Постановление суда № 98165708, 08.07.2021, Свалявський районний суд Закарпатської області

СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 936/949/19

Провадження № 1-кп/306/114/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2021 року м.Свалява

Свалявський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Уліганинця П.І.,

за участю секретаря судового засідання Пецко Ж.М.

прокурора Свириденка М.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Бондаренко В.Г.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні клопотання захисника обвинуваченого про визнання доказу очевидно недопустимим у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 та ч. 1 ст. 263-1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Захисник обвинуваченого заявив згадане клопотання, у якому просив протокол огляду місця події від 27.08.2018 року у даному кримінальному провадженні визнати очевидно недопустимим доказом, оскільки вважає, що слідчим було проведено не поверхневий огляд автомобіля, а обшук за відсутності відповідної ухвали слідчого судді.

В судовому засіданні захисник та обвинувачений заявлене клопотання підтримали з підстав викладених у ньому.

Процесуальний прокурор щодо задоволення клопотання заперечив, позаяк вважає, що підстави для визнання вищезгаданого доказу очевидно недопустимим відсутні.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов наступного висновку.

За приписами ст. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

З правового змістом згаданої норми Закону випливає, що ознаки недопустимості доказів поділяються на очевидні та не очевидні. Залежно від цього визначається момент прийняття рішення щодо недопустимості доказів, який окреслений межами судового розгляду.

Частиною 1 ст. 87 КПК України передбачено, що ключовою умовою для визнання доказів недопустимими є їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та Законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Кримінально-процесуальним Законом не визначено переліку підстав, за наявності яких можливо виокремити очевидно недопустимі докази від недопустимих. Наведене слугує підставою для визнання доказу очевидно недопустимим, коли недопустимість ґрунтується на обставинах, фактах, що є безсумнівними, беззаперечними, зрозумілими для всіх учасників судового провадження і не потребують додаткового дослідження.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання необхідно відмовити.

Керуючись ст. 86-89, 369, 369-372, 376, 392 КПК України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Бондаренко Віктора Геннадійовича – відмовити.

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

ГОЛОВУЮЧИЙ П. І. Уліганинець