Постановление суда № 97040737, 20.05.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

20 травня 2021 року м. Київ № 640/13137/21

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

Гончарук Юлії Олександрівни до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизаціїпро визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправним та нечинним з 01.12.2021 рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Гончарук Юлія Олександрівна, адвокат (м. Київ, вул. Маршала Тимошенко, 2-д, оф. 3, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 22, код ЄДР: 37994258), в якому просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність НКРЗІ щодо неоприлюднення в порядку ст. 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики» рішення НКРЗІ № 442 від 17.11.2020 «Про схвалення проекту рішення НКРЗІ «Про затвердження змін до деяких рішень НКРЗІ з питань надання послуг із перенесення абонентських номерів» та проекту регуляторного акта, що є додатком до нього;

2) зобов`язати НКРЗІ здійснити офіційне оприлюднення в порядку ст. 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики» рішення НКРЗІ № 442 від 17.11.2020 «Про схвалення проекту рішення НКРЗІ «Про затвердження змін до деяких рішень НКРЗІ з питань надання послуг із перенесення абонентських номерів" та проекту регуляторного акта, що є додатком до нього;

3) визнати протиправною бездіяльність НКРЗІ, щодо неоприлюднення в порядку ст. 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики» рішення НКРЗІ № 46 від 09.02.2021 «Про схвалення проекту рішення НКРЗІ «Про затвердження змін до деяких рішень НКРЗІ з питань надання послуг із перенесення абонентських номерів» та проекту регуляторного акта, що є додатком до нього;

4) зобов`язати НКРЗІ здійснити офіційне оприлюднення в порядку ст. 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики» рішення НКРЗІ № 46 від 09.02.2021 «Про схвалення проекту рішення НКРЗІ «Про затвердження змін до деяких рішень НКРЗІ з питань надання послуг із перенесення абонентських номерів» та проекту регуляторного акта, що є додатком до нього;

5) визнати протиправним та нечинним з 01.12.2021 рішення НКРЗІ № 107 від 23.03.2021 «Про затвердження Змін до деяких рішень НКРЗІ з питань надання послуг із перенесення абонентських номерів», зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05.04.2021 за № 442/36064 (далі - Постанова № 107).

З наведеного та змісту вищезгаданої постанови у сукупності вбачається, що позовні вимоги стосуються схвалення проекту акту та оскарження нечинного акту, який набирає чинності з 01 грудня 2021 року.

Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, суддя виходить з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Разом з тим, згідно з п. 6 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Так, враховуючи зміни, внесені у 2016 до Конституції України, слід зазначити, що частиною 3 статті 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Вказаний принцип також закріплений в ч. 1 ст. 5 КАС України, який визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Згідно з п.п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Пунктом 18 ч. 1 ст. 4 КАС України передбачено, що нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Обов`язковою ознакою нормативно-правового акту чи правового акту індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, для цілей їх застосування та оскарження, є створення ними юридичних (негативних) наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення.

Зі змісту наведених норм слідує, що для цілей кваліфікації спору як юридичного, предмет оскарження повинен мати юридичне значення.

Відповідно, до суду може бути оскаржений певний акт суб`єкта владних повноважень, який набрав чинності, є чинним, створює юридичні наслідки.

У даному ж випадку позивач оскаржує схвалення проекту певного акту, що само по собі не створює будь-яких правових наслідків, а лише вказує на те, що процедура прийняття акту знаходиться на початковій стадії, а також оскаржує акт, який не набрав чинності, який, іншими словами, ще відсутній та не створює будь-яких наслідків.

При цьому, варто знову звернути увагу позивачів на те, що до суду може бути оскаржений певний акт суб`єкта владних повноважень, який набрав чинності, є чинним, створює юридичні наслідки та впливає на права та інтереси позивача.

Таким чином, заявлений предмет і підстави позову не створюють значення «юридичного спору».

Підсумовуючи, слід зазначити, що суд має повноваження розглядати та вирішувати справу у межах своєї юрисдикції, якщо має місце юридичний спір.

У взаємозв`язку з ч. 1, 2 ст. 55, положення ч. 3 ст. 124 Конституції України слід розуміти як поширення юрисдикції судів на юридичні спори, предметом яких є права та свободи конкретної особи.

З позиції Європейського суду з прав людини стаття 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» не застосовується у провадженнях, у яких немає спору між сторонами, чи у односторонніх провадженнях, у яких немає двох сторін спору, та за відсутності прав у якості предмету спору (Alaverdyan v. Armenia, (dйc.), «Алавердян проти Вірменії», §35).

Це свідчить про те, що у випадку відсутності юридичного спору суд не має повноважень вирішувати справу, що має місце у даному випадку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відтак, предмет і підстави даного позову не відповідають значенню «юридичний спір», що відповідно до вимог враховуючи зміни до ч. 3 ст. 124 Конституції України є умовою для розгляду позову судом, на дані відносини не поширюється юрисдикція судів взагалі, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження у даній справі, оскільки позов не підпадає під судовому юрисдикцію взагалі.

Керуючись статтями 160-162, 170, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Відповідно до ч. 4 ст. 170 КАС України ухвала суду про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржена у порядку, передбаченому ст.ст. 292 - 297 КАС України п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII, з урахуванням п. 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України (в редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX).

Суддя О.А. Кармазін