Постановление суда № 96889312, 14.05.2021, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/1154/20

Провадження № 1-кп/553/109/2021

У Х В А Л А

Іменем України

14.05.2021 року м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі колегії суддів:

головуючого судді - Парахіної Є.В.,

при секретарі - Лунич Ю.Г.,

з участю прокурора - Шандиби О.І.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника адвоката - Стасовського М.В.,

потерпілої - ОСОБА_2 ,

розглянувши під час підготовчого судового засідання у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві матеріали, які надійшли до суду з прокуратури Полтавської області, - обвинувальний акт, складений старшим слідчим СУ ГУНП в Полтавській області підполковником поліції Мартинюком О.М. в рамках кримінального провадження № 12020170000000172 відносно ОСОБА_3 за ст. 118 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

До Ленінського районного суду м. Полтави надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 за ст. 118 КК України для розгляду в порядку ст. 283 КПК України.

Дане кримінальне провадження підсудне Ленінському районному суду м. Полтави.

Обвинувальний акт складений у відповідності до вимог ст. 291 КПК України.

Підстав для закриття кримінального провадження та зупинення провадження у справі не встановлено.

Підстав для обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 не встановлено.

Потерпіла ОСОБА_2 надала цивільний позов до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, просила прийняти його до спільного розгляду з даним кримінальним провадженням

Прокурор, обвинувачений та його захисник не заперечували проти клопотання ОСОБА_2 .

Враховуючи викладене, виходячи з підстав та предмету позовних вимог потерпілої ОСОБА_2 , суд вважає за доцільне прийняти цивільний позов до спільного розгляду з кримінальним провадженням, у зв`язку з чим визнати потерпілу ОСОБА_2 цивільними позивачем, а ОСОБА_1 – цивільним відповідачем.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 подала заяву про забезпечення позову, в якій просила накласти арешту на автомобіль марки OPEL, держ. номер НОМЕР_1 , із забороною відчуження автомобіля, внесення у відповідний реєстр відомостей про накладення арешту.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, потерпіла послалась на те, що нею подано цивільний позов про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, стало відомо, що цивільний відповідач, з метою уникнення відшкодування шкоди, має намір продати належний йому автомобіль марки "OPEL", держ. номер НОМЕР_1 . Оскільки невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, вважає необхідним накласти арешт на вказаний автомобіль із забороною його відчуження.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 заяву підтримала, просила задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник адвокат Стасовський М.В. проти задоволення клопотання потерпілої заперечували. Захисник вказував на те, що потерпілою не надано доказів того, що автомобіль, на який вона просить накласти арешт, дійсно належить на праві власності обвинуваченому ОСОБА_1 , відтак підстав для задоволення заяви немає.

Прокурор з приводу вирішення заяви потерпілої поклався на розсуд суду.

Прокурор з приводу вирішення заяви потерпілої поклався на розсуд суду.

Як встановлено в ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

В ч. 1 ст. 171 КПК України передбачено, що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

В ч. 6 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

При цьому, за змістом положень ч. 8 ст. 170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Аналізуючи зміст заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову, очевидно, що вона оформлена не у відповідності з вимогами ч. 3 ст. 171 КПК України, не містить визначення розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розміру позовних вимог, доказів факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

Разом з тим, заявником ОСОБА_2 не надано суду жодних доказів того, що майно, на яке вона просить накласти арешт, дійсно належить обвинуваченому ОСОБА_4 , як не обґрунтовано і не доведено, що вартість цього майна є співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням і зазначеної у цивільному позові, не зазначено доказів існування обставин, які підтверджують, що незастосування заходів забезпечення кримінального провадження у виді арешту автомобіля призведе до його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про недоведеність обґрунтованості застосування заходів забезпечення кримінального провадження у виді накладення арешту на автомобіль "OPEL", держ. номер НОМЕР_1 , а тому вважає клопотання таким, що не підлягає задоволенню.

При цьому, суд роз`яснює потерпілій, що вона має право до початку судового розгляду у справі повторно звернутись з аналогічним клопотанням, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, усунувши вищенаведені недоліки.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до положень ч. 3 ст. 171 КПК України у клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено: 1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог; 2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, суд відповідно до ст.ст. 314, 314-1 КПК України вважає необхідним доручити представнику персоналу органу пробації, в межах територіальної юрисдикції якого проживає обвинувачений згідно обвинувального акту, скласти досудову доповідь.

Враховуючи викладене, заслухавши думку учасників процесу, які не заперечували проти призначення кримінального провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 314-316 КПК України, ст. 19 Закону України "Про пробацію", суд -

У Х В А Л И В:

Кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 КК України, призначити до судового розгляду на 10 год. 00 хв. 03 червня 2021 року.

Справу розглядати у відкритому судовому засіданні.

Прийняти цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, до спільного розгляду з даним кримінальним провадженням.

Визнати потерпілу ОСОБА_2 цивільним позивачем, а обвинуваченого ОСОБА_1 – цивільним відповідачем.

В задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову в кримінальному провадженні № 12020170000000172 по обвинуваченню ОСОБА_1 за ст. 118 КК України – відмовити, роз`яснивши право на повторне звернення з аналогічною заявою після усунення недоліків.

У судове засідання викликати прокурора, потерпілих, представника потерпілого, обвинуваченого та його захисника, свідків.

Доручити представнику персоналу органу пробації в особі представника Подільського РС філії Державної установи "Центр пробації" в Полтавській області підготувати в строк протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали досудову доповідь щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який згідно обвинувального акту проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиЄ. В. Парахіна