Decision № 101313002, 24.11.2021, Yampil District Court of Vinnytsia Oblast

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2021 р.

Справа153/1727/21

Провадження2/153/380/21-ц

Ямпільський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді - Дзерина М.М.

за участю секретаря судових засідань – Гулковської Т.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінфорс", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача : Приватний нотаріус Бучанського районного округу Київської області Грисюк Олена Василівна, Приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Тимощук Володимир Вікторович, Про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Свої вимоги мотивує тим, що приватним нотаріусом Бучанського районного округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, вчинено виконавчий напис №95976 від 15 липня 2021 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінфорс", заборгованість в розмірі 9 180 грн. Приватний нотаріус мотивував виконавчий напис тим, що ОСОБА_1 є боржником за Кредитним договором №1063578-А від 11 жовтня 2020 року укладеним із ТОВ «СС ЛОУН», правонаступником усіх прав та обов`язків, якого є ТОВ «Фінфорс». Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 16 грудня 2020 року по 02 липня 2021 року. Сума за кредитним договором складає 9 180 грн. Позивач вважає, що виконавчий напис №95976 від 15 липня 2021 року приватного нотаріуса Бучанського районного округу Київської області Грисюк Олени Василівни про стягнення заборгованості є протиправним, тобто такий, що винесений з порушенням вимог чинного законодавства України та не підлягає виконанню.

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 15 липня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Позивач вважає, що виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом незаконно, нотаріус не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

З урахуванням вищевикладеного, позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Бучанського районного округу Київської області Грисюк Олени Василівни №95976 від 15 липня 2021 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінфорс", заборгованість в розмірі 9 180 грн. Стягнути з відповідача на його користь судові витрати по справі.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Калінін С.К. діючи на підставі ордеру серії ВІ №1061790 у судове засідання не з`явилися, представник позивача надав суду письмову заяву за вхід.№7760 від 24.11.2021 року в якій останній просить справу розглянути без участі сторони позивача. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «ФІНФОРС» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, за юридичною адресою, згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Про причини неявки відповідач суд не повідомив, відзив суду не подав, клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи в його відсутність до суду не надійшло. Тому суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи.

У визначений судом строк, заперечень проти розгляду справи в спрощеному порядку до суду не надходило. Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України якщо учасник справи був належним чином повідомлений про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі неявки в судове засідання учасника справи без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи те, що відповідач ТОВ «ФІНФОРС»був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи та не з`явився в судове засідання, не повідомив суд про причини своєї неявки, тому вважаю за можливе провести судове засідання за відсутності відповідача.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Приватний нотаріус Бучанського районного округу Київської області Грисюк О.В., в судове засідання не з`явилась , про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином,

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Тимощук В. В. в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України.

З огляду на вищезазначене суд, на підставі ч.5 ст.279 ЦПК України розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.3 ст.223 ЦПК України суд розглянув справу за відсутності сторін, на підставі наявних доказів.

Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Заяви, клопотання: заява про забезпечення позову, заява представника позивача про розгляд справи у відсутність сторони позивача.

Інші процесуальні дії у справі: забезпечення позову, відкриття провадження у справі та призначення справи до судового розгляду в порядку спрощеного провадження, про що постановлено ухвали окремими процесуальними документами.

Судом встановлені такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин:

Із досліджених судом письмових доказів, що є у справі копії паспорта громадянина України судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Дзигівка Ямпільського району Вінницької області, зареєстрований по АДРЕСА_1 (а.с.8-9).

Із копії виконавчого напису приватного нотаріуса Бучанського районного округу Київської області Грисюк Олени Василівни, зареєстрованого в реєстрі №95976 від 15 липня 2021 року судом встановлено, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінфорс» стягнуто заборгованість за кредитним договором №1063578-А від 11 жовтня 2020 року у сумі 9 180 грн. (а.с.12).

З копії кредитного договору №1063578-А від 11 жовтня 2020 року та угоди до кредитного договору №1063578-А від 11 жовтня 2020 року встановлено, що між ОСОБА_1 та ТОВ «СС ЛОУН» було укладено кредитний договір в електронній формі та визначено суму кредиту в розмірі 4 000 грн. (а.с.13-20).

Із постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №66773992 від 09 вересня 2021 року встановлено, що на підставі виконавчого напису нотаріуса 95976 від 15 липня 2021 року було відкрито виконавче провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінфорс» заборгованість в розмірі 9180 грн.(а.с.21).

Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, приходить до наступних висновків:

Між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису для стягнення заборгованності з підстав, що випливають з кредитних правовідносин.

Відповідно положень до ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона може здійснити шляхом звернення до суду у визначеному ЦПК України порядку (ст.4 ЦПК України).

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 81 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.5ст.81 ЦПК України).

Відповідно до підпунктів 1.1 -1.2 Глави 16 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Як випливає з тексту оскаржуваного Виконавчого напису, останній, вчинено на підставі п.2 вищевказаного Переліку під назвою "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Вказаним Розділом Перелік доповнено згідно Постанови КМ України № 662 від 26.11.2014 року.

Відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-ХІІ «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч.1 ст.39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Так, згідно зі ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчийнапис,закономвстановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5(далі - Порядок) визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів`в частині, а саме: п.2 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».

Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №826/20084/14 (провадження № 11-174ас18) відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.

Пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (в редакції на момент вчинення виконавчого напису передбачено нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1цього переліку.

Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідачем не доведено суду ту обставину, що серед документів наданих приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису був наданий оригінал нотаріально посвідченого кредитного договору, за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку.

Натомість, наявна у матеріалах справи копія кредитного договору №1063578-А від 11 жовтня 2020 року укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «СС ЛОУН» в електронній формі з сумою кредиту в розмірі 4 000 грн. свідчить про те, що такий договір не посвідчувався нотаріально, а отже не міг бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Зазначене узгоджується із висновками щодо застосування відповідних норм права, викладеними в постанові ВС у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.03.2020 № 757/24703/18-ц.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Спірний виконавчий напис вчинено на кредитному договорі, який нотаріально не посвідчений, що є порушенням вимог ст.87 Закону України «Про нотаріат», постанови КМУ № 1172 від 29.06.1999 та є безумовною підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Приймаючи до уваги вищевикладене та беручи до уваги заперечення позивача щодо розміру боргових зобов`язань перед відповідачем, суд приходить до висновку про задоволення позову та визнання виконавчого напису, вчиненого 15 липня 2021 року приватним нотаріусом Бучанського районного округу Київської області Грисюк О. В. за №95976, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінфорс", заборгованість за кредитним договором в розмірі 9 180 грн. таким, що не підлягає виконанню.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення в повному обсязі позову ОСОБА_1 до ТОВ «Фінфорс» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до наступного висновку.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати в загальній сумі 6362 грн. з яких : 5000 грн. – витрати за професійну правничу допомогу, судовий збір за подання позову – 908 грн., судовий збір за подання заяви про забезпечення позову 454 грн.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Позивач по справі ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною вимогою немайнового характеру, за яку ним згідно квитанції №N1A3O3092M від 21.10.2021 року було сплачено судовий збір в розмірі 908 грн. 00 коп. (а.с.5). Позивач звертався до суду із заявою про забезпечення позову, за яку ним згідно квитанції №N1A3O4968M від 21.10.2021 року було сплачено судовий збір в розмірі 454 грн. 00 коп. (а.с.30).

З копії договору про надання професійної правничої (правової) допомоги в№ б/н від 13 вересня 2021 року встановлено, що позивач ОСОБА_1 та адвокат Калінін С.К. уклали договір про надання професійної правничої (правової) допомоги (а.с.22-23).

Розмір гонорару обґрунтовано Додатком №1 до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 13.09.2021 року (а.с.24), Рекомендованими ставками адвокатського гонорару (Винагороди) затвердженого рішенням засновників Адвокатського бюро «Калінін і партнери» (а.с.25) та актом виконаних робіт (наданих послуг) від 25.10.2021 року (а.с.27).

З копій меморіального ордеру №23145571SB від 15.09.2021 року встановлено, що ОСОБА_1 здійснив оплату юридичних послуг Адвокатському бюро «Калінін і Партнери» у загальній сумі 5000 грн.(а.с.26).

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає доведеним здійснення позивачами оплати професійної правничої допомоги у розмірі 5000 грн. та понесених судових витрат у загальному розмірі 1362 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає встановленим, що позивач поніс судові витрати у загальній сумі 6362 грн.

Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі, суд вважає за необхідне на підставі ст.141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати в загальній сумі 6362 грн.

Відповідно до ч.7 ст.158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи

Враховуючи положення п.8 ч.1 ст.264 ЦПК України заходи забезпечення позову залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат", ст.ст. 4, 12, 13, 19,76-81, 133, 141,158,247, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінфорс", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача : Приватний нотаріус Бучанського районного округу Київської області Грисюк Олена Василівна, Приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Тимощук Володимир Вікторович, Про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задоволити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Бучанського районного округу Київської області Грисюк Олени Василівни №95976 від 15 липня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінфорс" заборгованість за кредитним договором в розмірі 9 180 грн.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінфорс"на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у загальній сумі 6362 ( шість тисяч триста шістдесят дві) гривні.

Захід забезпечення позову, обраний на підставі ухвали Ямпільського районного суду Вінницької області від 03 листопада 2021 року у виді зупинення стягнення по виконавчому провадженню №66773992 від 09 вересня 2021 року відкритого на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Бучанського районного округу Київської області Грисюк Олени Василівни №95976 від 15 липня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНФОРС», заборгованості в розмірі 9180 грн., продовжує діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: М.М.Дзерин