
ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/20973/21
провадження № 1-кп/753/1865/21
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" листопада 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Просалової О.М.,
при секретарі Козін В.Є.,
провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві судовий розгляд по кримінальному провадженню по обвинуваченню
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Нова Каховка, Херсонської області, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працюючого, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуваючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 03.10.2017 Дніпровським районним судом м. Києва, за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік; 07.02.2018 Святошинським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до 1 року 1 місяця позбавлення волі; 26.09.2018 Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 1 року 2 місяців позбавлення волі; 21.08.2018 Деснянським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців,
- у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185КК України,
сторони кримінального провадження:
прокурор - Григораш О.В.,
обвинувачений - ОСОБА_1 ,
захисник - Чемерис І.В.
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 , 05.10.2021 приблизно о 18 год. 01 хв., знаходячись в приміщенні торгівельного залу магазину «Сільпо», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 33, де свою господарську діяльність здійснює ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» (код СДРПОУ 40720198), вирішив таємно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення викрасти чуже майно, яке належить ТОВ «СІЛЬПО-ФУД».
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1 , діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, скориставшись тим, іцо за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав з полиці вказаного магазину майно, що належить ТОВ «СІЛЬПО-ФУД», a саме: масло солодковершкове «Яготинське Екстра» 82,5 % вартістю 37 грн. 08 коп. (без ПДВ), молоко пастеризоване «Ферма» 2,5% вартістю 22 грн. 99 коп. (без ПДВ), свиний биток без кістки вагою 4 кг. 426 г. загальною вартістю 623 грн. 33 коп. (без ПДВ), свина корейка вагою 6 кг. 192 г. загальною вартістю 743 грн. 04 коп. (без ПДВ), свиний окорок без кістки вагою 3 кг. 390 г. загальною вартістю 350 грн. 30 коп. (без ПДВ), свиний ошийок без кістки вагою 5 кг. 362 г. загальною вартістю 710 грн. 47 коп. (без ПДВ), індиче філе вагою 3 кг. 278 г. загальною вартістю 543 грн. 60 коп. (без ПДВ), буженина «Ятрань запечена» гагою 1 кг. 530 г. загальною вартістю 464 грн. 10 коп. (без ПДВ), ковбаса «Премія Любительська варена» вагою 2 кг. 74 г. загальною вартістю 326 грн. 66 коп., a всього на загальну суму 3 821 грн. 56 коп. (без ПДВ), заховавши вказані продукти до споживчого візку, які останній приховав поклавши на них інші продукти та відразу направився до виходу з магазину.
У подальшому, ОСОБА_1 , утримуючи при собі викрадене майно, котре перебувало в споживчому візку, направився з місця вчинення злочину, однак довести свої злочині дії до кінця не зміг, з причин, що не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_1 , був виявлений та затриманий працівниками охорони магазину «Сільпо», які перебували неподалік.
Таким чином ОСОБА_1 , вчинив закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинену повторно, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину визнав повністю, підтвердив обставини, які наведені вище, пояснив, що дійсно намагався викрасти з магазину товари, перелік та вартість яких в обвинувальному акті вказано вірно, але йому це не вдалося в зв`язку з тим, що його затримали працівники охорони магазину. Також пояснив, що розуміє, що вчинив злочини, щиро кається.
Судом з`ясовано, що обвинувачений та інші учасники судового розгляду не оспорюють фактичні обставини, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні і викладені в обвинувальному акті, при цьому судом встановлено, що учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції. Суд, роз`яснивши учасникам кримінального провадження положення ст. 349 КПК України, зокрема, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини в апеляційному порядку, провів судовий розгляд даного кримінального провадження відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.
Згідно ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Згідно ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1 судом не встановлено.
При вирішенні питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який згідно із ст. 12 КК України є нетяжким злочином, дані про особу винного, який характеризується посередньо, раніше неодноразово судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, обставини, які пом`якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та відсутність обставин, які його обтяжують.
Враховуючи викладені вище обставини, суд вважає правильним призначити ОСОБА_1 покарання у виді арешту. Суд вважає, що саме таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження вчинення нових злочинів.
Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.
Цивільний позов та процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.
Суд вважає правильним до набрання вироком законної сили обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 349, 373-376 КПК України суд,
у х в а л и в:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді арешту строком 6 місяців.
Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту фактичного затримання, а саме з 05.10.2021 року.
Речові докази відповідно до постанови слідчого від 06.10.2021 року, які передані на зберігання представнику ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» Краснюк В.В. - залишити власнику; товарний чек, який передано до камери схову Дарницького УП ГУ НП у м. Києві - знищити.
Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили обрати у виді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя:
The court decision No. 101273284, Darnytskyi District Court of Kyiv City was adopted on 08.11.2021. The procedural form is Criminal, and the decision form is Sentence. On this page, you will find essential information about this court decision. We provide convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database covers the full range of information you need, allowing you to find necessary information easily.
This decision relates to case No. 753/20973/21. Legal Entities, which are mentioned in the text of this judgment: