Решение № 93089643, 24.11.2020, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/754/20 Справа №447/2293/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

24.11.2020 Миколаївський районний суд Львівської області в складі судді Павліва В.Р., за участю секретаря судового засідання Волківської-Любінської Н.Б.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в м. Миколаєві Львівської області справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (місцезнаходження: вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5-Б, м. Київ) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

Процесуальні дії у справі.

31.08.2020 ТзОВ «Вердикт Капітал» звернулося до Миколаївського районного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №500960817 від 25.09.2014 в сумі 45 777,42 грн., судових витрат на сплату судового збору у розмірі 2102,00 грн. та витрат на правочинну допомогу у розмірі 20 000 грн.

21.09.2020 до суду надійшла відповідь на запит з ВАДР ГУ ДМС України у Львівській області про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

21.09.2020 Миколаївський районний суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалу суду від 21.09.2020, копію позовної заяви та доданих до неї документів, відповідач отримав 29.09.2020, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося до суду.

13.10.2020 на електронну адресу суду від представника відповідача - адвоката Костків Н. С. надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача вважає вимоги ТзОВ «Вердикт Капітал» безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення. Так, кредитні зобов`язання відповідача по кредитному договору №500960817 від 25.09.2014 припиненні виконанням ним зобов`язання та прощенням боргу, як вбачається із змісту довідки про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу підписаною директором ТОВ «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» ОСОБА_2 , відповідно до якої борг за кредитним договором анульовано, доказів наявності іншої заборгованості за даним кредитним договором позивачем суду не надано. А також представник відповідача вказала про пропущення позивачем строків позовної давності.

26.10.2020 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів направлення поштою повторно відзиву на позов позивачу від 24.10.2020.

10.11.2020 до суду надійшла відповідь на відзив від позивача вих. №23355 від 05.11.2020, у якій позовні вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» підтримано у повному обсязі. Повідомлено суд про те, що між позичальником ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа-Банк» 25.09.2014 був укладений кредитний договір №500960817, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 15 537,63 грн., зі сплатою 15,99 % річних. Банк належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, відкривши позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом 15 537,63 грн. Щодо позиції відповідача про прощення заборгованості ТОВ «Кредитні ініціативи», то в копії листа вих. №02-12/19 від 02.12.2019 директор ТОВ «Кредитні ініціативи» ОСОБА_2 надає роз`яснення щодо прав вимоги, переданих відповідно до договору факторингу №2019-1КІ/ВЕСТА від 26.12.2018. У листі зазначається, що права вимоги до боржників, передані за Договором, є дійсними, заборгованість боржників перед ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» має місце та ця заборгованість виникла на законних підставах, вона повністю не погашена, не прощена, не стягнена. Довідка про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу по боржникам, згідно списку, що є невід`ємною частиною листа, не набрали чинності, оскільки боржники не виконали програму дисконтування, що була затверджена програмою «Debt Settlement для без заставних кредитів» та повідомлена відповідним боржникам. З огляду на те, що довідки про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу, чинності не набрали, заборгованість боржників не дисконтувались та не списувались та відповідно заборгованість таких боржників є дійсною. До вказаного листа додана інформація про перелік боржників, серед яких є відповідач ОСОБА_1 .

Заперечення до суду не надходили.

Так як справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, суд виходить із наявних у справі доказів.

Судом на підставі частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд встановив:

Як встановлено з матеріалів справи, 25.09.2014 між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №500960817 (а.с. 11-16).

Відповідно до пункту 2.1 сума кредиту складала 15 537,63 грн. Пунктом 2.2 визначена процентна ставка за користування кредитом 15,99 % річних.

Згідно пункту 2.3 датою остаточного повернення кредиту та припинення нарахування відсотків та комісій є 26.09.2019.

За умовами кредитного договору банк зобов`язався надати позичальнику кредит на умовах та в порядку, визначеному додатком до публічної пропозиції на оформлення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, а позичальник у свою чергу зобов`язувався здійснювати сплату грошових коштів.

Банк належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, відкривши позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом 15 537,63 грн.

21.06.2016 між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір факторингу №1, відповідно до якого ПАТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи», а ТОВ ««Кредитні ініціативи» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту №500960817 від 25.09.2014, укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» та боржником (а.с. 26).

26.12.2018 між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «ВЕСТА» було укладено договір факторингу №2019-1КІ/ВЕСТА, відповідно до якого ТОВ «ФК «ВЕСТА» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту №500960817 від 25.09.2014, укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» та боржником (а.с. 27-40).

16.01.2019 року між ТОВ «ФК «ВЕСТА» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір про відступлення прав вимоги №16-01/19/1, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту №500960817 від 25.09.2014, укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» та боржником (а.с. 42-52).

Відповідно до копії Додатку №1 до договору про відступлення прав вимоги від 16.01.2019 витягу з Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами є позичальник ОСОБА_1 , договір кредиту №500960817 від 25.09.2014 (а.с. 53).

Позивач вказав, що загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів, що підлягає стягненню з відповідача станом на 21.07.2020, становить 45 777,42 грн., з яких: нараховані 3% річних - 1 351,24 грн.; втрати від інфляції - 2 986,81 грн.; подвійна облікова ставка НБУ - 3 727,19 грн.; заборгованість за кредитом (тілом кредиту) - 14 994,03 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 9 041,83 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 3 676,32 грн.; заборгованість з пені - 10 000,00 грн.

Згідно витягу з договору факторингу №1 від 21.06.2016, неможливо встановити за якими конкретно кредитними договорами передано права грошової вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи». Також немає можливості визначити, чи має фактор право наступного відступлення прав вимоги за кредитними договорами, переданими йому за договором факторингу (а.с. 26).

Згідно зі ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1083 ЦК України, наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлене договором факторингу. Якщо договором факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, воно здійснюється відповідно до положень глави 73 ЦК України.

Надалі, а саме 26.12.2018 року ТОВ «Кредитні ініціативи» укладають договір факторингу з ТОВ «ФК «ВЕСТА», за яким за плату останній отримує право вимоги до боржників за договорами, перелік яких міститься в Додатку 1-1, який позивачем не додано до матеріалів справи, що позбавляє суд можливості встановити, чи були права вимоги за кредитним договором №500960817 від 25.09.2014, укладеним між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , предметом договору факторингу № 2019-1КІ/ВЕСТА від 26.12.2018.

Оцінка суду.

За ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому, у ст. 81 ЦПК України зазначається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач обґрунтовує заборгованість відповідача ОСОБА_1 виключно договорами відступлення прав вимог та розрахунком заборгованості, які у свою чергу, не містять інформації про нарахування саме такої суми, її складових, даних про внесення відповідачем платежів та строку розрахунку заборгованості, а фактично є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може бути доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача.

Доказами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно норм ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та п. 2.1.1 Постанови НБУ «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України» від 30.12.1998 № 566, оскільки лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Проте, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» не надало суду первинних бухгалтерських документів стосовно видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, та інше), тому немає підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку, є правильними.

Доведеність наявної суми заборгованості за кредитним договором, є обов`язком позивача, який не довів суду належними та допустимими доказами її розмір.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 року у справі №202/4494/16-ц зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Згідно з п.п. 2.3 п. 2 Розділу 1 «Базові умови кредитування» Кредитного договору, дата остаточного повернення Кредиту, яка є і датою припинення нарахування відсотків є 26.09.2019.

Вимоги щодо стягнення суми заборгованості за процентами за користування кредитом обмежуються датою їх нарахування, а саме 26.09.2019.

Відповідно до умов кредитного договору, долученого позивачем до позову як доказу позовних вимог, банк припиняє нарахування процентів з 26.09.2019.

Вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за нарахованими відсотками згідно Кредитного договору, з моменту відступлення права вимоги по дату розрахунку заборгованості в сумі 3 676,32 грн. не підлягають задоволенню.

Разом з тим, відсутність у позивача права нарахування відсотків (процентів) за користування кредитом вбачається з умов п.п.2.1 Договору факторингу № 2019-1КІ/ВЕСТА від 26.12.2018.

Так, згідно з цим договором, його предметом є право вимоги до боржників за договорами, перелік яких міститься в Додатку № 1-1 до договору. Сторони погодили, що до Фактора переходять всі права, які належать Клієнту за основними договорами, на умовах передбачених основними договорами, за виключенням права нарахування відсотків, комісії, неустойки, що передбачені умовами Основного договору.

До позивача не перейшло право нарахування відсотків та пені, як виду неустойки, згідно з умовами кредитного (основного) договору.

У зв`язку з викладеним вище, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за нарахованими відсотками відповідно до Кредитного договору в сумі 3 676,32 грн., а також пені в сумі 10 000,00 грн. не підлягають задоволенню, оскільки такі права не передавалися позивачеві, як новому кредитору за договором відступлення прав вимоги.

Відповідно до наданих позивачем розрахунків заборгованості, зокрема інфляційних втрат та 3% річних, останнім здійснено розрахунок заборгованості виходячи з суми заборгованості за кредитом (тілом кредиту) в розмірі 14 994,03 грн., однак не доведено факту наявності заборгованості відповідача за кредитним договором саме в такому розмірі, про який зазначається вище.

У зв`язку із недоведеністю, а саме відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження існування заборгованості за кредитним договором, а також наявності у позивача прав кредитора за кредитним договором, позовні вимоги щодо стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних є такими, що не підлягають задоволенню у зв`язку з недоведеністю.

Крім цього, до відповідача ОСОБА_1 надійшов лист від ТОВ «УкрБорг» №1250381 від 12.10.2016 з пропозицією оплатити суму заборгованості 10 062,21 грн., а решту боргу йому буде прощено (а.с. 89). Відповідач скористався даною пропозицією, та 26.10.2016 оплатив вищевказану суму, що стверджується копією квитанції №123165 від 26.10.2016 (а.с. 89), а також сплатив військовий збір, що нарахований на суму прощеного боргу, що стверджується копією квитанції №1-48К від 06.12.2016 (а.с 89).

Копією довідки, підписаної директором ТОВ «Кредитні ініціативи» ОСОБА_2 , про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу, стверджується про анулювання боргу ОСОБА_1 та його прощення за кредитним договором №500960817 від 25.09.2014 (а.с. 90).

У копії листа директора ТОВ «Кредитні ініціативи» ОСОБА_2 №02-12/19 від 02.12.2019, яку представник позивача долучив до відповіді на відзив на позовну заяву, надано роз`яснення щодо прав вимоги, переданих відповідно до договору факторингу №2019-1КІ/ВЕСТА від 26.12.2018р. У листі зазначається, що права вимоги до боржників, передані за Договором 1 є дійсними, заборгованість боржників перед ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» має місце та ця заборгованість виникла на законних підставах, вона повністю не погашена, не прощена, не стягнена. Довідка про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу по боржникам, згідно списку, що є невід`ємною частиною листа, не набрали чинності, оскільки боржники не виконали програму дисконтування, що була затверджена програмою «Debt Settlement для без заставних кредитів» та повідомлена відповідним боржникам. З огляду на те, що довідки про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу, чинності не набрали, заборгованість боржників не дисконтувались та не списувались та відповідно заборгованість таких боржників є дійсною. До вказаного листа додана інформація про перелік боржників, серед яких є відповідач ОСОБА_1 .

Проте, стороною позивача не надано суду жодного належного доказу про повідомлення боржника ОСОБА_1 , про те, що останній має заборгованість по кредитному договору, а довідка про отриманий нею дохід у вигляді прощеного боргу, яка підписана та надіслана їй директором ТОВ «Кредитні ініціативи» ОСОБА_2 не набрала чинності, оскільки боржники не виконали програму дисконтування, що була затверджена програмою «Debt Settlement для без заставних кредитів» та відповідно заборгованість таких боржників є дійсною.

Відповідно до ст. 526 ЦК, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 599 ЦК, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 605 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Щодо доводів представника відповідача ОСОБА_1 про пропущення позивачем ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» строків позовної давності суд констатує наступне.

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. А отже, відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що суд відмовив у задоволенні позову, судовий збір покладається на позивача.

Щодо витрат на правову допомогу, то відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правову допомогу підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Так як у задоволенні позову відмовлено, то відшкодування понесених витрат на правову допомогу не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 76-81, 141, 258-259, 264-265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», місцезнаходження: вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5-Б, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 36799749.

Відповідач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Текст рішення складено 24.11.2020.

Суддя Павлів В. Р.