Decision № 10041880, 01.06.2010, Commercial Court of Mykolaiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2010 р. Справа № 3/29/09-НР

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

у складі судді Гриньової-Новицької Т.В.,

при секретарі Новіковій Л.М.,

за участю представників

відповідача-1 –Цехоцький І.А., дов. № 1394/07.01 від 27.07.2009 року,

відповідача-2 - Селіванов М.Г., дов. № б/н від 12.04.2010 року,

Прокурор, позивач та 3-тя особа у судове засідання не з’явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Прокурора м. Миколаєва (54015, м. Миколаїв, Бузький бульвар, 15) в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, 54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20,

до відповідачів:

1.          Управління з використання та розвитку комунальної власності міської ради, 54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20,

2.          Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська будівельна компанія «Плюс», м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 4,

3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивач: Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення, 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 14,

про: визнання частково незаконним розпорядження відповідача-1 № 2-р від 10.01.2007 року в частині надання згоди на укладення договору оренди та визнання договору оренди недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2009 року Прокурор м. Миколаєва в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Миколаївської міської ради звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до Управління з використання та розвитку комунальної власності міської ради (далі-відповідач-1) та товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська будівельна компанія «Плюс»(далі-відповідач-2) про визнання договору оренди комунального майна недійсним.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 16.04.2009 року в частині позовних вимог провадження у справі було припинено, а в задоволенні іншої частини позовних вимог –відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.06.2009 року рішення господарського суду Миколаївської області від 16.04.2009 року у справі № 3/29/09 в частині припинення провадження у справі було скасовано, а в решті –залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.11.2009 року рішення господарського суду Миколаївської області від 16.04.2009 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.06.2009 року у справі № 3/29/09 - скасовано, а справу направлено до господарського суду Миколаївської області на новий розгляд.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області суду від 29.04.2010 року, з метою з’ясування визначених постановою ВГС України від 25.11.2009 року питань, було залучено до участі у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення.

Ухвалою заступника голови господарського суду Миколаївської області від 29.04.2010 року строк вирішення спору був продовжений до 01.06.2010 року.

Позивач позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на те, що розпорядження відповідача-1 № 2-р від 10.01.2007 року «Про використання нежитлових приміщень міської комунальної власності», яким надано згоду на укладення договору оренди нежитлового підвального приміщення, яке розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Московська, 13, площею 99,2 кв.м. для використання під склад, унеможливлює реалізацію державної політики, спрямованої на забезпечення безпеки та захисту населення від надзвичайних ситуацій, чим порушуються права виконавчого комітету Миколаївської міської ради на здійснення повноважень, пов’язаних з мобілізаційною підготовкою та цивільною обороною, оскільки спірне приміщення є об’єктом цивільного захисту, захисною спорудою –сховищем, яке не підлягає передачі в оренду відповідно до ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Пункт 2.1 розпорядження Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради № 2-р від 10.01.2007 року прийнятий з порушенням вимог ст. 36 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 5 Закону України «Про Цивільну оборону України», ст.ст. 1, 3 Закону України «Про правові засади цивільного захисту», ст.ст. 3, 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та Декрету Кабінету Міністрів України № 26-92 від 31.12.1992 року, яким затверджено Перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, передача в оренду яких не допускається.

Відповідач-1 у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що на момент укладання договору оренди «Порядок використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб», затверджений Постановою КМУ від 25.03.2009 року за № 253 (далі –«Порядок…») набрав чинності лише 06.04.2009 року, та крім того Інструкцією щодо утримання захисних споруд цивільної оборони в мирний час, затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 09.10.2006 року за № 653 (далі-«Інструкція…»), допускається використовувати наявний фонд захисних споруд у мирний час для господарських, культурних та побутових потреб, у порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що на момент укладання договору оренди законодавством не було встановлено ні порядку використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб, ні заборони передавати захисні споруди цивільного захисту (цивільної оборони) в оренду.

Третя особа також вважає вимоги позивача безпідставними, посилаючись у своєму листі № 09-437/03-02 від 20.05.2010 року на приписи «Порядку…»та доцільність передачі захисних споруд в оренду через брак коштів у балансоутримувачів.

У судових засіданнях 13.04.2010 року та 27.05.2010 року за згодою представників сторін оголошувалися перерви; 01.06.2010 року судове засідання поновлено і в ньому за згодою сторін суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідачів, 3-ї особи та думку прокурора, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову, при цьому суд виходив з такого:

10.01.2007 року відповідачем -1 було прийнято розпорядження № 2-р «Про використання нежитлових приміщень міської комунальної власності», п. 2.1 якого вирішено укласти договір оренди з товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська будівельна компанія «Плюс», предметом якого є нежитлове підвальне приміщення по вул. Московській, 13, площею 99,2 кв.м. для використання під склад.

25.02.2007 року між відповідачами укладено договір оренди № 6254 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності, відповідно до умов якого відповідач-1 передав, а відповідач-2 прийняв у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно –нежитлове приміщення, площею 99,2 кв.м., розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Московська, 13, підвал з метою використання під склад.

Пунктом 10.1 договору оренди встановлено, що строк дії договору –11 місяців, та договір діє з 25.02.2007 року по 25.01.2008 року.

Згідно з п. 10.6 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору протягом одного місяця до закінчення строку чинності договору та протягом одного місяця після закінчення строку дії даного договору, договір вважається продовженим на той же самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

Сторони не надали будь-яких доказів щодо припинення або зміну договору. Таким чином, договір є продовженим, а строк його дії спливає 25.01.2011 року.

Згідно з обліковою карткою та паспортом сховища № 52442 від 12.11.2007 року, воно розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Московська, 13 та знаходиться на балансі ТОВ «Турбота», яке його обслуговує. Власником спірного приміщення виступає територіальна громада в особі Миколаївської міської ради.

Відповідно до ст.ст. 2, 36 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Повноваження щодо організації та участі у здійсненні заходів, пов’язаних з мобілізаційною підготовкою та цивільною обороною, на відповідній території, делеговані виконавчим органам сільських, селищних, міських рад.

Згідно зі ст. ст. 1, 5 Закону України «Про Цивільну оборону України»систему цивільної оборони, зокрема, складають: органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесено функції, пов’язані з безпекою і захистом населення, попередженням, реагуванням і діями у надзвичайних ситуаціях. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад в межах своїх повноважень забезпечують вирішення питань цивільної оборони, здійснення заходів щодо захисту населення і територій під час надзвичайних ситуацій та проведення потенційно небезпечних заходів в умовах присутності цивільного населення, сприяють органам управління у справах цивільної оборони у виконанні покладених на них завдань.

Статтею 1 Закону України «Про правові засади цивільного захисту»передбачено, що цивільний захист –це система організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та інших заходів, які здійснюються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підпорядкованими їм силами і засобами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, добровільними рятувальними формуваннями, що забезпечують виконання цих заходів з метою запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій, які загрожують життю та здоров’ю людей, завдають матеріальних збитків у мирний час і в особливий період; єдина державна система цивільного захисту населення і території –це сукупність органів управління, сил та засобів центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, на які покладається реалізація державної політики у сфері цивільного захисту.

Згідно зі ст 32 Закону України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру»до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері захисту населення і територій віднесено участь у забезпеченні реалізації політики держави у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Вказане узгоджується з вимогами Закону України «Про Цивільну оборону», Закону України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру»та іншими нормативними актами.

Враховуючи викладене, суд вважає, що до повноважень виконавчого комітету Миколаївської міської ради належать повноваження щодо організації та участі у здійсненні заходів, пов’язаних з мобілізаційною підготовкою та цивільною обороною, в тому числі і інженерно-технічних заходів, розпорядженням об’єктами цивільного захисту –захисними спорудами.

«Інструкцією…»встановлено, що керівники підприємств, установ, організацій, на балансі яких знаходяться захисні споруди, забезпечують їх належний технічний стан і готовність до укриття населення; наявний фонд захисних споруд у мирний час використовується для господарських, культурних і побутових потреб у порядку, визначеному чинним законодавством.

Пунктом 1.5 ДБН В 2.2.5-97 «Захисні споруди цивільної оборони», Порядком використання захисних споруд цивільного захисту цивільної оборони для господарських, культурних та побутових потреб, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 253 від 25.03.2009 року передбачено, що захисні споруди, розміщені у підвальних та цокольних поверхах, а також в окремо розташованих спорудах, слід використовувати у мирний час під приміщення аварійних служб; виробничі приміщення, віднесені за показником вибухопожежної та пожежної небезпеки до категорій Г і Д; допоміжні приміщення лікувальних закладів (за домовленістю зі штабом ЦО).

Можливість використання у мирний час захисних споруд за іншим призначенням допускається лише за узгодженням з місцевими органами санітарного епідеміологічного нагляду Міністерства охорони здоров’я України, УДПО, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Прийняття відповідачем-1 розпорядження про надання згоди та надання в оренду приміщення, яке розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Московська, 13 та згідно з технічною документацією є сховищем, унеможливлює реалізацію державної політики, спрямованої на забезпечення безпеки та захисту населення від надзвичайних ситуацій, чим порушуються права виконкому Миколаївської міської ради на здійснення повноважень, пов’язаних з мобілізаційною підготовкою та цивільною обороною.

Отже, захисні споруди можуть бути використані у мирний час лише підприємствами - балансоутримувачами для конкретно визначених цілей, без передачі їх в оренду комерційним структурам.

Як зазначалось вище, захисна споруда, яка розташована за адресою: м. Миколаїв, вул. Московська, 13 є об’єктом цивільного захисту - сховищем та знаходиться на балансовому утриманні ТОВ «Турбота».

Однак, в п.2.1 розпорядження відповідача-1 № 2-р від 10.01.2007 року та договорі оренди комунального майна за адресою: м. Миколаїв, Московська, 13, від 25.02.2007 року не зазначено, що спірне приміщення є об’єктом цивільного захисту - захисною спорудою, яка не підлягає передачі в оренду. Більш того, пунктом 6.7 договору оренди комунального майна від 25.02.2007 року № 6254 встановлено право орендаря на приватизацію об’єкта оренди.

За таких обставин, суд вважає, що п.2.1 розпорядження управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради № 2-р від 10.01.2007 року «Про використання нежитлових приміщень міської комунальної власності»в частині укладення договору оренди з ТОВ «Миколаївська будівельна компанія «Плюс» на нежитлове підвальне приміщення по вул. Московській, 13, площею 99,2 кв.м. для використання під склад, прийнято в порушення вимог ст. 24, ст. 36 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 5 Закону України «Про Цивільну оборону України», ст.ст. 1, 3 Закону України «Про правові засади цивільного захисту», ст.ст. 3, 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», тому, відповідно до вимог ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», підлягає визнанню незаконним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

          Таким чином, укладений на підставі незаконного розпорядження № 2-р від 10.01.2007 року договір оренди комунального майна № 6254 від 25.02.2007 року, суперечить нормам чинного законодавства та відповідно до вимог п. 1 ст. ст. 203, 215 ЦК України та його слід визнати незаконним.

          За таких обставин підлягає задоволенню позовна вимога щодо зобов’язання відповідача-2 звільнити орендоване приміщення площею 99,2 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Московська, 13.

          Виходячи з викладеного, позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити повністю.

Визнати незаконним п. 2.1 розпорядження Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради «Про використання нежитлових приміщень міської комунальної власності»№ 2-р від 10.01.2007 року в частині надання згоди на укладення договору оренди підвального приміщення, площею 99,2 кв.м. по вул. Московській, 13 у м. Миколаєві з товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська будівельна компанія «Плюс».

Визнати недійсним договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності № 6254 від 25.02.2007 року, відповідно до якого підвальне приміщення, розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Московська, 13, передане в оренду товариству з обмеженою відповідальністю «Миколаївська будівельна компанія «Плюс».

Зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївська будівельна компанія «Плюс»(м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 4, ідентифікаційний код 33682730) звільнити орендоване нежитлове приміщення, площею 99,2 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Московська, 13 та передати його за актом Управлінню з використання та розвитку комунальної власності міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, ідентифікаційний код 22440076).

Стягнути з Управління з використання та розвитку комунальної власності міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, ідентифікаційний код 22440076) в доход державного бюджету 85 грн. державного мита (на р/р 31118095700006 одержувач УДК в м. Миколаєві, код ЄДРПОУ 23626096, банк одержувача: ГУДКУ у Миколаївській області, МФО 826013) та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (на р/р 31211259700006, одержувач: Держбюджет Центрального району м. Миколаєва, код ЄДРПОУ 23626096, банк отримувача: ГУДКУ у Миколаївській області, МФО 826013, код платежу 22050000).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська будівельна компанія «Плюс»(м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 4; ідентифікаційний код 33682730) в доход державного бюджету 85 грн. державного мита (на р/р 31118095700006 одержувач УДК в м. Миколаєві, код ЄДРПОУ 23626096, банк одержувача: ГУДКУ у Миколаївській області, МФО 826013) та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (на р/р 31211259700006, одержувач: Держбюджет Центрального району м. Миколаєва, код ЄДРПОУ 23626096, банк отримувача: ГУДКУ у Миколаївській області, МФО 826013, код платежу 22050000).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя