Court ruling № 100712937, 01.11.2021, Mykolaiv District Administrative Court

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

01 листопада 2021 р. справа № 400/8592/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін, в письмовому провадженні, розглянув клопотання відповідача про залишення позову без розгляду в адміністративній справі

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідачаУправління Служби безпеки України в Миколаївській області, вул. Спаська, 40, м. Миколаїв, 54001,

прозобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з позовом до Управління Служби безпеки України в Миколаївській області (надалі - відповідач), в якому просить суд зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу, у встановленому чинним законодавством України порядку, грошове забезпечення за пepioд перебування у розпорядженнi начальника Управлiння Служби безпеки України в Миколаївській області з 12.10.2018 року по 04.11.2019 року включно.

Ухвалою від 30.09.2021 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Відповідачем 26.10.2021 року подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в зв`язку з пропущенням позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом. Клопотання обґрунтоване тим, що для звернення до адміністративного суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, що обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відтак, строк звернення до суду, на думку відповідача, слід обраховувати з 12.03.2019 року - з дня виплати позивачу грошового забезпечення за період з 01.03.2019 року по 10.03.2019 року в сумі 5 259,92 грн., в той час як сума виплати місячного грошового забезпечення складала 14 689,70 грн.

Вирішуючи клопотання відповідача, суд виходить з наступного.

Предметом спору в даній справі, є виплата позивачу в належному розмірі грошового забезпечення за період з 12.10.2018 року по 04.11.2019 року.

В своєму рішенні від 15.10.2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Згідно з ст. 1 Конвенції "Про захист заробітної плати" № 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованою Україною 30.06.1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Стаття 233 ч. 2 КЗпПУ передбачає, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що до вимог позивача про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення, слід застосовувати приписи вищенаведеної норми КЗпПУ.

З тих же міркувань до спірних правовідносин не підлягає застосуванню загальний строк звернення до адміністративного суду, передбачений ст. 122 ч. 2 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 122, 248 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання Управління Служби безпеки України в Миколаївській області про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду в зв`язку з пропуском строку звернення до суду з адміністративним позовом - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст. 256 КАС України.

3. Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 КАС України.

Суддя А. О. Мороз