Court ruling № 100003422, 28.09.2021, Mykolaiv District Administrative Court

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О Д А Н Н Я

(в порядку ст.290 КАС України)

28 вересня 2021 р. № 400/7199/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянув матеріали адміністративної справи за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу від 17.08.2021 року № 1584-П.

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу від 17.08.2021 року № 1584-П.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Миколаївській області було прийнято наказ №1584-П про проведення фактичної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального на підставі п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України.

У позовній заяві головним аргументом позивача проти спірного наказу є посилання на неправомірність проведення фактичної перевірки з підстав, передбачених п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України.

На думку позивача, для призначення фактичної перевірки з цих підстав контролюючому органу необхідно 1) отримати в установленому порядку інформацію про порушення вимог законодавства; 2) послатися в наказі про призначення перевірки на конкретні фактичні порушення.

Натомість, відповідач вважає, що саме здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу пального є достатнім уповноваженням на призначення фактичної перевірки з підстав, передбачених п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України.

Обидві сторони послалися на позитивну для кожного з них судову практику Верховного Суду.

Так, позивач навів посилання на постанови від 04.04.2019 року у справі №815/756/16, від 11.06.2019 року у справі №1440/2045/18, від 22.09.2020 року у справі №520/1304/2020, від 19.11.2020 року у справі №160/7971/19, від 08.09.2020 року у справі №640/21536/19, від 17.12.2020 року у справі №520/12028/18, від 08.09.2020 року у справі №640/21536/19, від 05.07.2021 року у справі №825/951/17.

В свою чергу, відповідач посилається на постанови від 22.05.2018 року у справі №810/1394/16, від 05.11.2018 року у справі №803/988/17, від 07.11.2019 року у справі №140/391/19, від 07.11.2019 року у справі №140/391/19, від 10.04.2020 року у справі №815/1978/18, від 22.04.2021 року у справі №805/3809/16-а.

Окрім цього, самостійним пошуком в Єдиному реєстрі судових рішень, судом знайдено постанову від 29.07.2021 року у справі №815/6864/16, а також постанову від 12.08.2021 року у справі №140/14625/20, де п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України розтлумачено на користь контролюючого органу: «…Тобто, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

У даному випадку, за висновком судів попередніх інстанцій достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Зазначений висновок узгоджується із правовими позиціями, висловленими в постановах Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі №815/1978/18, від 5 листопада 2018 року у справі №803/988/17, від 20 березня 2018 року у справі №820/4766/17, від 22 травня 2018 року у справі №810/1394/16, на які покликалися суди попередніх інстанцій…». (https://reyestr.court.gov.ua/Review/98987817).

Таким чином, правильне вирішення цієї справи в більшості залежить від висновків щодо правомірності призначення фактичної перевірки.

Але, вирішуючи це питання, суд поставлений перед вибором між суперечливою судовою практикою Верховного Суду, не враховувати яку він не має право в силу приписів ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ч.5 ст.242 КАС України.

З цього приводу спірним є питання:

- чи для призначення фактичної перевірки з підстав, передбачених п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, контролюючому органу потрібна отримана в установленому законодавством порядку інформація про порушення вимог законодавства, чи достатньо саме того факту, що його уповноважено на здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

На типовість адміністративних справ, по яким судам необхідно вирішувати питання про наявність підстав для призначення фактичної перевірки, вказує навіть та значна кількість справ вже розглянутих Верховним Судом, які зазначені вище.

Так, лише в Миколаївському окружному адміністративному суді перебувають аналогічні типові справи, по якім вирішується саме це спірне питання: №№400/7199/21, 400/5278/20, 400/233/21, 400/2775/21, 400/3399/21, 400/4488/21, 400/5040/21, 400/803/21, 400/6752/21, 400/4746/21, 400/4745/21, 400/5610/21, 400/6701/21 та ін.

Ситуація в інших адміністративних окружних судах аналогічна.

У цьому випадку, є питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також вказує на двояку та неоднорідну судову практику у подібних правовідносинах, у зв`язку з чим доцільне ухвалення рішення у зразковій справі.

Згідно з ч. 1 ст. 290 КАС України якщо у провадженні одного або декількох адміністративних судів перебувають типові адміністративні справи, кількість яких визначає доцільність ухвалення зразкового рішення, суд, який розглядає одну чи більше таких справ, може звернутися до Верховного Суду з поданням про розгляд однієї з них Верховним Судом як судом першої інстанції.

З огляду на викладене, суд вбачає підстави для застосування процедури згідно з ч. 1 ст. 290 КАС України.

З урахуванням наведеного вище, доцільність розгляду зазначеної справи Верховним Судом як зразкової справи полягає в тому, щоб за вищевказаною категорією справ була запроваджена стала судова практика, що буде підґрунтям до однакового підходу до порядку призначення контролюючим органом фактичних перевірок.

Отже, вирішення зазначеної справи має суттєве значення з огляду на вказані вище обставини та значну кількість осіб, які є суб`єктами вказаних правовідносин.

З огляду на зазначене, враховуючи, що частиною 1 статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд визначений як найвищий суд у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законодавством, розгляд даної справи як зразкової створить підґрунтя для належного захисту прав позивачів та, як наслідок, для підвищення довіри до судової гілки влади.

На підставі викладеного, керуючись ст. 290 КАС України,

П Р О Ш У:

Відкрити провадження у зразковій справі №400/7199/21 та постановити рішення відповідно до ст. 290 КАС України.

Додатки:

- матеріали адміністративної справи № 400/7199/21.

Суддя Г.В. Лебедєва