№ 9811070, 03.06.2010, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-1811/10/2570

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2010 р.

м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої суддіСоломко І.І.,

за участю секретаряРозмовенко А.О.,

представників позивача Бочарова В.В., Столяренко О.В.,

представників відповідачаКисленка М.Г., Ступака С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернігова справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігів-Інвест» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

13.04.2010 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернігів-Інвест» (далі ТОВ «Чернігів Інвест»), звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігова (далі - ДПІ у м. Чернігова), в якому просить визнати протиправними дії та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.02.2010 року № 0000641720/0, № 0000952320/0, № 0000942320/0.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Державною податковою інспекцією у м. Чернігові з 22.01.2010р. по 29.01.2010р. проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Чернігів-Інвест». За результатами перевірки складений акт від 02.02.2010 року №59/23/33336390 та прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000641720/0 від 17.02.2010р. на суму 12722,04 грн., №0000942320/0 від 17.02.2010р. на суму 504492,00 грн. та №0000952320/0 від 17.02.2010р. на суму 82500,00 грн. ТОВ «Чернігів - Інвест» оскаржував результати перевірки, викладені в акті, проте отримав відмову у задоволенні вимог. Після цього підприємство звернулося зі скаргою на результати проведеної перевірки до ДПА у Чернігівській обл. В двадцятиденний термін позивач не отримав ні відповіді на скаргу, ні рішення про продовження строків розгляду скарги, тому позивач вважає скаргу ТОВ «Чернігів - Інвест» повністю задоволеною. При укладанні та виконанні умов договору з ТОВ «Скарби Світу» вимоги ст. 203 ЦК України, вважає позивач, не порушено. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Крім того, органи податкової служби зазначають, що за даним договором виконані певні роботи та проведені розрахунки, які позивачем правомірно віднесено до валових витрат та включено до податкового кредиту, і разом з тим визнають цей договір «нікчемним». Що стосується первинних документів, які б підтвердили взаємовідносини з ТОВ «Проектування Будівництво Технології», то підприємство зверталось з запитом про надання відповідних копій та повідомило орган податкової служби про те, що вказані документи будуть надані відразу після їх отримання. В даному випадку позивач зазначає, що не можна вважати, що підприємство включило до валових витрат суми не підтверджені первинними документами так як на момент здійснення записів в бухгалтерському обліку даної господарської операції первинні документи були в наявності в бухгалтерії ТОВ «Чернігів-Інвест». З порушеннями Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в сумі 4240,00грн. позивач погоджується, але просить суд прийняти рішення на користь позивача, оскільки рішення керівника контролюючого органу за його скаргою протягом двадцятиденного строку не надіслано, а тому така скарга вважається задоволеною.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали та просили відмовити в його задоволенні посилаючись на наступне. Витрати позивача на виконання договору № 05/06 від 21.09.2006 року не призвели до отримання прибутку, а отже, не повязані з господарською діяльністю. На день закінчення перевірки жодних оригіналів первинних документів, що підтверджують понесені витрати не надано. Позивач включив до складу валових витрат суми, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, в результаті чого було завищено валові витрати за період, що перевірявся, всього у сумі 358333,33грн., в тому числі за ІУ квартал 2007 року в сумі 358333,33грн. Також зазначили, що оскільки, придбана позивачем послуга з залученням інвестиційних компаній для будівництва ділового центру, загальною площею 4500 кв. м не може бути використана в господарській діяльності в силу невиконання, то позивач не має права на податковий кредит. Таким чином, позивачем завищено податковий кредит за 2007 рік. Щодо розгляду скарги платника податку, то відповідач зазначає, що відповідно до п.п 5.2.2 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ визначено порядок та строки звернення платника податку зі скаргою до контролюючого органу про перегляд рішення. Позивач звернувся до податкового органу вперше з запереченнями до акту перевірки, а це, як вважає відповідач, не можна вважати скаргою на рішення субєкта владних повноважень. Щодо податкового повідомлення-рішення № 000064170/0 від 17.02.2010 року, то позивач в позовній заяві погоджується з вказаним в акті перевірки порушенням.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «Чернігів-Інвест» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 15.03.2005 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 00 № 101952(а.с.37).

Працівниками ДПІ у м. Чернігові проведена виїзна планова перевірка ТОВ «Чернігів- Інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року. За результатами перевірки складений акт від 02.02.2010 року №59/23/33336390, яким встановлено порушення: п.1.32 ст. 1, п.п5.3.2, п.п5.3.9 п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: підприємством занижено податок на прибуток приватних підприємств всього у сумі 343828,00 грн., у тому числі за І квартал 2007 року у сумі 114245,00 грн., у ІІ кварталі 2007 року у сумі 15000,00 грн. та ІV кварталі 2007 року у сумі 214583,00 грн.; п.п7.4.1, п.п 7.4.3, п.п.7.4.4, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищено податковий кредит за 2007 рік на суму 85396,00 грн., а саме у червні 2007 року на суму 55000,00 грн. та завищено залишок відємного значення за 2007 рік на суму 30396,00 грн. а саме: за жовтень 2007 року, яке було сформовано показниками декларацій за вересень 2007 року на суму 30396,00 грн.; п.1.3, п.1.15, ст..1, п.2.1, ст..2, п.3,4 ст.3, п.п.4.2.1, п.п.»е», п.п.4.2.9 п.4.2, п.п.4.3.24, п.4.3 ст.4, п.п.6.1.3 п.6.1 ст.6, п.7.1 ст.7, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.п. «а» п.19.2 ст.19, п.п.20.3.2 п.20.3. ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме: допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 4240,68 грн., в тому числі за 2008 рік-3582,45грн., за 2009 рік-658,23грн.

ТОВ „Чернігів Інвест” у відповідності до п.п. 5.2.2. п.5.2 ст. 5 Закону України №2181 „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” оскаржував результати перевірки до ДПІ у м. Чернігові, про що 10.02.2010 року надіслав на адресу органу податкової служби заперечення до акту перевірки від 02.02.2010 року № 59/23/33336390.

13.02.2010 року позивач отримав відповідь на заперечення до акту перевірки від 02.02.2010 року № 59/23/33336390 за вих. №1850/10-23-215.

25.02.2010 року позивач звернувся зі скаргою на результати проведеної перевірки до Державної податкової адміністрації Чернігівської області, в якій просив скасувати акт перевірки та податкові повідомлення-рішення та 25.03.2010 року отримана відповідь на скаргу за вих. № 514/10/23-608.

Відповідно до п.п. 5.2.2. п.5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобовязання або прийняв будь-яке рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу зі скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобовязаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати його під розписку, якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику

Проте суд зазначає, що рішенням субєкта владних повноважень є будь-який нормативно-правовий акт чи правовий акт індивідуальної дії, викладений у формі офіційного письмового документа, прийнятого від імені органу державної податкової служби уповноваженою особою цього органу та породжує юридичні наслідки для необмеженого чи визначеного цим актом кола осіб у вигляді наділених, змінених чи припинених прав або обовязків. Правовий акт індивідуальної дії виданий субєктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно - правового акта щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообовязкових правил поведінки та стосуються прав і обовязків чітко визначеного субєкта , якому він адресований.

Різновидами рішень органів державної податкової служби, якими опосередковується здійснення вказаними органами покладної на них законом функції контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та слати податків та зборів(обовязкових платежів), є податкові повідомлення-рішення, податкові повідомлення та податкові вимоги.

Таким чином, заперечення до акту перевірки від 02.02.2010 року № 5/23/33336390 направлені позивачем на адресу ДПІ в м. Чернігові, як доказ своєчасного направлення до податкового органу скарги, судом до уваги не приймається, оскільки акт перевірки податкового органу не породжує юридичні наслідки для визначеного цим актом кола осіб.

Що стосується визнання договору між ТОВ «Чернігів-Інвест» та ТОВ «Скарби Світу» нікчемним, то відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом, у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Положення статей 207 та 208 ГК України застосовуються з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Встановлення обставин, які викладені в акті, і дає підстави для визнання суми ПДВ, віднесеної позивачем до дозволеного податкового кредиту по визначеному нікчемному правочину, як неправомірної, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Посилання відповідача в акті перевірки про виконання всіх умов договору № 05/06 від 21.09.2006 року (а.с.12) і разом з тим викладення обставин щодо нікчемності правочину не є підставою для визнання такого правочину нікчемним, оскільки відповідачем не доведено на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочин, вчинений між позивачем та ТОВ «Скарби світу» є нікчемним.

Відповідачем не підтверджено належними доказами про неможливість здійснення позивачем зазначених в договорі операцій; відсутності у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної діяльності, економічної діяльності, в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням права на податковий кредит, якщо для даного виду діяльності також потрібно здійснення і облік інших господарських операцій.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідачем не надано доказів про те, що договір, який був укладений між позивачем та ТОВ «Скарби Світу» від 21.09.2006 року визнаний судом недійсним. Також слід зазначити, що до компетенції відповідача не входить визнання договорів недійсними.

Стаття 207 Господарського кодексу України також передбачає, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним застосовуються після визнання правочину недійсним відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України.

Згідно приписів п.п. 2.3.4 „Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" від 10.08.2005 № 327, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень працівників ДПІ, які не мають підтверджених доказів.

Отже, такі висновки органу податкової служби, що договір є нікчемним та що є підставою для визнання суми ПДВ, віднесеної позивачем до дозволеного податкового кредиту як неправомірної, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Також слід зазначити, що посилання відповідача на те, що свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Скарби Світу» анульовано з 02.04.2008 року і підприємство звітує протягом 2006-2008 років по відсутність діяльності, а тому правочин, укладений між позивачем та ТОВ «Чернігів-Інвест» та ТОВ «Скарби Світу», є таким що суперечить загальним засадам цивільного законодавства та заздалегідь не було спрямовано на реальне настання правових наслідків, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки згідно ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР та ст.ст. 1 і 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливає на права та обовязки іншого платника податків.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.7.5 ст7. Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

7.5.1. дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно п.п. 7.4.5. 7.4 ст. 7 вищезазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Разом з тим, якщо після проведення перевірки платник податку одержує, виявляє ці документи, він має право сформувати податковий кредит з урахуванням таких податкових накладних (інших подібних документів згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) в наступному податковому періоді.

Відповідачем не заперечується, що договірні відносини з ТОВ «Скарби Світу» оформлені договором, результати виконаних робіт підтверджуються актами виконання робіт № 1 від 16.03.2007 року, № 2 від 25.05.2007 року, № 3 від 10.12.2007 року та виписаними позивачем податковими накладними, та згідно бухгалтерського обліку позивач повністю розрахувався по зобовязанням згідно договору № 05/06 від 21.09.2006 року(а.с. 12).

Також, як встановлено судом, позивач використовує електронну форму звітності і надав суду картки розрахунків, з яких вбачається, що позивач розрахувався по договорам з контрагентами - ТОВ «Скарби Світу».

Крім того, контролюючим органом у відповіді на заперечення до акту від 13.02.2010 року № 1850/10-23-215 (а.с.53) також підтверджено, що «…дані витрати є документально підтвердженими, а вищезазначені роботи фактично виконаними, та є доцільним врахувати це при винесені податкового повідомлення-рішення».

Посилання відповідача на те, що відносно керівника ТОВ «Чернігів-Інвест» згідно постанови від 23.02.2010 року порушена кримінальна справа за фактом замаху на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем(а.с.65), на увагу суду не заслуговують, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Крім цього, в судовому засіданні представником відповідача надана постанова Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.05.2010 року, якою провадження у даній справі закрито.(а.с. 64).

Виходячи із вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що правочин, який був вчинений між позивачем та ТОВ «Скарби Світу» є правомірним та відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, його недійсність прямо не встановлена законом, а також він не визнаний судом недійсним.

Отже, твердження відповідача, що договір укладений між позивачем та ТОВ «Скарби Світу» є нікчемний, спростовуються зібраними по справі доказами

Що стосується первинних документів, які б підтвердили взаємовідносини з ТОВ „Проектування Будівництво Технології”, то суд зазначає наступне.

Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються: «…суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці...”.

Пунктом 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи можуть бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення.

Судом встановлено, що ТОВ «Чернігів-Інвест» у 4 кварталі 2008 року віднесло до валових витрат суму 358333,33 грн. за роботи, виконані згідно з договором № 26 від 26.10.2007 року укладеного з ТОВ «Проектуваня Будівництво Технології» та актів виконаних робіт. Оплата здійснена згідно платіжних доручень: № 33 від 07.02.2008 р. на суму 50000,00грн.(в тому числі ПДВ-333,34), № 71 від 20.03.2008 р.-140000,00грн.,(в тому числі ПДВ -23333,34грн.), № 76 від 28.93.2008 р.-240000,00грн.(в тому числі ПДВ-40000,00грн.), що підтверджується вказаними платіжними дорученнями(а.с.76-79), які в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами.

Виходячи з вищезазначеного, порушень з боку ТОВ „Чернігів- Інвест” чинного законодавства, стосовно заниження податку на прибуток в сумі 343828,00 грн., завищення податкового кредиту на суму 85396,00 грн., суд не вбачає.

Враховуючи те, що ТОВ „Чернігів Інвест” погоджується з зазначеним в п.п.3 п.4 висновку до акту перевірки порушенням Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” в сумі 4240,68 грн. та відповідно з податковим повідомленням-рішенням від 17.02.2010р. № 0000641720/0 на суму 12722,04 грн. (4240,68 грн. за основним платежем та 8481,36 грн. за штрафними санкціями), то в цій частині позивачу в задоволенні позову необхідно відмовити.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню частково, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 7-14, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігів-Інвест» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.02.2010 року № 0000952320/0 Державної податкової інспекції в м. Чернігові.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.02.2010 року № 0000942320/0 Державної податкової інспекції в м. Чернігові.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Дата складання та підписання повного тексту постанови 08.06.2010 року.

Суддя І.І. Соломко