Court ruling № 101026721, 11.11.2021, Commercial Court of Kyiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"11" листопада 2021 р. м. Київ Справа № 911/2920/21

За заявою Фізичної особи-підприємця Шинкаренка Юрія Володимировича про забезпечення позову

до 1) Білоцерківської міської ради

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтіс-Дизайн»

3) Фізичної особи-підприємця Григора Олександра Анатолійовича

про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Шинкаренка Юрія Володимировича до 1) Білоцерківської міської ради, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтіс-Дизайн», 3) Фізичної особи-підприємця Григора Олександра Анатолійовича про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, а саме:

- договору оренди землі № 07 від 09.02.2015 року, додаткової угоди № 36 від 18.02.2020 року до цього договору, що укладені між Білоцерківською міською радою та Фізичною особою-підприємцем Григором Олександром Анатолійовичем, земельна ділянка, кадастровий номер 3210300000:04:014:0008, припинення речового права (права користування на підставі договору оренди), запис в ДРП про реєстрацію речового права (дата державної реєстрації - 04.09.2015 року, № запису про право - 11107396, орган, що здійснив державну реєстрацію - Реєстраційна служба Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області);

- договору оренди землі № 98 від 13.11.2012 року, що укладений між Білоцерківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтіс-Дизайн», земельна ділянка, кадастровий номер 3210300000:04:014:0070, припинення речового права (права користування на підставі договору оренди), договір зареєстрований (дата державної реєстрації - 07.12.2012 року, № запису про право - 321030004000919, орган, що здійснив державну реєстрацію - управління Держкомзему у місті Біла Церква Київської області).

Крім того, в позовній заяві містилась вимога Фізичної особи-підприємця Шинкаренка Юрія Володимировича про забезпечення позову. В якості заходів забезпечення позову заявник просив суд заборонити Білоцерківській міській раді (відповідач1) вчиняти будь-які дії (приймати рішення), що стосуються використання, розпорядження земельними ділянками в межах території пам`ятки архітектури місцевого значення «Електростанція» (охоронний номер - 23-Кв), охоронної зони пам`ятки до прийняття рішення суду по суті.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.10.2021 року заяву Фізичної особи-підприємця Шинкаренка Юрія Володимировича про забезпечення позову у справі № 911/2920/21 повернуто без розгляду.

До канцелярії Господарського суду Київської області 02.11.2021 року позивачем повторно подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони Білоцерківській міській раді (відповідач1) вчиняти будь-які дії (приймати рішення), що стосуються використання, розпорядження земельними ділянками в межах території пам`ятки архітектури місцевого значення «Електростанція» (охоронний номер - 23-Кв), охоронної зони пам`ятки до прийняття рішення суду по суті.

В обґрунтування підстав забезпечення позову заявник (позивач) вказує, що йому стало відомо про існування рішення Білоцерківської міської ради, яким надано дозвіл відповідачеві 2 на розробку технічної документації для поділу земельної ділянки, яка знаходиться в межах території пам`ятки архітектури № 23-Кв.

В свою чергу зі сторони відповідачів 2 і 3 вчиняються дії, які не узгоджуються з органом охорони культурної спадщини та суперечать чинному законодавству, зокрема:

1) на земельній ділянці, що орендується відповідачем 2, розміщується автозаправний комплекс, незважаючи на його розташування в межах території пам`ятки та прибережної захисної смуги річки Рось;

2) на земельній ділянці, що орендується відповідачем 3, розміщується інший суб`єкт господарювання, без укладення договору оренди земельної ділянки, яким здійснюються опоряджувальні земельні роботи в межах охоронної зони пам`ятки без погодження органом охорони культурної спадщини.

На думку позивача, такі обставини в комплексі вказують на необхідність здійснення ряду заходів для недопущення порушень в межах території пам`ятки, охоронної зони пам`ятки третіми особами та відповідачами 1, 2, 3.

У зв`язку з чим Фізична особа-підприємець Шинкаренко Юрій Володимирович просить суд вжити заходи до забезпечення позову, оскільки вважає, що в разі їх не застосування існує вірогідність передачі в користування третім особам земельних ділянок в межах території пам`ятки.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення.

Частиною 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подану позивачем заяву про забезпечення позову № 28/10/21-1 від 28.10.2021 року судом встановлено наступне.

З огляду на зміст ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, забезпечення позову полягає у вжитті заходів, необхідних для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.

Зокрема, ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України визначено способи забезпечення позову, серед яких заборона відповідачу вчиняти певні дії.

Згідно з ч. 4 наведеної ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

За загальним правилом умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтована вірогідність утруднення або неможливість виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову та реальність загрози утруднення або неможливість виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши викладені в заяві про забезпечення позову обставини та додані заявником до заяви докази, суд з урахуванням вищевказаних приписів законодавства зазначає про відсутність документально підтверджених фактів наміру відповідача1 вчиняти дії по передачі земельних ділянок іншим особам, тому відсутні підстави стверджувати про наявність достатньо обґрунтованого припущення стосовно можливості невиконання чи утруднення виконання рішення суду в разі невжиття такого заходу забезпечення позову, заява фактично ґрунтується на припущеннях.

Крім того, оцінка дій відповідача1, на незаконності яких наголошує заявник, судом буде надана за результатом розгляду справи по суті на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів. При цьому, заявник не повідомляє жодних обставин стосовно вчинення певних дій з об`єктами нерухомого майна станом на момент звернення до суду із даною заявою про забезпечення позову. Тобто, суду не доведено, що описані події свідчать про можливість утруднення виконання судового рішення на даний час.

В силу вимог положень процесуального закону, що стосується забезпечення позову, заявник має надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення в період пред`явлення позову до суду. Зокрема, докази щодо реалізації чи підготовчі дії щодо реалізації майна, його передачі іншим особам, зміни статусу, тощо. Проте, у поданій заяві заявник послається лише на потенційну можливість виникнення заявлених у заяві обставин.

Таким чином, заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, заявник не навів обставин, з якими законодавство пов`язує необхідність для їх вжиття та не підтвердив їх належними доказами.

Оцінивши доводи заявника та надані ним докази щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника стосовно забезпечення позову, наявності зв`язку між заявленими заходами до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зважаючи на необхідність забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення заяви Фізичної особи-підприємця Шинкаренка Юрія Володимировича про забезпечення позову.

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Згідно з п. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Таким чином, заява Фізичної особи-підприємця Шинкаренка Юрія Володимировича № 28/10/21-1 від 28.10.2021 року про забезпечення позову у справі № 911/2920/21 задоволенню не підлягає як не обґрунтована та не доведена.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

Ухвалив:

1. Відмовити в задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Шинкаренка Юрія Володимировича № 28/10/21-1 від 28.10.2021 року про забезпечення позову у справі № 911/2920/21.

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та відповідно до ч. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя А.Ю. Кошик