№ 9671673, 20.05.2010, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2010 р. Справа № 2-а-1362/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

головуючого судді Загороднюка Андрія Григоровича,

при секретарі судового засідання: Димчишиній Тетяні Вікторівні,

за участю представників сторін:

позивача : Франюк В.П.

відповідача : не з'явився ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області

до: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Тростянецькому районі Вінницької області

про: стягнення коштів у сумі 52283,04 гривень, -

ВСТАНОВИВ :

управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області (далі-УПФ України у м. Ладижин) звернулось в суд з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Тростянецькому районі Вінницької області про стягнення коштів в сумі 52283,04 грн., що не включені в акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з квітня 2009 року по лютий 2010 року.

Позов мотивований тим, що відповідачем не відшкодовуються витрати УПФ у м. Лаижин Вінницької області з квітня 2009 року по лютий 2010 року у сумі 52283,04 грн., пов'язані з виплатою державної адресної допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 №265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" (далі - Постанова №265) та доплати до пенсії, призначеної відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" №198 від 11.03.2009 (далі - Постанова №198), особам, яким виплачуються пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Позивач вважає дії відповідача протиправними та такими, що суперечать чинному законодавству України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просила задовольнити позов.

Представник відповідача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності та надав до суду письмові заперечення, в яких позовні вимоги позивача не визнав, зазначивши, що відповідно до пунктів 2, 3, 7 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 №5-4/4 (далі - Порядок), вищезазначене відшкодування здійснюється на центральному рівні між Пенсійним Фондом України та Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Крім того, відповідач у своїх запереченнях, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог вказав, що Порядком не передбачено здійснення відшкодування відповідачем сум державної адресної допомоги, передбаченої Постановою №265 та доплати до пенсії, призначеної відповідно до Постанови №198.

Заслухавши пояснення представника позивача, ознайомившись із запереченнями відповідача, дослідивши надані докази та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтями 8 і 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсійне забезпечення громадян здійснюється органами Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд, поряд з іншими надходженнями формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами на заходи соціального страхування.

Відповідно до статті 81 Закону України "Про пенсійне забезпечення" призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Статтями 21 і 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" встановлено обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі його смерті при настанні страхового випадку, виплачуючи її потерпілому або особам, які перебували на його утриманні, та пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання або пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Збір та акумулювання страхових внесків відповідно до статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професіонального захворювання, які спричинили втрату працездатності" та статей 1, 2 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

У судовому засіданні встановлено, що протягом квітня 2009 року - лютого 2010 року позивачем виплачено 52283,04 грн., пов'язані з виплатою державної адресної допомоги, передбаченої Постановою №265 та доплати до пенсії, призначеної відповідно до Постанови №198, особам, яким виплачуються пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Частиною 2 пункту 5 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачено, що у разі, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування ним витрат.

Згідно з ч. 2 ст.7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Фонд соціального страхування від нещасних випадків сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду соціального страхування від нещасних випадків документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

16.05.2003 року Міністерством юстиції України зареєстрована постанова правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, якою затверджено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі - Порядок).

Пунктом 2 вказаного Порядку визначено механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій.

Згідно з пунктами 5, 6 і 7 Порядку органи Пенсійного фонду щомісяця проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду і управлінням виконавчої дирекції Фонду на місцях. Головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі поданих актів узагальнюють і узгоджують Довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі вказаної довідки на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач відмовляється вживати заходи, спрямовані на відшкодування витрат позивача, пов'язаних із виплатою державної адресної допомоги, передбаченої Постановою №265 та доплати до пенсії, призначеної відповідно до Постанови №198, особам, яким виплачуються пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Суд критично відноситься до доводів відповідача щодо неможливості відшкодування витрат, понесених позивачем відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008 року та № 198 від 11.03.2009 року виходячи з наступного.

Постановою №265 визначено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.

При цьому, згідно положень п.4 даної Постанови, виплата щомісячної адресної допомоги, передбаченої цією постановою здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

З урахуванням викладеного суд вважає, що щомісячна адресна допомога до пенсії підлягає відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України, оскільки виплачується відповідно до нормативно-правового акту - Постанови №265.

Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" №198 від 11.03.2009 року встановлено у 2009 році підвищення до пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (далі - підвищення), у розмірі 7,5 гривні з 1 квітня, збільшуючи його з 1 липня - до 14,2 гривні, а з 1 жовтня - до 28,4 гривні. Підвищення здійснюється незалежно від дати призначення (перерахунку) пенсії (щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги) непрацюючим особам, а особам, які одержують пенсію (державну соціальну допомогу) на дітей та/або недієздатних осіб - незалежно від одержуваного доходу. Пунктом 2 вищезгаданої постанови передбачена виплата підвищення, передбаченого пунктом 1 цієї постанови, проводиться понад розміри, передбачені постановами Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року №265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" і від 16.07.2008 року №654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", в межах розмірів, зазначених у пункті 10 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія, щомісячне довічне грошове утримання або державна соціальна допомога.

З урахуванням викладеного суд вважає, що доплата до пенсії підлягає відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України, оскільки виплачується відповідно до нормативно-правових актів - постанови Кабінету Міністрів України №198 від 11.03.2009 року.

Відповідач до розміру суми, вказаної у наданому позивачем розрахунку (а.с. 41) заперечень не надав.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд, керуючись ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", задовольняє позовні вимоги щодо стягнення (відшкодування) з відповідача виплачених Пенсійним фондом України коштів у сумі 52283,04 грн.

Визначаючись щодо компетенції адміністративного суду з розгляду справ, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 4 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Стаття 12 Закону України "Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачає, що спори, які виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду.

Стаття 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", встановлює право звернення до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 року визначено, що частина друга статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, в тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатись до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечити захист прав усіх суб'єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме, стягнення з відповідача коштів у сумі 52283,04 грн. - витрати на виплату сум державної адресної допомоги, передбаченої Постановою №265 та доплати до пенсії, призначеної відповідно до Постанови №198 з квітня 2009 року по лютий 2010 року.

Зі змісту ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Суду не було надано документально підтверджених доказів стосовно понесених зазначених судових витрат, а тому питання про їх розподіл не вирішувалось.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Тростянецькому районі Вінницької області (код ЄДРПОУ 25937669, Вінницька область, смт.Тростянець, вул.Леніна,101-а, р/р № 37170003000895 в УДК у Вінницькій області, МФО 802015) на користь управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області ( код ЄДРПОУ 26285320, Вінницька область, м. Ладижин, вул.Процишина,91, р/р № 25607736170103 в ОПЕРВ Вінницького обласного управління Ощадбанку, МФО 302076) заборгованість в сумі 52 283 (п'ятдесят дві тисячі двісті вісімдесят три) гривень 4 (чотири) копійок.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 21.05.2010 року.

Суддя (підпис) Загороднюк Андрій Григорович