Court ruling № 100991817, 11.11.2021, Commercial Court of Kyiv City

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

11.11.2021Справа № 910/18001/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інор» про забезпечення позову, особи, які можуть отримати статус учасників справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Автосом», комунальне підприємство «Київтранспарксервіс»

Представники:

від заявника Скічко І.В., Сухацький А.П.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інор» з заявою про забезпечення позову до подачі позову шляхом:

- заборони товариству з обмеженою відповідальністю «Автосом», комунальному підприємству «Київтранспарксервіс» виконувати умови договору № ДНП- 2021-10/08 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 08.10.2021 року;

- заборони товариству з обмеженою відповідальністю «Автосом», комунальному підприємству «Київтранспарксервіс», в тому числі із залученням будь-яких інших фізичних та юридичних осіб, вчиняти будь-які дії, спрямовані на експлуатацію, утримання та облаштування майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Голосіївський район, вул. Володимирська, 101, в тому числі демонтувати наявні обмежувальні знаки, дорожні знаки, засоби відеонагляду, паркани, шлагбауми, пости охорони, використовувати наявні або встановлювати нові обмежувальні знаки, дорожні знаки, засоби відеонагляду, паркани, стовпчики, шлагбауми, пости охорони, тощо, стягувати плату за використання майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Голосіївський район, вул. Володимирська, 101;

- заборонити товариству з обмеженою відповідальністю «Автосом», комунальному підприємству «Київтранспарксервіс» та будь-яким іншим фізичним та юридичним особам чинити перешкоди товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інор» у користуванні майданчиком для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Голосіївський район, вул. Володимирська, 101;

- заборонити «Київтранспарксервіс» укладати будь-які договору та/або правочини (в тому числі акти, протоколи) про надання майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Голосіївський район, вул. Володимирська, 101, для експлуатації, утримання та облаштування.

Заявник зазначив, що має намір пред`явити позов про визнання дійсним договору № ДДП-20190821/01 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 21.08.2019, укладеного між комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інор»;

- визнання недійсним (неукладеним) договору № ДНП-2021-10/08 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 08.10.2021, укладеного між комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Автосом».

За твердженням заявника, є пролонгованим договір № ДДП-20190821/01 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 21.08.2019, укладений між комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інор». Водночас представники товариства з обмеженою відповідальністю «Автосом» вчиняють протиправні дії, спрямовані на демонтаж майна заявника.

Таким чином невжиття заходів забезпечення позову може призвести до пошкодження майна заявника.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 N 5-рп/2011 у справі N 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Згідно з Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 січня 2020 року у справі № 922/2163/17 забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Оцінюючи наведені заявником доводи на відповідність критерію ймовірного утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, суд зазначає, що заявником не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено в порядку приписів статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України, що існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернутися до суду.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інор».

На підставі викладеного, керуючись статтями 136, 137, 140, 234 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інор» у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала набрала законної сили 11.11.2021.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя С. А. Ковтун