Постановление суда № 9698494, 07.06.2010, Апеляційний суд Одеської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

9 грудня 2009р. м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Артеменко І.А.

Громіка Р.Д.

при секретарі: Ксендзюк І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 7 липня 2009р. по справі за позовом ЗАТ КБ „ПриватБанк” до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2009р. ЗАТ КБ „ПриватБанк” (уточнюючи в процесі розгляду справи свої вимоги) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 19 березня 2008р. відповідно до кредитного договору, укладеного між Банком та ОСОБА_2, останній отримав 56300 доларів США зі сплатою 12% річних.

В забезпечення виконання боржником умов кредитного договору між Банком та ОСОБА_3, як майновим поручителем, було укладено договір іпотеки від 19 березня 2008р., згідно якого остання надала під заставу свій власний житловий будинок з господарськими будівлями в АДРЕСА_1.

Враховуючи те, що позичальник порушує умови кредитного договору, належним чином не виконує свої зобов'язання, внаслідок чого станом на 23 червня 2009р. виникла заборгованість у розмірі 49396,48 доларів США. З огляду на наведене, Банк просить звернути стягнення на предмет застави на майно поручителя шляхом його продажу, висилити відповідачку з будинку, а також стягнути з відповідачів судові витрати та витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 7 липня 2009р. позов задоволено частково, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 19 березня 2008р. у сумі 49396,48 доларів США звернуто стягнення на предмет застави нерухоме майно у вигляді житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1, шляхом його продажу ЗАТ КБ „ПриватБанк”, в особі його філії „Южне головне регіональне управління ЗАТ КБ „ПриватБанк” з укладанням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем за початковою ціною на рівні заставної вартості іпотеки, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ЗАТ КБ „ПриватБанк” всіх повноважень, необхідних для здійснення цього продажу. В інших вимогах позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ЗАТ КБ „ПриватБанк” понесені ним витрати у справі у вигляді 1700грн. судового збору та 30грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

В апеляційній скарзі відповідачі просять рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд іншим суддею, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.

За правилами ст.308ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що між ОСОБА_2 з одного боку та Банком з другого боку, 19 березня 2008р. був укладений кредитний договір №ОDKTGA00000010 (а.с.4-8), за умовами якого, позичальник отримав від Банку гроші у сумі 56300 доларів США на споживчі цілі строком до 19 березня 2018р. Відповідно до умов п.8 договору ОСОБА_2 зобовязаний добросовісно виконувати умови договору та своєчасно сплачувати відсотки та інші платежі за договором. На виконання умов кредитного договору ОСОБА_2, укладений договір іпотеки від 19 березня 2008р. (а.с.8-10) згідно якого, ОСОБА_3 виступає майновим поручителем позичальника та передає в іпотеку Банку житловий будинок з земельною ділянкою, розташований по АДРЕСА_1 Оскільки умовами договору передбачений порядок звернення стягнення на іпотечне майно, у разі не належного виконання зобовязань, суд вважав можливим в цій частині вимоги задовольнити.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та обєктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами, що 19 березня 2008р. між ОСОБА_2 та Банком був укладений кредитний договір №ОDKTGA00000010 (а.с.4-8), за умовами якого, позичальник отримав від Банку гроші у сумі 56300 доларів США на споживчі цілі строком до 19 березня 2018р. Позичальник ознайомлений з усіма умовами договору та наслідками його не виконання або не належного виконання. На виконання умов кредитного договору ОСОБА_2, укладений договір іпотеки від 19 березня 2008р. (а.с.8-10) згідно якого, ОСОБА_3 виступає майновим поручителем позичальника та передає в іпотеку Банку житловий будинок з земельною ділянкою, розташований по АДРЕСА_1

За правилами ч.1 ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи вбачається, що Банк, на підставі заяви ОСОБА_2, виконав свої умови договору, видавши йому гроші у розмірі 56300 доларів США, а позичальник в свою чергу прийняв гроші та користувався ними, витрачаючи на споживчі цілі.

Проте, в подальшому ОСОБА_2 належним чином свої обовязки щодо своєчасної оплати усіх платежів за кредитним договором не виконував, на неодноразові попередження не реагував, допустивши заборгованість станом на 23 червня 2009р. 49306,48 доларів США, що змусило Банк звернутися до суду із позовними вимогами про звернення стягнення на іпотечне майно.

Як визначено в ст.526ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 свої зобовязання належним чином не виконував, допустивши заборгованість щодо кредитних платежів.

Зі змісту п.2.3.7 кредитного договору вбачається, що банк має право стягнути кредит до настання дати передбаченої п.п.8.1, 8.1.1, 8.1.2 вказаного Договору, у тому числі шляхом звернення стягнення на заставлене майно, при настанні умов, передбачених п.2.2.3.

Умовою п.п.2.3.3 є порушення позичальником зобовязань, передбачених умовами даного договору, у тому числі при порушенні цільового використання коштів.

Оскільки позичальником умови договору належним чином не виконуються, суд першої інстанції обґрунтовано вважав необхідним звернути стягнення на іпотечне майно.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що ст.33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі не виконання зобовязання, забезпеченого іпотекою, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги зверненням стягнення на предмет іпотеки.

Аналогічні вимоги обумовлені п.8 договору іпотеки від 19 березня 2008р.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що у разі неналежного виконання позичальником своїх кредитних зобовязань, стягнення може бути звернено на заставне майно, а саме спірний житловий будинок №53 по вул.Севастопольській в м.Котовську Одеської області.

Що стосується дітей позичальника та поручителя, суд першої інстанції виходив з того, що діти в спірному житловому будинку не зареєстровані, ні якого відношення до нього не мають.

Вказаний факт знайшов своє підтвердження в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, а саме та обставина, що згідно листа начальника СГІРФО Котовського МВ ГУМВС України в Одеській області №61\11216 від 25 листопада 2009р. діти вказаних осіб за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровані.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

При таких обставинах, судова колегія вважає, що рішення суду відповідає вимогам ст.ст.210,213ЦПК України, а тому не вбачає підстав для його скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.308,315ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 7 липня 2009р. залишити без зміни.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: І.А. Артеменко

Р.Д. Громік