№ 10073186, 16.06.2010, Kyiv Administrative Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-2781/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" червня 2010 р.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Василенка Я.М., Усенка В.Г.,

при секретарі: Приходько Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.07.2009 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вінербергер»до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Вінербергер»звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000082200/0 від 11.03.2009 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.07.2009 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Деснянському районі м. Києва подали апеляційну скаргу, в якій просять апеляційну інстанцію скасувати незаконну на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою в позові відмовити. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, незаконність, необєктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Деснянському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Вінербергер»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.09.2008 року, валютного законодавства за період з 10.08.2005 року по 30.09.2008 року.

За результатами зазначеної перевірки було складено акт від 27.02.2009 року № 1678/23-5/33632915, яким встановлено, що позивачем порушено норми податкового законодавства з податку на прибуток підприємства, а саме: п. 13.5. ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чим занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 76653,76 грн., в тому числі: за II квартал 2007 року на 6223,71 грн., за III квартал 2007 року - 6065, 63 грн., IV квартал 2007 року - 18031,50 грн., за І квартал 2008 року - 3461,82 грн., за II квартал 2008 року - 13794,50 грн., за III квартал 2008 року - 29076,60 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 11.03.2009 року № 0000082200/0 про сплату податкового зобов'язання в розмірі 229961,28 грн. (в т.ч. штрафні (фінансові) санкції - 153307,52 грн.) в рахунок погашення податкового боргу з податку на прибуток іноземних юридичних осіб.

Взаємовідносини між позивачем та компаніями WALTER INTERNATIONAL Transportorganisation AG»(Республіка Австрія) і Spedition Gmbh»(Республіка Австрія), які є нерезидентами України, ґрунтуються на договорах доручення про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 27.02.2007 року б/н та від 23.04.2007 року № 2304.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Відповідно до п. 1.16 ст. 1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі Закон) нерезиденти - юридичні особи та суб'єкти господарської діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) з місцезнаходженням за межами України, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави.

Згідно із п. 13.1 ст. 13 Закону будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Підпунктами 1.35.1 та 1.35.2 пункту 1.35 статті 1 Закону встановлено, що фрахт - винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для цілей: перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами; перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.

Доходи нерезидентів, отримані як фрахт, оподатковуються за правилами, визначеними пунктом 13.5 статті 13 цього Закону.

У відповідності до п. 13.5 ст. 13 Закону сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів.

При цьому: базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту; особами, уповноваженими стягувати цей податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, чи є він платником цього податку чи ні, а також чи є він суб'єктом спрощеного оподаткування чи ні.

Підпунктом »пункту 1 статті 3 Конвенції між Урядом Республіки Австрія і Урядом України про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно, (підписана 16.10.1997 року, ратифікована 17.03.1999 року, набула чинності 20.05.1999 року) визначено, що термін «міжнародне перевезення»означає будь-яке перевезення морським, річковим або повітряним судном, що експлуатується підприємством Договірної Держави, крім випадків, коли морське, річкове або повітряне судно експлуатується виключно між пунктами в другій Договірній Державі.

Відповідно п. 1 ст. 8 Конвенції прибутки, одержані резидентом Договірної Держави від експлуатації морських, річкових або повітряних суден у міжнародних перевезеннях будуть оподатковуватись лише в цій Державі.

Для цілей цієї статті прибутки від експлуатації морських або повітряних суден у міжнародних перевезеннях включають: a) доход від здавання в оренду порожніх морських або повітряних суден; і b) прибутки від використання, утримання або здавання в оренду контейнерів (включаючи трейлери і супутнє устаткування для транспортування контейнерів), використовуваних для транспортування товарів чи виробів якщо така оренда або таке використання, утримання або оренда, залежно від випадку, є побічними стосовно експлуатації морського або повітряного судна у міжнародних перевезеннях.

Конвенція не передбачає оподаткування прибутку, отриманого резидентом Договірної Держави від експлуатації автомобільного транспорту у міжнародних перевезеннях лише в цій Державі.

Згідно п. 7 ст. 7 Конвенції в разі включення в прибуток видів доходів, які розглядаються окремо в інших статтях Конвенції, положення цих статей не будуть зачіпатись положеннями ст.7 Конвенцій.

Отже, враховуючи те, що прибутки одержані від експлуатації міжнародного транспорту передбачені ст. 8 Конвенції посилання суду першої інстанції на відсутність постійних представництв компаній другої Договірної Держави є помилковим та безпідставним.

Таким чином сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договором фрахту має оподатковуватись за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів.

З наведеного можна зробити висновок, що суд першої інстанції не правомірно задовольнив позовні вимоги.

Згідно зі ст.198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції та постановлення нової про відмову в позові.

На підставі викладеного, ст.ст. 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.07.2009 року скасувати, постановити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 21 червня 2010 року.