№ 10050258, 21.03.2007, Commercial Court of Ternopil Oblast

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2007 р.Справа № 6/17-189

12 год. 35 хв.

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі

при секретарі судового засідання

Розглянув справу

за позовом Тернопільського обласного комунального підприємства «Профілактична дезінфекція»в м. Тернополі, вул. Липова, 47, м. Тернопіль

до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції, вул. Білецька, 1, м. Тернопіль

про визнання протиправною відмови та зобов’язання вчинити певні дії

За участю представників сторін:

Позивача: Кічула Я.П.

Відповідача: Переймибіда Р.Б.

Суть справи:

Тернопільське обласне комунальне підприємство «Профілактична дезінфекція»в м. Тернополі звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправною відмови у переведенні на спрощену систему оподаткування та зобов’язання видати свідоцтво про право сплати єдиного податку у 2007 році за ставкою 10 відсотків.

Свої вимоги, підтримані в судовому засіданні представником, позивач мотивував необґрунтованістю відмови у видачі названого свідоцтва, оскільки перешкодою для цього не може бути форма власності засновника підприємства, а також вказав на відсутність у підприємства статутного фонду.

У письмових запереченнях на позов та згідно з поясненнями представника податкової служби відповідач позов не визнав, посилаючись на законність та обґрунтованість відмови. Зазначивши серед іншого, що позивач є комунальним підприємством заснованим органом місцевого самоврядування, частка якого перевищує 25 відсотків і який в свою чергу не є суб’єктом малого підприємництва.

Судове засідання призначене вперше на 21 лютого 2007 року було відкладено на 21 березня 2007 року.

Учасникам судового процесу роз'яснено належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст. 49, 51, 130 КАС України.

За відсутності відповідного клопотання аудіозапис судового засідання не здійснювався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

- відповідно до виданого 14 вересня 2001 року реєстраційного свідоцтва та довідки статуправління позивач є суб’єктом підприємницької діяльності - юридичною особою комунальної форми власності.

Все майно позивача є власністю громад сіл, селищ, міст Тернопільської області, управління якими здійснює Тернопільська обласна рада і закріплено за підприємством на праві оперативного управління (п.5.2 Статуту).

Як свідчать відповідні свідоцтва №№1918003845 від 25 грудня 2003 року, 1918005330 від 27 грудня 2004 року, 1918007380 від 01 січня 2006 року Тернопільське обласне комунальне підприємство «Профілактична дезінфекція»в м. Тернополі було платником єдиного податку за ставкою 10% впродовж 2004 –2006 років.

З метою отримання свідоцтва про сплату єдиного податку у 2007 році, 07 грудня 2006 року позивач звернувся до Тернопільської ОДПІ із відповідною заявою.

Листом від 13 грудня 2006 року № 84328/15-04 відповідач відмовив у видачі свідоцтва з посиланням на п.7 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування” від 03.07.1998р. №727/98, а саме:

- дія Указу не поширюється на суб’єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам –учасникам та засновникам даних суб’єктів, які не є суб’єктами малого підприємництва, перевищують 25 %.

При цьому, організаційно - правова форма та форма власності позивача, в порівнянні із 2004 –2006р.р., не змінилась.

Вказані дії податкового органу оспорюються позивачем в судовому порядку, разом із зобов’язанням видати свідоцтво про сплату єдиного податку.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Відповідно до змісту ч.3 ст.2 КАС України, оспорюванні дії повинні бути вчиненими :

- на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для їх вчинення.

При цьому, згідно з ч.2 ст.71 КАС України та роз’яснень ВАСУ від 12.05.1995р. №02-5/451, із наступними змінами, обов’язок доведення правомірності дій, приналежно до спірних правовідносин, покладається на відповідний податковий орган.

Проте, відмовляючи позивачу у видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, відповідачем не дотримано усіх приписів згаданих норм.

Як зазначалось вище, відмову надано відповідачем з посиланням на ч.4 ст.7 Указу №727/98.

Однак, при її надані податковим органом не враховано усіх обставин та вимог закону.

За змістом ч.4 ст.7 Указу №727/98 дія цього Указу не поширюється на суб’єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам –учасникам та засновникам даних суб’єктів, які не є суб’єктами малого підприємництва, перевищують 25 %.

Позивач по даній справі повністю відповідає критеріям, що ставляться ст.1 Закону України “Про державну підтримку малого підприємництва” від 19.10.2000р. №2063 та ст.1 Указу №727/98 для визначення суб’єктів малого підприємництва щодо яких може запроваджуватись спрощена система оподаткування, у т.ч. за ставкою 10%. Наведене підтверджується, зокрема виданими йому раніше свідоцтвами про сплату єдиного податку та не спростовано відповідачем у встановленому законом порядку.

Всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України, відповідачем не доведено наявності у позивача статутного фонду, що є обов’язковою умовою для відмови у переході на спрощену систему оподаткування за ч.4 ст.7 Указу №727/98, на який посилається податкова інспекція.

Системний аналіз положень Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства та Господарського кодексу України дає підстави вважати, що статутним фондом є грошові кошти, цінні папери, інше майно, внесені учасниками, засновниками юридичної особи шляхом придбання її акцій, часток.

Як вбачається з матеріалів справи, при створенні обласного комунального підприємства Тернопільською обласною радою, як засновником, не вносились ні вклади у грошовому виразі, ні майно для забезпечення діяльності підприємства, а в установчих документах позивача не міститься відображення поняття статутного фонду.

З огляду на це та на відсутність у позивача, згідно з його статутом, акцій, часток, паїв, статутний фонд у Тернопільського обласного комунального підприємства «Профілактична дезінфекція»в м. Тернополі не утворено (не сформовано) в розумінні законодавства, чинного на час відмови у наданні свідоцтва.

Доказів на підтвердження іншого відповідачем не представлено.

За таких обставин, вимоги позивача підлягають задоволенню як обґрунтовані і належним чином не спростовані.

Відповідно до ст. ст. 87,89,94 КАС України, сплачене позивачем державне мито підлягає стягненню (відшкодуванню) з Державного бюджету України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.2,3,7-17,69-71,86,87,89,94,158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

1. Визнати протиправною відмову Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції у переведенні Тернопільського обласного комунального підприємства “Профілактична дезинфекція” в м. Тернополі, м. Тернопіль, код 14034540 на спрощену систему оподаткування, викладену в листі від 13.12.2006 року №84328/15-04.

2. Зобов’язати Тернопільську об’єднану державну податкову інспекцію, вул. Білецька ,1, м. Тернопіль, видати Тернопільському обласному комунальному підприємству “Профілактична дезинфекція” в м. Тернополі, м. Тернопіль, код 14034540 з 01 січня 2007 року свідоцтво про право сплати єдиного податку у 2007 році за ставкою 10 відсотків.

3. Стягнути з Державного бюджету України -

- на користь Тернопільського обласного комунального підприємства “Профілактична дезинфекція” в м.Тернополі, вул. Липова, 47, м. Тернопіль, код 14034540 –3,40 грн. державного мита.

4. У відповідності до п.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993р. № 384 державне мито в сумі 81,60 грн., сплачене згідно з платіжним дорученням №1 від 04.01.2007р., підлягає поверненню Тернопільському обласному комунальному підприємству “Профілактична дезинфекція” в м. Тернополі, вул. Липова, 47, м. Тернопіль, код 14034540 , як зайво внесене.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі 02 квітня 2007 року до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Суддя