Court ruling № 100402896, 18.10.2021, Mykolaiv District Administrative Court

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

18 жовтня 2021 р. № 400/2175/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., ознайомившись із процесуальним документом „Заявление о внесении исправлений в выданном судом исполнительном листе", поданим в адміністративній справі

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідача:Відділe примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), пр-т Миру, 46/1, м. Миколаїв, 54056, третя особа:Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,Миколаїв,54020, про:визнання протиправною та скасуваня постанови ВП 3 62150967 від 16.02.2021,В С Т А Н О В И В:

До Миколаївського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 (далі - позивач) надійшов процесуальний документ, оформлений російською мовою, а саме: „Заявление о внесении исправлений в выданном судом исполнительном листе".

Відповідно до статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України, судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав учасників судового процесу за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.

У частині першій статті 10 Конституції України встановлено, що державною мовою в Україні є українська мова.

Згідно з частинами першою та другою статті 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.

За статтею 14 Закону України «Про засади державної мовної політики», судочинство в Україні у цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою, а сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, допускається подача до суду письмових процесуальних документів і доказів, викладених цією регіональною мовою (мовами), з перекладом, у разі необхідності, на державну мову без додаткових витрат для сторін процесу.

Рішенням Конституційного Суду України від 28 лютого 2018 року 2-р/2018 Закон України «Про засади державної мовної політики» від 03 липня 2012 року 5029-VI визнаний неконституційним та втратив чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України зазначеного рішення.

Отже, Закон України «Про засади державної мовної політики» на момент подання заяви до суду є нечинним. Тобто чинне законодавство України не дозволяє подавати до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені недержавною мовою.

Крім того, як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 1999 року у справі 10-рп/99, українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п`ята статті 10 Конституції України).

З огляду на зазначене, заяви з процесуальних питань повинні бути викладені державною (українською) мовою.

При цьому суд зауважує, що аналогічна правова позиція щодо складення процесуальних документів державною мовою викладена у постанові Верховного Суду України від 24 червня 2014 року (справа 21-227а14).

Така сама позиція касаційного суду з питання мови адміністративного судочинства відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 6 липня 2016 року (справа 21-1092а16).

Практика Верховного Суду не містить відступів від правової позиції Верховного Суду України з цього питання.

Суд зазначає, що ухвалою від 21 січня 2019 року у справі № 761/42431/17 Верховний Суд залишив без руху касаційну скаргу учасника справи з підстав її оформлення російською мовою. Зокрема, у цій ухвалі Верховний Суд вказав, що касаційна скарга повинна бути викладена державною (українською) мовою, а заявник не позбавлений права звернутися до перекладача з метою приведення касаційної скарги у відповідність до вимог закону.

У разі, якщо позивач не володіє українською мовою, необхідно зазначити, що соціально незахищеним верствам населення Законом України «Про безоплатну правову допомогу» гарантовано державою надання відповідних правових послуг за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. Для реалізації своїх прав особа має звернутися за правовою допомогою до відповідного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Отже, заява позивача („Заявление о внесении исправлений в выданном судом исполнительном листе") подана без додержання установлених вимог, що унеможливлює її розгляд.

На підставі частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України „Заявление о внесении исправлений в выданном судом испольнительном листе" належить повернути позивачу без розгляду.

Додатково суд зазначає, що вносити виправлення до виконавчих листів за власною ініціативою суд не наділений. Такі виправлення, відповідно до статті 374 Кодексу адміністративного судочинства України, можуть бути внесені за заявою стягувача або боржника. Заява, що подається в порядку статті 374 Кодексу адміністративного судочинства України, повинна відповідати вимогам статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України та оформлюватися державною мовою.

Крім того, за приписами частини першої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Керуючись статтями 167, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

„Заявление о внесении исправлений в выданном судом исполнительном листе" повернути позивачу без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Птичкіна