№ 1003791, 11.09.2007, Commercial Court of Rivne Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59

Постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "11" вересня 2007 р. Справа № 19/252

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Тимошенко О.М. за участю секретаря судового засідання помічника судді Літвищенко А.А., розглянув справу

За позовом  Заступник прокурора міста Рівне в інтересах держави в особі Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до відповідача підприємець ОСОБА_1

про стягнення в сумі 1838 грн. 89 коп.

За участю представників сторін:

від позивача -Микулін І.М.;

від відповідача-ОСОБА_2

від органу прокуратури - Воробей С.А.

Статті 27, 29, 49, 51, 127 Кодексу адміністративного судочинства України роз'яснені.

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор звернувся до господарського суду (як окружного адміністративного суду) з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача 1838 грн. 89 коп. адміністративно-господарських санкцій за недодержання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2006 році. В судових засіданнях прокурор та позивач підтримали вимоги в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив мотивуючи тим, що на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. № 70 “Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” позивач не здійснював перевірку щодо виконання відповідачем встановленого нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, про що свідчить відсутність належно оформленого акту перевірки. Відтак вказує, що підставою для накладення адміністративно-господарських санкцій є акт перевірки, а не звіт роботодавця. Окрім цього зазначає, що одне робоче місце для працевлаштування інваліда було створене, оскільки в рядку 03 звіту проставлено 1, а в рядку 06 -прочерк. Також вказує, що звіт форми 10-ПІ (затвердженої наказом Мінпраці від 29.12.04 р. № 38) не може розглядатись як доказ в силу п. 3 ст. 70 КАС України, яка наголошує “Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги”, оскільки форма 10-ПІ втратила чинність згідно з наказом Мінпраці від 10.02.2007 р. № 42.

За таких обставин просить в позові відмовити.

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно із звітом приватного підприємця ОСОБА_1 про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік (форма 10-ПІ) середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу в 2006 році складала 9 осіб; чисельність інвалідів, які повинні працювати на підприємстві -1 особа, а працюючих інвалідів-штатних працівників -0. Фонд оплати праці штатних працівників -33100 грн. 00 коп. Середньорічна заробітна плата штатного працівника становила 3678,00 грн. Сума коштів штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів не визначена.

Звіт підписано підприємцем ОСОБА_1, головним бухгалтером, скріплено печаткою підприємця та подано до Фонду 29.01.2007 року.

Враховуючи викладене, посилання відповідача на п. 3 ст. 70 КАС України є недоречним, оскільки звіт саме такої форми ( № 10-ПІ) подано до Фонду соцзахисту інвалідів самим відповідачем. При цьому слід зазначити, що затверджена наказом Мінпраці від 10.02.2007 р. № 42. нова форма звіту № 10-ПІ не змінює параметри подання звіту.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. № 70 “Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” позивачем було проведено невиїзну перевірку на підставі звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів. За результатами невиїзної перевірки складання акту чинним законодавством не передбачено.

Вважаючи, що підприємцем у 2006 році не було працевлаштовано одного інваліда, позивач нарахував 1838,89 грн. адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення середньооблікової чисельності працюючих інвалідів у межах нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів згідно розрахунку -33100/9/2=1838,89 грн.

За умовами ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (надалі в тексті -Закон) -для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Стаття 20 Закону встановлює, що підприємства з середньообліковою чисельністю штатних працівників від 8 до 15 осіб, незалежно від форм власності і господарювання, на яких кількість працюючих інвалідів менша ніж встановлено нормативом, - щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце/ не зайняте інвалідом.

Згідно ч. 3 ст. 18 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів, необхідної для організації їх працевлаштування (затвердженого постановою КМУ від 31.01.2007 р. № 70), роботодавці в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, подають звіти про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів - центру зайнятості.

Роботодавці, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, за невиконання нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення. Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів. (Порядок сплати санкцій затверджений постановою КМУ від 31.01.2007 р. № 70).

Відповідачем не подано жодних доказів створення робочого місця для інваліда (дотримання нормативу), а також доказів сплати самостійно визначених адміністративно-господарських санкцій.

Клопотання відповідача про витребування від позивача інформації про наявність у нього інвалідів на обліку в 2006 році судом відхилено як безпідставне з огляду на те, що останній не надав жодних документів які б свідчили про створення робочого місця для інваліда та направлення повідомлення (інформації) про наявність вільного робочого місця (вакантної посади) інваліда.

Клопотання відповідача про направлення матеріалів справи в Рівненський окружний адміністративний суд, який розпочав свою діяльність 07.08.2007 року також відхилено. Відповідно до оголошення офіційного видання "Урядовий кур`єр" №135 (3548) від 31 липня 2007 р. про початок діяльності Рівненського окружного адміністративного суду та п.6 ч.3 р. VII ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Кодексу адміністративного судочинства України - після початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні позови, подані до відповідних місцевих господарських судів у справах, що підсудні окружному адміністративному суду, передаються цими судами до окружного адміністративного суду, якщо провадження у справі ще не відкрито. У справі № 19/252 провадження відкрито 27.06.2007 року, тобто до початку діяльності Рівненського окружного адміністративного суду. Відтак розгляд справи повинен бути здійсненим господарським судом Рівненської області за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням вищевикладеного, позов обгрунтований, підлягає задоволенню в сумі 1838 грн. 89 коп. На відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору на підставі п.3 ч.3 прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок його неправильних дій - доведення спору до господарського суду.

Керуючись ст. 94, ч.1 ст.158, ст.ст. 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позов задоволити.

Стягнути з підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1), р/р НОМЕР_2 в ВАТ РВ "Аваль", МФО НОМЕР_3 на користь Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Замкова, 10а/1, м. Рівне ), р/р 31216230700002 в ОУДК в Рівненській області, МФО 833017, ЗКПО 22586331 - 1838 грн. 89 коп. адміністративно-господарських санкцій.

Стягнути з підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1), р/р НОМЕР_2 в ВАТ РВ "Аваль", МФО НОМЕР_3 в дохід державного бюджету 18 грн. 38 коп. судового збору (державного мита).

Видати виконавчі листи після набрання постановою законної сили.

Сторона, яка не погоджується з постановою має право на апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -згідно складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Тимошенко О.М.

Постанова підписана "21" вересня 2007 р.