Решение № 98478105, 13.07.2021, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/7959/20

Провадження №2/524/1005/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2021 року Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі

головуючого судді Кривич Ж.О.,

секретаря судового засідання Швець Д.С.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області до ОСОБА_3 про стягнення наданої суми житлової субсидії

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2020 року до суду звернулося Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області із вказаним позовом до ОСОБА_3 .

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що рішенням Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області відповідачу призначена житлова субсидія на період з травня 2018 року по вересень 2018 року та з листопада 2018 року по квітень 2019 року. Під час здійснення перевірки достовірності задекларованих даних встановлено, що ОСОБА_3 має у володінні транспортний засіб, з дати випуску якого минуло менше п`яти років, а саме: причіп НОМЕР_1 , 2017 року випуску, який не було задекларовано. Загальний розмір допомоги, яку повинен відшкодувати відповідач за період з 01.06.2018 року по 30.04.2019 року, становить 11 083 грн 30 коп.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити. Представник зазначала, що при зверненні за субсидією відповідач заповнив декларацію. У розділі ІV декларації він зазначив про відсутність у нього та членів його родини транспортних засобів. Представник наголошувала, що декларація заповнюється у приміщенні управління, роз`яснення та консультації громадянам надають спеціалісти управління. На думку представника це означає, що ОСОБА_3 приховав факт наявності у нього на праві власності автомобільного причіпа.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Суду пояснив, що відповідач не приховував наявності у нього причіпу, оскільки вносив відомості, запитувані у бланку декларації. Представник посилався на положення ст. 34 Закону України «Про дорожній рух», згідно яких причіп не перелічений серед транспортних засобів, які підлягають державній реєстрації та обліку. У бланку декларації, затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України № 604 від 02.05.2018 року, не міститься вичерпного переліку транспортних засобів, які підлягають декларуванню, а у таблиці у розділі ІV декларації йдеться тільки про автомобілі. На думку представника відповідача, зазначені обставини свідчать про добросовісність поведінки ОСОБА_3 і виключають факт умисного подання неправдивих відомостей.

Ухвалою судді від 11.01.2021 року відкрито спрощене провадження по справі.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, оцінюючи зібрані та надані докази в їх сукупності, встановив такі фактичні обстави:

20.11.2018 року ОСОБА_3 подав заяву про призначення житлової субсидії. Разом із заявою відповідачем була подана декларація про доходи і витрати осіб, які звернулись за призначенням житлової субсидії, в якій зазначив, що не має у власності транспортних засобів. Період декларування доходів: з 01.04.2018 року по 30.09.2018 року.

Рішенням Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області відповідачу призначена житлова субсидія на період з травня 2018 року по вересень 2018 року та з листопада 2018 року по квітень 2019 року.

Під час здійснення перевірки достовірності задекларованих даних встановлено, що ОСОБА_3 має у володінні транспортний засіб, з дати випуску якого минуло менше п`яти років, а саме: причіп НОМЕР_1 , 2017 року випуску, який не було задекларовано.

Порядком призначення житлових субсидій, затвердженого постановою КМУ від 21.01.1995 року № 848 визначено, що за рішенням структурного підрозділу з питань соціального захисту населення надання раніше призначеної житлової субсидії припиняється, у тому числі за поданням управителів, об`єднань, виконавців комунальних послуг у разі, коли, зокрема, у заяві та/або декларації громадянин зазначив недостовірні дані, що вплинуло на встановлення права на житлову субсидію.

У випадках, зазначених в абзацах четвертому - сьомому пункту 119 цього Положення, на вимогу структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, який призначив житлову субсидію, сума надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії повертається громадянином, а сума житлової субсидії, яка надавалася не у грошовій формі, повертається управителем, об`єднанням, виконавцем комунальних послуг шляхом зняття відповідних сум з особових рахунків отримувачів субсидії.

У разі відмови громадянина добровільно повернути суму надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії питання про її примусове стягнення вирішується органом, який призначив житлову субсидію, у судовому порядку.

Позивач вважає, що у зв`язку з подачею недостовірної інформації відповідачем, виник факт надміру виплачених коштів за період з 01.06.2018 року по 30.04.2019 року, що підлягають поверненню в сумі 11 083 грн 30 коп.

Відповідач стверджує, що при подачі декларації зазначив достовірну інформацію.

У формі даної декларації, яка затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 02.05.2018 року № 604, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03 травня 2018 року за № 548/32000, назва розділу IV указаної декларації та назва колонок таблиці, в якій мають бути відображені відповідні відомості про транспортні засоби, володіння якими виключає право на отримання житлової субсидії, не містить вичерпного переліку таких транспортних засобів, які мають бути указані заявником. Натомість таблиця містить посилання на відображення відомостей лише відносно автомобілів.

Згідно з пунктом 13 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848 «Про спрощення надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Положення) для призначення субсидії громадянин, особа якого посвідчується паспортом або іншим документом, подає структурному підрозділу з питань соціального захисту населення за місцем реєстрації: заяву про призначення житлової субсидії та декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, за встановленими формами.

Форма указаної декларації затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 02.05.2018 року № 604, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03 травня 2018 року за № 548/32000. Назва розділу IV указаної декларації та назва колонок таблиці, в якій мають бути відображені відповідні відомості про транспортні засоби, володіння якими виключає право на отримання житлової субсидії, не містить вичерпного переліку таких транспортних засобів, які мають бути указані заявником. Натомість таблиця містить посилання на відображення відомостей лише відносно автомобілів.

Ні Положення, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848, ні наказ Міністерства соціальної політики України від 02.05.2018 року № 604 не містять достатньо чіткого та недвозначного визначення терміну «транспортні засоби», володіння якими виключає право на отримання житлової субсидії.

Статтею 34 Закону України «Про дорожній рух» передбачено транспортні засоби, які підлягають державній реєстрації та обліку, до яких віднесено автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Відповідно до п. 1 Порядку повернення коштів, надміру виплачених за призначеними субсидіями, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 29 грудня 1997 року № 39/283/90/5 (далі за тестом - Наказ № 39/283/90/5) повернення бюджетних асигнувань, надміру перерахованих за призначеними субсидіями, проводиться у випадках виявлення подання громадянами свідомо документів із неправильними відомостями про доходи та майновий стан усіх зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб, приховання заробітку чи іншого доходу, подання фальшивих документів.

Доказів роз`яснення відповідачу порядку заповнення декларації та роз`яснення їй терміну «транспортні засоби, які зареєстровані в установленому порядку» позивачем не надано.

Таким чином позивач не надав достатніх доказів для підтвердження факту свідомого подання документів з неправильними відомостями.

Суд зазначає, що при розгляді цієї справи може бути враховано рішення Європейського Суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року в справі «Рисовський проти України» щодо принципів застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, щодо необхідності додержання принципу «належного урядування» при втручанні держави у право особи на мирне володіння своїм майном.

Європейський суд з прав людини вказує, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі «Рисовський проти України», заява № 29979/04, від 20 жовтня 2011 року).

Разом з тим, Європейський суд з прав людини зазначає, що вислів «згідно із законом» не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід мав підставу в національному законодавстві, але також звертається до якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своїх термінах (рішення у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України», заява № 30856/03, від 02 грудня 2011 року).

Відповідач вказує, що він не був обізнаний про необхідність зазначення у декларації про майно і доходи відомостей про причіп, оскільки цей документ містить графу тільки про автомобілі, а про необхідність вказувати й інші транспортні засоби йому ніхто не повідомляв.

Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Стаття 137 ЦПК України передбачає, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

13.07.2021 року представник відповідача адвокат Ткаченко Р.О. надав суду витяг з договору про надання професійної правничої допомоги від 09.03.2021 року (а.с. 68).

Представник заявив про стягнення судових витрат до судових дебатів у справі. Отже, підстав для залишення заяви без розгляду немає.

За умовами вказаного договору сума у розмірі 2 500 грн 00 коп. сплачується клієнтом протягом 30 днів з дня винесення рішення судом першої інстанції.

Представником було проведено підготовку та участь у розгляду справи (700 грн 00 коп.), складено відзив на позов (900 грн 00 коп.), виготовлено заперечення на відповідь на відзив (900 грн 00 коп.).

Представник відповідача ОСОБА_2 приймав участь у судовому розгляді на підставі ордеру від 09.03.2021 року (а.с. 35).

Згідно матеріалів справи адвокат приймав участь у судовому засіданні від 13.07.2021 року (а.с. 69).

Інша сторона, заперечуючи проти стягнення витрат на правничу допомогу про зменшення їх розміру або неспівмірність не заявляє.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.02.2020 року у справ № 648/1102/19 суд дійшов висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Аналогічний висновок зроблено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.

Такий підхід щодо визнання фактично здійсненими витрат за відсутності факту оплати випливає також із практики Європейського суду з прав людини, яка є обов`язковою для застосування в Україні як джерело права в силу положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Так, у рішенні по справі «Бєлоусов проти України» Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що витрати, які мають бути сплачені за договором адвокату, слід розглядати як фактично понесені:

«115. Суд зазначає, що хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями. Як видно з матеріалів справи, п. Бущенко представляв заявника протягом провадження у Суді, отже, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними» (див. вищезазначене рішення у справі «Савін проти України» (Savin v. Ukraine), п. 97)».

Такий висновок Європейського суду з прав людини також викладений у рішенні у справі «Савін проти України»:

«96. Суд зазначає, що, хоча заявник ще не оплатив адвокатські послуги, він зобов`язаний оплатити їх відповідно до договірних зобов`язань. Як вбачається з матеріалів справи, пан ОСОБА_4 представляв заявника протягом усього провадження у Суді, а тому має право вимагати оплати його послуг за договором. Відповідно Суд вважає ці витрати «фактичними» (див. рішення від 8 жовтня 2009 року у справі «Теб`єті Мюхафізе Кемійветі та Ісрафілов проти Азербайджану» (<…>), заява № 37083/03, п. 106)….».

При цьому на необхідність розгляду витрат, які підлягають оплаті, як фактичних для цілей компенсації наголошується і в Практичних рекомендаціях Європейського суду з прав людини від 28.03.2007 року.

Також фактичність витрат на правничу допомогу слід розглядати у широкому сенсі, включаючи не лише оплату таких витрат, але й виходячи власне із того, що достатньою є наявність відповідного договірного обов`язку. Відповідно, якщо договірний обов`язок щодо оплати наявний, то такого обов`язку достатньо для визнання витрат фактичними і такими, що підлягають компенсації стороні.

За викладених обставин, суд стягує з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 2 500 грн 00 коп.

На підставі викладеного, відповідно до статей 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області до ОСОБА_3 про стягнення наданої суми житлової субсидії - залишити без задоволення.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області до ОСОБА_3 про стягнення наданої суми житлової субсидії на користь ОСОБА_3 понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 2 500 грн 00 коп.

Сторони у справі:

Позивач: Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області код ЄДРПОУ 26218015, юридична адреса: Полтавська обл., м. Кременчук, просп.. Свободи, 66).

Відповідач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Полтавського апеляційного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 18.07.2021 року.

Суддя Ж.О. Кривич