Decision № 100124397, 30.09.2021, Kovel City and District Court of Volyn Oblast

Справа № 159/6515/20

Провадження № 2/159/299/21

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2021 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Денисюк Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Пустової А.Ф.

представника позивача Кузіна Є.В. (дистанційно)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу

за позовом: акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

до відповідача: ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції позивача.

У грудні 2021 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», Банк) звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором банківських послуг, мотивуючи вимоги тим, що підписавши 07.10.2013 року анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послугвідповідач погодилась на умови договору, за якими Банк здійснює платежі з рахунка клієнта не зважаючи на відсутність на ньому коштів в межах кредитного ліміту.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме: надав можливість відповідачу розпоряджатись кредитними коштами.

Проте, через неналежне виконання відповідачем обов`язку щодо внесення обов`язкового щомісячного платежу станом на 27.10.2020 року утворилась заявлена до стягнення заборгованість на загальну суму 35 315,66 грн, з яких 28 574,87 грн - заборгованість за тілом кредиту та 6 740,79 грн - заборгованість за відсотками.

Стислий виклад заперечень відповідача.

У відзиві на позов відповідач ОСОБА_1 просила у задоволенні позову відмовити, мотивуючи тим, що у червні 2019 року мали місце несанкціоновані нею списання коштів на загальну суму 22 891,53 грн, про що вона повідомила на гарячу лінію Банку. З огляду на наведене відповідач вважає, що заборгованість за кредитним договором відсутня.

Позиція сторін в судовому засіданні.

Представник позивача Кузін Є.В. позов підтримав повністю, твердження відповідача вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки відповідач за даними руху коштів по рахунку здійснювала списання коштів з використанням приватного коду доступу, зокрема розраховувалась за послуги в мережі Інтернет з використанням платіжних систем «Fondy» та «WayForPay». Доступу до інформації про кінцевого отримувача коштів у зазначених системах Банк не має. Щодо подій у червні 2019 року, то дійсно 12.06.2019 року о 19 годині 57 хвилин відповідача ОСОБА_1 зателефонувала оператору АТ КБ «Приватбанк» та запитала чи не відбувалось з її рахунку автоматичного списання на погашення кредиту в АlexCredit в розмірі 21 000 грн, на що отримала відповідь, що о 17 год 20 хвилин та о 19 год 47 хвилин мали місце запити на списання коштів в розмірі відповідно 4503,00 грн та 1545,44 грн, однак списання не відбулось. Жодних інших повідомлень про несанкціоновані транзакції від відповідача не надходило, тому враховуючи те, що розмір заборгованості визначений у позовній заяві відповідно до умов кредитування, після пред`явлення позову відповідачем кошти на повернення боргу не вносились, представник позивача просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання не з`явилась.

Представник відповідача адвокат Дзивульська Л.В. в ході судового розгляду справи проти задоволення позову заперечила, мотивуючи тим, що 09.06.2019 року, 10.06.2019 року та 12.06.2019 року Банком здійснені несанкціоновані відповідачем списання коштів з рахунку у формі «переказів зі своєї карти» на суму відповідно 1144,00 грн, 1352,00 грн, 1456,00 грн, 5628,76 грн, 5628,76 грн, 4329,81 грн, 1082,45 грн, 4503,00 грн, 1125,75 грн. Такі списання мали місце через збій у роботі АТ КБ «Приватбанк» та неправомірно включені до розміру заборгованості. На підтвердження своєї позиції адвокат покликається на ту обставину, що для відповідача був визначений кредитний ліміт, який не міг перевищувати 5 000 грн., тому відповідач не могла би з власної ініціативи здійснити операції з перевищенням ліміту.

Рух справи в суді.

Позовна заява надійшла до суду 17.12.2020 року.

Провадження у справі відкрито 21.12.2020 року.

На підставі п.2 ч.6 ст.19, ч.1 ст.274 ЦПК України справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

15.03.2021 року у справі призначена судова економічна експертиза, провадження у справі зупинено.

26.05.2021 року ухвалу про призначення експертизи скасовано, поновлено провадження у справі.

03.08.2021 року судом отримані запитувані за ухвалою про витребування доказів документи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

07.10.2013 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

У заяві ОСОБА_1 засвідчила своїм підписом те, що заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить договір про надання банківських послуг.

Будь-яких тарифів, договорів чи додатків до них відповідач не підписувала.

Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 на підставі кредитного договору від 07.10.2013 року отримала кредитну картку:

- 13.03.2017 року терміном дії до 11.2020 року ( НОМЕР_1 ).

Банком відповідачу встановлювався кредитний ліміт на рахунок НОМЕР_1 :

- з 13.03.2017 року в розмірі 1000 грн,

- з 13.03.2017 року в розмірі 1000 грн,

- з 06.11.2017 року в розмірі 2500 грн,

- з 05.12.2017 року в розмірі 5000 грн,

- з 03.01.2020 року в розмірі 0 грн.

За розрахунком Банку заборгованість за кредитним договором на 27.10.2020 року становить 35315,66 грн, з яких :

- 28574,87 грн заборгованості за простроченим тілом кредиту,

- 6740,79 грн заборгованості по відсотках.

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Позов підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.

Предметом даного позову є стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування, який є змішаним договором відкриття рахунку та кредитування.

Статтею 1066 ЦК передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами (ст.1067 ЦК).

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.

Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом (ст.1069 ЦК).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з приписами статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України та статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Банк, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, просив у тому числі, крім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його вартості, зокрема заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів банку та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач та ознайомився і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк», а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірі і порядку нарахування.

У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, наданий банком витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Таким чином у цій справі до стягнення підлягає лише фактично використана та не повернута сума кредиту (тіло кредиту).

Із наданої позивачем виписки по рахунку вбачається, що відповідач на підставі заяви від 07.10.2013 року вперше скористався послугами Банку лише 13.03.2017 року, з того часу до 01.05.2020 року активно здійснював платежі на використання коштів та їх повернення.

За цей період фактичний борг відповідача перед Банком становить 7 204,00 грн (отримав коштів 265 652,00 грн, повернув - 258 448,00 грн).

З наведених мотивів позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Що стосується тверджень відповідача про несанкціоноване списання Банком коштів у червні 2019 року на загальну суму 22 891,53 грн, то вони не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Відповідно до ст.1071 ЦК банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Статтею 1073 ЦК України передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.

Пунктом 5 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (далі - Положення № 705), визначено, що користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.

Користувач зобов`язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції (пункт 9 розділу VI Положення № 705).

Обов`язок доведення факту порушення користувачем вимог нормативних актів, внаслідок якого ініційовано платіжну операцію, яку користувач не санкціонував та/або не здійснював, законодавством покладено на емітента платіжного засобу.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст.76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, 2 ст.77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Позивач належними та допустимими доказами підтвердив факт вчинення відповідачем оспорюваних операцій з використанням персонального паролю, який відповідач зобов`язана не розголошувати.

Крім того, досліджена в судовому засіданні розмова відповідача з оператором АТ КБ «Приватбанк» не містить повідомлень відповідача про несанкціоновані списання коштів 09.06.2019 року та 10.06.2019 року, а оспорювані операції 12.06.2019 року вчинені вже після розмови з оператором Банку. В усіх оспорюваних операціях використовувались платіжні системи «Fondy» та «WayForPay», які систематично протягом 2017-2020 років використовувались відповідачем. Тому відсутні підстави виключати ці операції з обсягу кредитної заборгованості.

Щодо судових витрат.

У частині першій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги на загальну суму 35 316,66 грн задоволені судом на 20 %, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати в розмірі 420,40 грн ( 2102х20:100).

Керуючись статтями 12,76-81,141, 274-278 ЦПК України, статтями 526, 633, 634, 1048, 1049, 1056-1 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 07.10.2013 року, яка відповідає заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7204 (сім тисяч двісті чотири) гривні та судові витрати в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду або через Ковельський міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, рахунок № НОМЕР_2 , юридична адреса: м.Київ, вул.Грушевського,1Д.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий 15.05.2014 року Ковельським РВ УДМС України у Волинській області, адреса : АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено та підписано буз його проголошення 04.10.2021 року.

ГоловуючийТ. В. Денисюк