спричиняє правові наслідки щодо наявності у військової частини 3057 Національної Гвардії України права користуватися річчю, переданою йому за договором позички.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язавння мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору.

Виходячи зі змісту наданих до матеріалів справи Акту приймання-передачі Майна від 20.04.2015 року, який підтверджує факт передачі майна у користування. ДП «Завод Малишева» свої зобов`язання за Договором № 1428 дп від 17.04.2015 року виконав належним чином.

Військова частина 3057 Національної гвардії України не мала жодних підстав для ухилення від виконання обов`язку з повернення майна після спливу строку користування відповідно до умов договору № 1428 дп від 17.04.2015 року, а саме протягом 10 днів згідно п.3.4.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Варто звернути увагу, що позичальник має право оспорити договір позички на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором та з інших підстав.

Згідно матеріалів кримінального провадження позичальник військова частина 3057 Національної Гвардії України по теперешній час не оспорювала договір позички № 1428 дп від 17.04.2015 року на тій підставі, що насправді не одержувала від позикодавця ДП «Завод ім. Малишева» спеціалізовану сталь марки 92, на що посилається прокурор, а також з будь яких інших підстав, щодо визнання правочину удаваним, фіктивним та інших підстав передбачених ЦК України.

Факт передачі майна у користування Військової частини 3057 Національної Гвардії України згідно умов договору № 1428 дп від 17.04.2015 року підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту приймання-передавання майна від 20.04.2015 року. Зазначений акт підписан з обох сторін.

Представником потерпілого ОСОБА_86 долучені до матеріалів кримінального провадження завірені копії судових рішень, які вивчені в судовому засіданні, а саме: постанова Східного апеляційного Господарського суду від 20.11.2019 року по справі № 905\988\18 та рішення Господарського суду Донецької області від 24.06.2019 року по справі № 905\988\19 .

З яких вбачається, що представники ДП «Завод ім. Малишева» звернулися з позовною заявою до військової частини 3057 Національної Гвардії України в м. Маріуполь, про стягнення 5787717, 98 грн., з яких 5779908,81 грн., заставна вартість майна, переданого за договором позички № 1428 від 17.04.2015 року, 1042, 72 грн. – плата за користування майном, 6766,45 грн. неустойка. Дані позовні вимоги задоволені повністю.

Рішеннями судів встановлено, що укладений між сторонами правочин № 1428 дп від 17.04.2015 року за своїм змістом та правовою природою є договором позички, який підпадає під правове регулювання норм глав 58,60 Цивільного кодексу України. Данні рішення набрали законну силу та виконані в добровільному порядку. (а.с. 161-175 т.1)

З огляду на викладене, колегія суддів, прийшла до висновку, що прокурором в судовому засіданні не доведено, що договір позички № 1428 дп є нікчемним, має формальні ознаки удаваного правочину, та за своєю суттю є фіктивним.

За таких обставин обов`язок сторони обвинувачення полягав у доведенні перед судом наявності в діях обвинуваченого суб`єктивної сторони складу злочину, передбаченого статтею 191 КК України, якою встановлена відповідальність тільки за умисне привласнення, розтрату або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем за наявності в діяннях особи лише прямого умислу, корисливих мотивів та відповідної мети.

Розтрата – це незаконне і безоплатне витрачання винним чужого майна, яке йому ввірене чи перебувало у його володінні.

Верховний Суд у постанові від 22 січня 2020 року (справа № 581/441/18) наголосив, що обов`язковими суб`єктивними ознаками розтрати майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем є корисливий мотив – спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна, та корислива мета – збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, у долі яких зацікавлений винний.

Остання обставина є принципово важливою в контексті даного провадження, а тому поза розумним сумнівом мала бути доведеною стороною обвинувачення, чого не сталося. В матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази зацікавленості обвинуваченого ОСОБА_1 діючого в інтересах третіх осіб, незаконно, за попередньою змовою з невстановленими особами розтратити майно ДП «Завод ім.. В.О. Малишева».

Про мету, якою керувався обвинувачений, вчиняючи інкриміновані йому дії, не згадується й у обвинувальному акті.

Щодо використання сталі М92 запозиченої ВЧ 3057 у Завода ім.Малишева при виробництві машини «Азовець» інженерною групою «Арей» на підприємстві «Атек» у м. Києві, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у ремонті бойової техніки батальйону «Азов», який є підрозділом у складі військової частини 3057, допомагала інженерна група «Арей», місце розташування якої у м. Києві, територія заводу «АТЕК».

Судом встановлено, що ТОВ «Інженерна група Арей» використала запозичену військовою частиною 3057 у ДП «Завод ім. Малишева» сталь марки 92 для виготовлення бойової машини підтримки танків «Азовець».

Зокрема, згідно з висновком за результатом проведення судової металознавчої експертизи №1407 від 19.08.2017 р. (а/с 11 Т3) за змістом основних легуючих елементів сплави проб №2 і №6 відібрані з танку «Азовець», відповідають сталі марки 92.

При цьому, відповідно до листа ТОВ «Інженерна група Арей» від 11.06.2019 року № 68, БМПТ «Азовець» знаходиться у ВЧ 3057 НГУ (с. Урзуф, Донецька обл.), залишки бронесталі марки 92, яку було надано ВЧ 3057 для використання в ремонті бойової техніки, знаходяться на заводі «Атек».

Зазначені обставини у сукупності із наявними у справі доказами спростовують доводи сторони обвинувачення про неотримання сталі марки 92 військовою частиною 3057 та незаконність її подальшого використання. Водночас, аналізуючи вказані факти, суд приходить до висновку про виконання укладеного між ДП «Завод ім. Малишева» та ВЧ 3057 договору позички у відповідності до визначених ним цілей.

Щодо обов`язку контролювання ОСОБА_1 як комерційним директором ДП «Завод ім. Малишева» виконання військовою частиною 3057 умов договору позички №1428дп, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 5.1 положення про договірну роботу на ДП «Завод ім. В.О. Малишева» затвердженого наказом Генерального директора ДП «Завод ім. В.О. Малишева» від 19 вересня 2014 року № 741 (а/с 32 Т3) контроль за виконанням договорів покладається на Виконавця за договором та керівника структурного підрозділу Виконавця.

Свідок ОСОБА_87 під час допиту у залі суду повідомив, що саме його, провідного спеціаліста по державним закупівлям ДП «Завод ім. В.О. Малишева» було визначено виконавцем по договору позички, при цьому, керівником структурного підрозділу де працював ОСОБА_87 був ОСОБА_88 .

Відтак, положення про договірну роботу ДП «Завод ім. В.О. Малишева» не містить посилання на обов`язок директора комерційного контролювати виконання договорів.

Крім того, договір позички №1428дп було укладено між ВЧ3057 та ДП «Завод ім. Малишева» 17 квітня 2015 року.

Згідно з пунктом 3.3 вказаного договору строк на який надається позичка – 31.12.2015 рік.

Разом з тим, згідно з наказом в.о. генерального директора на ДП «Завод ім. В.О. Малишева» № 594-к (а/с44 Т3) ОСОБА_1 було звільнено з посади директора комерційного ДП «Завод ім. В.О. Малишева» 29.07.2015, тобто до настання строку виконання договору позички.

Щодо наявності у ОСОБА_1 повноважень на підписання договору позички, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктами 7.5 та 7.7 Статуту ДП «Завод ім. В.О. Малишева» затвердженого наказом Державного концерну «Укроборонпром» від 24.09.2012 № 151 керівник підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства.

Керівник підприємства, зокрема видає довіреності.

Згідно з пунктом 4.1 положення про договірну роботу на ДП «Завод ім. В.О. Малишева» затвердженого наказом Генерального директора ДП «Завод ім. В.О. Малишева» від 19 вересня 2014 року № 741 (а/с 32 Т3) після підписання всіма необхідними підрозділами проект договору надається на підписання генеральному директору або особою, що має повноваження на підписання договору відповідно до наданої довіреності.

Відповідно до пунктів 1.3 та 3.1 посадової інструкції директора комерційного, затвердженої генеральним директором ДП «Завод ім. В.О. Малишева» ОСОБА_89 (а/с 230 Т5) директор комерційний підпорядковується безпосередньо генеральному директору ДП «Завод ім. В.О. Малишева».

Директор комерційний має право представляти підприємство по довіреності генерального директора ДП «Завод ім. В.О. Малишева» у всіх державних установах.

25.12.2014 року генеральним директором ДП «Завод ім. В.О. Малишева» Бєловим було видано довіреність № 3826/16 (а/с 25 Т4), якою уповноважено ОСОБА_1 укладати договори з юридичними і фізичними особами від імені ДП «Завод ім. В.О. Малишева».

Крім того, під час допиту у залі суду свідок ОСОБА_90 підтвердив повноваження ОСОБА_1 на підписання договорів від імені ДП «Завод ім. В.О. Малишева».

Стосовно необхідності погодження договору позички з Державним концерном «Укроборонпром» колегія суддів встановила наступне:

Згідно зі Статутом ДП «Завод ім. Малишева» (розділ 1) підприємство передане в управління Державного концерну «Укроборонпром».

Відповідно до розділу 8 Статуту, Концерн надає згоду на відчуження, оренду, передачу та списання майна підприємства.

Тобто, відповідно до Статуту, позичка не передбачає необхідність погодження з Концерном.

З листа Державного концерну «Укроборонпром» від 11.12.2018 року вбачається, що Концерн надає згоду підприємствам-учасникам на списання, відчуження та передачу основних фондів (засобів). При цьому, сталь марки 92 не відноситься до основних фондів ДП «Завод ім. Малишева».

Колегією суддів, враховуються посилання сторони обвинувачення на необхідність погодження договору позички з розпорядником майна ДП «Завод ім. Малишева» у зв`язку з відкриттям процедури банкрутства відносно підприємства. Згідно обвинувального акту, вартість сталі, наданої у користування ВЧ 3057, перевищувала 1% балансової вартості активів Заводу і на підставі Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції Закону України № 2320-VIII від 13.03.2018) відповідна угода підлягала погодженню.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що балансова вартість активів підприємства станом на день підписання договору позички складала 12 163 811 000 грн, а 1% від даної балансової вартості – 12 163 800 грн. (лист ДП «Завод ім. Малишева»).

Заставна вартість сталі за договором позички становить 5 779 908, 81 грн (пункт 1.2 договору. а/с 63 Т.1), що в 2 рази менше ніж 1 % балансової вартості активів ДП Малишева, що виключає необхідність його додаткового погодження з розпорядником майна Заводу Малишева.

Щодо економічної необґрунтованості підписання договору позички, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 827 ЦК України, за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Ст. 836 ЦК України передбачає, що якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування завданих збитків.

Системний аналіз норм чинного законодавства дає підстави стверджувати, що укладення договору позички не передбачає отримання позичкодавцем прибутку.

Отже, судом не приймаються до уваги посилання сторони обвинувачення на економічну необґрунтованість такого договору.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Донецької області від 24.06.2019 у справі №905/988/18 задоволені позовні вимоги ДП «Завод ім. Малишева» та, у зв`язку з невиконанням умов договору позички по поверненню сталі марки 92, стягнуто з ВЧ 3057 5 787 717,98 грн.

02.07.2021 вказане рішення суду було добровільно виконане ВЧ 3057 і зазначена сума грошових коштів перерахована на рахунок ДП «Завод ім. Малишева».

Згідно з висновком експертизи (а/с 229-232 т. 3) сукупна ринкова вартість переданого за договором позички майна становить 2 766 600,8 грн., що на 3 021 117, 18 грн. менше отриманої ДП «Завод ім. Малишева» суми грошових коштів внаслідок укладення договору позички з ВЧ 3057.

За таких умов, колегія суддів, приходить до висновку про відсутність у ДП «Завод ім. Малишева» економічно невигідних наслідків у зв`язку з укладенням договору позички від 17.04.2015року. Та діяльність обвинуваченого ОСОБА_1 охоплюється розумними межами, особливо в період АТО, та саме в 2015 році коли була активна фаза АТО.

Таким чином, прокурором не доведено, що в інкримінованому обвинуваченому ОСОБА_1 діянні є склад кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачуються. З огляду на це ОСОБА_1 має бути виправданий за п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.

У зв`язку з виділенням матеріалів кримінального провадження № 42018050000000601 від 04 жовтня 2018 року в окреме провадження, заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались, процесуальні витрати та речові докази по справі відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, обраний ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області 07.09.2018 року відносно ОСОБА_1 до 11.10.2018 року сплив та більше не обирався.

Керуючись, ст.ст. 368-371, 373, 374 КПК України, коллегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 5 ст. 191 КК України та виправдати його за недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

Вирок може бути оскаржений до Донецького апеляційного суду через Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя : Іванченко А. М.

Судді : Пустовойт Т.В.

Литвиненко Н.В.