Sentence № 100759921, 03.11.2021, Zhovtnevyi District Court of Kryvyi Rih City

Справа №212/2183/20

1-кп/212/224/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2021 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Власенко М.Д., за участі секретаря судового засідання - Яцик А.Д., Машошиної Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Кривого Рогу кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040730000511 від 28.02.2020 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, з вищою освітою, працюючого фізичною особою - підприємцем, одруженого, маючого на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 .

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України.

Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження: прокурори Криворізької північної окружної прокуратури - Кривдюк С.В., Бурлака І.І., потерпілий - ОСОБА_3 , обвинувачений - ОСОБА_1 , захисник обвинуваченого - адвокат Вако М.Ю., -

В С Т А Н О В И В:

28 лютого 2020 року з 12.00 години, на службовому автомобілі патрульний наряд поліції у складі: інспектора патрульної поліції в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП ОСОБА_3 , інспектора патрульної поліції в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП ОСОБА_4 та поліцейського патрульної поліції в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП ОСОБА_5 , які знаходились під час виконання службових обов`язків у форменому одягу поліції, перебували біля проїжджої частини дороги по вул. Ракітіна в Покровському районі м. Кривого Рогу, навпроти будівлі №6-б по вказаній вулиці, де здійснювали фіксацію швидкісного режиму проїжджаючих автомобілів.

Близько 17.37 години цього ж дня, вказаними патрульними поліцейськими за перевищення швидкості руху був зупинений автомобіль «Тойота Камрі» реєстраційний номер № НОМЕР_1 , за кермом якого знаходився обвинувачений ОСОБА_1 .

Інспектор патрульної поліції Вінник В.В., підійшовши до автомобіля з боку водія, повідомив обвинуваченого ОСОБА_1 про порушення ним правил дорожнього руху, попередив про застосування заходів адміністративного характеру та заборонив продовження руху автомобіля.

На що обвинувачений ОСОБА_1 , не реагуючи на попередження співробітника поліції, близько 17.38 годині, знаходячись за кермом автомобілю «Тойота Камрі» реєстраційний номер № НОМЕР_1 , усвідомлюючи, що автомобіль є джерелом підвищеної небезпеки, умисно, діючи з метою опору працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків, почав рух автомобілю, намагаючись втекти з місця скоєння правопорушення, що перешкоджало виконанню потерпілим своїх функцій та реалізації повноважень, при цьому умисно наїхав лівим заднім колесом автомобіля на праву стопу інспектора ОСОБА_3 , чим спричинив фізичний біль.

Після цього, обвинувачений ОСОБА_1 був затриманий співробітниками поліції, та доставлений до Покровського ВП КВП.

В результаті протиправних умисних дій обвинуваченого ОСОБА_1 , а саме опору працівникові правоохоронних органів при виконанні ним службових обов`язків, інспектору патрульної поліції в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП ОСОБА_3 у зв`язку з виконанням ним службових обов`язків, був спричинений фізичний біль.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у пред`явленому обвинуваченні не визнав, пояснив, що 28 лютого 2020 року приблизно о 17-30 годині він на своєму автомобілі «Toyota camry» рухався у сторону 129 кварталу зі швидкістю приблизно 60 км/год і був зупинений співробітником поліції, нібито за перевищення швидкості. Поліцейський подав знак зупинки палицею, підійшов до його автомобіля, але він не чув, щоб він представлявся. Він зупинився, відчинив вікно, спитав про причину зупинки. Співробітник поліції сказав, що зупинив його у зв`язку із перевищенням швидкості. Він йому сказав, що швидкість він не перевищував, рухався зі швидкістю 68 км/год, попросив пред`явити йому якісь докази, відео. Співробітник поліції погодився, приніс «Трукам», де була показана швидкість 71 км/год, але на зображенні не було видно номерного знаку, моделі автомобіля, про що він і повідомив співробітнику поліції і сказав, що він буде рухатися далі. Ніяких наказів від поліцейського він не чув, наказу залишатися на місці також не чув, було шумно. Він не знав, що це є співробітник поліції, він не показав посвідчення, і тому своє посвідчення водія він теж не показував. Поруч стояв службовий поліцейський автомобіль, тому він допускав, що це були співробітники поліції, вони були в формі. Він завів автомобіль та поїхав прямо, оскільки подумав, що його спілкування з співробітником поліції завершилося. Він не знав, що вимога залишатися на місці була адресована саме йому, там було шумно. Чіткої команди залишатися на місці він не чув. Співробітник поліції не казав, що буде складатися постанова. Стаж водія приблизно 15 років. Перед початком руху, він переконався, що це буде безпечно, подивися у дзеркала заднього виду, на співробітника поліції та на проїжджу частину, інспектора біля лівого колеса його машини він не бачив. Рух він почав прямо та повільно. Чому на відеозаписі потерпілий кричав, йому не відомо, на ногу йому він не наїжджав, поліцейський знаходився від нього на відстані 1м. Тілесних ушкоджень швидка допомога не виявила. Він вважає, що потерпілий не справжній поліцейський, він просив у нього посвідчення, але він не показав. Через 200-300 метрів у дзеркало заднього виду він побачив позаду патрульну машину з проблисковими маячками, він здав вправо та зупинився, вийшов з машини та включив відеозапис. В його бік швидко наближався поліцейський з котрим він спілкувався, і кричав, що він нібито наїхав йому на ногу. Він це заперечив. Тоді співробітник поліції декілька разів вдарив його по плечу, він відчував біль. Він підійшов до іншого співробітника поліції, сказав, що йому погано та попросив викликати йому швидку. На що співробітник поліції сказав йому, що швидку викликати не буде і що він затриманий. Приблизно о 18.00 годині він був затриманий, просив скласти протокол затримання, але йому було відмовлено. Він попросив скласти протокол за перевищення швидкості, йому також було відмовлено. Приблизно через півгодини приїхали ще співробітники поліції, яким він пояснив, що сталося, передав їм на вимогу своє водійське посвідчення, тех.паспорт та ключі від машини. Після цього вони провели обшук автомобіля, посадили його у службову машину та повезли до Покровського відділу поліції, а також відвезли до ПНД перевірити на стан алкогольного, наркотичного сп`яніння. Результат був негативний. Коли його привезли назад до райвідділу, він просив викликати йому швидку допомогу, тоді йому дали бумагу, сказали підписувати і тоді вони викличуть швидку. Він нічого не розумів, але все підписав, оскільки сподівався отримати медичну допомогу. Потім приїхала швидка і йому дозволили зробити дзвінок колишній дружині ОСОБА_6 . Швидка провела огляд, зробили укол та відвезли його до лікарні, де його оглянули, зробили флюорографію та відвезли назад до Покровського відділу поліції. Там вже була ОСОБА_6 , яка сказала, що поліцейські вимагають 5 000 доларів, а інакше його посадять. Він знав, що у його мами є така сума грошей і запропонував поїхати туди. Він, ОСОБА_6 та 2 чи 3 поліцейських сіли до поліцейської машини, приїхали, ОСОБА_6 вийшла з одним поліцейським, потім поліцейський повернувся сам, сказав, що ОСОБА_6 залишилася у мами. Потім вони поїхали в ізолятор. Він перебував в ізоляторі до ранку, після чого, його привезли до суду та обрали запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. У свободі пересування його обмежили другий раз, зупинили о 17.40 годині, а протокол затримання склали через 2 годині з моменту затримання. Його автомобіль важить 1600 кг, як би він наїхав на ногу потерпілому, він би не зміг самостійно пересуватись. Проте на відеозаписі, який він зробив на свій телефон є відрізок, де потерпілий не шкульгає, а йде прямо та розмовляє по телефону. Крім того, він вийшов з машини з місця водія, тобто він керував автомобілем після того, як він начебто наїхав йому на ногу. На відео з бодікамер працівника поліції не видно, що він наїхав потерпілому на ногу.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 суду пояснив, що 28 лютого 2020 року о 17-40 годині знаходився на чергуванні по вул. Ракітіна, 6б, вимірював режим швидкісного руху транспортних засобів з використанням лазерного вимірювача «TruCam». Службовий автомобіль був припаркований поблизу бордюра. У екіпажі окрім нього були також ОСОБА_4 та ОСОБА_7 . Було зафіксовано перевищення швидкості та зупинено автомобіль обвинуваченого, який здійснив порушення. Фіксацію швидкості руху здійснював він, а зупинку транспортного засобу здійснював ОСОБА_4 . Автомобіль на вимогу зупинився перед службовим транспортним засобом десь за 5 м попереду. Він підійшов до дверей зупиненого автмобіля близько, зупинився десь за 5 см до дверей. Перевищення швидкості було зафіксовано до 73 км/год. З водієм він спілкувався десь 1,5 хвилини до моменту коли водій почав рух. Він встиг лише представитися та ознайомити з відеоматеріалом на приладі, після цього водій побачив, що візуально на екрані роздивитись номерний знак не можна і вирішив, що на цьому спілкування повинно закінчитися і можна самовільно далі пересуватися, не зважаючи на його команди. Про те, що необхідно залишатися на місці і про те, що все фільмується він повідомив водія. Бодікамера у нього була ввімкнута. Коли він повідомив водію, що зараз на цьому місці він не може показати повністю номерний знак, в разі необхідності вони перенесуть їх спілкування до відділку патрульної поліції, водій вирішив, що спілкування на цьому завершено, водій підвищував тон, не бажав його слухати та в певний момент, незважаючи на його наказ «залишатись на місці», закрив вікно та рушив. Водій поїхав мовчки, нічого не сказав. Оскільки він знаходився близько до автомобіля, то не встиг зреагувати та відійти і тому машина обвинуваченого наїхала йому на праву ногу. Він звертався за медичною допомогою, попередньо йому встановили пошкодження зв`язок. Вони наздоганяли водія всім екіпажем. Один з учасників руху побачивши переслідування, в другій смузі зупинився і перешкодив обвинуваченому подальший рух, а отже обвинувачений зупинився не за власним бажанням. Вони викликали працівників Покровського відділу поліції, оскільки водій поводив себе неадекватно, рухався проїзною частиною, знімав відео на телефон, були ознаки алкогольного або наркотичного сп`яніння. У зв`язку із тим, що справа стала кримінальною, то притягати водія до адміністративної відповідальності вважали недоречним. Обвинуваченого було зупинено за порушення п.12.4 ПДР, а саме перевищення встановлених обмежень швидкісного режиму транспортних засобів в межах населеного пункту. Він надавав водію всі наявні докази, які були у нього в той момент, показував відеозапис. На момент фіксації на приладі був лише один автомобіль обвинуваченого «Toyota camry». Номер державної реєстрації на приладі видно не було. Перший раз обвинувачений зупинився у правій крайній полосі поблизу бордюри. Він міг сказати обвинуваченому ще фразу “стій”, якщо фразу “залишайтесь на місці” обвинувачений не зрозумів. Він не давав обвинуваченому рухатися, оскільки йому необхідно було ознайомитися з документами та належним чином провести розгляд справи, керуючись ст.251-252 КУпАП оцінити докази та прийняти рішення. Він не знає чи спеціально обвинувачений наїхав йому на ногу, але своїми діями він не провокував обвинуваченого на конфлікт. У момент наїзду його напарник знаходився позаду нього, а ОСОБА_8 була у патрульному автомобілі. Обвинувачений завдав йому фізичний біль, він мав травму стопи, яку лікував. Після другої зупинки, коли вони наздогнали автомобіль обвинуваченого, всі його дії були направлені на те, щоб прибрати обвинуваченого з проїзної частини дороги, щоб він не наражав на небезпеку себе та інших учасників дорожнього руху. Він висловив обвинуваченому словесну вимогу зійти з проїзної частини та попередження, що до нього будуть застосовані заходи фізичного впливу, якщо він не виконає дану вимогу. Заходи фізичного впливу він не застосовував до обвинуваченого. Коли приїхав СОГ, він був у лікарні. Обвинувачений відмовився з ним спілкуватися, сказав, що він неадекватний. Покарання просить суд призначити на розсуд суду, претензій до нього не має.

Допитаний в судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_4 суду пояснив, що у лютому 2020 року, дату точно не пам`ятає, перебував з напарниками ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на службі по вул.Ракітіна. Приблизно о 17.30-18.00 годині було зупинено автомобіль «Toyota camry» під керуванням обвинуваченого. Прилад вимірювання швидкості знаходився у ОСОБА_3 , вони разом підійшли до водія, ОСОБА_3 представився та роз`яснив обвинуваченому причину зупинки, йому показали відео з «Тrucam», але він з ним не погодився, хотів ознайомитися з доказами. Вони йому були надані, але водій вирішив, що його зупинили без причини і самостійно почав рух. Під час розмови обвинуваченого та потерпілого він знаходився поруч, чув розмову, вони тривала 1-2 хвлини. Потерпілий неодноразово казав обвинуваченому, щоб той залишався на місці, обвинувачений проігнорував це та почав рух, здійснивши наїзд лівим заднім колесом автомобіля на ногу потерпілого. Потім ОСОБА_3 була надана медична допомога, які саме ушкодження він отримав, не пам`ятає. Як саме потерпілий звертався до обвинуваченого, він вже не пам`ятає, але потерпілий звертався саме до обвинуваченого, забороняючи йому рух, автомобілі обвинуваченого більше нікого не було. Після наїзду потерпілий почав гучно кричати, вони разом сіли до службового автомобіля і почали наздоганяти обвинуваченого, напарниця ОСОБА_5 була вже у службовій машині. Автомобіль обвинуваченого зупинили приблизно через 200 м. Обвинувачений вийшов з авто і вів себе неадекватно, казав, що він їх боїться, хоча вони не погрожували йому. До обвинуваченого насилля застосовано не було, удари йому не наносили. Він не бачив, що до обвинуваченого була застосована фізична сила. Не пам`ятає, чи просив обвинувачений викликати йому швидку допомогу.

Допитаний в судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_5 суду пояснила, що дату події точно не пам`ятає, вони з напарниками чергували по вул.Ракітіна з приладом вимірювання швидкості руху. Було зупинено транспортний засіб «Toyota» за перевищення швидкості. В цей момент її напарники ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підійшли до автомобіля обвинуваченого, а потім вона побачила, що вони біжать до службового автомобіля. ОСОБА_3 сказав, що йому наїхали на ногу. Моменту наїзду вона не бачила. Вони разом почали наздоганяти обвинуваченого, який поїхав прямо, наздогнали швидко, вона залишилась у службовій машині і викликала допоміжний епікаж. Напарники вийшли з автомобіля, підійшли вдруге до водія, спілкувалися. Обвинувачений все знімав на телефон. Потім вони викликали швидку допомогу. Під час переслідування обвинуваченого, за кермом був потерпілий. Агресивні дії до потерпілого при першій зупинці вона не бачила, а при другій - чула нецензурну лайку зі сторони обвинуваченого. До обвинуваченого ніяких агресивних дій не бачила. Службова машина обладнана відео регістратором, який мабуть працював у той день. Нагрудна камера точно була у потерпілого, не пам`ятає чи була нагрудна камера у неї, не знає чи є запис. На той момент стаж її роботи у поліції був півроку, вона була на стажуванні.

Допитаний в судовому засіданні свідок захисту ОСОБА_9 суду пояснила, що обвинувачений – її колишній чоловік. Безпосереднім свідком події кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 вона не була, з ним у машині в той день не їхала. 28 лютого 2020 року обвинувачений зателефонував їй о 22.00 годині вечора, сказав, що його затримала поліція, попросив приїхати. Коли вона приїхала, в неї працівники поліції вимагали гроші за те, щоб не посадити до його до в`язниці, на що вона погодилась, передала гроші, потім з цього приводу зверталась до ДБР. З приводу обвинувачення їй відомо лише те, що ОСОБА_1 їй повідомив телефоном, що його звинувачують у наїзді на ногу співробітнику поліції, але він цього не робив.

Крім показів самого обвинуваченого, потерпілого та свідків на підтвердження провини обвинуваченого прокурором надано, а судом досліджено також наступні письмові докази.

Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020040730000511 від 28.02.2020 року за ч.2 ст.345 КК України ( а.к.п.76).

Рапорт чергового Покровського ВП, зареєстрованого в ЄО № 4720 від 28.02.2020 року, згідно якого надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що 28.02.2020 року о 18.53 год. по вул. Ракітіна, буд.10 в Покровському районі м. Кривого Рогу швидка медична допомога повідомила, що працівники поліції зупинила водія «Тойота Камрі», чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , який наїхав на ногу працівнику поліції. Потерпілий доставлений до міської лікарні № 8 з попереднім діагнозом: закритий перелом першого та другого пальця правої стопи (а.к.п.77).

Рапорт чергового Покровського ВП, зареєстрованого в ЄО № 4714 від 28.02.2020 року, згідно якого надійшло повідомлення зі служби «102» від інспектора УПП в м. Кривий Ріг Вінника В.В. про те, що приблизно 10 хвилин тому зупинено автомобіль «Тойота», темного кольору, номер НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 , який передумав спілкуатись з працівником поліції та поїхав з місця, наїхавши на ногу ОСОБА_3 . Була погоня, водія зупинили (а.к.п.78).

Рапорт чергового Покровського ВП, зареєстрованого в ЄО № 4727 від 28.02.2020 року, згідно якого надійшло повідомлення зі служби «102» від представника міської лікарні № 8 про те, що 28.02.2020 року о 17.42 сталось ДТП, авто «Тойота» НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 наїхав на працівника поліції ОСОБА_3 , який доставлений до лікарні, діагноз: пошкодження зв`язок правої стопи, больовий синдром, амбулаторне лікування (а.к.п.79).

Протокол огляду місяця події від 28 лютого 2020 року, ділянки місцевості неподалік будинку № 10 по вул. Ракітіна, в Покровському районі міста Кривого Рогу, в ході якого встановлено, що на відстані приблизно трьох метрів від бордюру розташований легковий автомобіль марки «Тойота Камрі», чорного кольору, реєстраційний номер № НОМЕР_1 , двері якого на момент огляду зачинені. Автомобіль без видимих механічних пошкоджень. Під час огляду виявлено та вилучено автомобіль марки «Тойота Камрі», чорного кольору, реєстраційний номер № НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобі НОМЕР_2 на ім,я ОСОБА_1 (а.к.п.80-83).

Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного КП «КБЛНПД» «ДОР» № 649 від 28.02.2020 року, згідно якого ознак сп`яніння у гр.. ОСОБА_1 не виявлено (а.к.п.84).

Відповідно до Довідки №1370, виданої КП «Криворізька міська клінічна лікарня №8» КМР, ОСОБА_3 звернувся в травмпункт 28.02.2020 року о 18:40 год. з приводу травми, отриманої 28.02.2020 року о 17:42 год. в наслідок ДТП, встановлений діагноз: пошкодження зв`язок правої стопи, больовий синдром (а.к.п.85).

Згідно Наказу від 04.12.2019 року № 947 о/с сержанта поліції ОСОБА_3 призначено на посаду інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону № 1 полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг управління патрульної поліції в Дніпропетровській області (а.к.п.97, 108).

Згідно дислокації сил та засобів автопатруля «Буран - 112» ППП в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП 28.02.2020 року до автоекіпажу АПМ на автомобілі «Toyota Prius» д.з. НОМЕР_3 з приладом «TrueCAM» увійшли інспектори ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та поліцейській ОСОБА_5 (а.к.п.103-108,112-113).

Постановою слідчого від 02.03.2020 року, визнано речовими доказами автомобіль марки «Тойота Камрі», реєстраційний номер № НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобі на ім,я ОСОБА_1 , які передано на зберігання ОСОБА_1 (а.к.п.87-88).

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.02.2020 року накладено арешт на «Тойота Камрі», реєстраційний номер № НОМЕР_1 (а.с.121-123).

Згідно висновку судово-медичного експерта №394 від 12 березня 2020 року, будь яких об`єктивних ознак, які могли б свідчити про наявність у ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, на момент огляду та в представлених медичних документах не виявлено. Встановлений в медичних документах діагноз: пошкодження зв`язок правої стопи – об`єктивними клінічними даними не підтверджений, тому не враховується при визначені ступеню тяжкості тілесних ушкоджень (а.к.п.128-129).

Згідно протоколу огляду предмета від 03 березня 2020 року слідчим проведено огляд Диску для лазерних систем зчитування, який містить два відеозапису з бодікамер патрульних поліцейських з фіксацією отримання тілесних ушкоджень поліцейським УПП м. Кривого Рогу ОСОБА_3 28.02.2020 року. На диску відеозапис під назвою «20200229002755000733», час зйомки з 17.37 годин до 17.39 годин. На вказаному відеозапису співробітник поліції ОСОБА_3 (запис відео здійснюється з його бодікамери), зупиняє автомобіль за кермом якого знаходиться ОСОБА_1 , та повідомляє йому про порушення правил дорожнього руху та забороняє рух автомобілю, на що ОСОБА_1 , закриває вікно автомобіля, та рухається, після чого ОСОБА_3 голосно кричить, що йому наїхали на ногу. На диску відеозапис під назвою «20200229002808000734», час зйомки з 17.39 годин до 17.42 годин. На вказаному відеозапису зйомка ведеться з бодікамери співробітника поліції ОСОБА_3 , який затримав ОСОБА_10 , та останній сперечається зі співробітником поліції на вулиці. ( а.к.п.134).

Постановою слідчого від 03.03.2020 року визнано речовим доказом оглянутий диск для лазерних систем зчитування з відеозаписами бодікамер патрульних поліцейських ( а.к.п.135).

Постановою слідчого від 27.03.2020 року задоволено клопотання сторони захисту та визнано речовим доказом диск для лазерних систем зчитування з відеозаписом, наданим ОСОБА_1 та його захисником, який долучено до кримінального провадження. ( а.к.п.136-137).

Судом також безпосередньо досліджено диск для лазерних систем зчитування з відеозаписами бодікамер патрульних поліцейських, зі змісту файлу «№20200229002755000733.mov» встановлено, що 28.02.2020 року зупинено автомобіль, за кермом якого перебував обвинувачений ОСОБА_1 , працівник поліції ОСОБА_3 представився, назвав свою посаду і прізвище (00:01:20 хв. запису), після чого на зауваження водія щодо відсутності доказів його порушення, ОСОБА_3 почав пояснювати ОСОБА_1 роботу приладу вимірювання швидкості «TrueCAM», але ОСОБА_1 завів двигун, на що ОСОБА_3 висловив вимогу обвинуваченому: «Залишатись на місці» (00:01:17 хв. запису) та намагаючись зупинити рух водія, ОСОБА_3 почав висловлювати вимогу «Забороняю Вам…» (00:01:20 хв.запису), але не встиг завершити вислів, оскільки обвинувачений закрив вікно і поїхав з місця зупинки на своєму автомобілі, наїхавши на ногу потерпілому. Другий файл № 20200229002808000734, на якому міститься відеозапис другої зупинки обвинуваченого повністю відповідає змісту запису, зробленому самим обвинуваченим на власний мобільний телефон.

Так, судом також безпосередньо досліджено диск для лазерних систем зчитування з відеозаписами, зробленими самим обвинуваченим після його повторної зупинки працівниками поліції, який був долучений за клопотанням сторони захисту. З змісту наданих записів встановлено, що обвинувачений заперечив наїзд на ногу працівника поліції, вважав свої дії правомірними, а дії поліцейських незаконними, погрожував скаргами, на що йому пояснювали підстави його зупинки, фіксацію перевищення швидкості приладом «TrueCAM», встановлену швидкість та причини другої зупинки. Після виклику слідчо-оперативної групи, обвинувачений просив викликати йому швидку, на що йому було запропоновано зробити це самостійно.

Відповідно до п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В силу вимог ст. ст. 370, 373 КПК України суд обґрунтовує вирок лише на доказах, які були розглянуті у судовому засіданні і обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Суд, виходячи з власного переконання, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, у першу чергу оцінює кожний з наведених доказів з точки зору його належності, допустимості та достовірності, після чого переходить до оцінки зібраних доказів у сукупності з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення у справі.

Суд відхиляє заперечення сторони захисту щодо недопустимості як доказу відеозапису з бодікамер патрульного ОСОБА_3 з підстав порушення порядку його отримання, відсутності в матеріалах справи інформації щодо серії та номеру приладу, яким здійснювався відеозапис, а також не долучення самого приладу або його електронного носія.

Відповідно до ч.1 ст.99 КПК України, документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Відповідно до ч.2 ст.99 КПК України, до документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати, серед іншого, матеріали відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні).

З наведеного слід дійти висновку, що кримінально процесуальним законом матеріали відеозаписів прирівнюються до категорії документів лише у випадку, якщо вони містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

В розумінні ч.2 ст.93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів, в тому числі шляхом витребування та отримання документів від органів державної влади.

Як вбачається з відповіді командира полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області від 03.03.2020 року на запит слідчого СВ Покровського ВП КВП ГУНП у Дніпропетровській області, останньому повідомлено про можливість отримати відеозаписи бодікамер працівників поліції особисто у відділі моніторингу та аналітичного забезпечення (а.с.96).

Таким чином, сторона обвинувачення, а саме слідчий під час досудового розслідування, реалізуючи своє право,передбачене ст.93 КПК України на збирання доказів, самостійно отримав від представників органу державної влади – працівників поліції відеозаписи з нагрудних бодікамер, які зафіксовані на диску для лазерних систем зчитування, визнані слідчим речовим доказом та долучені до матеріалів кримінального провадження, а також відкриті стороні захисту в порядку ст.290 КПК України.

Крім того, самим обвинуваченим не заперечувались обставини, зафіксовані на вказаному відеозаписі і в судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив, що на відео за кермом автомобіля дійсно зображений він, його дійсно зупинив працівник поліції, але опору він йому не чинив, жодних наказів від потерпілого не чув.

З огляду на викладене, суд визнає надані стороною обвинувачення відеозаписи з бодікамер потерпілого ОСОБА_3 , що містяться на двох файлах належними та допустимими доказами, які отримані з дотриманням вимог закону та містять відомості, що доводять обставини пред`явленого обвинувачення.

Суд також враховує, що стороною захисту під час досудового розслідування аналогічним чином самостійно здійснено копіювання на оптичний диск відеозапису, зробленого обвинуваченим на власний мобільний телефон та надано слідчому з клопотанням про долучення до матеріалів кримінального провадження, який також визнано слідчим речовим доказом та досліджено у судовому засіданні. Вказаний відеозапис повністю узгоджується з відеозаписом, зробленим на бодікамеру працівника поліції та не має розбіжностей.

Оцінюючи покази свідка ОСОБА_9 , суд відхиляє їх як неналежний доказ, оскільки вказана особа не була безпосереднім очевидцем подій, а отже її покази не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, або інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Твердження захисника про те, що свідок ОСОБА_5 на досудовому слідстві надавала інші покази, а в суді пояснила, що нічого не чула і не бачила, суд відхиляє як такі, що не ґрунтуються на законі, оскільки відповідно до ч.4 ст.95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.

При цьому, покази свідка ОСОБА_5 , надані в судовому засіданні про те, що вона не чула розмови та не бачила моменту самого наїзду на ногу потерпілого, не спростовують провини обвинуваченого та підтверджують обставини пред`явленого обвинувачення в іншій частині, щодо обставин зупинки автомобіля, дати часу та місця подій, тобто містять частину інформації, що входить до предмету доказування у справі.

Твердження сторони захисту про те, що на відеозаписі відсутній свідок ОСОБА_4 , а отже він не міг бачити і чути розмови обвинуваченого та потерпілого, спростовуються показами самого свідка ОСОБА_4 та потерпілого ОСОБА_3 , які повністю узгоджуються між собою.

Отже, надані в судовому засіданні покази свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які були у складі екіпажу патрульної поліції під час першої зупинки обвинуваченого за перевищення швидкості суд приймає як належні та допустимі докази, які є логічними та послідовними, повністю узгоджуються між собою, а також з показами потерпілого ОСОБА_3 та не суперечать іншим здобутим доказам у справі.

Оцінюючи покази обвинуваченого про те, що він не чинив опору працівнику поліції, не чув жодних висловлених до нього вимог, крім того не вважав ОСОБА_3 працівником поліції, оскільки останній не пред`явив йому документів, а потім злякався і вирішив поїхати з місця зупинки, суд оцінює критично та вважає їх неспроможними, не достовірними та такими, що надані обвинуваченим з метою ввести суд в оману з наступним уникненням відповідальності за вчинений ним злочин.

Так, судом достеменно встановлено, що обвинувачений зупинився на вимогу потерпілого ОСОБА_3 , який був одягнений у формений одяг і від початку розмови представився, назвав своє прізвище та займану посаду працівника патрульної поліції, а також повідомив причину зупинки. Зміст подальшого спілкування обвинуваченого з потерпілим свідчить про повне розуміння обвинуваченим посадового становища особи, що його зупинила, оскільки обвинувачений висловив вимогу негайно продемонструвати йому доказ перевищення ним швидкості руху та відмовився від складання будь-яких документів.

Посилання сторони захисту на незаконність дій поліцейського ОСОБА_3 , який не пред`явив своє службове посвідчення, суд відхиляє як такі, що не ґрунтуються на законі, оскільки вимогами ч.3 ст.18 та ч.4 ст.30 Закону України «Про національну поліцію України» передбачено обов`язок поліцейського пред`явити службове посвідчення лише на вимогу особи та у випадку неможливості ідентифікувати поліцейського за зовнішніми ознаками. В іншому випадку, звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов`язаний назвати своє прізвище, посаду та спеціальне звання.

Як встановлено судом, обвинувачений ОСОБА_1 не вимагав від поліцейського ОСОБА_3 при першій зупинці пред`явити службове посвідчення, а отже дії потерпілого повністю відповідали вимогам закону.

Твердження обвинуваченого про те, що він не чув жодної висловленої до нього вимоги працівником поліції, спростовуються відеозаписом з бодікамери потерпілого ОСОБА_3 , де чітко зафіксовано вимогу «Залишатись на місці», яку обвинувачений об`єктивно міг та повинен був чути з огляду на відкрите вікно автомобіля та мінімальну відстань між ним та потерпілим під час спілкування.

Оцінюючи заперечення сторони захисту щодо наявності в діях обвинуваченого ознак «опору», суд першочергово надає оцінку поведінці поліцейського ОСОБА_3 , яка повністю відповідала вимогам Закону України «Про національну поліцію України», при цьому застосовані до обвинуваченого заходи у вигляді зупинки транспортного засобу за порушення Правил дорожнього руху України у вигляді перевищення швидкості були необхідними та пропорційними у ситуації, що склалася, а подальші дії та вимоги працівника поліції були застосовані відповідно до процедури, установленої законом.

Судом не встановлено в діях як потерпілого ОСОБА_3 , так і інших членів екіпажу наявності ознак насильства, або попередження про його застосування, а також будь-яких інших агресивних дій, висловлювань, погроз, образ чи інших провокативних дій, які самі по собі або опосередковано могли змусити обвинуваченого вдатись до самозахисту чи викликати рефлекторну реакцію, спрямовану на уникнення небезпеки для власного життя і здоров`я.

Судом також не встановлено в діях обвинуваченого ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП як про це зазначав захист, оскільки дії обвинуваченого, які полягали у свідомому приведенні у рух автомобіля всупереч законній вимозі працівника поліції залишатись на місці зупинки, є усвідомленою активною фізичною поведінкою зі спрямованим умислом на протидію виконанню поліцейським його законних повноважень.

Відсутність у потерпілого ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, згідно висновку судово-медичної експертизи не спростовує провини ОСОБА_1 у вчиненому ним кримінальному правопорушенні.

Всі інші доводи сторони захисту, зокрема щодо не притягнення обвинуваченого до адміністративної відповідальності за перевищення швидкості руху, порушення порядку вимірювання швидкості, суд відхиляє як такі, що не входять до предмету доказування у даному кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду поза будь-яким розумним сумнівом доведено належними та допустимими доказами, як кожним окремо та і у сукупності вину обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України за ознаками: опору працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд керується ст.65 КК України і враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст.12 КК України, кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим відноситься до категорії нетяжких злочинів, обвинувачений раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебував і не перебуває, одружений, має на утриманні неповнолітнього сина, працює фізичною особою підприємцем, за місцем проживання характеризується позитивно.

Відповідно до ст.ст. 66, 67 КК України обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Вирішуючи питання щодо виду та розміру покарання, яке слід застосувати до обвинуваченого, суд враховує висновок органу пробоції з інформацією про соціально-психологічну характеристику особи обвинуваченого, а також поведінку обвинуваченого під час вчинення кримінального правопорушення та його подальше ставлення до вчиненого злочину, яке свідчить про свідоме нехтування обвинуваченим загальноприйнятими принципами поведінки законослухняного громадянина правової держави та підриває авторитет органів державної влади в очах стороннього спостерігача, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що застосування мінімального покарання, передбаченого санкцією ч.2 ст.342 КК України у вигляді штрафу не сприятиме його меті не лише кари, а й виправлення особи та запобіганню вчиненню нових злочинів. Проте, враховуючі дані про особу обвинуваченого, відсутність судимостей, наявності у обвинуваченого на утриманні малолітньої дитини, а також думки самого потерпілого, який не наполягав на суворому покаранні та не мав претензій до обвинуваченого, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_1 покарання у вигляді арешту.

На думку суду, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та конкретним обставинам справи, у відповідності до ст. 50 КК України.

Цивільний позов та процесуальні витрати у справі відсутні.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Застосований до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту, застосований ухвалою слідчого судді від 02.03.2020 року підлягає скасуванню після набрання вироком законної сили.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-371 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України та призначити йому покарання у вигляді арешту строком на три місяці.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов,язання, застосований до ОСОБА_1 - залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Захід забезпечення кримінального провадження у вигляді накладення арешту на автомобіль «Тойота Камрі», чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідно до ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 02.03.2020 року – скасувати.

Речові докази: два диска для лазерних систем зчитування - залишити в матеріалах кримінального провадження; автомобіль «Тойота Камрі» реєстраційний номер № НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на ім`я ОСОБА_1 - залишити у обвинуваченого ОСОБА_1 за належністю.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя: М.Д. Власенко