№ 9613581, 05.05.2010, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-1073/10/2570

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2010 р.м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Падій В.В.,

при секретарі Кондратенеко О.В.,

за участю представника позивача Іванюка Г.І., Гусака А.М.,

представника відповідача Яценко О.В., Катрухи В.А.,

Ярошенко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засідання в приміщенні суду адміністративний позов малого приватного підприємства виробничо - комерційного центру "Регіон" до державної податкової інспекції у Бобровицькому районі про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

03.03.2010 року мале приватне підприємство виробничо - комерційного центру "Регіон" (далі МПП ВКЦ "Регіон") звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Бобровицькому районі (далі ДПІ в Бобровицькому районі) про визнання нечинним акту перевірки від 16.02.2010 року № 192/23/21401944 в частині взаємовідносин МПП ВКЦ "Регіон" та ТОВ «Фірма Лімана» та скасування податкового повідомлення - рішення від 23.02.2010 року № 0002442330/0 про застосування до МПП ВКЦ "Регіон" фінансових санкцій за порушення норм податкового законодавства в сумі 517278 грн., в тому числі 344852 грн. за основним платежем, 172426 грн. за штрафними санкціями. Свої вимоги мотивує тим, що 23.02.2010 року ДПІ у Бобровицькому районі в особі начальника Яценко О.В. було винесено податкове-повідомлення рішення № 0002442030/0 про застосування до МПП ВКЦ "Регіон" фінансових санкцій за порушення норм податкового законодавства в сумі 517278 грн., в тому числі 344852 грн. за основним платежем, 172426 грн. за штрафними санкціями. З вказаним податковим повідомленням рішенням позивач не згоден та вважає його прийнятим з порушенням норм чинного законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та додатково пояснив, що на момент проведення перевірки податковим органом всі документи щодо господарських операцій між МПП ВКЦ "Регіон" та ТОВ «Фірма Лімана» були вилучені податковою міліцією та до цього часу не повернуті. 23.02.2010 року начальник ДПІ в Бобровицькому районі знаходився на лікарняному, а тому не мав повноважень щодо підписання податкового повідомлення рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні, позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити в повному обсязі та пояснив, що ДПІ у Бобровицькому районі була проведена планова виїзна документальна перевірка МПП ВКЦ "Регіон" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2009 року та за результатами був складений акт від 16.02.2010 року № 192/23/21401944. За наслідками перевірки було встановлено порушення МПП ВКЦ "Регіон" п.1.4, 1.6 ст.1. пп..4.5.1 п.4.5 ст.4. пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», чим занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 344852 грн., в тому числі за жовтень 2008 року - 120564 грн., за листопад 2008 року -224289 грн. За результатами перевірки начальником ДПІ у Бобровицькому районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.02.10 року №0002442330/0 про нарахування податку на додану вартість у сумі 517278 грн. в т.ч. 344852 грн. основного платежу та 172426 грн. штрафних санкцій.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 30.11.2009 року №194 ДПІ у Бобровицькому районі була проведена планова виїзна документальна перевірка МПП ВКЦ "Регіон" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2009 року, за результатами якої складено акт від 16.02.2010 року №192/23/21401944. Перевіркою встановлено порушення МПП ВКЦ "Регіон" пунктів 1.4, 1.6 ст.1, п.п. 4.5.1 п.4.5 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі Закон № 168/97-ВР), чим занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі - 344852,00 грн., в тому числі за жовтень 2008 року - 120564.00грн., за листопад 2008р. -224289,00грн.

За результатами перевірки начальником ДПІ у Бобровицькому районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.02.2010 року №0002442330/0 про нарахування податку на додану вартість у сумі 517278 грн. в т.ч. 344852 грн. - основного платежу та 172426 грн. - штрафних санкцій.

Судом встановлено, що між МПП ВКЦ «Регіон» та TOB «Фірма Лімана» був укладений договір поставки від 25.09.2007 року №25/09 відповідно до якого, продавець - МПП ВКЦ «Регіон» на протязі дії договору, зобов'язаний поставляти та передавати у власність покупця - TOB «Фірма Лімана» товар, асортимент якого визначається в Додатках до Договору, які є невід'ємною частиною даного договору, а Покупець зобов'язується приймати товар і здійснювати оплату на умовах даного Договору. Позивач на виконання умов договору поставки від 25.09.2007 року №25/09 поставив товар TOB «Фірма Лімана», на що виписані податкові накладні та накладні на відпуск продукції всього на загальну суму 48106692 грн., яку отримував по довіреності особисто ОСОБА_6 та оплата за товар надходила на розрахунковий рахунок позивача. Відповідно до пункту 8.2 вказаного договору строк дії даного договору складає один рік з моменту його підписання, а в частині взаєморозрахунків до повного його проведення.

Як вбачається з пояснень позивача, у звязку з не проведенням оплати за поставлений товар ТОВ «Фірма Лімана» в жовтні 2008 року повернуло МПП ВКЦ «Регіон» дизпаливо в кількості 366984 л, а позивачем в свою чергу було проведено коригування податкових зобовязань, у звязку з поверненням товару - дизпалива в кількості 366984 л, на загальну суму 2069114,31 грн. в тому числі ПДВ 344852,40 грн. Письмова угода щодо повернення МПП ВКЦ «Регіон» дизпалива в кількості 366984 л від ТОВ «Фірма Лімана» не укладалась.

Судом встановлено, що під час перевірки акти приймання-передачі та товарно-транспортні накладні, що підтверджують факт повернення та транспортування дизпалива в кількості 366984 літри на суму - 2069114,31 грн. до МПП ВКЦ «Регіон» від TOB «Фірма Лімана» не надавалися, тобто на момент перевірки вони були відсутні. Позивачем також під час перевірки податковим органом не надавалися документи щодо повернення дизпалива відповідно до вимог Закону України від 17.05.2001р. №2406-III «Про підтвердження відповідності».

В судовому засіданні було також встановлено, що дизпаливо в кількості 366984 літри з TOB «Фірма Лімана» на базу МПП ВКЦ «Регіон» не транспортувалося та не надходило до складу МПП ВКЦ «Регіон», а позивачем воно було передано на реалізацію на умовах договору комісії TOB «ОДС Максикомплект».

Як вбачається з матеріалів справи, МПП ВКЦ «Регіон» уклало договір комісії 31.10.2008 року за №31/10-08 з ТОВ «ОДС Максикомплект», згідно якого МПП ВКЦ «Регіон», в подальшому Комітент в особі директора Гусака A.M., який дії на підставі Статуту, з однієї сторони та ТОВ «ОДС Максикомплект» , в подальшому Комісіонер, в особі директора Паламарчука О.В., який діє на підставі Статуту, в порядку та на умовах, визначених Договором, Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента, за плату вчинити правочин від свого імені, але за рахунок Комітента та продати паливно-мастильні матеріали в кількості 366984 л по 6,20 грн. за літр, що належать Комітенту.

Відповідно п.2.1 даного Договору Комісіонер зобов'язаний провести роботу, знайти Покупців паливно-мастильних матеріалів, провести всю переддоговірну роботу й укласти з Покупцями правочин відповідно до вказівок Комітента на найбільш вигідних умовах для останнього. У разі не укладання до 25.12.2010 року правочину щодо продажу паливно-мастильних матеріалів повернути до 31.12.2010 року отримані від Комітента паливно-мастильні матеріали.

Відповідно п.3.1 даного Договору передбачено, що Комітент зобов'язаний передати на протязі 5-х днів Комісіонеру паливно-мастильні матеріали для виконання передбаченого Договором доручення. На виконання даного договору були видані наступні товарно-транспортні накладні: ТТН №0000011868 від 01.11.2008р. 34676 л.; ТТН№0000011871 від 01.11.2008р. 38721 л.; ТТН №0000011874 від 02.11.2008р. 34676 л.; ТТН№0000011879 від 02.11.2008р. 38721 л; -ТТН №0000011889 від 03.11.2008р. 38721 л.; -1 ГЦ №0000011881 від 03.11.2008р. 34676 л.; ТТН №0000011915 від 04.11.2008р. 38721 л.; ТТН №0000011934 від 05.11.2008р. 34675 л.; ТТН №0000011938 від 05.11.2008р. 38721 л.; ТТН №0000011911 від 04.11.2008р. 34676 л.

Як вбачається з матеріалів справи, в товарно-транспортних накладних зазначено, що постачальником дизпалива є TOB «Фірма Лімана», а не МПП ВКЦ «Регіон», що суперечить договору комісії. Директором МПП ВКЦ "Регіон" видано розпорядження від 31.10.2008 року №31/10 на відвантаження нафтопродуктів, згідно якого МПП ВКЦ «Регіон» розпоряджується відвантажити самовивозом дизельне паливо в кількості 366984 л, що належить їх підприємству і знаходиться в ТОВ «Фірма Лімана» підприємству ТОВ «ОДС Максикомплект».

Також, судом встановлено, що в актах приймання-передачі нафтопродуктів, наявних в матеріалах справи, не встановлено місце приймання нафтопродуктів, не вказано рівень заповнення, густина, температура для визначення фактичних показників поставки паливно-мастильних матеріалів та інші реквізити, передбачені законодавством. Акти приймання передачі підписані директором МПП ВКЦ «Регіон» Гусаком A.M. та директором TOB «ОДС Максикомплект» Паламарчуком О.В. Дані акти приймання-передачі складені в бухгалтерії підприємства МПП ВКЦ «Регіон» за адресою м. Бобровиця, але згідно розпорядження директора МПП ВКЦ "Регіон" від 31.10.2008 року №31/10 на відвантаження нафтопродуктів, передачу паливо-мастильних матеріалів здійснювало TOB «Фірма Лімана».

Судом також встановлено, що видаткова накладна на повернення дизпалива від ТОВ «Фірма Лимана» видана 06.10.2008 року, але документів, на яких умовах дизельне паливо з 06.10.2008 року по 31.10.2008 року знаходилось в TOB "Фірма Лімана" позивачем до суду не надано.

Відповідно до товарно-транспортних накладних, наявних в матеріалах справи, вантажовідправником паливно-мастильних матеріалів було TOB «Бровада», яке знаходиться на обліку в Броварській ОДПІ, відповідно до якого 01.10.2008 року прийнято рішення про його припинення та розпочато ліквідаційну процедуру.

В ході відпрацювання інформації, яка міститься в товарно-транспортних накладних, наданих для перевірки, співробітниками ВПМ Ніжинської ОДПІ , відповідно до листа ВПМ Ніжинської ОДПІ від 15.02.2010р. №351/7/26-31 встановлено, що зазначені в товарно- транспортних накладних автомобілі не є автомобілями, які призначені для транспортування паливно-мастильних матеріалів в кількостях, що зазначені в вищезгаданих товарно-транспортних накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, за державним номером АI 38-23 АВ 19.08.2008 року зареєстрований легковий автомобіль АУДI з кузовом седан-в, за номером АI 9421 АВ 13.09.2005 року зареєстрований автобус МУRCEDES-BENZ 601DПЕ з кузовом мікроавтобус-д.

На підставі п. 3.1 ст. 3 Закону України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» обєктом оподаткування ПДВ є певні операції платників податку.

Відповідно до п.1.4 Закону України від 03.04.1997 року 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари.

У ст. 1 Закону України від 16.07.99 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік i фінансову звітність в Україні» (далі Закон №996- ХІV ) визначено, що господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів i зобовязань, власному капіталі підприємства.

Згідно з вимогами ст. 4 Закону № 996-ХІV одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Згідно п.1 та п. 2 ст.9 Закону № 996-XIV підстави для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити:назву документа по формі; дата і місце складання; назва підприємства від імені якого укладено документ; зміст та обсяги господарської операції, одиниці виміру господарської операції посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції.

Згідно п. 6 ст. 6 Закону № 996-XIV міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, у межах своєї компетенції, відповідно до галузевих особливостей розробляють на базі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку методичні рекомендації щодо їх застосування.

На виконання п.6 ст.6 Закону 996-XIV наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 року за №805/15496 затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція №281), яка встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Відповідно до п. 4.2.1 Інструкції №281 облік нафти і нафтопродуктів на НПЗ, підприємствах із забезпечення нафтопродуктами, підприємствах нафтопровідного і нафтопродуктопровідного транспорту, наливних пунктах ведеться в одиницях маси, а на АЗС - одиницях об'єму. Для визначення маси та об'єму нафти і нафтопродуктів можуть використовуватися об'ємно-масовий статичний, об'ємно-масовий динамічний, прямий масовий (статичне зважування та зважування під час руху) і об'ємний методи вимірювань відповідно до вимог ГОСТ 26976.

Пунктами 5 та 7 Інструкції №281 визначені порядок приймання та відпуску нафти і нафтопродуктів.

Відповідно до п. 5.4.1 Інструкції №281 перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования". З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900. Маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом.

Маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Відповідно до пунктів 7.1 та 7.2 Інструкції №281 відпуск нафти споживачам здійснюється на підставі попередньо укладених договорів, а нафтопродуктів - на підставі договорів або за готівку. Відпуск нафти і нафтопродуктів здійснюється шляхом їх відвантаження споживачам магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, водним, залізничним і автомобільним транспортом.

Відповідно до пунктів 7.5.6 та 7.5.8 Інструкції №281 відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи.

Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Пункт 7.5.10 Інструкції №281 передбачає, що ТТН на відпущені зі складу нафту або нафтопродукти здаються до бухгалтерської служби не пізніше першої половини наступного дня разом з реєстром, який складається у двох примірниках. Реєстр підписують начальник цеху (старший оператор) та бухгалтер. Пункт 14 Інструкції №281 передбачає, що під час приймання, зберігання та відпуску нафти і нафтопродуктів керівник підприємства та головний бухгалтер здійснюють контроль за дотриманням матеріально відповідальними особами вимог цієї Інструкції та забезпечують: своєчасне оформлення документів руху нафти та нафтопродуктів; збереження їх кількості і якості; відображення їх руху за бухгалтерським обліком; своєчасне вжиття заходів щодо попередження псування, втрат, нестач та розкрадання нафти та нафтопродуктів, а також створення необхідних умов для їх зберігання.

Для чіткої регламентації роботи відповідальних осіб, контролю за своєчасним виконанням ними своїх посадових обов'язків та інших технологічних і організаційних операцій, а також для своєчасного оформлення первинних документів та передання їх до бухгалтерської служби підприємства головний бухгалтер розробляє графіки документообігу. У графіках зазначається, у який термін, ким оформлюються і підписуються первинні документи, у якому порядку вони здаються до бухгалтерської служби. Графіки затверджуються керівником підприємства та є обов'язковими для виконання всіма відповідальними особами.

Облік нафти і нафтопродуктів у фізичних величинах (за об'ємом, масою) ведеться безпосередньо матеріально відповідальними особами, а бухгалтерська служба підприємства здійснює їх кількісно-грошовий облік.

Матеріально відповідальні особи підприємств (за винятком НПЗ) ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою N 31-НП (додаток 34), у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня.

Для посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою N 6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою N 7-НП.

Приймання нафти і нафтопродуктів, які не належать підприємству, також відображається в журналі обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою N 6-НП.

Кількість нафти і нафтопродуктів, що приймаються для зберігання під час надходження їх залізничним транспортом, визначається на підставі актів приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП, а під час надходження автомобільним транспортом - на підставі ТТН.

Усі первинні документи матеріально відповідальні особи здають до бухгалтерської служби підприємства за реєстрами (відомостями) та підписами. Реєстри (відомості) складаються у двох примірниках. У реєстрі мають відображатись дані: дата складання реєстру; назва і номер документа; найменування, марка і вид нафти або нафтопродукту; кількість відпущених нафти і нафтопродуктів в одиницях маси.

На відпущені нафту і нафтопродукти, що не належать підприємству, матеріально відповідальні особи складають реєстри (відомості) окремо на кожного власника нафти або нафтопродукту.

Первинні документи приймаються бухгалтерською службою підприємства від матеріально відповідальних осіб за реєстрами (відомостями) і підписами, перевіряються і групуються за постачальниками і споживачами.

Пункт 15 Інструкції №281 передбачає порядок ведення бухгалтерського обліку і нафтопродуктів на підприємствах.

Таким чином, Інструкція №281 передбачає певні вимоги нормативної документації стосовно приймання та відпуску нафтопродуктів. Вказується конкретний перелік та форми первинних документів при прийманні та відпуску нафтопродуктів, які надійшли від нафтопереробних заводів, підприємств, що продають або придбавають нафтопродукти, які надійшли залізничним, автомобільним транспортом або трубопроводом. Наводяться реєстри первинного, кількісного, складського та бухгалтерського обліку, визначено перелік та форма первинних документів, та чітко дається визначення їх по назві та реквізитам.

Крім того, згідно ст. 13 Закону України 17 травня 2001 року №2406-III «Про підтвердження відповідності» постачальник зобов'язаний реалізовувати продукцію за умови наявності у документах, згідно з якими йому передано відповідну продукцію, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом на відповідний вид продукції.

Відповідно до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 1 лютого 2005 року № 28 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 травня 2005 року за № 466/10746 нафтопродукти підлягають обовязковій сертифікації в Україні.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що акти прийому-передачі нафтопродуктів від Комітента (МПП ВКЦ «Регіон») Комісіонеру (TOB «ОДС Максикомплект») та товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) не відповідають вимогам первинних облікових документів, тобто вони є лише юридичною формою документа, але не обліковують операції у відповідності до їх сутності, та не фіксують факти здійснення господарської операції у відповідності до вимог ст. 2, ст. 9 Закону № 996-XIV та Інструкції №281.

Крім того, суд звертає увагу, що позивачем не надано суду жодних належних доказів факту повернення йому дизпалива в кількості 366984 л від ТОВ «Фірма Лимана» та передачі позивачем його TOB «ОДС Максикомплект», відповідно до пп..3.1.1 п.3.1 Договору комісії, тобто доказів про повну інформацію щодо змісту та обсягу господарської операції, а також щодо дати та місця її здійснення.

Враховуючи, вищевикладене, суд дійшов висновку, про недоведеність позивачем факту здійснення господарської операції щодо поверненню паливно-мастильних матеріалів від TOB «Фірма Лімана» до МПП ВКЦ «Регіон».

Щодо вимоги позивача про скасування акту перевірки відповідача від 16.02.2010 року № 192/23/21401944, суд зазначає, що відповідно до ст. 14 Закону України від 04.12.1990р № 509 «Про державну податкову службу» рішення, дії або бездіяльність органів державної податкової служби та їх посадових осіб можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.

Згідно Порядку оформлення результатів невиїзних документальних та виїзних планових перевірок та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327, під актом слід розуміти службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання та є лише підставою для винесення податкового повідомлення-рішення, який містить в собі посилання про сплату податкового зобовязання або штрафних санкцій.

Отже, акт ревізії це службовий двосторонній документ, який стверджує факт ревізійних дій та їх результатів, і є носієм доказової інформації про виявлені недоліки в господарюванні. Метою документування ревізійних дій та їх результатів є надання власникові та іншим користувачам матеріалів ревізії, визначених законодавством, суттєвої, повної і обґрунтованої інформації про стан збереження і використання коштів, цінних паперів, матеріальних цінностей і нематеріальних активів, ведення бухгалтерського обліку і стану фінансової дисципліни, а також про обставини допущення, встановлення і розміри фінансових порушень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що акт перевірки не має юридичного характеру, оскільки безпосередньо не стосується прав і обовязків позивача, не містить обовязкового для нього припису, а відтак не є нормативно-правовим актом чи актом індивідуальної дії.

Суд не бере до уваги твердження позивача про те, що всі оригінали документів по господарським операціям між позивачем та ТОВ «Фірма Лимана» були вилучені у позивача працівниками податкової міліції Ніжинської ОДПІ 23.12.2009 року , оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивача неодноразово запрошували до Ніжинської ОДПІ з метою отримання копій та оригіналів витребуваних 23.12.2009 року документів.

Суд також не бере до уваги твердження позивача щодо того, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення було підписане начальником ДПІ в Бобровицькому районі Яценком О. В. 23.02.2010 року в день перебування його на лікарняному, оскільки як вбачається з матеріалів справи, факт перебування Яценка О. В. 23.02.2010 року до 12.00 год. на робочому місці підтверджується протоколом апаратної наради з заступниками начальника та керівниками структурних підрозділів від 23.02.2010 року №3/13-010 та довідкою Бобровицької центральної районної лікарні від 14.04.2010 року №207, в якій зазначено час звернення Яценко О. В. до лікаря 12.00 год. згідно реєстрації по журналу прийому хворих.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд зазначає, що позивач не надав суду жодних належних доказів підтвердження господарської операції та не надано суду жодних документів, які б спростовували висновки по даному факту, викладені в акті перевірки.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як субєкт владних повноважень довів правомірність своїх дій.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги малого приватного підприємства виробничо - комерційного центру "Регіон" до державної податкової інспекції у Бобровицькому районі не підлягають задоволенню за необґрунтованістю.

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позовних вимог малого приватного підприємства виробничо - комерційного центру "Регіон" до державної податкової інспекції у Бобровицькому районі відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Дата виготовлення та підписання постанови в повному обсязі 12.05.2010 року.

<Поле для вводу тексту >

Суддя Падій В.В.