Постановление суда № 97279537, 31.05.2021, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/278/20

Провадження № 1-кп/192/10/21

У Х В А Л А

31 травня 2021 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Щербини Н.О.,

за участю секретаря судового засідання – Канівець Ю. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Солоне Солонянського району Дніпропетровської області клопотання захисників обвинуваченого про визнання очевидно недопустимим доказом в кримінальному провадженні №12017040000001325, відомості про що внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 грудня 2017 року відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, в режимі відеоконференції,

за участю учасників судового провадження:

прокурора – Смирнова А. В.,

потерпілої в режимі відеоконференції – ОСОБА_2 ,

представника потерпілої – адвоката Серебрякова Е. С.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисників обвинуваченого – адвоката Реви А.Л., Михальова І. О.,

представника цивільного відповідача – адвоката Юрченка І. О.,

В С Т А Н О В И В:

У судовому засіданні 20 травня 2021 року захисники обвинуваченого заявили клопотання про визнання очевидно недопустимим висновку експерта № 2407 (а.с.61-66,т.3) з тих підстав, що експертиза була розпочата 04 грудня 2017 року, в той час як постанова про призначення такої експертизи була прийнята слідчим 05 грудня 2017 року.

Прокурор в свою чергу заявив клопотання про виклик в судове засідання для допиту в якості свідків слідчого Плошенко В. І., а також експерта для з`ясування обставин складання висновку експерта в частині дати її початку. Ухвалою від 31 травня 2021 року в задоволенні клопотання прокурора було відмовлено.

Клопотання адвоката Реви А. Л. обґрунтоване тим, що було порушено порядок залучення експерта та отримання висновку судово-медичного експерта ОСОБА_3 № 2407 по факту смерті ОСОБА_4 .

Обвинувачений, адвокати Михальов І. О., Юрченко І. О. підтримали таке клопотання, а прокурор, потерпіла та її представник заперечували проти його задоволення, посилаючись на те, що висновок експерта отриманий з дотриманням норм КПК України, а тому останній є належним доказом, а сторона захисту під час вирішення клопотання про виклик експерта заперечувала проти, оскільки вважали, що питання до експерта відсутні щодо змісту такого висновку.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання про визнання очевидно недопустимим доказом, суд приходить до наступного висновку.

Підстави для визнання доказів недопустимими зазначені в ст. 87 КПК України.

Згідно з пунктами 17, 22 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України по питанням судового розгляду кримінальних справ та постановлення вироку» висновки суду по оцінці доказів необхідно викладати в вироках в точних і категоричних судженнях, які б виключали сумніви щодо достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних та виключення інших доказів судом повинно бути мотивовано.

Рішенням Конституційного Суду України № 12-рп/2011 від 20.10.2011 року надано офіційне тлумачення положення першого речення ч. 3 ст. 62 Конституції України, відповідно до якого обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, необхідно розуміти так, що обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності.

Відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

На час розгляду даного клопотання про визнання очевидно недопустимими доказами, судовий розгляд кримінального провадження триває. При цьому, очевидної недопустимості доказу, яка зазначена в клопотанні на даній стадії судового провадження, без дослідження їх у взаємозв`язку з іншими доказами, суд не вбачає.

Доказ, який захисники просять визнати очевидно недопустимим, може бути визнаний недопустимими під час ухвалення остаточного рішення суду за наслідками розгляду кримінального провадження шляхом дослідження цих доказів у їх сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами, оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили та за умови встановлення підстав, передбачених КПК України.

З клопотання про визнання доказу очевидно недопустимим, як і з самого висновку експерта який був досліджений судом, встановлено, що експертиза розпочата 04 грудня 2017 року. Доказів прийняття постанови про призначення такої експертизи 05 грудня 2017 року для безпосереднього дослідження суду не надано.

Ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду. Очевидної недопустимості цього доказу на даній стадії судового провадження без дослідження його у взаємозв`язку з іншими доказами, суд не вбачає, а постановлення ухвали без надання оцінки доказів в їх сукупності буде суперечити загальним засадам кримінального судочинства.

Суд враховує те, що на даній стадії судового розгляду може бути встановлено порушення порядку проведення експертизи, проте висновки про допустимість чи не допустимість таких доказів на даний час є передчасними.

Крім того, суд вважає, що висновок СМЕ свідчить лише про наявність тілесних ушкоджень у ОСОБА_4 і сам по собі не може доказом винуватості особи в їх заподіянні, та як наслідок в її смерті.

Суд звертає увагу на те, що згідно з Правилами судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, які затверджено наказом Міністерства охорони здоров`я України № 6 від 17 січня 1995 року, судово-медичне визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень проводиться згідно з Кримінальним та Кримінально-процесуальним кодексами України і цими Правилами. З медичної точки зору, тілесні ушкодження - це порушення анатомічної цілості тканин, органів та їх функцій, що виникає як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючих факторів - фізичних, хімічних, біологічних, психічних.

Судово-медична експертиза з метою встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень проводиться судово-медичним експертом шляхом медичного обстеження потерпілих. Підсумки у висновку експерта (акті) повинні бути результатом аналізу відомостей, що встановлені при проведенні експертизи. Вони повинні бути детальними і науково обґрунтованими.

Як видно з висновку експерта № 2407 в ньому перелічені тілесні ушкодження, які отримала ОСОБА_4 механізм їх отримання, вказана причина її смерті, дата та час, а також зазначені відомості про відсутність алкоголю в її крові.

Тобто питання про винуватість або невинуватість ОСОБА_1 не вирішувалося вказаної експертизою, а за правилами ч. 1 ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

За таких обставин на даний час відсутні будь-які підстави для визнання під час судового розгляду зазначеного у клопотанні доказу очевидно недопустимим, а відповідно до ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та їх оцінка має ґрунтуватись на всебічному, повному й неупередженому дослідж енні всіх обставин кримінального правопорушення, а тому на даній стадії судового розгляду відсутні дані щодо очевидності недопустимості доказу, на які вказує сторона захисту, у зв`язку з чим клопотання задоволенню не підлягає.

При цьому, суд звертає увагу на те, що це не позбавляє сторону захисту повторно звертатися з клопотанням про визнання недопустимими доказів, як і не позбавляє суд права на визнання таких доказів недопустимими під час ухвалення остаточного рішення за наслідками надісланого обвинувачення, шляхом дослідження цих доказів у їх сукупності та у взаємозв`язку з іншими доказами, що надані учасниками кримінального провадження

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 84-94, 369-372 КПК України, суд-

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити в задоволенні клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокатів Реви А. Л., Михальова О. І. про визнання очевидно недопустимим висновку судово-медичного експерта № 2407.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: суддя Н. О. Щербина